вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.11.2025м. ДніпроСправа № 906/658/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Фізичної особи-підприємця Сальникова Олександра Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
про стягнення заборгованості за договором оренди майна
Фізична особа-підприємець Сальников Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Янковського Олександра Олександровича про стягнення 148 953,62грн., з яких: 93 304,35грн. - заборгованість з орендної плати, 9 393,13грн. - 3% річних та 46 256,14грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №16/8 найму (оренди) нежитлового приміщення від 16.08.2021р. в частині сплати орендної плати.
Також в своїй позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.05.2025р. по справі №906/658/25 передано справу на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.
17.06.2025р. матеріали справи №906/658/25 надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025р., справу №906/658/25 розподілено для розгляду судді Панні С.П.
Ухвалою суду від 19.06.2025р. позовну заяву залишено без руху.
23.06.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 25.06.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження.
Ухвала суду від 25.06.2025р. надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: АДРЕСА_2 .
22.07.2025р. на адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 25.06.2025р., до яких відділенням поштового зв'язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "за закінченням терміну зберігання" (а.с.57-60).
Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
16.08.2021р. між Фізичною особою-підприємцем Сальниковим Олександром Миколайовичем (далі - Позивач, Наймодавець) та Фізичною особою-підприємцем Янковським Олександром Олександровичем (далі - Відповідач, Наймач) було укладено договір найму(оренди) нежитлового приміщення №16/08 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1., Наймодавець надає Наймачу у користування без права викупу нежитлове приміщення, яка є власністю Наймодавця, площею 200,00 кв.м., вартістю 42 грв., за 1 м.кв., у складі 3 кімнат, за адресою: вул. Юнацька, 1А.
Згідно з п.1.5. надання приміщення оформлюється актом приймання-здачі (Додаток №1). Без Акту цей Договір не має чинності.
На виконання зазначеного пункту, 16.08.2021р. Позивач передав Відповідачу в тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, 1А, загальною площею 200,00 кв.м, що підтверджується Актом приймання-здачі від 16.08.2021 року нежитлового приміщення наданого за угодою найму (а.с.8 зі зворотної сторони).
Відповідно до п.2.1. цей Договір набирає чинності з часу його підписання сторонами та діє до 16.08.2022р. включно.
Згідно з п.2.2. договору, про наміри продовжити дію Договору наймач письмово повідомляє наймодавцю за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору. Наразі відсутності повідомлення, після закінчення терміну дії Договору він вважається як такий, що втратив чинність.
Пунктом 2.4. визначено, що дія цього договору припиняється по закінченню терміну його дії, банкрутства наймача, руйнації об'єкту найму, інших форм-мажорних обставин. Достроково Договір може бути розірвано за згодою сторін, при виробничій необхідності, рішення суду за вимогою однією зі сторін у випадку невиконання умов діючого Договору та інших обставин викликаних чинним законодавством України.
У пункті 3.4. сторони дійшли згоди, що орендоване майно вважається повернутим наймодавцю з часу підписання сторонами акту прийому-передання.
Згідно з п. 4.1. Договору визначається, що за користування майном Наймач справляє плату Наймодавцю розмір якої становить: 8 500,00 грн. за місяць, щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця після визначеного до сплати. При цьому розмір сплати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної сплати за попередній місяць згідно з індексом інфляції поточного місяця. Індекс інфляції визначається щомісяця Держкомстатом України. Розмір орендної сплати може бути переглянуто у зв'язку зі змінами методики її розрахунку та у інших випадках визначених Законодавством.
Відповідно до положень п. 4.3. Договору Платня справляється за весь термін використання Наймачем орендованого майна з часу вступу у його тимчасове користування до фактичного повернення Наймодавцю по акту прийняття.
Наймач сплачує орендну платню незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п. 4.4. Договору).
Як значив позивач, з самого початку оренди відповідач оренду не сплачував. У 2022-2023 роках він здійснив часткове погашення суми заборгованості по оренді на загальну суму 19 000,00 грн. ,що підтверджується довідкою з інтернетбанкінгу (а.с.24). Однак, відповідач до кінця так й не розрахувався і перестав виходити на зв'язок.
На момент подання позову, відповідач мав перед позивачем заборгованість по оплаті оренди за період з жовтня 2021 р. по серпень 2022 р. включно у сумі 93 304,35грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази суд зазначає наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.
Як передбачено частинами першою, третьою та п'ятою ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вже було вищезазначено, у п. 4.1. Договору визначається, що за користування майном Наймач справляє плату Наймодавцю розмір якої становить: 8 500,00грн. за місяць, щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця після визначеного до сплати. При цьому розмір сплати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної сплати за попередній місяць згідно з індексом інфляції поточного місяця. Індекс інфляції визначається щомісяця Держкомстатом України. Розмір орендної сплати може бути переглянуто у зв'язку зі змінами методики її розрахунку та у інших випадках визначених Законодавством.
Відповідно до положень п. 4.3. Договору платня справляється за весь термін використання Наймачем орендованого майна з часу вступу у його тимчасове користування до фактичного повернення Наймодавцю по акту прийняття.
Наймач сплачує орендну платню незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п. 4.4. Договору).
У відповідності до умов договору, орендна плата підлягала сплаті за період з серпня 2021 року по серпень 2022 року становила 112 304,35грн, Відповідачем було частково сплачено орендну плату у розмірі 19 000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 93 304,35грн. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості 93 304,35грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основної заборгованості позивач нарахував та просить до стягнення суму інфляційних втрат за час прострочки у розмірі 46 256,14грн., суму трьох відсотків річних у розмірі 9 393,13грн. за період з 06.09.2021р. по 14.05.2025р.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За підрахунками суду, розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат визначено Позивачем арифметично правильно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд вважає за необхідне зазначити, що як свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фізична особа-підприємець Янковський Олександр Олександрович (Відповідач) припинив свою господарську діяльність як суб'єкт підприємницької діяльності, про що 07.08.2023 року внесено відповідний запис.(а.с.30).
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
З огляду на положення статей 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Таким чином, незважаючи на припинення підприємницької діяльності, Янковський Олександр Олександрович відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, а спори, стороною яких є така особа, незважаючи на втрату статус суб'єкта підприємницької діяльності, віднесені до юрисдикції господарських судів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача 93 304,35грн. - заборгованості з орендної плати, 9 393,13грн. - 3% річних та 46 256,14грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Янковського Олександра Олександровича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Фізичної особи-підприємця Сальникова Олександра Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за Договором найму (оренди) №16/08 від 16 серпня 2021 року суму основного боргу у розмірі 93 304,35грн. (дев'яносто три тисячі триста чотири гривні 35коп.), суму інфляційних втрат за час прострочки у розмірі 46 256,14грн. (сорок шість тисяч двісті п'ятдесят шість гривень 14коп.), суму трьох відсотків річних у розмірі 9 393,13грн. (дев'ять тисяч триста дев'яносто три гривні 13коп.).
Стягнути з Янковського Олександра Олександровича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Фізичної особи-підприємця Сальникова Олександра Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 2 422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.11.2025
Суддя С.П. Панна