вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
04.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4047/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Покровської міської ради Дніпроперовської області, м. Покров, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Власова Юрія Валентиновича, м. Нова Каховка Херсонська область
про стягнення заборгованості
Представники:
Від позивача: Маглиш Андрій Сергійович, довіреність №2 від 31.12.2024р, представник
Від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Покровська міська рада Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Власова Юрія Валентиновича (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди землі від 01.06.2018р. у загальному розмірі 384 052,18 грн.
Ухвалою від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.08.2025.
12.08.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
18.08.2025 від Відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій.
18.08.2025 від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
19.08.2025 Позивач та Відповідач свого представника в судове засідання не направили, про дату та час повідомленні належним чином.
Ухвалою від 19.08.2025 відкладено підготовче засідання на 09.09.2025.
20.08.2025 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позов.
08.09.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.
09.09.2025 позивач в судове засідання не з'явився.
Відповідач проти позову заперечив.
Ухвалою від 09.09.2025 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву задоволено. Поновлено відповідачу строк на подання відзиву. Відкладено підготовче засідання на 30.09.2025.
В судове засідання 30.09.2025 Позивач та Відповідач не з'явились, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.
Ухвалою від 30.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 14.10.2025 Позивач та Відповідач не з'явились, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.
Ухвалою від 14.10.2025 відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на 04.11.2025.
03.11.2025від Відповідача через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення.
04.11.2025 Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
04.11.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1212100000:01:001:0022 з 02 червня 2023 року по червень 2025(включно).
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач зазначив, що в пункті 7 договору передбачено, що строк дії договору оренди 5-ть років. Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. Орендар повинен не пізніше ніж за 30-ть днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендар (Відповідач) не продовжував строк дії договору оренди та не направляв на адресу Позивача повідомлення про намір його продовжити. В матеріалах справи відсутні докази про продовження строку дії договору оренди від 01.06.2028 на новий строк.
Відповідач вказує, що вимога Позивача про сплату орендної плати після припинення 01.06.2023 строку дії договору оренди - безпідставна. Зазначена обставина є підставою для відмови в задоволені позовної заяви про стягнення орендної плати після 01.60.2023.
Відповідач стверджує, що має постійне місце проживання, перебуває на обліку в податковій, а також здійснює основну господарську діяльність в м. Нова Каховка, Херсонської області. В лютому 2022 р. місто Нова Каховка захоплено військами рф, місто та мешканці перебувають в окупації з 24.02.22 по теперішній час.
Аналогічно, з лютого 2022 року по теперішній час у Відповідача відсутня фізична можливість перебувати на території України та вести господарську діяльність, в тому числі користуватись земельною ділянкою на території Дніпропетровської області, відповідно до умов договору тощо.
Відповідач не мав фізичної можливості звернутись до Торгово-промислової палати України (ТПП України) для отримання довідки (сертифікату) про форс-мажорні обставини, оскільки з 24.02.2022 перебував в окупації.
Відповідач просить врахувати, що сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин. Обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами
Відповідач вважає, що обставини, якими підтверджується факт: військової агресії російської федерації; захоплення військами російською федерацією міста Нова Каховка, разом із його мешканцями та їх перебування з лютого 2022р. по теперішній час в окупації тощо, відносяться до загально відомих (ч.3 ст. 75 ГПК України).
28 лютого 2022 року, через чотири дні після повномасштабного вторгнення рф до України, Торгово-промислова палата своїм листом № 2024/02.0-7.1. засвідчили наявність форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії рф проти України.
Наступні ознаки, на думку відповідача, свідчать про наявність форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) правовідносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідач вважає, що військова агресія російської федерації (війна) та захоплення міста Нова Каховка разом із мешканцями, в тому числі з Відповідачем, свідчить про наявність форс-мажорних обставин. Під час укладання договору оренди, Відповідач не міг передбачити напад рф на Україну, швидке захоплення м. Нова Каховка, фізичне перебування в окупації, також Відповідач не мав можливості запобігти наслідкам цієї війни, що свідчить про невідворотність.
Відповідач стверджує, що наявність форс-мажорних обставин або непереборної сили (ст. 617 ЦК України) є законною підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання та прийнятті рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
На підтвердження того, що з 24.03.2022 року Відповідач не веде господарську діяльність, Відповідач надав витяг з рахунку АТ КБ «Приватбанк», виписки по рахунку за 2022-2025 р.р. та декларації про майновий стан Відповідача за 2022-2024.
Відповідач посилається на п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 вважає, що розповсюджується не лише на випадки, коли майно перебуває на окупованій території, а також на випадки, коли орендар перебуває на окупованій території та не має можливості вести господарську діяльність.
Також відповідач 03.11.2025 надав письмові пояснення, в яких просить врахувати, що норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Відповідач вказує, що, з урахуванням викладених обставин, якими підтверджується факт неможливості користуватись Відповідачем переданим у оренду майном на підставі договору від 01.06.2018 через обставини, за які Відповідач не відповідає (війна, перебування в окупації тощо), ч. 6 ст. 762 ЦК України, а також правових висновків викладених в постанові ВП ВС від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та постановах ВС у справах № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18, є законні підстави для відмови в задоволенні позивних вимог.
З урахуванням викладеного Відповідач просить суд прийняти рішення про відмову в задоволенні позовної заяви.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між 01.06.2018 між Покровською міською радою Дніпропетровської області, як Орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Власовим Юрієм Валентиновичем як Орендарем, було укладено договір оренди землі (надалі Договір оренди землі), відповідно до пункту 1 якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, з кадастровим номером 1212100000:01:001:0022, яка розташована по: вул. Уральська,1 у м. Покров Дніпропетровської області.
Згідно з пунктом 2 Договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2000 га. (2000,0 кв.м.) згідно рішення 33 сесії сьомого скликання Покровської міської ради від 22.05.2018 року №14.
Відповідно до пункту 3 Договору оренди землі на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури: будівля магазину, що належить Власову Ю.В., на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2008 року за №7242, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.10.2008 року №20673525.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання цього договору з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 2 734 980,00 грн. (пункт 4 Договору оренди землі).
Пунктом 7 Договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У пункті 8 Договору оренди землі в редакції додаткової угоди від 13.01.2020 р. сторонами узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі згідно ставок орендної плати, затверджених рішенням 46 сесії Покровської міської ради 7 скликання від 27.06.2019 №11 «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Покровської міської ради» з 01.01.2020 року.
Згідно з пунктом 9 Договору оренди землі Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом 25 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.
Відповідно до п. 13 договору, розмір орендної плати змінюється у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земель міста; в разі затвердження нових ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Покровської міської ради, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Позивач вказує, що Відповідач, не зважаючи на те, що належним чином виконував умови договору в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату (на момент закінчення строку дії договору, заборгованість з орендної плати відсутня), своїм правом на укладення договору оренди землі на новий строк не скористався.
Водночас, після закінчення строку дії договору оренди землі, Відповідач продовжує використовувати вказану земельну ділянку.
Позивач стверджує, що на теперішній час, Відповідач використовує земельну ділянку без достатніх на те правових підстав та без наявності правовстановлюючих документів, що порушує вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Порушення інтересів міської ради полягає в тому, що Відповідач використовує земельну ділянку кадастровий номер 1212100000:01:001:0022 без договору оренди земельної ділянки та не сплачує орендну плату, що є порушенням Земельного та Податкового кодексів України, та привело до ненадходження до міського бюджету земельних платежів.
Позивач зазначив, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру: https://land.gov.ua/derzhheokadastr- povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2021-rik/, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті Податкового кодексу України і станом на 1 січня 2022 року становить 1,1.
Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30.11.2021 №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків: за 2017- 2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів); за 2017- 2020 роки - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.
Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок на 2021 рік становить: для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,1.
Рішенням 11 сесії міської ради 7 скликання від 30 серпня 2016 року №8 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Покров Дніпропетровської області»» (Додаток №15), була затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Покров Дніпропетровської області, яка відповідно пункту 4 рішення вводиться в дію з 01.01.2018 року.
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий 1212100000:01:001:0022 становить 2 734 980,00 грн.
Коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2020 рік, не змінювався та становить 1,0.
Коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2021 рік, становить 1,1. (дані розміщені на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру: https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2021-rik/).
Коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2022 рік, становить 1,15. (дані розміщені на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру: https://land.gov.ua/vyznacheno-koefitsiient-indeksatsii- normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2022-rik/).
Коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2023 рік, становить 1,051. (дані розміщені на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру: https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2023-rik/). Даний коефіцієнт приймається при розрахунку вартості орендної плати у 2024 р.
Коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2024 рік, становить 1,12. (дані розміщені на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру: https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/).
Враховуючи вище наведене, позивач зазначає, що орендна плата за земельну ділянку кадастровий номер 1212100000:01:001:0022, складає: з 01.01.2020 р. 136 749,00 грн. на рік та 11 395,75 грн. на місяць, (2 734 980,00 грн. (нормативно грошова оцінка) * 5% (ставка орендної плати відповідно до рішення 46 сесії міської ради 7 скликання від 27.06.2019 №11 «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Покровської міської ради»; з 01.01.2021 р. 136 749,00 грн. на рік та 11 395,75 грн. на місяць, (2 734 980,00 грн. (нормативно грошова оцінка) * 5% (ставка орендної плати відповідно до рішення 46 сесії міської ради 7 скликання від 27.06.2019 №11 «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Покровської міської ради»; з 01.01.2022 р. 150 423,9 грн. на рік та 12 535,32 грн. на місяць, (3 008 478,00 грн. (нормативно грошова оцінка з урахуванням коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель - 1,1) * 5% (ставка орендної плати відповідно до рішення 46 сесії міської ради 7 скликання від 27.06.2019 №11 «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Покровської міської ради»; з 01.01.2023 р. 172 987,48 грн. на рік та 14 415,62 грн. на місяць, (3 459 749,70 грн. (нормативно грошова оцінка з урахуванням коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель - 1,15) * 5% (ставка орендної плати відповідно до рішення 46 сесії міської ради 7 скликання від 27.06.2019 №11 «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Покровської міської ради» (Додаток №16) / 12 місяців); з 01.01.2024 р. 181 809,85 грн. на рік та 15 150,82 грн. на місяць, (3 636 196,93 грн. (нормативно грошова оцінка з урахуванням коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель - 1,051) * 5% (ставка орендної плати відповідно до рішення 46 сесії міської ради 7 скликання від 27.06.2019 №11 «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Покровської міської ради»; з 01.01.2025 р. 203 627,03 грн. на рік та 16 968,92 грн. на місяць, (4 072 540,56 грн. (нормативно грошова оцінка з урахуванням коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель - 1,12) * 5% (ставка орендної плати відповідно до рішення 46 сесії міської ради 7 скликання від 27.06.2019 №11 «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Покровської міської ради» .
Позивач зазначає, що за період з 02 червня 2023 року по червень 2025 року (включно) Відповідач повинен був сплатити орендну плату в сумі 384 052,18 грн., але фактично за вказаний період Відповідачем орендна плата не сплачувалася, таким чином сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за вказаний період складає 384 052,18 грн..
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 80 Земельного Кодексу України, суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Приписами ст.. 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Відповідно до положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Тобто, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України. Законодавством в такому випадку передбачено лише перехід права користування.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 2.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питання оренди землі, є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.
Пунктом 7 Договору оренди землі передбачено, що Договір укладено на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Строк дії договору оренди земельної ділянки від 01.06.2018 кадастровий номер 1212100000:01:001:0022 закінчився.
На даній земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури: будівля магазину, що належить Власову Ю.В., на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2008 року за №7242, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.10.2008 року №20673525, що узгоджено сторонами в п.3 договору.
Доказів повернення земельної ділянки загальною площею 0,2000га кадастровий номер 1212100000:01:001:0022 матеріали справи не містять.
Отже, на теперішній час, Відповідач використовує земельну ділянку без достатніх на те правових підстав та без наявності правовстановлюючих документів, що порушує вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Порушення інтересів міської ради полягає в тому, що Відповідач використовує земельну ділянку кадастровий номер 1212100000:01:001:0022 без договору оренди земельної ділянки та не сплачує орендну плату, що є порушенням Земельного та Податкового кодексів України, та привело до ненадходження до міського бюджету земельних платежів.
Згідно з ч. 3 ст. 201 ЗК України, для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Згідно зі ст. 21 ЗУ «Про оренду землі», обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Згідно з даними розміщеними на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру: https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2021-rik/, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті Податкового кодексу України і станом на 1 січня 2022 року становить 1,1.
Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30.11.2021 №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків: за 2017- 2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів); за 2017- 2020 роки - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.
Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок на 2021 рік становить: для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,1.
Рішенням 11 сесії міської ради 7 скликання від 30 серпня 2016 року №8 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Покров Дніпропетровської області»» (Додаток №15), була затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Покров Дніпропетровської області, яка відповідно пункту 4 рішення вводиться в дію з 01.01.2018 року.
Як зазначалося вище, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий 1212100000:01:001:0022 становить 2 734 980,00 грн.
Коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2020 рік, не змінювався та становить 1,0.
Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його вірним, таким чином, за період з 02 червня 2023 року по червень 2025 року (включно) Відповідач повинен був сплатити орендну плату в сумі 384 052,18 грн., але фактично за вказаний період Відповідачем орендна плата не сплачувалася, таким чином сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за вказаний період складає 384 052,18 грн.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Як зазначалося вище, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Як зазначалося вище, Відповідач у період з 02 червня 2023 року по червень 2025 року (включно) не сплачував за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1212100000:01:001:0022 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі за відсутності укладеного договору, а тому, фактично збільшив свої доходи (зберіг безпідставно кошти у розмірі орендної плати), а Позивач в свою чергу втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Статтею 13 Закону України "Про орендну землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про орендну землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно зі ст. 21 Закону України "Про орендну землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про орендну землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про орендну землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У зв'язку з користуванням Відповідачем об'єктами нежитлової нерухомості, що розташовані за адресою: місто Покров, вул.. Уральська, 1, презюмується користування усією спірною земельною ділянкою.
Суд не приймає заперечення відповідача з наступних підстав.
Відповідач наполягає на тому, що факт неможливості користуватись переданим у оренду майном через обставини, за які орендар не відповідає (війна, перебування в окупації тощо) або незалежні обставини підтверджується наступним:
1. Повномасштабна війна, яка триває з 24.02.2022 по теперішній час та захоплення вс рф м. Нова Каховка, Херсонської області разом із мешканцями. Загально відмий факт та наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22 грудня 2022 року м. Нова Каховка, включено до переліку територій, які знаходиться в окупації.
2. Відповідач прописаний та проживає в м. Нова Каховка, Херсонської області, а з 24.02.2022 перебуває в окупації. Підтверджується пунктом 1 пояснень, договором оренди землі, паспортом Відповідача та не заперечується Позивачем.
3. Наявність форс-мажорних обставин. Підтверджується довідкою ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
4. Неможливість ведення Відповідачем господарської діяльності внаслідок перебування в окупації, а також неможливість перетину військової лінії розмежування окупаційної частини території з території, що підконтрольна ВС України та отримати доступ до орендованої земельної ділянки. Загально відмий факт захоплення з 24.02.2022 по теперішній час вс рф м. Нова Каховка, Херсонської області, подання Відповідачем податкових декларацій.
Відповідач стверджує, що, з урахуванням викладених обставин, якими підтверджується факт неможливості користуватись Відповідачем переданим у оренду майном на підставі договору від 01.06.2018 через обставини, за які Відповідач не відповідає (війна, перебування в окупації тощо), ч. 6 ст. 762 ЦК України, а також правових висновків викладених в постанові ВП ВС від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та постановах ВС у справах № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18, є законні підстави для відмови в задоволенні позивних вимог.
Щодо форс-мажорних обставин слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Однак, всупереч вищевикладеному, відповідач жодного доказу в підтвердження наявності форс-мажорних обставин суду не надав.
Відповідач просить врахувати, що норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це така обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, заборгованість за користування спірною земельною ділянкою виникла після закінчення строку дії договору, тобто з 02.06.2023.
Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на території Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє і по цей час.
Новокаховську міську територіальну громаду тимчасово окуповано з 24.02.2022 року (наказ Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).
Позивач стверджує, що до закінчення строку дії договору, а саме по 01.06.2023, останнім орендна плата сплачувалась.
Відповідач дане твердження не спростовує, отже Відповідач сплачував орендну плату за спірну земельну ділянку більше року після введення воєнного стану на території України, а також після окупації міста Каховки Херсонської області до 01.06.2023.
Щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати за користування майном, суд зазначає, що згідно приписів п. 69.3. підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України, платники податків, які у зв'язку з наслідками їх безпосередньої участі у воєнних діях не дотрималися визначених цим пунктом термінів виконання податкових обов'язків, звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за невиконання податкових обов'язків, за умови виконання таких обов'язків протягом одного місяця з дня закінчення дії наслідків, які унеможливили виконання таких обов'язків.
Тобто в даному випадку не передбачено пільг зі звільнення від плати за спірну земельну ділянку, при цьому Відповідач не надав доказів безпосередньої участі у воєнних діях.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 384 052,18 грн. підлягають задоволенню.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Покровської міської ради Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця Власова Юрія Валентиновича про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Власова Юрія Валентиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області (53303, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н., м. Покров, вул. Центральна, 48, код ЄДРПОУ 34081234) безпідставно збережені кошти в сумі 384 052,18 грн., судовий збір у розмірі 4 608,62 грн., про що видати наказ.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 10.11.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко