ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.11.2025Справа № 910/9888/25
Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу
за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5)
доКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, місто Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8)
простягнення 15 558 грн 94 коп.
Представники сторін: не викликались
Встановив:
08.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з вимогами до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 15 558 грн 94 коп.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії від 04.07.2016 № 330978-02 в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 8 306 грн 72 коп., право вимоги якої набуто позивачем. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів та компенсації витрат на комунальні послуги, позивачем нараховано 5 590 грн 42 коп. інфляційних втрат та 1 661 грн 80 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9888/25, справу визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.08.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
04.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
09.09.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація за договором) та Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (абонент за договором, відповідач у справі) укладено договір на постачання теплової енергії № 330978-02 (далі - договір), відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1.
Відповідно до пункту 2.2.2. договору, енергопостачальна організація зобов'язалася підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією.
За змістом пункту 2.2.3. договору енергопостачальна організація за договором зобов'язаний при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Згідно пункту 1.3 додатку №1 до договору передбачено обсяги постачання теплової енергії абоненту здійснюється розподілом теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам (для абонентів без приладів обліку- розрахунково; для абонентів, з приладами обліку - згідно заявленої величини).
Відповідно до пункту 2 додатку №4 до договору абонент зобов'язувався до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
За змістом пункту 4 додатку №4 до договору сторонами погоджено, що абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахування середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до пункту 5 додатку 4 до договору, абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує РТМ "Центрі" за адресою: вул. Жилянська, 63: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в РТМ), акт виконаних робіт, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 8.1. договору договір набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 31 грудня 2016 року. На підставі пункту 8.3 договору, припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.
Відповідно до пункту 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - кредитор/постачальник за договором) та Комунальним підприємством Виконавчого органу київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор за договором, позивач у справі) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (далі - договір цесії), відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
Згідно пункту 3.4.2 договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Відповідно до витягу з додатку № 1 договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту теплову енергію до 01.05.2018 Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" за особовим рахунком № 330978-02 у розмірі 8 306 грн 72 коп.
Крім того, відповідно до пункту 1.3 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).
Відповідно до пункту 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Відповідно до акту № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК "БІТеК" та ПК "Уніван-Термал" позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жорсткий диск, ГІ8В носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних ПК "Уніван-Термал" станом на 01.10.2018.
Згідно з витягом з додатку № 1 до договору цесії, позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 8 306 грн 72 коп. за номером договору (особового рахунку № 330978-02).
Листом від 08.04.2019 № 1/5-330978-02 позивач повідомив відповідача про зміну сторони кредитора та необхідність сплатити заборгованість у розмірі 8 306 грн 72 коп.
З метою підтвердження існування у відповідача заборгованості в розмірі 8 306 грн 72 коп. позивачем до справи надано Угоду від 13.09.2021, в пункті 2 та 3 яких зазначено, що споживач (КП "ЦОС Шевченківського району") підтверджує набуття КП "Київтеплоенерго" права вимоги за договором відступлення на суму 91 360 280 грн 63 коп. згідно Додатку № 1 та підтверджує право вимоги позивача в цій частині.
Пунктом 4 вказаної угоди сторонами також погоджено, що права за договором цесії в частині відступленого права вимоги перейшло до позивача, на підтвердження чого сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків, що є невід'ємною частиною цієї Угоди (додаток № 2 до угоди).
Позивачем надано до справи Акт звіряння станом на 01.04.2021, в якому відсутня відмітка про те, що він є Додатком до Угоди від 13.09.2021, водночас таким актом зафіксовано визнання КП "ЦОС Шевченківського району" за особовим рахунком № 330978-02 наявність заборгованості в розмірі 8 306 грн 72 коп.
Також, позивачем до справи надано Додаток № 1 до Угоди від 13.09.2021, в якому наведений Перелік комунальних підприємств, що підтверджують заборгованість за спожиту теплову енергію, право вимоги яких відступлене на користь КП "Київтеплоенерго" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18.
Пунктом 8 вказаного Переліку закріплено, що борг КП "ЦОС Шевченківського району" за особовим рахунком № 330978-02 становить 8 306 грн 72 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договір на постачання теплової енергії № 330978-02 від 04.02.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2015 року - квітень 2018 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 8 306 грн 72 коп. на підтвердження чого надано рахунок - фактуру № 330978-02/2025-6 від 30.06.2025 на суму 8 306 грн 72 коп. та акт звіряння розрахунків від 30.06.2025 на суму 8 306 грн 72 коп., які не підписані зі сторони КП "Київтеплоенерго" та не містять доказів направлення або вручення відповідачу; облікові картки за вищевказаний період; довідки про нарахування теплової енергії за вищевказаний період; корінці нарядів на підключення, відключення теплової енергії за період листопад 2015 року - березень 2018 року; відомості про споживання теплової енергії за адресою м. Київ, вул. Тургенівська, 35А; акт № 1102102119 від 18.03.2015 про прийняття теплового вузла обліку за адресою: вул. Тургенівська, 35А.
Заперечуючи щодо задоволення позову відповідач посилається на те, що додаток № 1 до Угоди від 13.09.2021 не підписаний уповноваженими особами та не скріплений печатками сторін, а також Перелік містить графу про розмір боргу станом на 01.05.2025, при тому, що Додаток № 1 мав би укладатися сторонами в момент укладення угоди від 13.09.2021. Крім того, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до заявлених позивачем вимог
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями частини 1 статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Суд зазначає, що відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Предметом спору у справі є періодичні платежі, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість, з урахуванням кінцевого строку оплати - не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим щодо теплової енергії, поставленої у період листопада 2015 року - квітень 2018 року.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22) та підтримала в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30.01.2024 року.
Відповідно до Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.
З урахуванням викладеного, строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року станом на день звернення з позовом до суду є таким, що сплив.
В той же час з березня 2017 року (виконання зобов'язання мало бути виконано не пізніше 15 квітня 2017) по травень 2018 року закінчення строку позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України продовжено, в подальшому строки було продовжено та зупинено на підставі пункту19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, і вони не закінчились на момент звернення до суду з цим позовом.
З урахування викладеного, суд відмовляє у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 5 073 грн 08 коп. за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року, та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3 233 грн 64 коп. за період з березня 2017 року по травень 2018 року.
При цьому, суд зазначає, що акт звірки розрахунків підписаний станом на 01.04.2021, угода підписана між сторонами 13.09.2021, тобто після закінчення строків позовної давності щодо боргу за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року, а переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів та компенсації витрат на комунальні послуги, позивачем, за загальний період прострочення з 01.11.2018 по 30.06.2025, нараховано 5 590 грн 42 коп. інфляційних втрат та 1 661 грн 80 коп. 3 % річних.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту відповідачем від ПАТ "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018 (за період з листопада 2015 року по травень 2018 року) підлягає задоволенню в розмірі 3 233 грн 64 коп. то, вказана сума є базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання зі сплати за спожиту відповідачем теплову енергію до 01.05.2018.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивач здійснює за період з 01.11.2018 по 30.06.2025 (в межах строків позовної давності, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням).
За перерахунком суду, здійсненим за період з 01.11.2018 по 30.06.2025 на суму 3 233 грн 64 коп., суд встановив, що інфляційні втрати становлять 3 067 грн 03 коп., а 3% річних - 646 (шістсот сорок шість) грн 37 коп., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2, 4 ст. 48, ст. 123, п. 1 ч.1, ч. 4 ст. 231, ст. 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, місто Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 3 233 (три тисячі двісті тридцять три) грн 64 коп. основної заборгованості, 3 067 (три тисячі шістдесят сім) грн 03 коп. інфляційних втрат, 646 (шістсот сорок шість) грн 37 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 352 (одна тисяча триста п'ятдесят дві) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька