ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.11.2025Справа № 910/8678/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8678/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 44235900)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" (01033, місто Київ, Короленківська, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 41736235)
про стягнення 1 244 502,73 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" про стягнення заборгованості за попереднім договором № б/н від 06.10.2021 у розмірі 1 244 502,73 грн, з яких: 974 923,50 грн інфляційних втрат та 269 579,23 грн трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8678/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, та позивачу - відповідь на відзив.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" 974 923 грн 50 коп. інфляційних втрат, 269 579 грн 23 коп. 3 % річних та 14 934 грн 03 коп. судового збору.
21.10.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8678/25. У поданій заяві позивач просить суд покласти на відповідача 145 774,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8678/25.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8678/25, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що розгляд справи № 910/8678/25 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за необхідне розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/8678/25 без виклику сторін.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, з огляду на розгляд справи № 910/8678/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний строк обчислюється з урахуванням дати отримання стороною копії рішення суду.
У позовній заяві позивачем вказувалося, що останній очікує понесення витрат на професійну правничу допомогу та керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України заявляв, що належні та допустимі докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Так, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подано:
- копію договору про надання правничої допомоги №270625-1 від 27.06.2025;
- копію додаткової угоди до договору №270625-1 від 27.06.2025;
- копії рахунків на оплату;
- копії квитанцій про оплату рахунків;
- копію акту приймання-передачі №1 від 16 10 2025;
- копію детального опису наданих послуг (протокол наданих послуг);
- копію акту надання послуг від 15.01.2025 № 9;
- копію довідки АО «Моріс Груп» від 20.01.2025 № 012/25.
Згідно з п.1.1. договору відповідно до умов цього договору об'єднання надає клієнту за його вимогою професійну правничу допомогу, у тому числі: складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення господарського судочинства.
Згідно з п. 4.1. договору надання правової допомоги за цим договором здійснюється Об'єднанням за винагороду (гонорар), розмір якої буде визначений окремою додатковою угодою сторін або додатком до цього договору.
27 червня 2025 року між ТОВ «БігКоммерс Україна» та Адвокатським об'єднанням «ЕЛБЕЙС» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 27/06/25-1 від 27.06.2025 року.
Відповідно до п.1 додаткової угоди об'єднання надає клієнту правову допомогу, пов'язану із представництвом прав й законних інтересів клієнта в господарському спорі із Товариством з обмеженою відповідальністю «ВГО ГРУП» в зв'язку із простроченням ТОВ «ВГО ГРУП» виконання грошового зобов'язання перед клієнтом.
У п. 2 додаткової угоди сторони погодили, що вказана вище правова допомога надається об'єднанням на користь клієнта за винагороду (далі - гонорар), розмір якої складає у національній валюті України гривні еквівалент 3 500 доларів США.
Згідно з пп. 4.3 договору на підтвердження одержання правової допомоги Об'єднання направляє клієнту акт приймання-передачі правової допомоги за договором (надалі - Акт) у двох примірниках. Один підписаний примірник акту повертається об'єднанню протягом 15 днів від дня його отримання. У випадку, якщо підписаний примірник акту не був повернений на адресу об'єднання протягом 15 (п'ятнадцяти) днів від дня його отримання Клієнтом, такий акт вважається погодженим клієнтом у повному обсязі.
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
16 жовтня 2025 року між ТОВ «БігКоммерс Україна» та Адвокатським об'єднанням «ЕЛБЕЙС» було укладено Акт приймання-передачі № 01 згідно з договором про надання професійної правничої допомоги № 27/06/25-1 від 27 червня 2025 року та додатковою угодою № 1 від 27 червня 2025 року до вказаного договору про надання професійної правничої допомоги № 27/06/25-1 від 27 червня 2025 року на підтвердження отримання клієнтом правової допомоги від об'єднання, а саме:
- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва позову про стягнення на користь Клієнта 3% річних за користування грошовими коштами, інфляційних втрат тощо із ТОВ «ВГО ГРУП»;
- правовий супровід судового спору в Господарському суді міста Києва у справі № 910/8678/25 в інтересах клієнта, а саме: аналіз відзиву ТОВ «ВГО ГРУП»; перевірка судової практики, наведеної відповідачем, на актуальність; підготовка та подання до Господарського суду міста Києва відповіді на відзив та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін у справі №910/8678/25; аналіз додаткових пояснень ТОВ «ВГО ГРУП», перевірка судової практики, наведеної Відповідачем, на актуальність; підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заперечень на додаткові пояснення ТОВ «ВГО ГРУП».
Вартість правничої допомоги, наданої об'єднанням за цим актом приймання- передачі, становить 145 774,00 гривень, що є еквівалентом 3 500 доларів США за роздрібним курсом продажу АТ КБ «Приватбанк» доларів США фізичним особам станом на дату виставлення об'єднанням рахунку клієнту.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.
Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу є значно завищеним, оскільки дана справа є розрахунковою і не потребує спеціальних знань.
Суд наголошує на тому, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.
Отже, за висновком суду, підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль на підготовку позовної заяви.
Крім того, судом враховано, що дана справа є незначної складності та має розрахунковий характер.
Водночас, дослідивши заперечення відповідача стосовно відсутності у позовній заяві попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що дане питання вже було досліджено при прийняті заяви позивача до розгляду.
Разом з тим, судом враховані заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу, зокрема про те, що окреслені позивачем витрати у розмірі 145 774,00 гривень є надмірними, неспівмірними із складністю цієї справи та її розгляд у письмовому провадженні, наданим адвокатами обсягом послуг у суді, затраченим ними часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
У наведеній постанові колегія суддів зазначила, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши наданий заявником обсяг послуг, врахувавши характер правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються (тим паче за рахунок держави), ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, критерієм розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 145 774,00 грн. На думку суду, витрати на правову допомогу, заявлені Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" до стягнення, мають бути зменшені до 10 000,00 грн.
З огляду на усі вищевикладені обставини, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн покладаються на відповідача, у зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" про ухвалення додаткового рішення у цій справі підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 31.10.2025 по 07.11.2025 року включно у відпустці, суд здійснює процесуальну дію, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 10.11.2025 року.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8678/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" (01033, місто Київ, Короленківська, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 41736235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 44235900) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
3. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Додаткове рішення складено 10.11.2025
Суддя І.О. Андреїшина