номер провадження справи 22/171/25
10.11.2025 Справа № 908/2646/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2646/25
за позовом Комунальної установи “Кодимський міський центр фінансово-господарського обслуговування установ та закладів культури» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 88)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8)
про стягнення 412 934,74 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
27.08.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 26.08.2025) Комунальної установи “Кодимський міський центр фінансово-господарського обслуговування установ та закладів культури» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКАМ ФІНАНС" про стягнення 315158,20 грн. безпідставно отриманих коштів, 37758,54 грн. пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення, внаслідок порушення Договорів поставки нафтопродуктів: № 100 від 25.10.2023, №№ 228, 229 від 21.11.2023, №№ 931, 932 від 27.11.2024; додатково понесених витрат у сумі 60018,00 грн., що разом складає 412934,74 грн.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем поставки оплаченого товару (палива) та неповерненням здійсненої попередньої оплати по вказаним договорам.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 02.10.2025.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2646/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 суддею Ярешко О.В. позовну заяву залишено без руху, позивачу надано для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
08.09.2025, у встановлений судом строк, через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2646/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 15.09.2025 була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 17.09.2025 о 15:03 год., що підтверджується відповідними довідками.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, ухвала суду вручена сторонам 17.09.2025.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про судовий розгляд справи. Відповідач наданим йому процесуальним законом правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 16.10.2025.
Рішення по суті ухвалено судом 10.11.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують
Між Комунальною установою “Кодимський міський центр фінансово-господарського обслуговування установ та закладів культури» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач) були укладені договори поставки, за умовами яких постачальник зобов'язався передати покупцю у власність товар (нафтопродукти), а покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар (пункти 1.1 договорів), а саме договори:
№ 100 від 25.10.2023 щодо поставки бензину А-95 та дизпалива на загальну суму 97930,00 грн.;
№ 228 від 22.11.2023 щодо поставки бензину А-95 та дизпалива на загальну суму 101900,00 грн.;
№ 229 від 22.11.2023 щодо поставки бензину А-95 та дизпалива на загальну суму 68400,00 грн.;
№ 931 від 27.11.2024 щодо поставки бензину А-95 та дизпалива на загальну суму 50620,00 грн.;
№ 932 від 27.11.2024 щодо поставки бензину А-95 та дизпалива на загальну суму 49360,00 грн.
Згідно договорів, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар.
Згідно розділу договорів «Поставка товару», строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Передача покупцю товару здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними. Умови постачання товару - самовивезення.
До вказаних договорів сторонами підписані додатки № 1 «Специфікація».
За договором № 100 від 25.10.2023 між сторонами було підписано видаткову накладну № 0010/0000174 від 25.10.2023 на суму 97930,00 грн., та в рамках цієї накладної видаткові накладні № 0010/0000534 від 27.11.2023 на суму 61360,00 грн. на дизпаливо та № 0010/0000535 від 27.11.2023 на суму 36570,00 грн. на бензин А-95.
За договором № 228 від 22.11.2023 між сторонами було підписано видаткову накладну № 0010/0000558 від 12.12.2023 на суму 101900,00 грн.
За договором № 229 від 22.11.2023 між сторонами було підписано видаткову накладну № 0010/0000556 від 07.12.2023 на суму 68400,00 грн.
За договором № 931 від 27.11.2024 між сторонами було підписано видаткову накладну № 0010/0002970 від 06.12.2023 на суму 50620,00 грн.
За договором № 932 від 27.11.2024 між сторонами було підписано видаткову накладну № 0010/0002971 від 06.12.2023 на суму 49360,00 грн.
Відповідачем за цими договорами були виставлені позивачу відповідні рахунки-фактури, які були повністю оплачені останнім, що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 214 від 01.11.2023 на суму 74870,00 грн., № 178 від 01.11.2023 на суму 13520,00 грн., № 242 від 01.11.2023 на суму 9540,00 грн., всього на загальну на суму 97930,00 грн. (оплата за договором № 100 від 25.10.2023);
- № 253 від 08.12.2023 на суму 101900,00 грн. (оплата за договором № 228 від 22.11.2023);
- № 255 від 24.11.2023 на суму 10600,00 грн., № 189 від 24.11.2023 на суму 26300,00 грн., № 233 від 27.11.2023 на суму 31500,00 грн., всього на загальну на суму 68400,00 грн. (оплата за договором № 229 від 22.11.2023);
- № 188 від 06.12.2024 на суму 50620,00 грн. (оплата за договором № 931 від 27.11.2024);
- № 187 від 06.12.2024 на суму 49360,00 грн. (оплата за договором № 932 від 27.11.2024).
Як зазначив позивач у позовній заяві, з грудня 2024 без жодних попереджень (повідомлень) позивача відповідач припинив належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання з поставки ПММ.
До позовної заяви додано копії невикористаних скретч-карток позивача, які не були отоварені відповідачем на його АЗС.
Відповідно доповідних заступника директора - головного бухгалтера позивача та письмових пояснень позивача: за договором № 100 від 25.10.2023 залишок скретч-карток на бензин А-95 - 690 літрів (за ціною 53,00 грн. за 1 літр, що разом складає 36570,00 грн.) та дизпалива - 1015 літрів (за ціною 52,00 грн. за 1 літр, що разом складає 52780,00 грн.);
за договором № 228 від 22.11.2023 залишок скретч-карток на бензин А-95 - 720 літрів (за ціною 47,51 грн. за 1 літр, що разом складає 34207,20 грн.) та дизпалива - 445 літрів (за ціною 47,50 грн. за 1 літр, що разом складає 21137,50 грн.);
за договором № 229 від 22.11.2023 залишок скретч-карток на бензин А-95 - 1020 літрів (за ціною 52,21 грн., що разом складає 53254,20 грн) та дизпалива - 330 літрів (за ціною 52,21 грн. за 1 літр, що разом складає 17229,30 грн.);
за договором № 931 від 27.11.2024 залишок скретч-карток на бензин А-95 - 235 літрів (за ціною 52,00 грн. за 1 літр, що разом складає 12220,00 грн.) та дизпалива - 800 літрів (за ціною 48,00 грн. за 1 літр, що разом складає 38400,00 грн.);
за договором № 932 від 27.11.2024 залишок скретч-карток на бензин А-95 - 580 літрів (за ціною 52,00 грн. за 1 літр, що разом складає 30160,00 грн.) та дизпалива - 400 літрів (за ціною 48,00 грн. за 1 літр, що разом складає 19200,00 грн.).
Отже, всього позивачем не було використано бензину А-95 у кількості 3245 літрів на загальну суму 166411,40 грн. та дизпалива у кількості 2990 літрів на загальну суму 148746,80 грн., що разом складає загальну суму 315158,20 грн.
06.02.2025 позивач надіслав відповідачу поштою лист від 05.02.2025 № 125, яким вимагав термінового виконання зобов'язань за договорами поставки нафтопродуктів.
Позивач поштовим відправленням надіслав відповідачу лист-вимогу № 59 23.05.2025, згідно якої вимагав виконати зобов'язання за договорами, здійснивши постачання товару.
Вимога була отримана відповідачем 06.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповіді на вимогу в матеріалах справи відсутні.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договорів поставки, укладених у письмовій формі.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, договори, укладені між сторонами, виконувалися сторонами: з боку позивача була проведена повна оплата товару, а з боку відповідача - часткова поставка товару.
Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що реалізуються на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора автозаправної станції, автогазозаправної станції, автогазозаправного пункту (п. 7 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Відтак, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаних вище договорів позивачем був оплачений замовлений товар у повному обсязі - у загальній сумі 368210,00 грн., відповідачем фактично не було поставлено товар (пальне) на загальну суму 315158,20 грн. Вказаної обставини відповідач не заперечив та не спростував.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 у справі № 918/631/19).
Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу товару (палива) в обсязі, який був оплачений.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів виконання зобов'язання щодо передачі позивачу товару у повному обсязі або повернення суми 315158,20 грн. не надав.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 315158,20 грн. заборгованості визнається судом обґрунтованою та доведеною.
Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 37758,54 грн. пені, нарахованої за період із 05.02.2025 по 04.07.2025.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є різновидом санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Пунктом 7.1 договорів №№ 100, 228, 229 та пунктом 7.2 договорів №№ 931, 932, на які посилається позивач, встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цими договорами сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цими договорами, шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Суд перевірив складені позивачем розрахунки пені та штрафу та визнав їх арифметично неправильними.
Так, на суму боргу 89350,00 грн. (за договором № 100 від 25.10.2023) позивач нарахував пеню за період із 05.02.2025 по 06.03.2025, що складає 30 днів прострочення; за період з 07.03.2025 по 04.07.2025, що складає 119 днів прострочення, а не 120 днів, як вказав позивач. При цьому, він вказує, що загальна кількість прострочення, за які нараховується пеня, становить 143 дні.
Таким чином, пеня на суму боргу 89350,00 грн. складає 11160,17 грн., а не 11236,07 грн., як визначено позивачем.
Аналогічних помилок допустився позивач і нараховуючи пеню за іншими договорами.
Згідно перерахунку суду, пеня за договором № 228 від 22.11.2023 складає 6912,69 грн., пеня за договором № 229 від 22.11.2023 складає 8803,63 грн., пеня за договором № 931 від 27.11.2024 складає 6322,65 грн., пеня за договором № 932 від 27.11.2024 складає 6165,27 грн.
Таким чином, загальна сума пені, згідно перерахунку суду, становить суму 39364,41 грн.
Позивачем, згідно прохальної частини позовної заяви, заявлено до стягнення пеню у сумі 37758,54 грн. Позивач заяву про збільшення розміру позовних вимог не подавав. Зазначення у заяві про усунення недоліків іншої ціни позову: 412489,25 грн., аніж фактичної, не є заявою про збільшення розміру позовних вимог у розумінні ст. 46 ГПК України. Позивачем не було викладено іншої прохальної частини позовної заяви, аніж тієї, з якою він звернувся до суду.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, та з відповідача на користь позивача стягується 37758,54 грн. пені, яка була заявлена до стягнення.
Згідно позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на його користь додатково понесені витрати у сумі 60018,00 грн. В обґрунтування позову у цій частині зазначив, що невиконання (неналежне виконання) відповідачем договірних зобов'язань спричинило умови, через які позивач змушений укласти додатковий (новий) договір про поставку нафтопродуктів № ВТС-1705 від 10.05.2025 на суму 60018,00 грн., у зв'язку з чим був вимушений понести додаткові незаплановані витрати. Вважає цю суму збитками.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, пов'язане з обмеженням його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке проявилося у здійснених ним витратах, в утраті або пошкодженні його майна або у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
У постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що: - предмет позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; - підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; - правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; - саме на суд покладений обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Відтак, обов'язком позивача є самостійне визначення позовних вимог, наведення правових підстав позову, а обов'язком суду є надання правової кваліфікації відносинам сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.
За приписами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивачем не наведено у позовній заяві та не доведено належними та достатніми доказами наявності усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для стягнення з відповідача збитків.
Відтак, у стягненні 60018,00 грн. судом відмовляється.
Враховуючи наведене, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у сумі 4235,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач мав сплатити судовий збір у сумі 4955,22 грн., позивачем було сплачено судовий збір у сумі 6222,13 грн.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено у Законі України “Про судовий збір», зайво сплачена сума 1266,91 грн. судового збору буде повернута позивачу ухвалою суду у разі його звернення до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 40308189) на користь Комунальної установи “Кодимський міський центр фінансово-господарського обслуговування установ та закладів культури» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 88, код ЄДРПОУ 41945683) 315158 (триста п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 20 коп. заборгованості, 37758 (тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 54 коп. пені, 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 10 листопада 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко