ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2025Справа № 910/8964/25
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних
закупівель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопроф»
про стягнення 9.267.854,00 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Онищенко О.А., адвокат за довіреністю № 128-Д від 10.03.2025
від відповідача Зозуля В.М., ордер серії АМ № 1143778 від 28.07.2025
Суть спору:
21.07.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопроф» про стягнення 9.267.854,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений державний контракт від 22.01.2025 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони. На виконання умов договору відповідач зобов'язаний був поставити товар у кількості 500 комплектів до 15.02.2025. У зв'язку з тим, що відповідачем не у повному обсязі поставлений товар та з порушенням строків, позивач направив відповідачу претензію № 11/4-3815 від 26.02.2025 про сплату штрафних санкцій, у відповідь листом № 5 від 07.02.2025 відповідачем повідомлено про намір погасити штрафні санкції після поставки товару. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 9.267.854,00 грн, з яких 5.148.844,00 грн пені та 4.119.010,00 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8964/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.08.2025.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8964/25 від 28.07.2025 клопотання Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про розгляд справи у закритому судовому засіданні задоволено; розгляд справи № 910/8964/25 вирішено здійснювати у закритому судовому засіданні.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.07.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 04.08.2025 о 19:27 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 20.08.2025 включно.
28.07.2025 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника, в якій просить надати доступ до електронної справи № 910/8964/25.
19.08.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що непоставленим з 500 одиниць товару залишився товар у кількості 311 одиниць. Прострочення поставки товару за контрактом відбулося через обставини, які не залежали ні від волі, ні від дій самого відповідача, а останній вжив усіх можливих заходів для виконання своїх зобов'язань за контрактом, що свідчить про відсутність незначний ступінь вини відповідача в порушенні договірних зобов'язань. Товар, що був предметом контракту, є товаром іноземного походження, а його виробником є іноземна компанія, яка зареєстрована та знаходиться у Китайській Народній Республіці. Після підписання контракту виробник товару, припинив виробництво вказаної моделі товару, про що відповідачу стало відомо після отримання листа від свого постачальника, який датований 27.01.2025. В цьому ж листі повідомило про виникнення дефіциту цієї моделі на ринку та підвищення закупівельної ціни. Вказана ситуація зберігалася протягом усього часу дії контракту, про що свідчать інші листи, які додаються до цього відзиву, у тому числі і від офіційного дилера в Естонії. Припинення виробництва цієї моделі товару не залежало від волі відповідача і він не міг на це ніяким чином вплинути, так само як він не міг вплинути на ситуацію на ринку, поведінку інших учасників ринку, ціноутворення чи недобросовісні дії інших учасників, направлені на поглиблення дефіциту для підвищення ціни тощо. Отже, порушення умов контракту зі сторони відповідача є виключним випадком. Відповідач вживав усі можливі від нього дії для виконання своїх зобов'язань за контрактом та здійснив поставку товару в тій мірі, в якій це виявилося можливим. Заявлений розмір неустойки, майже десять мільйонів гривень, є неспівмірним з фактичними обставинами та ступенем вини відповідача, не відповідає принципам розумності та справедливості. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Матеріали справи не місять доказів понесення позивачем реальних збитків або негативних наслідків, які йому було завдані. Наведене свідчить, що заявлений позивачем розмір неустойки є неспівмірним із завданими збитками, є надмірним та носить виключно каральну функцію, у свою чергу, також надає підстави для зменшення розміру неустойки у цій справі. Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки на 95% від арифметично правильної та обґрунтованої суми.
21.08.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Порушення державних контрактів з боку відповідача мають систематичний характер про що вказує сам відповідач у відзиві. Доводи відповідача, викладені у відзиві не можуть слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки станом на момент укладення контракту відповідачу було достеменно відомо про обставини, на які він посилається, а тому мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні контракту, в тому числі за умов поставки товару з іноземної держави. Відсутність доказів, що виконавець своєчасно вжив усіх доступних заходів для заміни постачальників або переорієнтації ланцюга поставок підриває його твердження про неможливість виконання умов контракту. Відповідачем не доведено та не підтверджено обставин відсутності своєї вини в невиконанні умов контракту. Відповідачем не доведено виключних обставин, на підставі яких законна, арифметично вірна розрахована неустойка, підлягла б зменшенню. Між іншим, наявність або відсутність збитків за порушення зобов'язання, не мають жодного значення при виникненні права на неустойку, а отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю. Вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Контракти, укладені в умовах правового режиму воєнного стану, повинні враховувати підвищений ризик та відповідальність, пов'язані з недотримання їх умов. Відповідно, штрафні санкції повинні бути максимально суворими, щоб підкреслити важливість безумовного виконання контрактних зобов'язань.
26.08.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що позивачем, не надано жодних доводів та аргументів щодо співвідношення розміру штрафних санкцій з розміром понесених ним збитків, що додаткового вказує, що позивач не поніс збитків, а заявлена ним неустойка за своєю суттю та метою виконує лише каральну функцію, що матиме суттєві негативні наслідки для відповідача, які є неспівмірними з допущеними порушеннями.
26.08.2025 у підготовчому засіданні постановлено протокольну ухвалу у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.09.2025.
Позивач у судовому засіданні 23.09.2025 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у судовому засіданні 23.09.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
23.09.2025 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.10.2025.
07.10.2025 у судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
22.01.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопроф» (далі - відповідач, виконавець) було укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (далі - контракт).
Відповідно до п. 1.1 контракту виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в Специфікації товарів (додаток 1 до контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за контрактом не виконав, товар у визначений строк не поставив, у зв'язку з чим позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання нараховані 5.148.844,00 грн пені та 4.119.010,00 грн штрафу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Укладений між сторонами контракт за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У п. 11.1 контракту сторони погодили, що контракт набирає чинності з дати його укладання та діє до 01.08.2025, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
Відповідно до п. 2.1 контракту вартість (ціна) товару за цим контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в Специфікації на підставі комерційної пропозиції виконавця.
Виконавець підтверджує, що під час розрахунку вартості (ціни) товару за цим контрактом враховані всі податки та збори, інші витрати виконавця, пов'язані з виконанням цього контракту, а також прибуток виконавця.
Виконавець несе відповідальність за формування комерційної пропозиції на постачання товару, повноту та достовірність зазначених даних, у тому числі в частині розрахунку вартості (ціни) товару.
Замовник не несе відповідальності за формування комерційної пропозиції на постачання товару за цим контрактом, повноту та достовірність зазначених у ній даних.
Згідно з п. 2.2 контракту загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 81.500.000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 2.6 контракту передбачено, що оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 (п'ятнадцяти) банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати його надходження.
Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами акт приймання-передачі товару за контрактом, видаткова накладна, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника).
Згідно з п. 4.1 контракту виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації (додаток 1).
Згідно із Специфікацією, що є додатком 1 до контракту сторони погодили найменування, кількість, вартість (ціну) та строки поставки товару за контрактом. Зокрема, відповідно до Специфікації, товар повинен бути поставлений у кількості 500 комплектів, загальна ціна без ПДВ 81.500.000,00 грн, строк поставки до 15.02.2025.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
15.02.2025 припадає на суботу, яка є вихідним днем, при цьому суду не подано жодного документального підтвердження, що цей день у отримувача за контрактом є робочим.
Враховуючи наведені норми та встановлені контрактом умови відповідач мав поставити товар у строк до 17.02.2025 включно.
Згідно з п. 3.2 контракту товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено замовником виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.
Сторони погодили, що товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії виконавець погоджує завчасно із замовником до початку відвантаження.
Відповідно до п. 3.4 контракту датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом (додаток 3).
Відповідач листом № 13-24 від 21.02.2025 повідомив позивача про те, що товар за контрактом буде поставлено до 31.03.2025.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено та позивачем отримано товар частково у кількості 189 одиниць, вартістю 30.807.000,00 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі товару за контрактом:
№ 51 від 06.03.2025 на суму 3.912.000,00 грн в кількості 24 комплектів;
№ 52 від 12.03.2025 на суму 17.115.000,00 грн в кількості 105 комплектів;
№ 55 від 17.03.2025 на суму 1.630.000,00 грн в кількості 10 комплектів;
№ 56 від 20.03.2025 на суму 8.150.000,00 грн в кількості 50 комплектів.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач товар в кількості 189 комплектів за контрактом не поставив не своєчасно.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, у визначений строк зобов'язання щодо поставки продукції у повному обсязі не здійснив та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 11/4-3815 від 26.02.2025, в якій просив належним чином виконати умови контракту та сплатити грошові кошти за порушення його умов, зокрема 815.000,00 грн пені.
У відповідь на претензію № 11/4-3815 від 26.02.2025 відповідач листом № 5 від 07.02.2025 повідомив позивача про те, що він приймає претензію на оплату по державному контракту та сплатить загальну суму пені після поставки товару по договору.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.
Підпунктом 4 п. 6.1 контракту замовник має право в односторонньому порядку розірвати або змінювати контракт у разі істотного порушення контракту виконавцем з підстав, визначених у п. 12.1 контракту.
Згідно з п. 12.1 контракту замовник має право в односторонньому порядку розірвати контракт у разі істотного порушення умов контракту виконавцем, що створює реальну загрозу безперебійному забезпеченню потреб Збройних Сил України в умовах стримування збройної агресії російської федерації проти України, зокрема, але не виключно - у разі порушення виконавцем строків поставки товару більше ніж на 31 календарний день.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було поставлено товар у повному обсязі, позивач звернувся з повідомленням № 24-8376 від 06.05.2025 про розірвання контракту в односторонньому порядку відповідно до п. 12.1 контракту з 13.05.2025.
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з цим, частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Пунктом 13.4 контракту передбачено, що обмін документів, пов'язаних з виконанням, зміною або розірванням цього контракту, повинен здійснюватися особисто представниками сторін, рекомендованими листами, або за допомогою кур'єрської служби.
Згідно з п. 13.5 контракту сторони згодні та підтверджують, що будь-які документи, складені при виконанні і в зв'язку з цим контрактом, підписані як однією так і обома сторонами (їх уповноваженими представниками) передані за допомогою електронного засобу зв'язку, є волевиявленням сторони, яка підписала даний документ і мають юридичну силу, до моменту надання оригіналу даного документа. Оригінали документів надаються сторонами не пізніше 45 (сорока п'яти) календарних днів після скасування чи припинення правового режиму воєнного стану.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про розірвання договору було надіслано відповідачу 06.05.2025 через Систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (СЕВ ОВВ), що підтверджується відповідною роздруківкою.
Доказів дотримання позивачем умов п. 13.4 контракту щодо надіслання повідомлення про розірвання контракту рекомендованим листом або кур'єрською службою не подано.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що контракт є розірваним з 13.05.2025.
Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 11/2-10301 від 09.06.2025, в якій просив належним чином виконати умови контракту та сплатити грошові кошти за порушення його умов, зокрема 5.148.844,00 грн пені та 4.119.010,00 грн штрафу.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.2 контракту передбачено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено нарахування пені в розмірі 5.148.844,00 грн на суми не поставленого товару (на суму 3.912.000,00 грн за період з 16.02.2025 по 05.03.2025, на суму 17.115.000,00 грн за період з 16.02.2025 по 11.03.2025, на суму 1.630.000,00 грн з період з 16.02.2025 по 16.03.2025, на суму 8.150.000,00 грн за період з 16.02.2025 по 19.03.2025 та на суму 50.693.000,00 грн за період з 16.02.2025 по 12.05.2025); нарахування штрафу в розмірі 4.119.010,00 грн становить 7% від суми непоставленого товару 58.843.000,00 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує пеню з 16.02.2025, тоді як прострочення з поставки виникло з 18.02.2025.
Суд здійснивши власний розрахунок пені дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені є 4.985.844,00 грн.
Розрахунок штрафу в розмірі 4.119.010,00 грн, наведений позивачем у позовній заяві, є обґрунтованим.
Таким чином, оскільки мало місце прострочення поставки товару, яке склало понад 30 днів, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 4.985.844,00 грн пені та 4.119.010,00 грн штрафу.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.
Суд розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій на 95% відзначає наступне
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Суд відзначає, що зменшення розміру неустойки на 95% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21).
Зазначені відповідачем обставини, які призвели до неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки продукції за контрактом у встановлені строки, мають суттєве значення та істотно впливають на належне виконання своїх зобов'язань за контрактом.
Суд вважає, що вина відповідача в недотриманні строків поставки товару за контрактом відсутня, оскільки їх зумовлено причинами, які не залежали від товариства і перебували поза його контролем (припинення виробництва товару іноземним виробником), та яких воно не могло усунути самостійно, при всій турботливості та обачності. Товариством були вжиті всі можливі заходи для виконання своїх зобов'язань за контрактом.
Приймаючи до уваги наведені відповідачем обставини, враховуючи недоведеність позивачем понесення ним збитків чи будь-яких інших негативних наслідків, викликаних невиконанням контракту, а відтак розмір пені та штрафу значно перевищує збитки, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованих відповідачу штрафних санкцій на 30%, тобто до 3.490.090,80 грн пені (від обґрунтованого розміру) та до 2.883.307,00 грн штрафу.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом враховано, що судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопроф» (04070, м. Київ, вул. Волоська, 55/57; код ЄДРПОУ 42855563) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 44725823) 3.490.090 (три мільйони чотириста дев'яносто тисяч дев'яносто) грн 80 коп. пені, 2.883.307 (два мільйони вісімсот вісімдесят три тисячі триста сім) грн 00 коп. штрафу, 109.258 (сто дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн 25 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 07.11.2025.
СуддяВ.В.Сівакова