ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.11.2025Справа № 910/7353/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, Україна, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 51а, ідентифікаційний код 03366500);
до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, Україна, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок, 53, ідентифікаційний код 21673832)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, ідентифікаційний код 44281999)
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Буковина" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 24А, ідентифікаційний код 13688073)
3) Фізична особа-підприємець Садко Вадим Анатолійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 1 807 274,08 грн
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Цимбаліст В.В.
Від відповідача: Ральченко Ю.Г.
Від третьої особи 1: не з'явився
Від третьої особи 2: не з'явився
Від третьої особи 3: Бут Д.Л.
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення заборгованості за договором про встановлення сервітуту № БМС-UA1934, 2934 від 31.12.2015 у розмірі 1 807 274,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/7353/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 16.07.2025.
03.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
04.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та відповідь на відзив, які залучено до матеріалів справи.
08.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які залучено до матеріалів справи.
Також 03.07.2025 та 08.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Буковина" та Фізичну особу-підприємця Садка Вадима Анатолійовича.
Обґрунтовуючи клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, ідентифікаційний код 44281999), відповідач посилається на те, що предметом спору є стягнення заборгованості за сервітутне користування ПрАТ "Київстар" частиною даху та частиною технічного приміщення за адресами: м. Київ, вул. Прирічна, 11а, 25А за період із 01.12.2021, коли відповідачем були продані елементи інфраструктури, розміщені за вказаними адресами Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані".
Обґрунтовуючи клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Буковина" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 24А, ідентифікаційний код 13688073), відповідач посилається на те, що предметом спору є стягнення заборгованості за сервітутне користування ПрАТ "Київстар" частиною даху та частиною технічного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 25А за період, за який між відповідачем та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Буковина" були укладені договори оренди KIE 2934 від 01.04.2018 від 01.03.2021, що передбачає тимчасове користування ПрАТ "Київстар" тотожним об'єктом.
Обґрунтовуючи клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фізичну особу- підприємця Садка Вадима Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), відповідач посилається на те, що предметом спору є стягнення заборгованості за сервітутне користування ПрАТ "Київстар" частиною даху та частиною технічного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 11А за період, за який між відповідачем та ФОП Садко В.А. був укладений договір оренди KIE 1934 від 14.04.2018, що передбачає тимчасове користування ПрАТ "Київстар" тотожним об'єктом.
Отже на думку відповідача, рішення по справі № 910/7353/25 може вплинути на права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Буковина" та Фізичної особи- підприємця Садка Вадима Анатолійовича щодо відшкодування сплачених коштів у випадку задоволення позову.
У засіданні суду 16.07.2025 представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Буковина" та Фізичну особу-підприємця Садка Вадима Анатолійовича, просив їх задовольнити.
Представник позивача заперечень щодо задоволення даних клопотань не навів.
З огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача та залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Буковина" та Фізичну особу-підприємця Садка Вадима Анатолійовича, оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма» Буковина» та Фізичну особу-підприємця Садка Вадима Анатолійовича третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання на 27.08.2025.
30.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення по суті спору.
Також 12.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи 3 надійшли пояснення у справі.
Суд протокольною ухвалою від 27.08.2025 залучив подані пояснення до матеріалів справи.
У засіданні суду 27.08.2025 присутніми представниками учасниками судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Треті особи 1 та 2 участь своїх представників у засідання суду 27.08.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2025.
07.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
Суд протокольною ухвалою від 08.10.2025 задовольнив дану заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
У засіданні суду 08.10.2025 представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору, підтримав позицію відповідача.
Позивач та треті особи 1 та 2 участь своїх представників у засідання суду 08.10.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 відкладено судове засідання на 05.11.2025.
Судові засідання у складі судді Андреїшиної І.О., призначені на 05.11.2025, знято з розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 призначено судове засідання на 10.11.2025.
У судовому засіданні 10.11.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2025 проти позовних вимог заперечив.
Третя особа 3 у засіданні суду 10.11.2025 надала усні пояснення по суті спору.
Треті особи 1,2 участь своїх представників у засідання суду 10.11.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 10.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 378/5765 «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій» КП «Київжитлоспецексплуатація» уповноважено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об'єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, та укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж на зазначених об'єктах.
30.06.2015 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (сервітуарій) (далі - відповідач) було укладено договір про встановлення сервітуту № БМС-UA1934, 2934, предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівлі комунальної власності, що знаходяться у м. Києві по вул. Прирічна, 11-а та вул. Прирічна, 25-а (далі - об'єкти розміщення).
У п. 1.2 договору сторонами погоджено, що об'єкти розміщення використовується виключно для розміщення обладнання базових станцій стільникового зв'язку, антенно-фідерних пристроїв, телекомунікаційного обладнання та мереж (далі - обладнання), у визначеному сторонами місці, відповідно до запланованої схеми розміщення обладнання сервітуарія.
Відповідно до пунктів 3.1 та 4.1.1 договору сервітуарій зобов'язується вносити позивачу щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов договору (далі - плата).
Згідно з п. 3.5 договору нарахування плати починається з дати укладення договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного договору.
Розділом 9 договору визначено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з 01 липня 2015 року і діє до 30 червня 2016 року (п. 9.1. договору).
У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік на тих же умовах (п. 9.2. договору).
Припинення користування об'єктами розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 4 договору) (п. 9.3 договору).
Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту засвідчується саме факт демонтажу обладнання сервітуарія в повному обсязі. Будь які зміни до договору в цій частині не вносились.
01.09.2016 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою викладено п. 9.2. договору у новій редакції: «у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов договору за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах, але не більше ніж до 31 травня 2018 року».
Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що з аналізу положень договору вбачається, що дія договору припинилась 31.05.2018.
Пунктом 4.1.9. договору передбачено, що сервітуарій зобов'язується демонтувати обладнання, яке йому належить, у разі закінчення строку дії договору. Демонтаж проводиться зі збереженням об'єктів розміщення в стані не гіршому ніж передавався та здійснюється зі складанням відповідного акту в присутності уповноважених представників сторін цього договору та балансоутримувача будинку.
Проте, як зазначає позивач, обладнання відповідно до п. 4.1.9. договору демонтовано не було, акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту підписано не було, тому відповідно до п. 3.5 договору позивач продовжував нарахування плати, а відповідач своєчасно її сплачував до січня 2018 року.
Водночас позивач зазначає, що з 01.04.2017 року по 28.02.2022 року заборгованість відповідача становить 1 807 274,08 грн.
26.07.2018 відповідач звернувся з листом № 14576/05, в якому повідомив про укладення договору з власниками будинку та припиненням дії договору.
Позивач повідомив відповідача про відсутність підстав для припинення нарахування плати, оскільки балансоутримувачем будівель за адресами по вул. Прирічна, 11-а та вул. Прирічна, 25-а є КП «Київжитлоспецексплуатація» (лист від 30.08.2018 № 062/15/19-2002).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про встановлення сервітуту № БМС-UA1934, 2934, від 30.06.2015 у частині внесення плати за період з квітня 2017 по лютий 2022 року, з огляду на що позивач просить суд стягнути 1 807 274,08 грн основного боргу.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Внаслідок укладення спірного договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 30.06.2015 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (сервітуарій) було укладено договір про встановлення сервітуту № БМС-UA1934, 2934, предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівлі комунальної власності, що знаходяться у м. Києві по вул. Прирічна, 11-а та вул. Прирічна, 25-а, відповідно до умов якого об'єкти розміщення використовується виключно для розміщення обладнання базових станцій стільникового зв'язку, антенно-фідерних пристроїв, телекомунікаційного обладнання та мереж (далі - обладнання), у визначеному сторонами місці, відповідно до запланованої схеми розміщення обладнання сервітуарія (п.1.2. договору).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно частинами 1 та 3 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Суд відзначає, що сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.
Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.
Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.
Статтею 403 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
В свою чергу сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Частинами 1, 3 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
При цьому, при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов'язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.
Так, відповідно до умов п. 9.1, 9.2 договору останній набирає чинності з 01.07.2015 та діє до 30.06.2016 з можливістю пролонгації на один рік на тих самих умовах.
Відповідно до п.9.2 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 01.09.2016) у разі, якщо одна із сторін не повідомить іншу сторону за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, але не більше ніж до 31 травня 2018.
Будь - які зміни та поповнення до даного договору дійсні, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та засвідчені печатками сторін договору (п. 10.3 договору).
Судом встановлено, що будь-які інші зміни до п. 9.2 договору щодо продовження строку дії договору після 01.09.2016 у формі укладення додаткових угод до договору в порядку визначеному п. 10.3. договору сторонами не вносились.
Частиною 1 статті 406 ЦК України встановлено, що сервітут припиняється, зокрема, у разі: відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут, спливу строку, на який було встановлено сервітут, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Отже, даною статтею встановлено підстави припинення сервітуту, в т.ч. перелік випадків безспірного припинення сервітутних прав, до яких віднесено, зокрема, припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту, та сплив строку, на який його було встановлено.
Водночас, позивачем не було направлено відповідачу пропозиції щодо підписання додаткової угоди про продовження строку дії договору БМС-UА1934, 2934 від 30.06.2015 на період після 31.05.2018 по лютий 2022 з підтвердженням повноважень щодо укладання такої додаткової угоди з огляду на набуття 14.06.2017 року чинності Законом України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».
Матеріали справи не містять доказів протилежного.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Судом встановлено, що ПрАТ «Київстар» надіслало позивачу лист №14576/05 від 26.07.2018, в якому повідомило, що нерухоме майно, де розміщується зазначене вище обладнання ПрАТ «Київстар», знаходиться у приватній власності, у зв'язку з чим ПрАТ «Київстар» уклало нові договори із власниками вказаних нежитлових будівель, де розміщене обладнання базових станцій мобільного зв'язку, оскільки відповідно до чинного законодавства (ДБН 2.6-14-97) дах є конструктивним елементом будівлі, який не може розглядатися і існувати окремо, без взаємозв'язку з приміщеннями будинку.
До вказаного листа були додані Акти припинення користування майном у 2 екземплярах для підпису позивачем, а також зазначено, що у разі відсутності реакції на даний лист договір вважається припиненим в односторонньому порядку.
Згідно з пунктами 3.5, 4.1.1, 4.1.9 договору нарахування плати починається з моменту дії договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 4 до даного договору; відповідач зобов'язується своєчасно та повному обсязі вносити плату за цим договором; сервітуарій зобов'язується демонтувати обладнання, яке йому належить, у разі закінчення строку дії договору.
Пунктом 9.3. договору передбачено, що припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 4 до даного договору).
Водночас, матеріали справи не містять акту розміщення обладнання на умовах сервітуту, а містять лише його зразок.
Таким чином, твердження позивача щодо необхідності підписання відповідачем акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (зразок якого наведений в Додатку № 4 до договору) є безпідставними з огляду на те, що Акт розміщення обладнання на умовах сервітуту (зразок якого наведений у додатку №3 до договору) сторонами не підписувався, а відтак після закінчення строку сервітуту при відсутності акту розміщення не було потреби підписувати акт закінчення розміщення.
Також судом враховано, що оплату згідно з договором про встановлення сервітуту БМС- UA1934, 2934 від 30.06.2015 відповідач проводив на рахунок позивача за період по липень 2018 включно.
Враховуючи вищевикладене, строк дії договору про встановлення сервітуту БМС- UА 1934, 2934 від 30.06.2015, є припиненим 31.05.2018, відтак доводи позивача про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача відповідно до вказаного договору за період після закінчення строку дії договору є помилковими, як і вимоги позивача про стягнення «заборгованості» за період із квітня по липень 2018.
Більше того, судом враховано, що оскільки КП «Київжитлоспецексплуатація» не є власником або володільцем сервітуту та втратив право розпоряджатись об'єктом сервітуту та повноваження щодо укладення договорів, продовження строку дії існуючих на об'єктах інфраструктури комунальної власності в м. Києві з набуттям 14.06.2017 року чинності Законом України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», тому ПрАТ «Київстар» було змушене укласти договір щодо користування спільним майном (частиною даху та частиною технічного приміщення) із власником відповідних нежитлових приміщень будинку по вул. Прирічна, 11А ФОП Садко В.А., та з одним із власників нежитлових примішень у будинку по вул. Прирічна, 25А - ТОВ «Фірма «Буковина».
Відповідно до ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 320 ЦК України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд зазначає, що дах будинку є його конструктивним елементом, тому є спільною сумісною власністю всіх співвласників нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 11А та нежитлової будівлі за адресою м. Київ, вул. Прирічна, 25А
Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач є власником відповідних нежитлових приміщень чи співласником вказаної будівлі, як і доказів, що співвласниками нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Прирічна 11А, чи Прирічна, 25-А, чи доказів, що усіма співласниками будинків укладено договори із Позивачем на управління вказаним майном тощо.
Так, з огляду на закінчення строку дії договору про встановленням сервітуту між ПрАТ «Київстар» та позивачем стосовно об'єкту сервітуту по вул. Прирічна, 11А, між ПрАТ «Київстар» та власником нежитлових приміщень та відповідних МЗК будівлі по вул. Прирічна, 11А ФОП Садко Вадимом Анатолійовичем було укладено договір оренди №КІЕ 1934 від 18.04.2018.
Також з огляду на закінчення строку дії договору про встановленням сервітуту між ПрАТ «Київстар» та позивачем стосовно об'єкту сервітуту по вул. Прирічна, 25А, між ПрАТ «Київстар» та власником відповідних нежитлових приміщень у будівлі по вул. Прирічна, 25А ТОВ «Фірма» Буковина» було укладено договір оренди №КІЕ 2934 від 01.04.2018.
Об'єкти оренди згідно з договорами оренди, укладеними відповідачем із ФОП Садко та ТОВ «Фірма Буковина» повністю відповідають об'єкту сервітуту, визначеного договором про встановлення сервітуту між ПрАТ «Київстар» та КП «КЖСЕ», що відображене в план схемах до договорів, тобто, фактично об'єкти користування тотожні.
Починаючи з 18.04.2018 і до закінчення строку дії договору 28.02.2021 відповідач користувався частиною приміщення та частиною даху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 11А на підставі договору оренди № KIE 1934 укладеного 18.04.2018 між ПрАТ «Київстар» та ФОП Садко В.А. та оплачував згідно цього договору орендну плату.
З 01.03.2021 до моменту продажу обладнання 30.11.2021 відповідач користувався частиною приміщення та частиною даху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 11А на підставі договору оренди № KIE 1934 укладеного 01.04.2021 між ПрАТ «Київстар» та ФОП Садко В.А. та оплачував згідно цього договору орендну плату.
30 листопада 2021 між ФОП Садко В.А. та ПрАТ «Київстар» була підписана угода про дострокове розірвання договору оренди № KIE 1934 від 01.04.2021, відповідно до якої сторони погодили, що вищевказаний договір вважається розірваним та втрачає свою чинність з 30.11.2021. Також, 30.11.2021 сторони підписали Акт прийому-передачі (повернення) об'єкту оренди до вказаного договору оренди.
Починаючи з 01.04.2018 і до закінчення строку дії договору 28.02.2021 відповідач користувався частиною приміщення та частиною даху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 25А на підставі договору оренди № KIE 2934 укладеного 01.04.2018 між ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Фірма Буковина» та оплачував згідно цього договору орендну плату.
З 01.03.2021 до моменту продажу обладнання 30.11.2021 відповідач користувався частиною приміщення та частиною даху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 25А на підставі договору оренди № KIE 2934 укладеного 01.04.2021 між ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Фірма Буковина» та оплачував згідно цього договору орендну плату.
30 листопада 2021 між ТОВ «Фірма «Буковина» та ПрАТ «Київстар» була підписана угода про дострокове розірвання договору оренди № KIE 934 від 01.04.2021, відповідно до якої сторони погодили, що вищевказаний договір вважається розірваним та втрачає свою чинність з 30.11.2021. Також 30.11.2021 сторони підписали Акт прийому-передачі (повернення) об'єкту оренди до вказаного договору оренди.
Також судом встановлено, що після припинення договірних відносин з ФОП Садко В.А., з ТОВ «Фірма «Буковина» 30.11.2021 елементи інфраструктури для розміщення обладнання базових станцій, що частково розміщувались в технічному приміщенні та на даху, по вул. Прирічна 11А та вул. Прирічна, 25А в м. Києві відповідно вибули з володіння ПрАТ «Київстар» на користь ТОВ «Юкрейн Тауер Компані».
За таких обставин, враховуючи факт припинення договору про встановлення сервітуту № БМС UA 1934,2934 від 30.06.2015 року 31.05.2018 та у зв'язку з укладенням договорів оренди № KIE 1934 від 18.04.2018, №КІЕ 1934 від 01.04.2021 між ПрАТ «Київстар» та ФОП Садко В.А., договору оренди №КІЕ 2934 від 01.04.2018, №2934 від 01.04.2021 між ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Фірма «Буковина», відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача плати за користування об'єктом розміщення за період із квітня 2018 по 30.11.2021, а також враховуючи те, що об'єкт, що розміщувався на вказаних будинках був проданий 30.11.2021 на користь ТОВ «Юкрейн Тауер Компані», суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1807274,08 грн згідно з договором про встановлення сервітуту БМС UA 1934,2934 від 30.06.2015 року за період із квітня 2017 по лютий 2022 задоволенню не підлягають.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Позивач - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (01001, Україна, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 51а, ідентифікаційний код 03366500)
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Київстар" (03113, Україна, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок, 53, ідентифікаційний код 21673832)
Треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, ідентифікаційний код 44281999), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Буковина", Фізична особа-підприємець Садко Вадим Анатолійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.11.2025
Суддя І.О. Андреїшина