вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
10.11.2025 Справа № 904/4950/25
за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі представників сторін
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" про стягнення заборгованості за договорами поставки № 360 від 20.11.2024, № 369 від 02.12.2024 у розмірі 25 718, 76 грн, з яких: основний борг у розмірі 22 000 грн, пеня у розмірі 3 257, 74 грн, 3% річних у розмірі 461, 02 грн.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4950/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи, що відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 08.09.2025 була доставлена в кабінет системи “Електронний суду» 10.09.25 15:34 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки № 360 від 20.11.2024, № 362 від 02.12.2024 в частині своєчасної поставки товару.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (постачальник) укладено договори поставки № 360 від 20.11.2024 та № 369 від 02.12.2024.
Відповідно п.1.1 договорів, учасник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність «Пально-мастильні матеріали (дизельне паливо) для дизельного генератора» (код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти), найменування, характеристики, асортимент, кількість, ціна якого зазначено в специфікації (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною даного договору.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п.1.2 договорів).
Згідно з п.3.1 договорів, ціна договору:
- № 360 від 20.11.2024 складає: 15 000 грн. у т.ч. ПДВ 2 500,00 грн;
- № 369 від 02.12.2024 складає: 15 000 грн. у т.ч. ПДВ 2 500,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 договорів, сторонами погоджено умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника протягом 10 робочих днів. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити ( пункт 4.2 договорів).
Згідно з п. 5.1 договорів, строк поставки товарів: до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Пунктом 5.2 договорів визначено, що постачальник зобов'язується зберігати товар, що був переданий покупцю згідно довірчого документу (скретч-картки), до моменту його видачі на АЗС.
Пунктом 5.3 договорів, визначено, що місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки каністр для паливно мастильних матеріалів для генератора при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'ємуі марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3 договорів).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31 грудня 2024 та у будь-якому разі до повного виконання сторонами умов даного договору (п.п. 10.1, 10.2 договорів).
20.11.2024 сторонами підписано специфікацію до договору поставки № 360 від 20.11.2024, якою погоджено поставку товару - дизельне паливо, у кількості 300 літрів, за ціною 50 грн за літер. Загальна вартість: 15 000 грн з ПДВ.
02.12.2024 сторонами підписано специфікацію до договору поставки № 369 від 02.12.2024, якою погоджено поставку товару - дизельне паливо, у кількості 300 літрів, за ціною 50 грн за літер. Загальна вартість: 15 000 грн з ПДВ.
На виконання умов договорів, відповідачем виставлено позивачу для здійснення оплати рахунки-фактури: № 0001/0003034 від 21.11.2024 на суму 15 000 грн та № 0001/0003140 від 04.12.2024 на суму 15 000 грн.
На підставі вказаних рахунків-фактур позивачем сплачено в загальному розмірі 30 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 379 від 21.11.2024 на суму 15 000 грн, № 397 від 04.12.2024 на суму 10 243, 20 грн, № 398 від 04.12.2024 на суму 4 756, 80 грн.
21.11.2024 відповідачем передано позивачу за договором поставки № 360 від 20.11.2024 довірчі документи (скретч-карток) у кількості 15 шт на отримання товару загальним об'ємом 300 літрів на суму 15 000 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0001/0002746 від 21.11.2024 року та специфікацією № 0001/0002746-С від 21.11.2024 щодо відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0002746 від 21.11.2024.
04.12.2024 відповідачем передано позивачу за договором поставки № 369 від 02.12.2024 довірчі документи (скретч-карток) у кількості 15 шт на отримання товару загальним об'ємом 300 літрів на суму 15 000 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0001/0002851 від 04.12.2024.
17.12.2024 першим заступником генерального директора Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Даніліною Людмилою Анатолівною, начальником господарського відділу Фонду Коломієць Ольгою Констянтнівною та Начальником відділу реалізацій пілотних проектів щодо надання соціальних послуг для окремих категорій населення Фонду ОСОБА_1 було складено акт № б/н від 17.12.2024 про те, що станом на 17.12.2024 о 11:32 год., у працівники позивача прибувши на автозаправну станцію за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 58, не змогли реалізувати своє право та отримати дизельне пальне згідно із укладеними договорами № 360 та № 369. Встановлено, що на автозаправній станції відсутнє дизельне пальне.
Як зазначає позивач, у зв'язку з відсутністю палива на автозаправних станціях, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за договорами поставки:
- № 360 від 20.11.2024 та не здійснено часткову поставку товару, а саме не використаними залишились 7 довірчих документів (скретч-карток) номіналом 20 л на загальну суму 7 000 грн;
- № 369 від 02.12.2024 та не здійснено часткову поставку товару, а саме не використаними залишились 15 довірчих документів (скретч-карток) номіналом 20 л на загальну суму 15 000 грн.
Таким чином, загальна кількість скретч-карток не використаних позивачем складає 22 шт. на загальну суму 22 000 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 11-04/14-579/07 від 17.02.2025, за змістом якої покупцем вказано на те, що відповідачем належним чином не виконуються зобов'язання за договорами поставки № 360 від 20.11.2024, № 362 від 02.12.2024, оскільки покупець не має можливості використати 22 скретч-картки на дизельне паливо, які передані йому у власність, просив повідомити назви АЗС в м. Києві, на яких можна отримати дизельне паливо. Докази направлення вказаної претензії наявні в матеріалах справи. Вказану претензію отримано відповідачем 20.02.2025. Однак, вона залишена відповідачем без виконання.
Доказів поставки відповідачем оплаченого товару або повернення грошових коштів за оплачений товар у загальному розмірі 22 000 грн суду не надано.
Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми попередньої оплати
Згідно з ч. 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, на виконання умов договорів поставки №№ 360 від 20.11.2024, 362 від 02.12.2024 позивачем перерахувало відповідачу попередню оплату в розмірі 30 000 грн
Пунктом 5.1 договору, визначено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу.
Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо поставки товару на загальну суму 22 000 грн.
Отже, строк поставки товару є таким, що настав.
Доказів поставки спірного товару відповідач суду не надав.
Зі змісту ч.2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
Тому вимога про стягнення попередньої оплати у розмірі 22 000 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо суми пені
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором. (п. 7.1 договору).
Пунктом 7.2 договору, види порушень та санкції за них установлені договором. За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Позивачем надано розрахунок пені за період з 17.12.2024 по 16.06.2025, яка складає у розмірі 3 257, 74 грн.
Як вище встановлено, договором сторонами не були визначені умови щодо строку поставки товару (кінцевий термін дії скретч-картки); доказів узгодження сторонами строків поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в сумі 22 000 грн матеріали справи також не містять.
Суд звертає увагу на те, що згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.
Приписами частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ. Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.
Тому, саме зобов'язання зі сплати пені мають визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку чи поставки товару.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань щодо поставки товару чи повернення попередньої оплати за поставлений товар, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному та не встановленому законом порядку.
Щодо сум 3 % річних та інфляційних втрат
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3 % річних за загальний період з 17.12.2024 по 28.08.2025, що складає 461, 02 грн.
Суд звертає увагу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі 918/631/19 вказано, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Також у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 та частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Таким чином, укладеним договором поставки не погоджено конкретного строку поставки товару, тому для встановлення строку повернення попередньої оплати суд виходить із загальних положень, визначених у статті 530 ЦК України.
Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
17.02.2025 позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 11-04/14-579/07 від 17.02.2025, за змістом якої покупцем вказано на те, що відповідачем належним чином не виконуються зобов'язання за договорами поставки № 360 від 20.11.2024, № 362 від 02.12.2024, оскільки покупець не має можливості використати 22 скретч-картки на дизельне паливо, які передані йому у власність, просив повідомити назви АЗС в м. Києві, на яких можна отримати дизельне паливо. Докази направлення вказаної претензії наявні в матеріалах справи. Вказану претензію отримано відповідачем 20.02.2025. Однак, вона залишена відповідачем без виконання.
Між тим, вказаний претензійний лист не містить вимоги про повернення коштів у зв'язку із не поставкою товару, відповідно у заявлений позивачем період 17.12.2024 до 28.08.2025 у відповідача був обов'язок з поставки товару (негрошове зобов'язання).
За таких обставин господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для нарахування 3% річних за період з 17.12.2024 до 28.08.2025 у загальному розмірі 461, 02 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 590, 17 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (04070, м. Київ, вул. Фролівська, буд. 6/8, код ЄДРПОУ 00034163) попередню оплату у розмірі 22 000 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 590, 17 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко