ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.09.2025Справа № 910/3811/25
За позовомАкціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
простягнення 19464899,71 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Яніцький В.В.
Представники сторін:
від позивачаГарбузюк Р.О.
від відповідачаПідлипенський Д.В.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 19464899,71 грн, в тому числі заборгованість в сумі 12792920,41 грн, яка виникла з договору транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109, 5535516,33 грн інфляційних втрат за період з березня 2020 року по лютий 2025 року та 1136462,97 грн 3% річних за період з 18.02.2020 по 24.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/3811/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 15.05.2025; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.
18.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. Серед іншого відповідач зазначає, що 21.03.2025 ним вчинено односторонній правочин, а саме - заяву №ТОВВИХ-25-4747 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, згідно якої грошові зобов'язання відповідача перед позивачем в загальному розмірі 12792920,41 грн за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 відповідно до перелічених розрахунків (актів) додаткової плати за недотримання якості природного газу та актів врегулювання щодобових позитивних небалансів, та грошові зобов'язання позивача перед відповідачем за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 №02-2021- 2002000109 в розмірі 12792920,41 грн (загальна сума зобов'язань позивача на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року становить 125689171,60 грн) припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст.601 Цивільного кодексу України.
За твердженнями відповідача, безспірність вимог відповідача до позивача за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 №02-2021-2002000109 в загальному розмірі 125689171,60 грн (припинених в сумі 12792920,41 грн зарахуванням зустрічних однорідних вимог заявою від 21.03.2025) підтверджується постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №914/2587/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", яка скасована постановою Верховного Суду від 11.12.2024 лише в частині стягнення акцесорних вимог, а саме: 23193925,09 грн пені, 4638785,02 грн 3% річних та 13920919,49 грн інфляційних втрат та цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим на думку відповідача позовні вимоги є безпідставними.
21.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов заперечив.
25.04.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Також 21.04.2025 від позивача надійшла заява про визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747, яку згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було зареєстровано як справу №910/4982/25.
Як зазначив позивач, оспорюваний правочин вчинений всупереч нормам ст.ст.601, 602 Цивільного кодексу України, а отже підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.215 та ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/4982/25 позовну заяву залишено без руху.
Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.
У поданій заяві про усунення недоліків позивач просив суд об'єднати в одне провадження справу №910/4982/25 та справу №910/3811/25, оскільки позивач подав заяву про визнання недійсним одностороннього правочину в межах справи №910/3811/25, однак її було помилково зареєстровано як окрему позовну заяву та присвоєно №910/4982/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4982/25, справу №910/4982/25 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про об'єднання в одне провадження справ №910/4982/25 і №910/3811/25 задоволено, об'єднано в одне провадження справи №910/4982/25 і №910/3811/25, присвоєно об'єднаній справі №910/3811/25.
13.05.2025 від позивача надійшла заява про доповнення підстав позову в частині вимог про визнання недійсним одностороннього правочину.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 оголошувалася перерва до 29.05.2025.
29.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в частині вимог про визнання недійсним одностороннього правочину, в якому відповідач, серед іншого, зазначив що положеннями Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон №1639-ІХ) не передбачено автоматичне здійснення розрахунків з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а навпаки, положення даного Закону передбачають певний порядок (механізм) здійснення дій щодо розрахунків з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості або реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування.
Як стверджує відповідач, включення позивача до відповідного реєстру не свідчить про автоматичне здійснення погашення заборгованості та/або про те, що нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають безумовному списанню.
Відповідач також зазначив, що позивачем у позові не наведено затвердженого Кабінетом Міністрів України на виконання цього Закону порядку взаєморозрахунків, у межах якого заборгованість позивача (припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за оскаржуваною заявою), підлягала б врегулюванню або вважалась врегульованою; бюджетний 2024 рік, у якому передбачені видатки спеціального фонду державного бюджету на виконання Закону №1639-ІХ, на момент вчинення оскаржуваного правочину сплив; договору про взаєморозрахунки стосовно заборгованості, яка є предметом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою про припинення зобов'язань, укладено не було.
29.05.2025 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про доповнення підстав позову в частині вимог про визнання недійсним одностороннього правочину.
У підготовчому засіданні 29.05.2025 судом прийнято до розгляду заяву позивача про доповнення підстав позову в частині вимог про визнання недійсним одностороннього правочину згідно вимог ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2025.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в день та час судового засідання 31.07.2025 розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.08.2025.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 06.08.2025 оголошено перерву до 18.09.2025.
14.09.2025 від позивача надійшов письмовий виклад промови у судових дебатах.
Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2025 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.09.2025 проти заявлених позовних вимог заперечив.
В судовому засіданні 18.09.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомлено про оголошення вступної та резолютивної частин рішення 18.09.2025 після перерви.
У судовому засіданні 18.09.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (замовник) було укладено договір №2002000109 транспортування природного газу (договір), за умовами п.2.1 якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до п.2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред'являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника.
Згідно п.2.3 договору обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог кодексу (п.2.4 договору).
Як передбачено п.п.2.5, 2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, визначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Пунктом 5.1 договору закріплено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору.
Відповідно до п.5.2 договору якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик, визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які кодекс містить посилання.
За порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору (п.5.3 договору).
Відповідно до п.9.1 договору сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом ХІV Кодексу. У разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а замовник продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом ХІV Кодексу (п.9.2 договору).
Відповідно до п.10.1 договору сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, зобов'язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу. Відповідальною стороною за якість газу є: 1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - замовник (оператори суміжних систем, газодобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають газ до газотранспортної системи в точці входу) перед оператором. У точках входу на міждержавному з'єднанні - замовник перед Оператором; 2) у точках виходу відповідальним є оператор - перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні - оператор перед замовником.
Пунктами 10.2 - 10.6 договору визначено порядок складення розрахунку додаткової плати за різними видами недотримання параметрів якості газу, періодичність та підстави складення розрахунку.
Згідно з п.10.7 договору сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов'язана сплатити додаткову плату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою стороною до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Пунктом 17.1 договору сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання, поширює дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
З січня 2020 року по червень 2021 року, а також з лютого по серпень 2023 року оператор направляв Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" звіти про недотримання параметрів якості природного газу, переданого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" позивачу за різними маршрутами транспортування газу до точок виходу з ГТС, а позивач, відповідно до умов договору, складав розрахунки додаткової плати за недотримання параметрів якості газу, за наявності таких, та разом з рахунками-фактурами направляв їх відповідачу для оплати, а саме:
1.За недотримання параметру температури точки роси за вологою у спірному періоді було складено розрахунки на загальну суму 12127889,80 грн - за січень 2020 року на суму 156393,82 грн, за лютий 2020 року на суму 224338,11 грн, за березень 2020 року на суму 173052,50 грн, за квітень 2020 року на суму 85097,57 грн, за травень 2020 року на суму 19213,77 грн, за червень 2020 року на суму 104337,51 грн, за липень 2020 року на суму 343061,02 грн, за серпень 2020 року на суму 480217,28 грн, за вересень 2020 року на суму 573686,70 грн, за жовтень 2020 року на суму 870604,94 грн, за листопад 2020 року на суму 870537,56 грн, за грудень 2020 року на суму 414150,78 грн, за січень 2021 року на суму 442916,03 грн, за лютий 2021 року на суму 398713,59 грн, за березень 2021 року на суму 478549,71 грн, за квітень 2021 року на суму 378994,81 грн, за травень 2021 року на суму 275034,62 грн, за червень 2021 року на суму 468084,78 грн, за лютий 2023 року на суму 412161,77 грн, за березень 2023 року на суму 374886,46 грн, за квітень 2023 року на суму 444829,04 грн, за травень 2023 року на суму 384305,04 грн, за червень 2023 року на суму 743970,95 грн, за липень 2023 року на суму 1177406,45 грн, за серпень 2023 року на суму 1833344,99 грн;
2. За недотримання параметру температури точки роси за вуглеводнями у спірному періоді було складено розрахунки на загальну суму 637184,53 грн: за лютий 2023 року на суму 5304,47 грн, за березень 2023 року на суму 17248,52 грн, за квітень 2023 року на суму 27148,93 грн, за травень 2023 року на суму 54794,86 грн, за червень 2023 року на суму 153961,39 грн, за липень 2023 року на суму 145641,43 грн, за серпень 2023 року на суму 233084,93 грн;
3. З актів врегулювання щодобових позитивних небалансів у відповідача виникли грошові зобов'язання на загальну суму 27846,08 грн: за березень 2020 року на суму 393,41 грн, за квітень 2020 року на суму 23405,42 грн, за травень 2020 року на суму 3707,75 грн, за липень 2020 року на суму 7,96 грн, за вересень 2020 року на суму 143,68 грн, за грудень 2020 року на суму 29,02 грн, за січень 2021 року на суму 106,93 грн, за червень 2021 року на суму 51,91 грн.
Як стверджує позивач у позовній заяві, спір між сторонами щодо змісту, розмірів і строків виконання грошових зобов'язань оператора перед позивачем відсутній, що підтверджується, зокрема, тим, що 01.11.2023 оператор вчинив односторонній правочин №ТОВВИХ-22-14393 про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 12792920,41 грн та направив його позивачу.
В преамбулі цього правочину оператором вказано, що станом на 01.11.2023 існують грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" перед Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109, а у п.п.1 - 3 правочину міститься перелік грошових зобов'язань оператора перед позивачем, які за підставами виникнення і сумами повністю співпадають з вимогами, зазначеними позивачем у позовній заяві, що розглядається.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" оскаржило зазначений правочин у суді.
Рішенням від 01.08.2024 у справі №910/19953/23, залишеним без змін постановою від 05.11.2024 Північного апеляційного господарського суду та постановою від 05.02.2025 Верховного Суду, Господарський суд міста Києва визнав оспорюваний односторонній правочин недійсним з підстав спірності вимог оператора та невизнанням таких вимог Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз".
Отже, з урахуванням наведених обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 12792920,41 грн, яка виникла з договору транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109, 5535516,33 грн інфляційних втрат за період з березня 2020 року по лютий 2025 року та 1136462,97 грн 3% річних за період з 18.02.2020 по 24.03.2025.
В свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що 21.03.2025 ним вчинено односторонній правочин, а саме - заяву №ТОВВИХ-25-4747 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, згідно якої грошові зобов'язання відповідача перед позивачем в загальному розмірі 12792920,41 грн за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 відповідно до перелічених розрахунків (актів) додаткової плати за недотримання якості природного газу та актів врегулювання щодобових позитивних небалансів, та грошові зобов'язання позивача перед відповідачем за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 №02-2021- 2002000109 в розмірі 12792920,41 грн (загальна сума зобов'язань позивача на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року становить 125689171,60 грн) припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст.601 Цивільного кодексу України.
При цьому, безспірність вимог відповідача до позивача за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 №02-2021-2002000109 в загальному розмірі 125689171,60 грн (припинених в сумі 12792920,41 грн зарахуванням зустрічних однорідних вимог заявою від 21.03.2025) підтверджується постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №914/2587/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", яка скасована постановою Верховного Суду від 11.12.2024 лише в частині стягнення акцесорних вимог, а саме: 23193925,09 грн пені, 4638785,02 грн 3% річних та 13920919,49 грн інфляційних втрат та цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим на думку відповідача позовні вимоги є безпідставними.
З огляду на наведені заперечення відповідача, позивач подав заяву про визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747.
Зі змісту поданої Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" заяви про визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747 вбачається, що позивач, як на підстави позову про визнання недійсним одностороннього правочину, посилається на наступні обставини:
- внесення позивача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (Реєстр учасників врегулювання заборгованості), здійсненого на виконання Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон №1639-ІХ), що свідчить про вчинення відповідачем одностороннього правочину всупереч норм ст.ст.601, 602 Цивільного кодексу України;
- оспорюваний правочин на момент його вчинення містить дефект змісту, який не може бути виправлений подальшим схваленням цього правочину юридичною особою, та який полягає у незазначені в заяві про зарахування підстав повноважень осіб, які його підписали, на вчинення правочину від імені відповідача.
В свою чергу відповідач, стосовно вимог позивача про визнання недійсним одностороннього правочину від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747 зазначив, що положеннями Закону №1639-ІХ не передбачено автоматичне здійснення розрахунків з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а навпаки, положення даного Закону передбачають певний порядок (механізм) здійснення дій щодо розрахунків з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості або реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування.
Як стверджує відповідач, включення позивача до відповідного реєстру не свідчить про автоматичне здійснення погашення заборгованості та/або про те, що нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають безумовному списанню.
Крім того, відповідач зауважив, що позивач не навів затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання цього Закону порядок взаєморозрахунків, у межах якого заборгованість позивача (припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за оскаржуваною заявою), підлягала б врегулюванню або вважалась врегульованою; бюджетний 2024 рік, у якому передбачені видатки спеціального фонду державного бюджету на виконання Закону №1639-ІХ, на момент вчинення оскаржуваного правочину сплив; договору про взаєморозрахунки стосовно заборгованості, яка є предметом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою про припинення зобов'язань, укладено не було.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд зазначає про таке.
Сторони у справі не заперечують той факт, що у відповідача перед позивачем на підставі договору транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 виникли зобов'язання з додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, а також з врегулювання щодобових позитивних небалансів, а саме: 1. На підставі розрахунків (актів) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за параметром якості температури точки роси за вологою на загальну суму 12127889,80 грн (за січень 2020 року - червень 2021 року, лютий-серпень 2023 року); 2. Розрахунків (актів) додаткової плати за недотримання параметру температури точки роси за вуглеводнями на загальну суму 637184,53 грн (за лютий -серпень 2023 року); 3. Актів врегулювання щодобових небалансів на загальну суму 27846,08 грн (березень-травень, липень, вересень, грудень 2020 року, січень, червень 2021 року).
Водночас, спірним для сторін є проведене Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 21.03.2025 припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно заяви №ТОВВИХ-25-4747.
Згідно п.19.2 договору будь-які повідомлення, вимога, звіт та інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформленні і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених сторонами випадках направлено електронною поштою.
Пунктом 19.3 договору передбачено, що повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.
Заява №ТОВВИХ-25-4747 отримана позивачем 27.03.2025, що підтверджується інформацією про поштове відправлення №0306506320897 на офіційному сайті АТ "Укрпошта".
Згідно вказаної заяви грошові зобов'язання відповідача перед позивачем у загальному розмірі 12792920,41 грн за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 відповідно до вказаних вище розрахунків (актів) додаткової плати за недотримання якості природного газу та актів врегулювання щодобових позитивних небалансів, та грошові зобов'язання позивача перед відповідачем за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 №02-2021- 2002000109 та акту від 28.02.2021 №02-2021-2002000109/2 припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст.601 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої - третьої ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з ч.3 ст.203 чинного на момент вчинення оспорюваного правочину Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у ст.601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч.5 ст.202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Тобто, спірна заява відповідача від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747 про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: тобто боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому. Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Стаття 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст.601 Цивільного кодексу України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог; строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, за дотримання умов, передбачених ст.601 Цивільного кодексу України та відсутності заборон, передбачених ст.602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним, а наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
Суд зазначає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 на підставі актів врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 №02-2021-2002000109, від 28.02.2021 №02-2021- 2002000109/2 підтверджується постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №914/2587/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про стягнення: 1) оплати щодобових негативних небалансів за лютий-березень 2021 року в розмірі 815400357,41 грн, та пені в розмірі 39635608,49 грн, 3% річних у сумі 7575012,15 грн, інфляційних втрат в розмірі 14573546,68 грн, 2) оплати за перевищення замовленої потужності за період січень-березень 2021 року на загальну суму 20370497,89 грн, пені в розмірі 1056843,18 грн, 3% річних у розмірі 214159,72 грн, інфляційних втрат на суму 458342,71 грн та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про зобов'язання вчинити дії.
Вказаною постановою Західного апеляційного господарського суду (яка скасована постановою Верховного Суду від 11.12.2024 лише в частині акцесорних вимог, а саме: стягнення 23193925,09 грн пені, 4638785,02 грн 3% річних та 13920919,49 грн інфляційних втрат та цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в частині стягнення основного боргу задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" 640448273,45 грн основного боргу. При цьому, часткове задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення основного боргу обумовлено тією обставиною, що 190000000,00 грн Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" сплатило під час розгляду справи в суді першої інстанції, а частина зобов'язань на суму 5322581,85 грн була припинена внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отже постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №914/2587/21 підтверджується: настання строку виконання грошових зобов'язань за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 з оплати позивачем на користь відповідача вартості щодобових негативних небалансів за газовий місяць лютий 2021 року; безспірність вимог відповідача до позивача за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 на підставі актів врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року.
Водночас, оскільки у відповідача перед позивачем існували грошові зобов'язання за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 в загальному розмірі 12792920,41 грн зі сплати відповідно до розрахунків (актів) додаткової плати за недотримання якості природного газу та актів врегулювання щодобових позитивних небалансів, то вимоги сторін є однорідними.
Разом з цим, під час складання заяви від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було допущено описку в номері акту врегулювання щодобових небалансів позивача перед відповідачем за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021, у зв'язку з виявленням якої відповідач листом від 24.04.2025 №ТОВВИХ-25-6555 повідомив позивача про допущення такої описки та зазначив, що правильним номером акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 слід вважати №02-2021-2002000109/2.
Із врахуванням взаємовідносин сторін у їх сукупності, помилкове зазначення відповідачем у заяві від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог акту №02-2021-2002000109, а не №02-2021-2002000109/2 є саме технічною опискою, що підтверджується також заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненими з 15.02.2022 по 27.02.2023, а саме: згідно із заявою 15.02.2022 №ТОВВИХ-22-2045 зобов'язання за актом №02-2021-2002000109 є припиненими, а за актом №02-2021-2002000109/2 неоплаченим залишилось зобов'язання у сумі 131608770,81 грн, а отже усі подальші заяви про зарахування здійснювались щодо заборгованості саме за актом №02-2021-2002000109/2, про що на думку суду, позивач був достеменно обізнаний.
Отже, помилка у номері акту є технічною опискою і не носить правового характеру, відтак не створює, не змінює та не припиняє жодних правових наслідків за оскаржуваним правочином.
Таким чином, припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747, якою грошові зобов'язання відповідача перед позивачем в загальному розмірі 12792920,41 грн за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 відповідно до наведених вище розрахунків (актів) додаткової плати за недотримання якості природного газу та актів врегулювання щодобових позитивних небалансів, та грошові зобов'язання позивача перед відповідачем за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 №02-2021- 2002000109/2 в розмірі 12792920,41 грн (загальна сума зобов'язань позивача на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року становить 125689171,60 грн) у порядку ст.601 Цивільного кодексу України є правомірним. Наявність у обох сторін зустрічних вимог за зобов'язаннями по договору транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 та їх погашення шляхом зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог у формі заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідає як положенням укладеного між сторонами договору, так і вимогам чинного законодавства України щодо однорідності, зустрічності та настання строку для оплати.
Щодо тверджень позивача про те, що зарахована відповідачем згідно оспорюваного правочину заборгованість підлягає сплаті за правилами Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон №1639-ІХ), суд зазначає, що положеннями зазначеного Закону не передбачено автоматичне здійснення розрахунків з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а навпаки, передбачено певний порядок (механізм) здійснення дій щодо розрахунків з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості або реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування.
Так, Законом №1639-ІХ чітко визначено: коло суб'єктів ринку природного газу на яких поширюється дія цього Закону; за яких підстав у суб'єктів ринку природного газу з'являється право участі у процедурі врегулювання заборгованості у відповідності до цього Закону; чітко визначено процедуру включення суб'єктів ринку природного газу до Реєстру з метою врегулювання такої заборгованості; та алгоритм дій, які повинні вчинити сторони під час процедури врегулювання заборгованості.
Системний аналіз змісту положень даного Закону дає підстави дійти висновку, що окрім включення учасника до Реєстру та затвердження Регулятором (НКРЕКП) обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, для врегулювання заборгованості на підставі Закону №1639-ІХ також є обов'язковими умови стосовно затвердження НКРЕКП інших передбачених розрахунків, укладення договору про організацію взаєморозрахунків із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України тощо.
Таким чином, приписами Закону №1639-ІХ визначено певний комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру, спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості між сторонами та наявність між ними узгоджених документів, які надають можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом.
При цьому включення позивача до Реєстру не свідчить про автоматичне здійснення погашення заборгованості та/або про те, що нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають безумовному списанню.
Крім того, зі змісту Закону №1639-ІХ вбачається, що у операторів газорозподільних систем може існувати заборгованість понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених ст.4 цього Закону, а відтак, посилання позивача на затвердження постановою НКРЕКП від 12.03.2024 №504 "Про затвердження АТ "Львівгаз" обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу" суд оцінює критично.
До затвердженого загального обсягу перевищення за певний період можуть входити розміри обсягів перевищення як у повному обсязі за певний місяць, так і лише частково за місяць або не входити взагалі, а позивачем не надано інформації та належних доказів того, які саме суми заборгованості помісячно включені НКРЕКП до загального обсягу перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу.
Крім того, позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог, посилається на положення ч.3 ст.4 Закону №1639-ІХ, відповідно до якого взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість. Однак, позивачем не наведено затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання цього Закону порядок взаєморозрахунків, у межах якого заборгованість позивача (припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за оскаржуваною заявою), підлягала б врегулюванню або вважалась врегульованою; бюджетний 2024 рік, у якому передбачені видатки спеціального фонду державного бюджету на виконання Закону №1639-ІХ, на момент вчинення оскаржуваного правочину сплив; договору про взаєморозрахунки стосовно заборгованості, яка є предметом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою про припинення зобов'язань, укладено не було.
Крім того, суд зауважує, що Закон №1639-ІХ жодним чином не обмежує учасників розрахунків у праві врегульовувати зобов'язання в інший, аніж визначений цим Законом спосіб, положення Цивільного кодексу України щодо порядку припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог Законом №1639-ІХ не змінені та не обмежені у застосуванні учасниками взаєморозрахунків.
В силу ст.602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 41 ) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Водночас, Закон №1639-ІХ, на який посилається позивач, не містить жодних обмежень, які б не допускали здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог у визначеному Цивільним кодексом України порядку.
Також, на думку суду, безпідставними та необґрунтованими є твердження позивача про недобросовісність відповідача, який достовірно знаючи про встановлений законом порядок врегулювання заборгованості позивача, систематично (втретє) вчинив односторонній правочин, спрямований на врегулювання заборгованості у спосіб, який суперечить правилам Закону №1639-ІХ, оскільки заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинені відповідачем, та які були предметом судового розгляду у справах №910/19206/21, №910/19953/23, не є тотожними заяві про припинення зобов'язань від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747.
Крім того, судові рішення у справах №910/19206/21, №910/19953/22 не містять жодних висновків суду стосовно того, що заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, які були предметом розгляду та оцінки судом у вказаних справах, не відповідають вимогам Закону №1639-ІХ, а відтак, твердження позивача про те, що оскаржуваний правочин суперечить нормам ст.ст.601, 602 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.
Щодо тверджень позивача про відсутність повноважень на підписання оспорюваного правочину начальником управління реалізації послуг Андрієм Ситником та головним бухгалтером Катериною Палій, то суд зазначає, що відповідна заява про припинення зобов'язань підписана від імені відповідача начальником управління реалізації послуг Андрієм Ситником, який за довіреністю від 29.11.2024 №948 уповноважений від імені відповідача, у тому числі, на підписання заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договорами транспортування природного газу та договорами переведення боргу, а головний бухгалтер Палій Катерина Володимирівна на підставі довіреності від 18.12.2024 №1032 уповноважена підписувати від імені відповідача з правом другого підпису будь-які документи, пов'язані з обслуговуванням банківських, казначейських рахунків, платіжно-розрахункові документи, документи фінансової, податкової та статистичної звітності, заяви на купівлю, продаж та обмін валюти, а також підписувати будь-які інші документи та вчиняти дії, що необхідні посадовим особам відповідача для розпорядження рахунками відповідача, що відкриті в банківських, фінансових установах та Державній казначейській службі України.
Таким чином, оспорювана заява про припинення зобов'язань підписана уповноваженою особою у відповідності до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України та відповідає вимогам, встановленим ст.203 Цивільного кодексу України, а тому підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відсутні.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 12792920,41 грн, яка виникла з договору транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 є безпідставними з огляду на припинення таких зобов'язань згідно заяви відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.03.2025 №ТОВВИХ-25-4747, а підстави для визнання недійсним такого одностороннього правочину, відсутні.
В той же час, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 5535516,33 грн інфляційних втрат за період з березня 2020 року по лютий 2025 року та 1136462,97 грн 3% річних за період з 18.02.2020 по 24.03.2025.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності зі сторони відповідача будь-яких заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог внаслідок зменшення розміру неустойки судом, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, Львівська обл., місто Львів, вул.Золота, будинок 42, ідентифікаційний код 03349039) 5535516 (п'ять мільйонів п'ятсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн 33 коп. інфляційних втрат, 3% річних на суму 1136462 (один мільйон сто тридцять шість тисяч чотириста шістдесят дві) грн 97 коп. та 80063 (вісімдесят тисяч шістдесят три) грн 75 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.11.2025
Суддя Ю.М.Смирнова