номер провадження справи 9/93/25
16.10.2025 Справа № 908/1589/25
м.Запоріжжя
За первісним позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК»
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «ВОСТОК»,
відповідача-2: ОСОБА_1
про солідарне стягнення суми 11091886,77 грн,
за зустрічним позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Приватне акціонерне товариство «Акціонерний центр «ВОСТОК»
про розірвання договору поруки
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
За участю представників:
від ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК»: Фоменко Л.В. (в режимі відеоконференції);
від ПрАТ «Акціонерний центр «ВОСТОК»: Заболотній О.А. (в режимі відеоконференції);
від ОСОБА_1 : ОСОБА_2
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів: Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «ВОСТОК» та ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредитної лінії № 2305/0100/12/11 від 24.10.2011 в загальній сумі 11091886,77 грн, в тому числі: суми неповернутого кредиту - 6966000,00 грн, суми процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.01.2022 по 11.10.2022 - 861219,28 грн, суми процентів за неправомірне користування чужими коштами (нарахована на неповернуту суму кредиту) - 2842891,37 грн, суми процентів за неправомірне користування чужими коштами (нарахована на неповернуту суму відсотків за користування кредитом) - 421776,12 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.05.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1589/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1589/25, присвоєний справі номер провадження 9/93/25; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.06.2025.
20.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 у справі № 908/1589/25 до відповідача за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" про розірвання договору поруки № 2305/Р2/0100/12/11 від 22.11.2013р. (з додатковими угодами до нього від № 1 від 03.03.2014 р., від № 2 від 22.10.2014 р., від № 3 від 18.03.2015 р., № 4 від 21.10.2015 р., від № 5 від 19.10.2016 р., № 6 від 17.10.2017 р., № 7 від 16.10.2018 р., № 8 від 30.11.2018 р., № 9 від 15.10.2019 р., № 10 від 14.02.2020 р., № 11 від 13.10.2020 р., № 12 від 12.10.2021 р.), укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» в якості кредитора і ОСОБА_1 в якості поручителя.
Згідно з протоколом передачі судової справи від 23.06.2025 вищевказану зустрічну позовну передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 23.06.2025 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 у справі №908/1589/25 до відповідача за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" про розірвання договору поруки №2305/Р2/0100/12/11 від 22.11.2013 для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 908/1589/25. Об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/1589/25. Залучено Приватне акціонерне товариство "Акціонерний центр "ВОСТОК" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом. Підготовче засідання у справі № 908/1589/25 за первісним та зустрічним позовами призначити на раніше визначену дату, а саме - на 24.06.2025.
Ухвалою суду від 24.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №908/1589/25 на тридцять днів; відповідачам за первісним позовом продовжено процесуальний строк для подання відзивів в частині надання контррозрахунків на розрахунок заявлених позовних вимог та відповідей на всі аргументи позивача на п'ятнадцять днів; підготовче засідання відкладено. Ухвалою суду від 01.09.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/1589/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2025. У судовому засіданні 18.09.2025 оголошувалась перерва до 07.10.2025, потім - до 16.10.2025, що відображено у відповідних протоколах судових засідань.
У судовому засіданні 16.10.2025 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вимоги за первісним позовом підтримані Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК». Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання Позичальником - Приватним акціонерним товариством «Акціонерний центр «ВОСТОК» зобов'язань за Договором кредитної лінії №2305/0100/12/11 від 24.10.2011 (з додатковими угодами до нього), внаслідок чого утворилась заборгованість за неповернутим кредитом в сумі 6966000,00 грн та за процентами за користування кредитом в сумі 861219,28 грн за період з 01.01.2022 по 11.10.2022 (встановлений термін повернення кредиту). Крім того, на підставі п.1.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 15) за неправомірне користування коштами позивачем нараховані проценти за користування чужими коштами на суму неповернутого кредиту за період з 12.10.2022 по 30.04.2025 та на суму несплачених відсотків за користування кредитом. На забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №2305/Р2/0100/12/11 від 29.11.2013 (з додатковими угодами), за умовами якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Позичальником ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» зобов'язань, які витікають з Кредитного договору (та додаткових угод до нього) та є солідарним боржником з виконання зобов'язання з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати процентів за неправомірне користування кредитними коштами. Невиконання зобов'язань ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» та солідарного з ним боржника ОСОБА_1 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. Просив позов задовольнити.
У відзиві на первісний позов, що надійшов до суду 16.06.2025 від ПрАТ «Акціонерний центр «ВОСТОК» та який підтриманий відповідачем-1, зазначено, зокрема, про наступне. Кредитні зобов'язання відповідача-1 були забезпечені іпотекою нерухомого майна відповідно до договору іпотеки від 24.10.2011 №2305/Z1/0100/12/11, до якого згодом вносилися зміни і доповнення. Крім іншого, у відповідача-1 також було у власності нерухоме майно, розташоване на Бердянській косі у м. Бердянськ Запорізької області. Таким чином, у власності відповідача-1 є достатньо нерухомого майна, щоб у повному обсязі сплатити позивачу всю заборгованість за Кредитним договором. Безпосередньо в Кредитному договорі та всіх без виключення додаткових угодах до нього (які вносили зміни до п. 1.1 Кредитного договору) прямо вказано, що кредитна лінія за Кредитним договором є цільовою і призначена, зокрема, для придбання сировини, матеріалів, здійснення виробничих розрахунків, реконструкції готелю «Бердянськ» та прилеглої території, будівництва готельного комплексу на території Бердянської коси. У зв'язку з початком 24.02.2022 війни суттєво змінились обставини здійснення відповідачем-1 господарської діяльності, внаслідок чого остання була фактично припинена. Це знаходить своє підтвердження в обов'язковій податковій звітності відповідача-1. Таким чином, з початком війни чітко прослідковується стрімке падіння доходів відповідача-1 аж до повного зупинення господарської діяльності; аналогічна картина різкого падіння господарської активності відповідача-1 прямо простежується також з його звітності щодо кількості працівників. Виходячи з Кредитного договору і Договору іпотеки, основна діяльність відповідача-1 була пов'язана саме з майном, яке залишилося в місті Бердянськ Запорізької області (великий готель та туристичні будиночки в курортному місті). Відповідач-1 приймав на себе зобов'язання забезпечувати щомісячні надходження грошових коштів на свої поточні рахунки, відкриті у позивача, в обумовленій відповідною додатковою угодою сумі, а в іншому випадку сплачувати підвищені відсотки за користування кредитними коштами. До початку війни відповідач-1 постійно отримував кредитні кошти і вчасно повертав їх з відсотками. Заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом виникла лише з 2022 року. Приймаючи на себе зобов'язання за Кредитним договором задовго до початку війни, відповідач-1 діяв добросовісно, обачно та розсудливо. Відповідач-1 надав в іпотеку в якості гарантії виконання своїх зобов'язань ліквідне та коштовне майно, яке знаходиться в м. Бердянськ Запорізької області, а також мав інше майно в цьому місті, за рахунок якого можна було погасити ймовірну заборгованість. При цьому за відповідача-1 також поручився відповідач-2. Проте, укладаючи Кредитний договір, ані відповідач-1, ані будь-хто інший не міг розсудливо припускати, що місто Бердянськ Запорізької області вибуде проти волі учасників Кредитного договору і Договору поруки, а також проти волі держави Україна, з-під їх фактичного контролю з усім наявним у м. Бердянськ майном. Тільки війна спричинила виникнення у відповідача-1 заборгованості і неможливість її погашення на сьогоднішній день. У зв'язку з наведеним, будь-яка вина або зловмисні дії відповідача-1, які б мали на меті уникнення від сплати кредиту з відсотками, відсутні. При цьому, проценти за неправомірне користування чужими коштами є суттєво більшими аніж, власне, відсотки за користування кредитом за відповідним договором, що в ситуації, яка склалася, є непропорційним та неспівмірним. Стягнення заборгованості з відповідача-1, без доступу до заставленого та іншого майна у місті Бердянськ Запорізької області, призведе до банкрутства відповідача-1 та неможливості відновити свою діяльність і подальшу співпрацю з позивачем, що у свою чергу, призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін за Кредитним договором. Так, для позивача, який є крупним суб'єктом господарювання, відповідний борг є лише невеликою частиною його господарською діяльністю, а для відповідача-1 стягнення цього боргу означає ліквідацію підприємства і втрату навіть потенційної можливості подальшої роботи, створення робочих місць, сплати податків тощо. Відповідач-1 має майно в місті Бердянськ Запорізької області і вимоги позивача будуть задоволені в повному обсязі одразу ж після повернення міста Бердянськ під фактичний контроль держави Україна. Вищенаведені обставини свідчать про наявність обґрунтованих підстав для надання відповідачу-1 відстрочки виконання судового рішення, яке буде постановлене за наслідком розгляду даної справи, а також зменшення процентів за неправомірне користування чужими коштами. Просив відстрочити на один рік виконання рішення Господарського суду Запорізької області, яке буде ухвалене за наслідком розгляду даної справи № 908/1589/25; зменшити розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами до нуля процентів, у зв'язку з чим в цій частині відмовити в позові.
Від відповідача-2 за первісним позовом - ОСОБА_1 23.06.2025 до суду надійшов відзив на первісний позов (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.06.2025), який підтриманий представником. У відзиві відповідач-2 також посилається на наявність у власності ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» (відповідача-1) нерухомого майна у місті Бердянськ Запорізької області, на яке може бути звернуто стягнення у зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів та якого достатньо щоб в повному обсязі сплатити всю заборгованість за Кредитним договором. Також зазначено, що відповідач-1 тривалий час користувався кредитом та вчасно повертав його з відсотками, жодних прострочень протягом всього строку користування кредитними коштами у відповідача-1 не виникало. З початком 24.02.2022 війни суттєво змінились обставини здійснення відповідачем-1 господарської діяльності. Виключно війна, до якої ніхто в Україні не був готовий і не міг бути готовий, спричинила виникнення у відповідача-1 заборгованості і неможливість її погашення на сьогоднішній день. Для відповідача-1 стягнення цього боргу означає ліквідацію товариства. Щодо наслідків винесення рішення про стягнення боргу з відповідача-2 вказано, що ОСОБА_1 є особою 1948 року народження, тобто літньою людиною, якій в цьому році виповниться 77 років, в той час як Договір поруки він підписував тоді, коли йому було тільки 65 років. Ухвалення господарським судом рішення про стягнення грошових коштів з відповідача-2 покладе на останнього надмірний майновий тягар до кінця життя. Відповідно до довідок форми ОК-5 та форми ОК-7 щодо відповідача-2, у останнього відсутні будь-які статки за місцем роботи, починаючи з липня 2022, тобто майже 3 роки. Відповідач-2 живе лише на пенсію, яка є його єдиним джерелом доходу. Цілком обґрунтованим й справедливим було б задоволення зустрічного позову відповідача-2 про розірвання Договору поруки з підстав, які детально наведені в зустрічному позові. У тому випадку, якщо в задоволенні зустрічного позову буде відмовлено, відповідач-2 просив відстрочити ОСОБА_1 на один рік виконання рішення господарського суду Запорізької області, яке буде ухвалене за наслідком розгляду господарської справи №908/1589/25; зменшити ОСОБА_1 розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами до нуля процентів, у зв'язку з чим в цій частині відмовити в позові.
26.06.2025 до суду від ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» надійшла відповідь на відзив відповідача-1 за первісним позовом (документ сформований в системі «Електронний суд» 25.06.2025) та 27.06.2025 надійшла відповідь на відзив відповідача-2 за первісним позовом.
У відповідях на відзиви відповідачів за первісним позовом, які (відповіді на відзиви) є аналогічними за своїм змістом, Банком зазначено зокрема наступне. Обґрунтування відповідача-1 та відповідача-2 та надані ними докази не є підтвердженням виняткових та безумовних обставин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду. На підтвердження наявності підстав для цього повинні також бути надані документи, що підтверджують не тільки утруднення виконання рішення суду, а і можливість подальшого виконання відповідачем-1 та/або відповідачем-2 рішення після спливу строку на відстрочку. З наданих позивачем до позовної заяви доказів (розрахунку заборгованості, виписок з рахунку обліку процентів за користування кредитом) вбачається, що відповідачем-1 допускались факти прострочення сплати процентів за користування кредитом та не сплачувались у визначені Кредитним договором строки проценти за користування кредитними коштами (чи частина суми процентів), нараховані за січень 2022 року (строк сплати яких настав 05.02.2022), нараховані за лютий 2022 року (строк настав 05.03.2022), нараховані за березень 2022 і за всі наступні місяці до 12.10.2022. Зазначене спростовує твердження про відсутність вини в діях відповідача-1, оскільки нараховані проценти за користування кредитом не були сплачені у визначений Кредитним договором строк, в т.ч. ще до початку повномасштабного вторгнення. Також відповідачем-1 не здійснювалось повернення, навіть часткове, суми кредиту за Кредитним договором у визначені договором строки. З наданої фінансової звітності (зокрема з «Розшифровки структури доходів згідно видів економічної діяльності підприємства») вбачається, що як станом на 2021 рік, так і станом на 30.06.2022 року значна частина доходу отримана відповідачем-1 від виду діяльності « 46.72 оптова торгівля металами та металевими рудами» (89,48 % в 2021 році, та 79.65% на 30.06.2022 року), а не за видом діяльності « 55.10. діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розташування». Зазначене прямо суперечить твердженню відповідачів про те, що основна діяльність відповідача-1 і цільове призначення кредиту було пов'язане тільки виключно з майном, яке знаходиться в місті Бердянськ Запорізької області; вказане не відповідає фактичним обставинам справи та умовам Кредитного договору. Також зазначене твердження спростовують розшифровки дебіторів та кредиторів, розшифрування надходжень від реалізації продукції, надані до фінансової звітності за 2021 рік. В будь-якому разі, види цільового використання кредиту не можуть бути підставою для обґрунтування настання обставини, що унеможливлює чи утруднює виконання рішення, як підстави для відстрочення виконання рішення. Фінансове становище відповідача-1 є результатом його власної підприємницької діяльності. При цьому, відповідач-2 протягом дії Кредитного договору був та є керівником (головою правління) ПрАТ «АЦ «ВОСТОК», який безпосередньо керував (керує) всією діяльністю відповідача-1. Зокрема, за ініціативою відповідача-1 (в особі директора - відповідача-2) строк повернення кредиту неодноразово продовжувався. Остання додаткова угода до Кредитного договору про зміну терміну повернення кредиту була укладена 12 жовтня 2021 року за клопотанням відповідача-1 від 15 вересня 2021 року (лист № 54-01/177) у зв'язку із необхідністю підтримання достатнього обсягу облікових коштів для фінансування поточної діяльності підприємства. Ризики здійснення підприємницької діяльності несе безпосередньо відповідач-1. Крім того, збройна агресія проти України, введення воєнного стану на території України впливає на обидві сторони правовідносин - має свої наслідки для діяльності та фінансового стану не тільки відповідача-1, а і позивача. При задоволенні судом заяви відповідачів про відстрочення виконання рішення строком на один рік, ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки за період такого відстрочення останній понесе збитки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни. Посилання відповідачів на наявність у власності відповідача-1 нерухомого майна у м. Бердянськ Запорізької області не можуть бути підставою для застосування відстрочки виконання рішення суду з огляду на норми ст. 331 ГПК України. Відповідач-1 та відповідач-2 (як солідарні боржники) зобов'язані повернути позивачу грошові кошти, отримані на умовах Кредитного договору, і відповідають за виконання свого зобов'язання за Кредитним договором усім своїм майном, а виконання рішення, що буде винесено за результатами розгляду цієї справи, буде здійснюватися в визначеному законодавством України порядку (зокрема, нормами Закону України «Про виконавче провадження») за рахунок будь-якого майна чи коштів, належних відповідачу-1 та/або відповідачу-2 як солідарними боржниками. На підставі викладеного, позивач вважає заяви відповідачів про відстрочку виконання рішення суду на 1 рік необґрунтованими та такими, що суперечать принципам пропорційності, співмірності та дотримання балансу інтересів сторін. Заявлення відповідачами про зменшення процентів за неправомірне користування коштами, нарахованих на суму неповерненого кредиту та несплачених процентів за користування кредитом, позивач вважає безпідставним. Зокрема, умовами п.4.15 Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов'язується у разі неповернення кредиту у строки, встановлені цим Договором, сплатити відсотки за весь час прострочення; розмір процентів за користування чужими коштами встановлений пунктом 1.3 Кредитного договору. На думку позивача, розмір процентів за неправомірне користування коштами, нарахованих на суму неповерненого кредиту та несплачених відсотків, не може бути зменшений з огляду на норми ч.1 ст. 1050 та ч.2 ст. 625 ЦК України. Крім того, визначений п.1.3 Кредитного договору розмір процентів за неправомірне користування коштами дорівнює розміру процентів за правомірне користування коштами (тобто, відсутній факт неспівмірного, непропорційного завищення розміру таких процентів), сума нарахованих процентів за неправомірне користування коштами не є такою, що значно перевищує збитки кредитора; безпроцентне користування коштами позивача прямо порушує принцип балансу сторін в кредитному зобов'язанні.
07.07.2025 до суду від ПрАТ «Акціонерний центр «ВОСТОК» та ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповіді на відзиви відповідачів за первісним позовом (сформовані в системі «Електронний суд» 04.07.2025).
У поданих відповідачами запереченнях, які є аналогічними за своїм змістом, вказано, зокрема, про наступне. У відповідях на відзиви позивач зазначає, що фінансове становище відповідача-1 є результатом його власної підприємницької діяльності, ігноруючи при цьому дві ключові обставини: - втрата контролю над м. Бердянськ Запорізької області позбавила відповідача-1 можливості розрахуватися з позивачем за рахунок нерухомого майна, яке залишилось на непідконтрольній території; - негативний вплив війни на ділову активність усіх без виключення господарюючих суб'єктів України, особливо на тих, які знаходяться в безпосередній близькості до лінії фронту. Вказане у відповіді на відзив підтвердив і сам позивач відносно себе, посилаючись на наявність війни, визнаючи її великий негативний вплив на власну підприємницьку діяльність. Незважаючи на це, у відповідях на відзиви позивач повністю ігнорує фактор війни у застосуванні до відповідача-1. На відміну від позивача, відповідач-1 є малим підприємством. У зв'язку з цим, війна має набагато більший негативний вплив на його підприємницьку діяльність, аж до повного її руйнування, в той час як у позивача має місце набагато більший рівень стійкості за рахунок більшої кількості внутрішніх резервів. Відповідач-1 та відповідач-2 надали фінансову звітність підприємства (баланс та звіт про фінансові результати) відповідача-1 за 2019 - 2024 роки. В будь-якому випадку, з початком війни ділова активність відповідача-1 була практично повністю згорнута; зазначили, що війна напряму вплинула на платоспроможність. Саме наведені факти є основними особливими та непереборними обставинами, які обумовили затримку у виконанні зобов'язання за Кредитним договором. Щодо можливості виконання рішення господарського суду в майбутньому, відповідачами вказано, що річного строку буде достатньо, щоб був повернутий контроль над територіями, на яких розміщено нерухоме майно, що є власністю відповідача-1. За рахунок цього майна буде в повному обсязі виконане рішення суду. Крім того, відповідач-1 проведе аналіз фінансово-господарської діяльності на предмет виявлення несплаченої дебіторської заборгованості з метою ініціювання судових процесів і подальшого стягнення боргів в примусовому порядку. Відповідачі також наполягали на зменшенні процентів за неправомірне користування чужими коштами до нуля процентів, вказуючи, що після закінчення строку дії Кредитного договору, тобто після 12.10.2022, позивач мав всі законні підстави погасити кредит шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходилось в іпотеці, і відповідач-1 на це б погодився. Позивач не звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості одразу ж після виникнення прострочення за тілом кредиту, а дочекався майже повного спливу строку позовної давності. Відповідач-1 об'єктивно, з підстав, які від нього не залежали, не мав можливості розрахуватися з позивачем за рахунок майна, що знаходилось у позивача в іпотеці.
Вимоги за зустрічним позовом підтримані представником ОСОБА_1 (позивача за зустрічним позовом) з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві та мотивовані, зокрема, наступним. 22.11.2013 між відповідачем (Банком) в якості кредитора і позивачем ( ОСОБА_1 ) в якості поручителя був укладений договір поруки № 2305/Р2/0100/12/11 (далі - Договір поруки), відповідно до якого позивач поручився як солідарний боржник за виконання третьою особою (ПрАТ «АЦ «ВОСТОК») всіх зобов'язань за Кредитним договором. У зв'язку з початком 24.02.2022 війни суттєво змінились обставини здійснення третьою особою господарської діяльності, внаслідок чого остання була фактично припинена. 14.06.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) направив відповідачу (Банку) поштою письмову пропозицію про розірвання Договору поруки за спільною взаємною домовленістю сторін. Ця ж пропозиція, разом з додатками до неї, підписана електронним цифровим підписом позивача, була направлена на електронну адресу відповідача reception@industrialbank.ua. Пропозиція про розірвання Договору поруки була проігнорована відповідачем (за зустрічним позовом). Основною підставою для розірвання Договору поруки є війна. Приймаючи на себе зобов'язання за Договором поруки задовго до початку війни, позивач (за зустрічним позовом) діяв добросовісно, обережно, розумно, обачно та розсудливо. Так, позивач розумів, що третя особа надала в іпотеку в якості гарантії виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором ліквідне та коштовне майно, яке знаходиться в м. Бердянськ Запорізької області, а також мала інше коштовне нерухоме майно в цьому місті, за рахунок якого можна було погасити ймовірну заборгованість перед відповідачем (за зустрічним позовом). Третя особа (ПрАТ «АЦ «ВОСТОК») тривалий час користувалась кредитом та вчасно повертала його з відсотками. Жодних прострочень протягом всього строку користування кредитними коштами у третьої особи не виникало аж до моменту початку війни. Проте, укладаючи Договір поруки, ані позивач (за зустрічним позовом), ані будь-хто інший не міг розсудливо та обачливо припускати, що місто Бердянськ Запорізької області вибуде проти волі сторін Договору поруки. Будь-яка вина або зловмисні дії позивача за зустрічним позовом, які б мали на меті уникнення від сплати кредиту з відсотками, повністю відсутні; стягнення заборгованості з позивача без доступу до заставленого та іншого майна у місті Бердянськ Запорізької області призведе його до злиднів, що є порушенням балансу майнових інтересів сторін за Договором поруки. Щодо наявності усіх необхідних умов для розірвання договору, передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України, позивачем за зустрічними позовом вказано таке: 1) в момент укладення Договору поруки позивач виходив з того, що територія м. Бердянська Запорізької області залишиться під контролем України і розташоване в ньому нерухоме майно, що є власністю третьої особи, може бути використане для задоволення грошових вимог відповідача за Кредитним договором; 2) позивач не мав можливості запобігти війні та втраті контролю України над м. Бердянськ Запорізької області при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися; 3) виконання Договору поруки порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача на можливість задоволення грошових вимог відповідача за Кредитним договором за рахунок нерухомого майна, що є власністю третьої особи (як предмету іпотеки, так і іншого нерухомого майна); 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик втрати державою контролю над територією внаслідок війни несе позивач (за зустрічним позовом). Цілком обґрунтованим й справедливим було б задоволення зустрічного позову позивача про розірвання Договору поруки з наведених підстав. Просив зустрічний позов задовольнити.
07.07.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у зустрічній позовній заяві (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.07.2025), в якій позивач за зустрічним позовом зазначив та заявив про збільшення розміру позовних вимог, доповнивши їх вимогою про відмову в задоволенні позовних вимог відповідача (позивача за первісним позовом) про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 2305/0100/12/11 від 24.10.2011 і договором поруки №2305/Р2/0100/12/11 від 22.11.2013.
Вказана заява позивача за зустрічними позовом прийнята судом до розгляду (ухвала суду від 12.08.2025), як уточнення зустрічних позовних вимог, яке (уточнення) фактично не змінює його вимог за зустрічним позовом про розірвання договору поруки №2305/Р2/0100/12/11 від 22.11.2013 (з додатковими угодами до нього), а лише доповнює їх вимогою про відмову в задоволенні первісного позову.
У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 , який (відзив) підтриманий ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» в повному обсязі, зазначено, зокрема, про наступне. Наведені позивачем обставини та надані докази є безпідставними, суперечать фактичним обставинам, не підтверджують істотну зміну обставин для ОСОБА_1 , як поручителя за Договором поруки та солідарного боржника за Кредитним договором, та наявність істотної зміни обставин для розірвання Договору поруки. Закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір. Безпідставними є наведені в позові твердження та докази Позивача, що головна господарська діяльність ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» була пов'язана тільки і виключно з майном, що знаходиться в місті Бердянськ Запорізької області. Наданими ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» доказами підтверджується, що протягом першого півріччя 2022 року ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» отримувало грошові кошти на поточні рахунки, відкриті в АТ «Таскомбанк» та АТ «Мотор Банк». Крім того, перед товариством існувала дебіторська заборгованість дебіторів зі сплати коштів. Тобто факт окупації міста Бердянськ Запорізької області автоматично не призвів до зупинення господарської діяльності ПрАТ «АЦ «ВОСТОК», оскільки зазначене товариство не тільки має зареєстроване місцезнаходження - м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 2, а і фактично здійснювало основну господарську діяльність за іншим видом діяльності, ніж діяльність готелю чи надання в оренду нерухомого майна, розташованого в місті Бердянськ. ОСОБА_1 безпосередньо керував діяльністю ПрАТ «АЦ «ВОСТОК», як голова правління такого товариства, та в повному обсязі володів усією інформацією щодо господарської діяльності товариства, зокрема і щодо того, яка діяльність є основною господарською діяльністю товариства; чи пов'язана чи ні така діяльність виключно з об'єктами нерухомості товариства, що розташовані у місті Бердянськ Запорізької області; чи отримувало товариство грошові кошти на свої поточні рахунки в інших банках з лютого 2022 року. На підставі ст.ст. 553, 554, 541, 543 ЦК України та умов Договору поруки ОСОБА_1 виступає як солідарний (а не субсидіарний) боржник, який відповідає перед ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» за виконання Кредитного договору у тому ж обсязі, що і боржник. Тобто, за правовою суттю Договору поруки, ОСОБА_1 не міг розраховувати на виконання зобов'язань за Кредитним договором першочергово чи виключно тільки позичальником (ПрАТ «АЦ «ВОСТОК»), і виключно за рахунок майна ПрАТ «АЦ «ВОСТОК», що знаходиться у м. Бердянськ Запорізької області. Крім того, позов про розірвання Договору поруки було подано тільки після факту звернення ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» до господарського суду з позовом до ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості. Твердження ОСОБА_1 , що виконання Договору поруки порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору є не тільки необґрунтованим, а і таким, що вказує на недобросовісну та суперечливу поведінку позивача. Збройна агресія проти України, введення воєнного стану на території України, впливає не тільки на майнові інтереси позивача ОСОБА_1 чи позичальника за Кредитним договором - ПрАТ «АЦ «ВОСТОК», а й на майнові інтереси ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК». Розірвання Договору поруки та невиконання зобов'язань за Кредитним договором позичальником та/або поручителем (як солідарним боржником) може утруднити виконання ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» своїх зобов'язань перед вкладниками та кредиторами. Позивач наводить в обґрунтування наявності умови, визначеної підп. 4 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якою визначено, що «із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставини несе заінтересована сторона». По-перше: сама по собі збройна агресія проти України не може бути автоматичною підставою для звільнення від виконання будь-кого в Україні від будь-яких зобов'язань або для припинення виконання, незалежно від того існує реальна можливість їх виконати чи ні; по-друге: із суті Договору поруки та норм чинного законодавства України, що регулюють правовідносини поруки та відповідальність за невиконання грошового зобов'язання прямо випливає, що ризик зміни обставин несе саме поручитель - ОСОБА_1 . Саме позивач повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання. Водночас з вищенаведеного вбачається, що позивачем не доведено наявності підстав, визначених ч.2 ст. 652 ЦК України, для розірвання Договору поруки. При цьому, Договором поруки встановлено зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» та момент (строк) виконання цього зобов'язання. Строк боргового зобов'язання ПрАТ «АЦ «Восток» за Кредитним договором щодо повернення кредиту настав 11 жовтня 2022 року і не був виконаний. Отже ОСОБА_1 , як поручитель, повинен був виконати своє зобов'язання перед Банком - не пізніше 11 жовтня 2022 року. Відповідно, на час направлення ОСОБА_1 пропозиції про припинення Договору поруки, строк виконання зобов'язання ОСОБА_1 за Договором поруки вже настав, це зобов'язання не було виконано і Банк набув права вимоги та навіть подав позов. З моменту порушення зобов'язання поведінка поручителя ( ОСОБА_1 ) стає неправомірною, а у кредитора виникає право на захист свого порушеного права, у тому числі право звернутися за захистом свого порушеного права. І закон не передбачає, що порушене зобов'язання, про стягнення якого вже подано позов, може бути припинено інакше, як внаслідок односторонньої відмови кредитора (п. 1 ч. 1 ст. 611, ст. 615 ЦК України). У справі № 922/4078/23 судами досліджувались обставини, що не є аналогічними з обставинами по цій справі, однак Верховним Судом зроблено висновок щодо неможливості розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, після порушення боржником зобов'язання за договором, яке Верховним Судом трактується як закінчення строку дії договору. На підставі викладеного, Банк просив зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
07.07.2025 до суду від ПрАТ «Акціонерний центр «ВОСТОК» надійшло пояснення третьої особи за зустрічним позовом (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.07.2025), в якому вказано, що третя особа повністю підтримує позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 та просить їх задовольнити в повному обсязі.
18.07.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.07.2025), яка прийнята судом до розгляду (ухвала суду від 12.08.2025).
28.07.2025 до суду від ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» надійшло заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов (документ сформований в системі «Електронний суд» 25.07.2025), яке прийнято судом до розгляду (ухвала суду від 12.08.2025).
11.08.2025 до суду систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли пояснення на заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов.
28.08.2025 до суду від ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» надійшли пояснення (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.08.2025).
28.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд
24.10.2011 Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» (Банк, позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) та Приватне акціонерне товариство «Акціонерний центр «ВОСТОК» (Позичальник, відповідач-1 за первісним позовом, третя особа за зустрічним позовом) уклали Договір кредитної лінії №2305/0100/12/11 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору БАНК надає Позичальнику у формі безвідкличної кредитної лінії (надалі за текстом - кредит) з лімітом заборгованості за кредитом (ліміт кредиту) в сумі, яка не може перевищувати 3 200 000,00 (три мільйони двісті тисяч грн 00 коп.) гривень, у порядку, передбаченому п. 1.2 цього Договору, на цілі: для рефінансування діючої кредитної лінії №КЛ/10100/2/07 від 15.02.2007 року, придбання сировини, матеріалів, здійснення виробничих розрахунків, реконструкції готелю «Бердянськ» та прилеглої території, будівництво готельного комплексу на території Бердянської коси, виплати заробітної плати та необхідних бюджетних платежів, а також фінансування поточної діяльності підприємства, строком з 24 жовтня 2011 року по 22 жовтня 2014 року включно, зі сплатою за користування кредитними коштами, з розрахунку 17,5 процентів річних.
В п. 8.2 Кредитного договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
До вказаного Кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення Додатковими угодами №№ 1-21, які є невід'ємними частинами цього Кредитного договору (копії містяться в матеріалах справи) та якими, зокрема, але не виключно, вносились зміни щодо збільшення кредитного ліміту, зміни розміру відсотків за користування кредитом та продовження строку повернення кредитних коштів.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 12.10.2021, визначено, що Банк надає Позичальнику кредит у формі кредитної лінії (надалі за текстом - кредит) з лімітом заборгованості за кредитом (ліміт кредиту) в сумі, яка не може перевищувати 7 000 000,00 (сім мільйонів гривень 00 копійок) грн, у порядку, передбаченому п. 1.2 цього Договору, на цілі: для рефінансування кредитної лінії №КЛ/10100/2/07 від 15.02.2007 року, придбання сировини, матеріалів, здійснення виробничих розрахунків, реконструкції готелю «Бердянськ» та прилеглої території, будівництво готельного комплексу на території Бердянської коси, виплати заробітної плати та необхідних бюджетних платежів, а також фінансування поточної діяльності підприємства, строком з 24 жовтня 2011 р. до 11 жовтня 2022 р. включно, зі сплатою за користування кредитними коштами, з розрахунку 16,0 відсотків річних.
Згідно з п. п. 4.1, 4.14 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 21 від 12.10.2021) Позичальник зобов'язується забезпечити повернення одержаного кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту, відкритого в АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», строком не пізніше 11 жовтня 2022 року. Забезпечити щомісячне надходження коштів на поточні рахунки Позичальника у національній та іноземній валюті, відкрити в АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» в еквіваленті не менше 200 000,00 грн, починаючи з листопада 2011 року… При невиконанні даної умови, плата за користування кредитом за розрахунковий місяць перераховується по ставці 18,0 відсотків річних.
В п. 1.2 Кредитного договору, в реакції Додаткової угоди № 9 від 30.03.2016, зокрема передбачено, що Банк надає Позичальнику транш кредиту на умовах, визначених цим Договором, протягом 5-ти робочих днів після дня отримання письмової заявки Позичальника про надання кредитних коштів. Кредит надається шляхом перерахування коштів, зазначених в письмовій заявці Позичальника в межах визначеного в п. 1.1 цього Договору ліміту, з рахунку для обліку наданого кредиту на поточний рахунок з подальшим перерахуванням цих коштів з поточного рахунку згідно з документами Позичальника на цілі, зазначені в п. 1.1 цього Договору.
Зі змісту п. 4.5, 8.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 15 від 15.10.2019 слідує, що Позичальник зобов'язався сплачувати Банку відсотки за користування кредитом щомісяця в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок, але не пізніше 5 числа наступного місяця, при остаточному повному погашенні кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок коштів на рахунку для обліку наданого кредиту за методом факт/факт (з розрахунку фактичного числа днів в місяці та фактичного числа днів у році) з дня надання кредиту по день його фактичного повернення. День надання і день повернення кредиту при нарахуванні процентів вважати як один день. Нарахування відсотків здійснюється щомісячно в останній робочий день звітного місяця за період з першого календарного дня місяця (дня надання кредиту - для першого місяця користування) по останній календарний день місяця включно (до дня повернення кредиту - для останнього місяця користування).
Додатковою угодою № 15 від 15.10.2019 Кредитний договір в т.ч. був доповнений пунктом 1.3 наступного змісту: «Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, вказаних в п.1.1 цього Договору, на вимогу Банку зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 21,0 (двадцять один) відсоток річних від простроченої суми, як плата за неправомірне користування чужими коштами. Відсотки, встановлені цим пунктом, нараховуються на прострочену суму кредиту та/або відсотків, вказаних в п.1.1 цього Договору, за весь час прострочення, починаючи з першого дня прострочення, по день фактичної сплати простроченої суми, перший день прострочення і день фактичної сплати при нарахуванні відсотків вважати як один день».
Також Додатковою угодою № 15 від 15.10.2019 Кредитний договір був доповнений п.4.15, в якому визначено, що Позичальник зобов'язується у разі неповернення кредиту у строки, встановленого цим Договором, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити відсотки за весь час прострочення, що нараховуються на суму прострочення у розмірі, встановленому п.1.3 цього Договору.
Встановлений пунктом 1.3 Кредитного договору розмір відсотків за неправомірне користування чужими коштами згідно з Додатковою угодою № 20 від 13.10.2020 був змінений на 19,0 % річних; Додатковою угодою № 21 від 12.10.2021 - на 16,0 % річних.
В п. 2.1 Кредитного договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 22.11.2013, визначено, що Позичальник забезпечує виконання своїх обов'язків з повернення кредиту, нарахованих процентів, комісій і штрафних санкцій, покриття можливих збитків Банку, обумовлених неналежним виконанням обов'язків Позичальником по цьому Договору, через іпотеку об'єкта нерухомості і земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 , що належить Позичальнику на праві власності та через поруку фізичної особи ОСОБА_1 .
Так, 22.11.2013 між ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2 за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» (Кредитор, позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) був укладений Договір поруки №2305/Р2/0100/12/11 (далі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником - ПрАТ «Акціонерний центр «ВОСТОК» боргових зобов'язань, які витікають з Договору кредитної лінії №2305/0100/12/11 від 24 жовтня 2011 року (та додаткових угод до нього), укладеного між АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» та ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» (надалі - Кредитний договір).
Згідно з п. 2.1 Договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 Договору поруки, Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має. Поручитель надає згоду Кредитору на зміну умов Кредитного договору, у тому числі, які збільшують обсяг відповідальності Поручителя. Поручитель надає згоду Кредитору на зміну умов Кредитного договору в частині строку кредиту, при цьому настання обов'язку Поручителя буде визначатися зміненими умовами Кредитного договору.
До вищезазначеного Договору поруки в подальшому були внесені зміни та доповнення за наступними Додатковими угодами (невід'ємні частини Договору поруки): №1 від 03.03.2014; №2 від 22.10.2014; № 3 від 18.03.2015; № 4 від 21.10.2015; №5 від 19.10.2016; № 6 від 17.10.2017 № 7 від 16.10.2018; №8 від 30.11.2018; № 9 від 15.10.2019; №10 від 14.10.2020; № 11 від 13.10.2020; № 12 від 12.10.2021, укладення яких було обумовлено змінами та доповненнями, що вносились відповідними Додатковими угодами до Кредитного договору.
Згідно з п.1.1 Договору поруки в редакції Додаткової угоди № 12 від 12.10.2021, Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником боргових зобов'язань, які витікають з Договору кредитної лінії №2305/0100/12/11 від 24 жовтня 2011 року, укладеного між АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» та ПрАТ «АЦ «ВОСТОК», за умовами якого Позичальник зобов'язується в термін до 11 жовтня 2022 року включно, повернути Банку кредит в сумі 7 000 000,00 (сім мільйонів гривень 00 копійок) грн., в також сплатити відсотки за його користування на умовах, передбачених Кредитним договором, із розрахунку 16,0 відсотків річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 16,0 відсотків річних від простроченої суми, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов'язань передбачених п. 4.14 Кредитного договору, із розрахунку 18,0 відсотків річних.
Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором в строки, передбачені Кредитним договором, Поручитель зобов'язується сплатити Кредитору суму заборгованості, що підлягає оплаті, починаючи з наступного дня після дня невиконання Позичальником відповідного зобов'язання.
Порука набуває чинності з моменту підписання цього Договору і діє до повного виконання Позичальником та Поручителем зобов'язань за вищезазначеним Кредитним та цим Договором. Порука припиняється з припиненням зобов'язання, яке вона забезпечує. У разі порушення Позичальником зобов'язання за Кредитним договором, порука припиняється, якщо Кредитор протягом 3 років від дня погашення кредиту, встановленого Кредитним Договором, не пред'явить вимогу до Поручителя (п.п. 6.1, 6.2 Договору поруки).
Крім того, як вбачаться з матеріалів справи, на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» був укладений Договір іпотеки об'єкта нерухомості і земельної ділянки № 2305/Z1/0100/12/11 від 24.10.2011 (з наступними додатковими угодами), предметом іпотеки за яким є нежитлова будівля за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Праці, буд.33/вул.Дюміна, буд. 55 та земельна ділянка за вказаною адресою площею 2225,0 кв.м, кадастровий номер 2310400000:09:004:0285, на якій розташований об'єкт нерухомого майна (т. 1, арк.с.148-189).
В матеріалах справи містяться копії відповідних письмових заявок Позичальника - ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» про перерахування ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» кредитних коштів згідно умов Договору кредитної лінії № 2305/0100/12/22 від 24.10.2011 на поточний рахунок Позичальника (т. 1, арк.с. 38-57).
Факт надання Банком кредиту ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» підтверджується доданими до позовної заяви копіями банківських виписок по рахункам за період з 24.10.2011 по 01.05.2025, а також копіями меморіальних ордерів, що підтверджують видачу кредитних коштів ПрАТ «АЦ «ВОСТОК».
Відомості з докладним переліком дат та сум виданих кредитних коштів, наведений також в реєстрі платіжних документів з видачі кредитних коштів по вищезазначеному Кредитному договору за період з 24.05.2019 року по 11.10.2022 року (т.1, арк.с. 58).
Як зазначив ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» у позовній заяві, в порушення умов Кредитного договору Позичальник - ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» (відповідач-1 за первісним позовом) не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту у визначений строк - до 11.10.2022 року включно та не здійснив сплату процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 01.01.2022 по 11.10.2022 включно.
Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» за Кредитним договором № 2305/0100/12/11 від 24.10.2011 (т. 1, арк.с. 14-22), з урахуванням здійснених Позичальником часткових оплат, сума простроченої заборгованості по кредиту становить 6 966 000,00 грн, сума несплачених (прострочених) процентів за користування кредитом становить 861219,28 грн. Також до розрахунку заборгованості Банком включено відсотки за неправомірне користування чужими коштами, нараховані згідно з п. 1.3 Договору на прострочене тіло кредиту - в розмірі 2842891,37 грн та на прострочені проценти за користування кредитом - в розмірі 421776,12 грн.
Неналежне виконання Позичальником та Поручителем зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки відповідно, стало підставою для звернення ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі №908/1589/25.
ОСОБА_1 (Поручитель), в свою чергу, подав зустрічний позов до ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» про розірвання Договору поруки № 2305/Р2/0100/12/11 від 22.11.2013 (з додатковими угодами до нього), укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» в якості Кредитора і ОСОБА_1 в якості Поручителя.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
В ч.ч. 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Згідно з приписами ч. 2, ч. 4 ст. 543 ЦК України солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним з боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
За умовами Договору поруки №2305/Р2/0100/12/11 від 22.11.2013, ОСОБА_1 (відповідач-2 за первісним позовом) поручився перед Банком за виконання Позичальником (ПрАТ «АЦ «ВОСТОК») зобов'язань за Кредитним договором №2305/0100/12/11 від 21.10.2011.
Так, відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору поруки, при невиконанні Позичальником боргових зобов'язань перед Кредитором у строки та умовах, які обумовлені у вищезазначеному Кредитному договорі, Поручитель приймає на себе зобов'язання сплатити: суму кредиту; нараховані проценти за користування кредитом; збитки, пеню та штрафи, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням Кредитного договору. У випадку непогашення Позичальником заборгованості в строки сплати процентів або основного боргу, встановлених Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості.
У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 2.1 Договору поруки).
Таким чином, з огляду на умови Договору поруки та положення ч. 1 ст. 543 ЦК України, ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» має право вимагати стягнення наявної заборгованості за Кредитним договором солідарно з Позичальника та Поручителя.
Матеріалами справи підтверджується, що Позичальник (відповідач-1 за первісним позовом) свої зобов'язання по погашенню кредиту, термін остаточного повернення якого настав 11.10.2022, та зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом, належним чином не виконав, внаслідок чого у ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» утворилась прострочена заборгованість: по тілу кредиту в розмірі 6 966 000,00 грн, по процентам за користування кредитом в розмірі 861219,28 грн, як то слідує із наданого позивачем розрахунку та банківських виписок по особовому рахунку Позичальника.
Як свідчать матеріали справи, на момент її розгляду ані Позичальник (ПрАТ «АЦ «ВОСТОК», ані Поручитель ( ОСОБА_1 ) заборгованість за кредитом у розмірі 6966000,00грн та заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахованим по 11.10.2022, у розмірі 861219,28 грн Кредитору не сплатили.
Відповідачі за первісним позовом заявлені позовні вимоги у вищевказаній частині не спростували, доказів належного виконання договірних зобов'язань щодо сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом у вищезазначених розмірах суду не надали.
За таких обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог за первісним позовом в частині солідарного стягнення з відповідачів суми 6 966 000,00 грн заборгованості за неповернутим кредитом та суми 861219,28 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку з простроченням Позичальником грошових зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, Банком нараховано Позичальнику до сплати відсотки річних за неправомірне користування чужими коштами, а саме: проценти за неправомірне користування чужими коштами (нараховані на неповернуту суму кредиту) у розмірі 2842891,37 грн та проценти за неправомірне користування чужими коштами (нараховані на неповернуту суму відсотків за користування кредитом) у розмірі 421776,12 грн, які заявлені до солідарного стягнення з Позичальника та Поручителя (відповідачів за первісним позовом).
Відповідачами у заявах по суті, в т.ч., заявлено про зменшення розміру процентів за неправомірне користування чужими коштами до нуля процентів.
Вирішуючи спір за первісним позовом в частині заявлених вимог про солідарне стягнення з відповідачів процентів за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих на неповернену суму кредиту, та процентів за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих на неповернену суму відсотків за користування кредитом, суд враховує наступне.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 вказано, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін) (п. 143 Постанови).
Також у наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблені висновки, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України… Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (п. 114, п. 115, п. 116 Постанови). У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (пункт 128 Постанови). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (пункт 123 Постанови).
Як зазначалось вище, умовами п.1.3 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 15 від 15.10.2019) визначено, що Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, на вимогу Банку зобов'язаний сплатити відсотки річних від простроченої суми, як плату за неправомірне користування чужими коштами за весь час прострочення у розмірі встановленому у вказаному пункті Кредитного договору (з урахуванням змін внесених Додатковими угодами № 20 від 13.10.2020, № 21 від 12.10.2021).
Таким чином сторонами Кредитного договору погоджено, що Позичальник на вимогу Кредитора сплачує останньому проценти за неправомірне користування чужими коштами, як міру відповідальності за прострочення відповідного грошового зобов'язання, у розмірі встановленому договором, що узгоджується з положенням статті 625 ЦК України.
З доданого до позову розрахунку слідує, що відповідні відсотки за неправомірне користування чужими коштами нараховані Банком на суму кредиту неповернуту після закінчення строку кредитування (11.10.2022) - за період прострочення з 12.10.2022 по 30.04.2025 включно та на суму (суми) відсотків за користування кредитом, за період прострочення, що мало місце як в межах строку кредитування, так і після його спливу, та з кінцевою датою нарахування по 30.04.2025 включно.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України й триває на теперішній час.
Після запровадження в Україні воєнного стану законодавець змінив правове регулювання сфери кредитування, шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX. Цим Законом були внесені зміни зокрема й до Цивільного кодексу України.
Так, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав законної сили 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту:
«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Отже, від сплати процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, нарахованими з 24.02.2022 Позичальник - ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» звільняється в силу вищенаведених приписів пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог Кредитора.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що законними та обґрунтованими є позовні вимоги ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів за первісним позовом відсотків за неправомірне користування чужими коштами, які нараховані на суми прострочених відсотків за користування кредитом по 23.02.2022 включно, розмір яких за здійсненим судом перерахунком становить 24914,25 грн.
У задоволенні первісних позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів за первісним позовом на користь ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» суми 2842891,37 грн процентів за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих на неповернуту суму кредиту, за період прострочення з 12.10.2022 по 30.04.2025, а також суми 396861,87 грн процентів за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих на прострочені відсотки за користування кредитом, нарахованих з 24.02.2022 по 30.04.2025, судом відмовляється.
Щодо заявлення відповідачами за первісним позовом про зменшення розміру відсотків за неправомірне користування чужими коштами до нуля процентів, то суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.
Визначене у Кредитному договорі право Кредитора (позивача за первісним позовом) нарахування та отримання від Позичальника відсотків річних за неправомірне користування чужими коштами, є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання та виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора у зв'язку з користуванням боржником (Позичальником) утримуваними ним грошовими коштами, які належать до сплати кредиторові.
Перш за все, зменшення розміру заявлених до стягнення сум цивільно-правової відповідальності відноситься до дискреційних повноважень суду та застосовується за наявності певних обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Доводи відповідачів про обставини, що вплинули на здатність відповідача-1 вчасно виконувати зобов'язання за Кредитним договором, в т.ч. сплачувати проценти за користування кредитом, судом відхиляються, оскільки в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик.
Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов'язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони передбачили при укладенні договору, а тому, наслідки невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за Кредитними договором та пов'язані із цим ризики покладаються на нього.
Слід зазначити, що як відповідачі так і позивач за первісним позовом під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідачів, але й для позивача.
До того ж, як вбачається із наданого Банком розрахунку та банківських виписок по особовому рахунку Позичальника, прострочення сплати відсотків за користування кредитом та їх сплата з порушенням визначених Кредитним договором строків, мали місце в т.ч. до початку повномасштабного вторгнення та введення в України воєнного стану.
При цьому, враховуючи вищенаведені висновки суду, задоволенню та стягненню з відповідачів за первісним позовом на користь Банку підлягають тільки відсотки річних за неправомірне користування чужими коштами, нараховані до 23.02.2022 включно на прострочені відсотки за користування кредитом, у розмірі 24 914,25 грн, який не є надмірно великим.
На підставі усього вищевикладеного, первісний позов задовольняється судом частково, а саме: судом задовольняються позовні вимоги АТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» про солідарне стягнення з ПрАТ «Акціонерний центр «ВОСТОК» та ОСОБА_1 суми 6 966 000,00 грн заборгованості за неповернутим кредитом, суми 861219,28 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та суми 24 914,25 грн відсотків річних за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих на прострочену суму відсотків за користування кредитом.
Відповідачі за первісним позовом - ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» та ОСОБА_1 в т.ч. просили суд відстрочити виконання рішення на один рік з дня його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частинами 3 та 4 статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 ГК України).
Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надати відстрочку, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43).
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Відстрочення виконання судового рішення - це відкладення/перенесення виконання рішення на пізніший строк, який визначається судом. Відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Приймаючи до уваги наявність загальновідомих обставин військової агресії проти України та введення у зв'язку із цим на території України воєнного стану, тимчасову окупацію міста Бердянськ Запорізької області, на території якого знаходиться належне відповідачу-1 нерухоме майно, загальну економічну ситуацію в країні, а також те, що місцезнаходженням/місцем проживання відповідачів є м. Запоріжжя, яке розташоване у безпосередній наближеності до лінії ведення активних бойових дій та піддається постійним обстрілам, що безумовно призводить до негативних наслідків у вигляді впливу на поточну діяльність та результати господарської діяльності, спаду економічної активності суб'єктів господарювання і потребує більшого часу для акумулювання фінансових ресурсів для розрахунків із кредиторами.
Крім того, судом враховано матеріальний стан відповідача-2 - ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2), який є керівником ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» (відповідача-1); є особою пенсійного віку та не має додаткових джерел отримання прибутку, окрім пенсії. Відповідачами за первісним позовом на підтвердження матеріального стану надано: копії документів про фінансову звітність (податкові декларації з податків на прибуток підприємства, податкові розрахунки сум доходів з додатками та квитанціями про реєстрацію, звіти про фінансові результати) ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» за 2019 - 2024 роки (т. 1, арк.с. 204-245; т.2, арк.с. 1-250; т. 3, арк.с. 1-104); копії довідок Пенсійного фонду України форми ОК-5 та форми ОК-7, в яких відображені дані про суми заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії та вбачається відсутність відповідних доходів з липня 2022 року (т.3, арк.с. 216-220); копії довідок банківських установ про залишки коштів на рахунках ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» та ОСОБА_1 (т.3, арк.с. 221-227).
Вищезазначене у сукупності свідчить про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання відповідачами за первісним позовом рішення у даній справі.
При цьому, вирішуючи питання надання відстрочення виконання рішення у даній справі, судом також прийняті до уваги і заперечення позивача за первісним позовом щодо надання відповідачам відстрочення виконання рішення на один рік.
На підставі усього вищевикладеного, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів сторін, суд вважає за можливе заяву відповідачів задовольнити частково та відстрочити виконання судового рішення за первісним позовом у справі № 908/1589/25 в частині солідарного стягнення з відповідачів суми 6 966 000,00 грн заборгованості за неповернутим кредитом, суми 861 219,28 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та суми 24914,25 грн відсотків річних за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих на прострочену суму відсотків за користування кредитом, - на шість місяців з дня ухвалення рішення у даній справі.
Щодо заявлених зустрічних вимог ОСОБА_1 до ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» про розірвання Договору поруки № 2305/Р2/0100/12/11 від 22.11.2013 (з додатковими угодами до нього), суд зазначає наступне.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зокрема вказував, що основною підставою для розірвання Договору поруки є війна. Посилався на те, що приймаючи на себе зобов'язання за Договором поруки задовго до початку війни, позивач (за зустрічним позовом) діяв добросовісно, обережно, розумно, обачно та розсудливо. Так, позивач розумів, що третя особа надала в іпотеку в якості гарантії виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором ліквідне та коштовне майно, яке знаходиться в м. Бердянськ Запорізької області, а також мала інше коштовне нерухоме майно в цьому місті, за рахунок якого можна було погасити ймовірну заборгованість за Кредитним договором. Укладаючи Договір поруки, ані позивач не міг розсудливо та обачливо припускати, що місто Бердянськ Запорізької області вибуде проти волі учасників Кредитного договору і Договору поруки, а також проти волі держави Україна з-під їх фактичного контролю, внаслідок чого буде втрачений доступ до майна ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» у місті Бердянськ Запорізької області. Зазначене, на думку позивача за зустрічним позовом, вказує на наявність підстав для розірвання Договору поруки на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України.
До зустрічного позову додано копію пропозиції ОСОБА_1 від 14.06.2025 про розірвання за домовленістю сторін Договору поруки № 2305/Р2/0100/12/11 від 22.11.2013 з додатковими угодами до нього, з моменту підписання відповідного договору розірвання. Вказана пропозиція була направлена позивачем за зустрічним позовом ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» 14.06.2025. До пропозиції в т.ч. було додано примірники підписаного ОСОБА_1 договору розірвання договору поруки (т. 3, арк.с. 174-179).
Вирішуючи спір за зустрічним позовом суд враховує наступне.
Зі змісту ст.ст. 13, 14, 525, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 ЦК України).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, засадами цивільного законодавства, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ч. 3 статті 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, зокрема, визначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).
Суд виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме - при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
В частині 3 ст. 653 ЦК України зокрема унормовано, що у разі якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Застосування статті 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Таким чином, при вирішенні питання про розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України суд має встановити факт зміни істотної обставини за наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Позивачем за зустрічним позовом не доведено існування усіх необхідних умов, визначених ч. 2 статті 652 ЦК України, наявність яких є обов'язковою для розірвання Договору поруки, та, як наслідок, обґрунтованості поданого ним зустрічного позову.
Так, зазначення ОСОБА_1 , що він укладаючи Договір поруки фактично розраховував на те, що у нього, як поручителя, не виникне необхідності виконання зобов'язань перед Кредитором, через наявність у власності ПрАТ «АЦ «ВОСТОК» достатньої кількості нерухомого майна у м. Бердянськ Запорізької області, за рахунок звернення стягнення на яке було б можливе погашення ймовірної заборгованості Позичальника за Кредитним договором, суперечить правовій природі та суті (меті) поруки як виду забезпечення виконання зобов'язання, що визначена у ст. 553 ЦК України та в умовах самого Договору поруки.
При цьому, відповідно до п.п. 7.2, 7.4 Договору поруки, Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має. Поручитель гарантує, що підписання цього Договору здійснено не з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Отже, укладаючи Договір поруки, Поручитель ( ОСОБА_1 ) шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризики пов'язані з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору та настання у зв'язку з цим відповідних правових наслідків невиконання Позичальником зобов'язання, забезпеченого порукою.
Крім того, суд зауважує, що з пропозицією про розірвання Договору поруки (з додатковими угодами до нього) ОСОБА_1 звернувся до Банку та в подальшому подав зустрічний позов до суду з відповідними вимогами, вже після настання строку повернення кредиту за Кредитним договором та подачі ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» до суду позову у даній справі №908/1589/25, що не відповідає такій засаді цивільного законодавства як добросовісність поведінки сторін зобов'язання.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 у зв'язку з його необґрунтованістю.
Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом згідно з приписами статті 129 ГПК України покладаються на відповідачів за первісним позовом - пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд зазначає, що судові витрати підлягають розподілу між відповідачами за первісним позовом порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «ВОСТОК», код ЄДРПОУ 06723314 (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 2) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК», код ЄДРПОУ 13857564 (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7) суму 6 966 000 (шість мільйонів дев'ятсот шістдесят шість тисяч) грн 00 коп. заборгованості за неповернутим кредитом, суму 861 219 (вісімсот шістдесят одну тисячу двісті дев'ятнадцять) грн 28 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, суму 24 914 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн 25 коп. відсотків річних за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих на прострочену суму відсотків за користування кредитом.
У задоволенні іншої частини первісного позову - відмовити.
Відстрочити виконання судового рішення в частині солідарного стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «ВОСТОК», код ЄДРПОУ 06723314 (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 2) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) суми 6966000 грн 00 коп. заборгованості за неповернутим кредитом, суми 861219 грн 28 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, суми 24914 грн 25 коп. відсотків річних за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих на прострочену суму відсотків за користування кредитом, на шість місяців, а саме - до 16.04.2026.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «ВОСТОК», код ЄДРПОУ 06723314 (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 2) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК», код ЄДРПОУ 13857564 (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7) суму 47 112 (сорок сім тисяч сто дванадцять) грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК», код ЄДРПОУ 13857564 (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7) суму 47 112 (сорок сім тисяч сто дванадцять) грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Повне рішення складено та підписано 10.11.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва