вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
10.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4537/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Хамідуліна Тимура Фарітовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення грошових коштів у розмірі 28 489,03 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Спір у справі виник у зв'язку з безпідставним використанням відповідачем земельної ділянки комунальної власності, розташованої за адресою: м. Дніпро, площа Старомостова, 2Д (кадастровий номер 1210100000:06:110:0019), без укладення договору оренди з її власником - Дніпровською міською радою.
Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: площа Старомостова, 2 Д (кадастровий номер 1210100000:06:110:0019), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 21.03.2024 №21/03/24-К. За наслідками обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:06:110:0019 встановлено, що обстежувана земельна ділянка має вільний доступ. На ділянці розташована нежитлова споруда - приміщення магазину з продажу квітів. Споруда облаштована вітражними металопластиковими вікнами, дверима, до даху споруди прибудовано навіс. На одному з вікон та позаду споруди, на стіні, розміщено рекламні банери із написом "BEE FLOWERS SHOP". Вхід до приміщення магазину здійснюється через сходи. Під спорудою та навісом розташовані сходи які ведуть до підземного пішохідного переходу. Навколо споруди земельна ділянка покрита асфальтовим покриттям. Проїзд до земельної ділянки здійснюється по вул. Пастера. Площа земельної ділянки становить 0,009 га.
Позивач зазначає, що відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, площа Старомостова, 2Д, розташована будівля торговельного павільйону: літ.А-1, загальною площею 40,8 кв.м., власником якої з 22.11.2023 є Хамідулін Тимур Фарітович на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1141, виданий 22.11.2023, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., Бланки НСР 349624-349625.
Також позивач вказує на те, що відповідач користується земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:06:110:0019, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкт нерухомості без достатньої правової підстави.
Позивач зауважує, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником, тобто з Дніпровською міською радою, та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави, тому відповідно до приписів статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України позивач вважає, що оскільки відповідач не сплачував орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, він фактично збільшив свій дохід, а Дніпровська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Відтак (ФОП) Хамідулін Тимур Фарітонович, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею в період з 22.11.2023 по 19.12.2024 та зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом з'ясовано, що у відповідача не було зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи станом на дату відкриття провадження у справі (а.с. 75). Враховуючи вказане, поштова кореспонденція суду направлялася на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Так, господарським судом здійснено поштове направлення ухвали суду від 18.08.2025 відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Хамідуліну Тимуру Фарітовичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 84) Відповідно до рекомендованого повідомлення (№0610276293632) про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 18.08.2025 отримана відповідачем - 03.09.2025 (а.с. 119).
Як з'ясовано судом, в подальшому, а саме: 03.09.2025 (а.с. 120), відповідач зареєстрував Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тобто обізнаний із наявністю в провадженні суду вказаної справи.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 18.08.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129575170) надіслано судом 18.08.2025, зареєстровано в реєстрі 18.08.2025 та забезпечено надання загального доступу - 19.08.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 18.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (03.09.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 18.09.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 10.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
15.08.2025 до господарського суду надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Хамідуліна Тимура Фарітовича про стягнення грошових коштів у розмірі 28 489,03 грн, відповідно до якої позивач просить суд:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Хамідуліна Тимура Фарітовича на користь Дніпровської міської ради кошти у розмірі 28 489,03 грн набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:06:110:0019;
- судові витрати по веденню справи покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025 справу №904/4537/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
Разом із вказаною позовною заявою позивач подав до господарського суду заяву (вх. номер суду4313/25 від 15.08.2025) про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд:
- накласти арешт на нерухоме майно Фізичної особи-підприємця Хамідуліна Тимура Фарітовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а саме: будівля торговельного павільйону, що розташована за адресою місто Дніпро, площа старомостова, 2Д (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10218283121010);
- накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Фізичної особи-підприємця Хамідуліна Тимура Фарітовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в межах суми стягнення в розмірі 28 489,03 грн до набрання рішенням по справі законної сили.
18.08.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
18.08.2025 ухвалою господарського суду у задоволенні заяви Дніпровської міської ради №7/11-1837 від 12.08.2025 про забезпечення позову - відмовити.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з безпідставним використанням відповідачем земельної ділянки комунальної власності, розташованої за адресою: м. Дніпро, площа Старомостова, 2Д (кадастровий номер 1210100000:06:110:0019), без укладення договору оренди з її власником - Дніпровською міською радою.
Позивач зазначає, що відповідач, використовуючи земельну ділянку для розміщення належного йому об'єкта нерухомості, не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та не сплачував орендну плату. Така поведінка призвела до безпідставного збереження у відповідача грошових коштів, які підлягали сплаті за користування землею, та втрати доходу Дніпровською міською радою.
Посилаючись на приписи статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою у період з 22.11.2023 по 19.12.2024, та зобов'язаний повернути їх власнику земельної ділянки як безпідставно набуте майно.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт користування відповідачем земельною ділянкою комунальної форми власності, розташованою за адресою: площа Старомостова, 2 Д у місті Дніпрі без достатньої правової підстави.
(2) Наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в заявленій до стягнення сумі.
1. Користування відповідачем земельною ділянкою комунальної форми власності, розташованою за адресою: площа Старомостова, 2 Д у місті Дніпрі без достатньої правової підстави.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером 435708295 від 16.07.2025 встановлено, що на земельній ділянці за адресою: місто Дніпро, площа Старомостова, 2Д, розташована будівля торговельного павільйону: літ.А-1, загальною площею 40,8 кв.м, власником якої з 22.11.2023 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1141, виданий 22.11.2023, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., Бланки НСР 349624-349625.
Відповідно до вимог статті 206 Земельного кодексу України та статті 14 Податкового кодексу України, відповідач не є власником земельної ділянки, не має права постійного користування, права оренди земельної ділянки, а тому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
2. Наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в заявленій до стягнення сумі.
Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1210100000:06:110:0019, тобто вона вважається сформованою і є об'єктом цивільних прав.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером 435708295 від 16.07.2025 встановлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:110:0019 площею 0,009 га зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.
Матеріалами справи підтверджується, що Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 21.03.2024 здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: площа Старомостова, 2 Д (кадастровий номер 1210100000:06:110:0019), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 21.03.2024 року № 21/03/24-К (а.с. 17-22).
За наслідками обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:06:110:0019 встановлено, що обстежувана земельна ділянка має вільний доступ. На ділянці розташована нежитлова споруда - приміщення магазину з продажу квітів. Споруда облаштована вітражними металопластиковими вікнами, дверима, до даху споруди прибудовано навіс. На одному з вікон та позаду споруди, на стіні, розміщено рекламні банери із написом "BEE FLOWERS SHOP". Вхід до приміщення магазину здійснюється через сходи. Під спорудою та навісом розташовані сходи які ведуть до підземного пішохідного переходу. Навколо споруди земельна ділянка покрита асфальтовим покриттям. Проїзд до земельної ділянки здійснюється по вулиці Пастера. Площа земельної ділянки становить 0,009 га.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 23.04.2024 № 19044/5/04-36-24-11-13 від 23.04.2024 (а.с. 14-16), зокрема, договір оренди між Дніпровською міською радою та Хамідуліним Тимуром Фарітовичем щодо земельної розташованої за адресою: місто Дніпро, вулиця Старомостова, 2Д, у 2022-2023 роках не укладався, право користування земельною ділянкою не оформлено.
За твердженням позивача відповідач користується земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:06:110:0019, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкт нерухомості без достатньої правової підстави. При цьому позивач вказує, що між ним та відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо даної земельної ділянки. У зв'язку з чим, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду, в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:110:0019 з 22.11.2023 по 19.12.2024 у сумі 28 489,03 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, зазначена сума коштів підтверджується розрахунком, який затверджений протоколом №12 Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок від 19.12.2024 (а.с. 37-43) сум орендної плати, які не сплачені відповідачем за відповідний період.
Даний розрахунок Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, здійснений на підставі:
- інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 31.05.2024;
- витягу № НВ-9940853612024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Листом № 19044/5/04-36-24-11-13 від 23.04.2024 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надало інформацію, що станом на дату надання відповіді згідно даних інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС інформація про нарахування та сплату коштів з плати за землю за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки по Хамідуліну Тимуру Фарітоновичу відсутня.
При цьому позивач звертав увагу суду щодо відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку за 2021, 2022, 2023 роки, при чому незалежно від волевиявлення позивача, розрахунок здійснено на підставі даних, викладених у звіті щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку нормативно-грошової оцінки земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, який складено сертифікованим інженером-землевпорядником з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2024 рік.
Позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку не сплатив кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 22.11.2023 по 19.12.2024, у зв'язку з чим останній звертався до відповідача з вимогою №1/5-7 від 07.01.2025 щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (а.с.34).
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93, статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Згідно із частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з частиною 3 статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489. В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель ( пункт 1 розділу II Порядку №489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489 ). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213. За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що об'єкти нерухомого майна, які на праві власності належать відповідачеві, розташовані на земельній ділянці, яка є сформованою та має чітко визначені межі.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Матеріалами справи підтверджується, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:110:0019 площею 0,009 га зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, а відповідач з 22.11.2023 є власником нерухомого майна - будівлі торгівельного павільйону (приміщення магазину з продажу квітів), що розташоване за адресою місто Дніпро, площа Старомостова, будинок 2Д, а також те, що відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:06:110:0019, на якій розташоване належне йому вказане нерухоме майно, у період з 22.11.2023 по 19.12.2024 за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) зробила правовий висновок (пункт 94), що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшують вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Тобто, фактичні користувачі земельної ділянки, які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов'язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, оскільки до моменту оформлення власниками об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти). Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного суду від 17.02.2021 у справі №686/12328/18, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц,від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17,від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18,а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15,від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №642/4792/17, від 01.08.2022 у справі №545/40/20, від 05.10.2022 у справі № 915/767/21, від 21.02.2024 у справі №646/4738/19, від 02.07.2024 у справі №644/8837/19, від 06.11.2024 у справі №915/767/21, для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки.
У даному випадку, відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 21.03.2024 №21/03/24-К, складеного Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка має вільний доступ. Форма власності комунальна.
Згідно з Актом обстеження, звітом Комунального підприємства "Муніципальний землевпорядний офіс" щодо визначення конфігурації, меж, площі та розрахунку нормативної грошової оцінки земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади за адресою площа Старомостова, 2-Д (а.с. 23-29) встановлено, що площа земельної ділянки, яка використовується за вказаною адресою складає 0,009 га.
Таким чином, відповідач, який зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 0,009 га, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Дніпровська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Під безпідставно збереженим майном маються на увазі грошові кошти в розумінні статей 179, 190 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, які підлягають відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою, виходячи з розміру орендної плати за землю, та складає 28 489,03 грн.
Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі протягом тривалого часу, зокрема, в період з 22.11.2023 по 19.12.2024, територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушено охоронювані законом права та інтереси Дніпровської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю (аналогічна правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №904/4737/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період ). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель ( пункт 1 розділу II Порядку № 489).
Господарський суд зазначає, що довідка з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Слід також зазначити що, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
За результатами звернення, Комісія розглянула наявні матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме Хамідулін Тимур Фарітович за земельну ділянку по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1210100000:06:110:0019).
Згідно з долученим до позовної заяви розрахунку Комісії суми коштів, які зберіг у себе землекористувач - Хамідулін Тимур Фарітович за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1210100000:06:110:0019), без достатньої правової підстави складає 28 489,03 грн.
Витягом №HB-9940853612024 (дата формування витягу 05.06.2024) із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:110:0019) складає 886 310,69 грн (а.с. 29).
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 31.05.2024 нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:06:110:0019 станом на 01.03.2023 становить 842994,76 грн.
Позивач також зазначив, що з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:06:110:0019, з незалежних від позивача обставин, розрахунок здійснено на підставі даних, викладених у звіті щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку нормативної грошової оцінки земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, який складено сертифікованим інженером-землевпорядником з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2024 рік.
Перевіривши вказаний розрахунок, враховуючи, що в процесі розгляду справи відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами його невірність, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок, затверджений протоколом Комісії №12 від 19.12.2024, здійснений вірно.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка має комунальну форму власності та визначені межі, її нормативна грошова оцінка станом на 2023 рік згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 2023 становить 842994,76 грн, станом на 2024 рік згідно з витягом Державного земельного кадастру становить 886 310,69 грн. Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі 28 489,03 грн здійснено на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням періоду фактичного користування з 22.11.2023 по 19.12.2024, та затверджено протоколом Комісії з визначення збитків Дніпровської міської ради.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 28 489,03 грн - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:06:110:0019 за період з 22.11.2023 по 19.12.2024.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Дніпровської міської ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Хамідуліна Тимура Фарітовича про стягнення грошових коштів у розмірі 28 489,03 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хамідуліна Тимура Фарітовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514) 28 489,03 грн (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень три копійки) - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:06:110:0019 за період з 22.11.2023 по 19.12.2024 та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 10.11.2025
Суддя Т.В. Іванова