05.11.2025 року м. Дніпро Справа № 904/4325/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Юрченко І.О., адвокат
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 р.
( суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 27.03.2025 р.)
у справі
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Експлуатаційна компанія
Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва",
м. Дніпро
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС",
м. Київ
про стягнення штрафу
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" про стянення ( згідно уточнених позовних вимог ) і просило суд стягнути штраф за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі 3 357 282,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р. в частині своєчасного повернення орендованого майна.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 р. у справі № 904/4325/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" штрафу за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі 2 797 735,02 грн. та судовий збір у розмірі 41 966,02 грн. В решті позову відмовити.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 р. у справі № 904/4325/24. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Естейтс» про стягнення штрафу за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі 3 357 282,00 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі, а також неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок їх неправильних досліджень та оцінки, у зв'язку з чим неправильно визначив правовідносини відповідно до встановлених судом обставин.
Водночас, на думку Скаржника, оскаржуване судове рішення складено з порушенням вимог ст. 238 ГПК України. Так, оскаржуване судове рішення наповнене описом обставин, які не входять до предмету доказування. Такі обставини не підтверджені доказами та безпідставно включені до тексту оскаржуваного рішення. Крім того, судом була пропущена стадія дослідження письмових доказів.
При цьому Скаржник зазначає, що підставою для пред'явлення позовних вимог, які задовольнив суд першої інстанції, є твердження Позивача про те, що Відповідач не повернув орендоване майно та порушив вимоги п. 2.4. договору оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р., що є підставою для застосування штрафної санкції відповідно до п. 7.5. вказаного договору. Вказане твердження Позивача не відповідає дійсності, оскільки орендовані приміщення були звільнені в обумовлений сторонами останній день строку оренди ( 30.06.2024 р. ), незважаючи на те, що Позивач не підписав акт повернення майна з оренди. Так, листом вих. № 471 від 27.06.2024 р. Відповідач направив Позивачеві два екземпляри акту повернення-приймання нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р.. Вказаний акт надсилався без додавання до нього фото-таблиці орендованого майна, оскільки, по-перше, таке майно приймалось в оренду без складення відповідної фото-таблиці, по-друге, згідно з умовами вказаного договору оренди таку фото-таблицю міг складати як Орендар, так і Орендодавець. При цьому, листом № 060 від 22.07.2024 р. ( поштове відправлення № 4910707052237 ) Позивач підтвердив проведення 01.07.2024 р. фотофіксації орендованого майна та направив на адресу Позивача відповідні фото. Отже, суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що фото-фіксація орендного майна не здійснювалась сторонами договору.
На переконання Скаржника - Позивач самостійно та штучно створив умови для застосування умов п. 7.5. договору оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р. та нарахування штрафу, а саме не підписав наданий йому зі сторони Відповідача акт та не склав і не надав самостійно відповідного акту всупереч положенням п. 2.4. укладеного договору. При цьому, станом на 30.06.2024 р. орендоване майно вже було повністю звільнене Відповідачем, на території такого майна не було жодної речі Відповідача, директор Позивача особисто сам отримав всі ключі від орендованого майна, у зв'язку з чим у Відповідача навіть не було доступу до орендованого раніше майна. Як зазначалось вище, факт припинення орендних правовідносин саме 30.06.2024 р. підтвердив і сам Позивач. Тобто, вже станом на 30.06.2024 р. у Відповідача була відсутня можливість здійснювати будь-яку фото-фіксацію майна, що поверталось з оренди.
Скаржник наголошує на тому, що сторони погодили 30.06.2024 р. як останній день дії договору оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р., із чим Позивач погодився відповідно до його листа вих. № 045 від 31.05.2024 р. та змісту позову. При цьому, Позивач відмовився від підписання акту повернення майна з оренди, що був наданий йому листом вих. № 471 від 27.06.2024 р., фактично замінивши тематику повернення майна тематикою непідтверджених ним вимог з приводу начебто пошкодження орендованого майна, а також не надав самостійно складеного акту повернення майна з оренди всупереч положенням п. 2.4. договору оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р.. Таким чином, відсутні підстави для висновку про несвоєчасне повернення майна відповідно до п. 2.4. договору оренди нерухомого майна № 244/21.
Скаржник зазначає, що відповідно до п. 7.5. договору оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р. застосування штрафу можливе незалежно від факту фактичного використання чи невикористання майна Орендарем після настання будь-якої події, визначених у п. 2.4. вказаного договору. Пунктом 2.4. договору оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р. не визначені жодні події, які мають настати для застосування п. 7.5. вказаного договору, а визначено лише порядок покладання обов'язку зі складення акту повернення майна з оренди. Таким чином, були відсутні підстави для задоволення позову, оскільки штраф, що визначений п. 7.5. договору оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р., може бути застосований виключно із прив'язкою одночасно до критерію несвоєчасності повернення орендованого майна та настання подій відповідно до п. 2.4 вказаного договору. При цьому, критерій несвоєчасності виконання обов'язку з повернення майна та жодні події у п. 2.4. вказаного договору не передбачені, оскільки вказаним пунктом передбачено виключно розподіл обов'язку зі складання акту приймання майна з оренди, що робить неможливим застосування п. 7.5. вказаного договору. Крім того, майно фактично вибуло з користування Відповідача 30.06.2024 р., що додатково унеможливлює застосування п. 7.5. вказаного договору.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про те, що фактичне повернення майна з оренди та складення сторонами акту повернення майна з оренди є тотожними категоріями, такий висновок не відповідає нормам матеріального права, оскільки не підписання сторонами договору письмового акту повернення майна з оренди не породжує для власника ніяких наслідків ( правомочності власника не обмежуються; жодні податкові наслідки не наступають; майно може використовуватись власником повноцінно та без обмежень ). Крім того, суд першої інстанції безпідставно проігнорував пояснення Відповідача про існування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що знаючи про наявність пошкоджень орендованого майна, а також розуміючи умови договору щодо необхідності проведення сторонами спільної фото-фіксації стану майна під час оформлення акту про його повернення ( п. 2.5. Договору), Орендар, вочевидь, бажаючи ухилитися від компенсації збитків, спричинених пошкодженням майна, свідомо склав проект акту без зазначення у ньому пошкоджень та без здійснення і оформлення фото-фіксації. Відповідачем наполегливо ігнорувалися вимоги договору, дій щодо проведення та підписання фото-фіксації майна він не вчиняв. У зв'язку з цим, Орендодавець надіслав Орендареві листа № 058 від 15.07.2024 р. де вкотре повідомим про незгоду з його проектом Акту повернення-приймання нерухомого майна з причин не відображення у ньому реального стану майна, а саме наявності пошкоджень, яких не було на момент передачі майна Орендареві у найм. Також у листі Орендодавець вкотре звернув увагу, що згідно умов п. 2.5. Договору невід'ємною частиною Акту повернення-приймання нерухомого майна є його фото-фіксація, у зв'язку з чим просив все ж направити представника Орендаря для її проведення.
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що Акт повернення-приймання нерухомого майна до Договору сторонами не підписаний, а в основі причин такого не підписання є порушення Орендарем умов Договору та законних вимог Орендодавця щодо фіксації в акті пошкоджень орендованого майна, що з урахуванням обставин припинення Договору оренди 30.06.2024 р., положень ч. 2 ст. 795 ЦК України та умов п. п. 2.3 - 2.5 Договору, породжує факт несвоєчасного повернення майна з оренди з вини Відповідача.
Доводи ж апеляційної скарги про те, що при передачі майна в оренду не було здійснено фото-фіксації, а отже її непотрібно було проводити і при повернені майна з оренди, про те, що у Відповідача була відсутня можливість здійснити фото-фіксацію після закінчення дії договору, про те, що договором не встановлено будь-якого договірного строку повернення майна з оренди, про те, що згідно положень п.2.4. Договору у даних спірних правовідносинах саме Позивач мав скласти акт повернення-приймання майна, безпідставність застосування штрафу так як майно фактично повернене з оренди - на переконання Позивача, не відповідають обставинам спору та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Так, умовами Договору не передбачено скасування обов'язкового проведення фото-фіксації під час повернення майна з оренду, у разі не проведення такої фото-фіксації під час передачі такого майна в оренду. Більше того, за наявності зауважень Позивача до стану майна після його використання Відповідачем, його вимога здійснити фото-фіксацію в момент його повернення з оренди є логічною, грунтується на положеннях закону та умовах договору.
Також, Позивач зауважує, що під час передачі майна в оренду та підписання актів приймання-передачі Відповідач не висував жодних претензій ні до стану майна, ні щодо проведення/непроведення фото-фіксації його стану, що підтверджується змістом актів приймання-передачі нерухомого майна від 29.11.2021 р. та від 01.12.2021 р., підписаних в рамках Договору. Більше того, частина майна передавалася Відповідачеві після будівництва, тобто було фактично новим. Підтвердження цього надавалися до суду першої інстанції разом з відповіддю на відзив на позовну заяву. Також твердження Відповідача про неможливість здійснення ним фото-фіксації після закінчення дії договору 30.06.2024 р. не підтверджена належними доказами. При цьому, фактичні обставини спору підтверджують наявність доступу його представників до приміщень і після 30.06.2024 р., їх запрошення з боку Позивача та їх фактичного перебування у приміщеннях, зокрема Крикуна Олега, який був присутній при огляді майна та під час його фотографування представником Позивача 17.07.2024 р.. Жодних звернень від Відповідача щодо надання доступу до приміщень з метою здійснення фото-фіксації та жодних запрошень представника Позивача для її здійснення, від Відповідача не надходило. Таким чином, його твердження про неможливість проведення фото-фіксації після 30.06.2024 р. є безпідставними.
Позивач наголошує, що Договором передбачено повернення майна, зокрема, в день дострокового розірвання Договору, при цьому, Акт повернення-приймання нерухомого майна підписується сторонами у цей же день. За таких обставин, повідомивши Позивача за місяць листом № 465 від 27.05.2024 р. про дострокове розірвання договору з 30.06.2024 р., Відповідач мав протягом цього місяця підготуватись та в останній день оренди виконати дії, направлені на належне повернення майна з оренди, згідно умов Договору. При цьому, Відповідач обмежився поштовим направленням Позивачеві проекту акту, без відображення у ньому реального стану майна та без виконання фотофіксації у супереч п. 2.5. Договору. Також, Позивач виходить з того, що підписання запропонованого Відповідачем проекту акту, виключає можливість першому захистити свої права, порушені пошкодженням переданого в оренду майна. Позивач був готовий самостійно скласти акт, проте, без фото-фіксації цього зробити було неможливо, що у свою чергу неможливо було зробити без участі представників Відповідача, який всіляко ухилявся від їх уповноваження та направлення, а у майбутньому й від підписання матеріалів фото-фіксації. Зазначене доводиться перепискою між сторонами, яка відображена у позові та додана до нього. Відповідачем фактично було залишене, а не передане ( повернене ) майно з оренди, адже він ухилявся від належного оформлення повернення такого майна, вочевидь розраховуючи на забезпечення умов для ухилення від компенсації збитків, завданих в результаті пошкодження майна під час його використання.
Враховуючи викладене, Позивач просить апеляційний суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 р. у справі № 904/4325/24 залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" 8 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4325/24.
Матеріали справи № 904/4325/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 17.09.2025 р..
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на грошові кошти в сумі 2 839 701 грн. 04 коп., що належать Товаристу з обмеженою відповідальністю "ТГ-ЕСТЕЙТС" та обліковуються на рахунках в банківських або інших кредитно-фінансових установах, виявлених в ході виконання ухвали суду.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" до суду надійшла заява про скасування заходу забезпечення позову, вжитого відповідно до ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. у справі № 904/4325/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" про скасування заходу забезпечення позову, вжитого відповідно до ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. у справі № 904/4325/24.
25.07.2025 р. з Верховного Суду до Центрального апеляційного господарського суду електронною поштою надійшла ухвала від 24.07.2025р. у справі № 904/4325/24 про витребування даної справи, у зв'язку з відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 р. у справі № 904/4325/24.
Розпорядженням керівника апарату суду від 28.07.2025 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 р. №1, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, для вчинення процесуальних дій.
Автоматичною системою документообігу для вчинення процесуальних дій визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2025 р. зупинено провадження по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 р. у справі № 904/4325/24 до закінчення перегляду ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. та ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 р. у справі № 904/4325/24 в касаційному порядку та повернення матеріалів справи.
Постановою Верховного Суду від 21.08.2025 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іт-Естейтс" залишено без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 р. у справі № 904/4325/24 - залишено без змін.
Справа № 904/4325/24 повернулась до Центрального апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.09.2025 р., у зв'язку з вирішенням питання про зупинення провадження у справі, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 р. № 1, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/4325/24, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Чус О.В..
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.09.2025 р., зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 р. № 1 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі.
Автоматичною системою документообігу, для вирішення питання щодо поновлення апеляційного провадження по справі, тощо визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2025 р. поновлено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 р. у справі № 904/4325/24. Розгляд справи призначено на 05.11.2025 р..
Розпорядженням керівника апарату суду від 04.11.2025р., у зв'язку з вирішенням питання про поновлення провадження у справі, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/4325/24, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025р. у справі № 904/4325/24.
Від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване тим, що директор, який є і представником Відповідача ( Апелянта ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Естейтс», не має можливості приймати участь у судовому засіданні по справі, оскільки перебуває на лікарняному. При цьому, інші представники у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Естейтс» для цілей участі у справі № 904/4325/24 відсутні. Факт раптовості та непрогнозованості захворювання об'єктивно не дозволив завчасно підшукати та уповноважити стороннього адвоката на супровід цієї судової справи. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Естейтс» зацікавлене та має намір активно реалізовувати процесуальні права, що визначені ст. 42 ГПК України, зокрема, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб та користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Від Позивача надійшли заперечення проти задоволення клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки вважає, що вказане клопотання є проявом зловживання стороною Відповідача своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи. Також, Позивач вказує на те, що представник Відповідача надав інформацію у вигляді графічного файлу у форматі pdf, згідно якої на його ім'я було відкрито листок непрацездатності у період з 04.11.2025 р. по 05.11.2025 р.. Такий короткий проміжок часу ( один день ) між відкриттям та закриттям листка непрацездатності може свідчити про легкий характер захворювання чи травми. Представником Відповідача не повідомлено обставин, та не підтверджено їх відповідними доказами, які б доводили фактичну відсутність у нього можливість прибути у судове засідання (вплив хвороби/травми на таку можливість) або невикористання ним права прийняти участь в режимі відеоконференції.
Розглянувши клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням такого.
Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною ).
Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.
Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представника сторони.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( &51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
А отже, у зв'язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністі представника Відповідача, за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 05.11.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
25.11.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" ( Орендар ) укладено Договір оренди нерухомого майна № 244/21, згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у строкове платне володіння і користування, а Орендар, у свою чергу, зобов'язується прийняти у строкове платне володіння та користування нерухоме майно і зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що відповідно до умов Договору Орендодавець передає Орендареві офісні та підсобні приміщення загальною площею 3 776,29 кв.м (далі - майно), а саме: офісні та підсобні приміщення площею 62,77 кв.м, які знаходяться на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, корпус 2 та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку № 1/1, який є невід'ємною частиною Договору; офісні та підсобні приміщення площею 1001,76 кв.м, які знаходяться на шостому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, корпус 2 та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку № 1/2, який є невід'ємною частиною Договору; офісні та підсобні приміщення площею 784,6 кв.м, які знаходяться на сьомому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, корпус 2 та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку № 1/3, який є невід'ємною частиною Договору; офісні та підсобні приміщення площею 336,06 кв.м, які знаходяться на восьмому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, корпус 2 та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку № 1/4, який є невід'ємною частиною Договору; офісні та підсобні приміщення площею 310,9 кв.м, які знаходяться на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку № 1/5, який є невід'ємною частиною Договору; офісні та підсобні приміщення площею 413,1 кв.м, які знаходяться на другому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку № 1/6, який є невід'ємною частиною Договору; офісні та підсобні приміщення площею 761 кв.м, які знаходяться на третьому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку № 1/7, який є невід'ємною частиною Договору; нежитлові приміщення загальною площею 106,1 кв.м, які знаходяться у підвальному поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку № 1/8, який є невід'ємною частиною Договору. Майно, що міститься у приміщенні і передається Орендарю разом з приміщеннями, є складовою частиною майна.
Відповідно до п. 1.4 Договору майно, що передається в оренду, буде використовуватись Орендарем для розміщення офісу.
Згідно з п. 1.5 Договору відновна вартість майна станом на момент укладення Договору складає 81 000 000,00 грн. та підлягає коригуванню на індекс інфляції.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що в момент передання майна від Орендодавця до Орендаря сторони підписують акт передачі-приймання нерухомого майна, який є невід'ємною частиною Договору.
За умовами п. 2.3 Договору повернення майна Орендодавцю проводиться за актом повернення-приймання нерухомого майна, який є невід'ємною частиною Договору та підписується сторонами у момент передачі майна від Орендаря до Орендодавця. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту повернення-приймання нерухомого майна. Майно повертається Орендодавцю в день настання однієї з таких подій: дострокове розірвання Договору, закінчення строку дії Договору, початок процедури ліквідації, реорганізації або припинення Орендаря, а також в інших випадках припинення Договору, визначених чинним законодавством України.
Відповідно доп. 2.3.1 Орендар може здійснювати повернення майна частинами. У такому випадку положення п. 7.5 Договору застосовуються щодо неповернутої частини майна.
Відповідно до п. 2.4 Договору обов'язок по складанню акту передачі-приймання нерухомого майна покладається на Орендодавця. Обов'язок по складанню акту повернення-приймання нерухомого майна покладається на Орендаря. Орендодавець складає та направляє Орендарю акт повернення-приймання нерухомого майна у випадку розірвання Договору з ініціативи Орендодавця, а також у випадках, якщо у строки, встановлені Договором для передачі (повернення) майна від Орендаря до Орендодавця, від Орендаря не надійшов акт передачі-приймання нерухомого майна.
За умовами п. 2.5 Договору невід'ємною частиною акту передачі-приймання нерухомого майна (акту повернення-приймання нерухомого майна) є фото-фіксація стану майна на момент його передачі, яка здійснюється представниками Орендодавця в присутності представників Орендаря та оформлюється у формі додатка до акту передачі-приймання нерухомого майна (акту повернення-приймання нерухомого майна), прошивається, підписується та скріплюється печатками сторін і повинна містити посилання на акт передачі-приймання нерухомого майна (акт повернення-приймання нерухомого майна), додатком якого вона є. Про проведення фото-фіксації стану майна робиться примітка в акті передачі-приймання нерухомого майна (акті повернення-приймання нерухомого майна), вказується кількість аркушів фото-фіксації та кількість фотознімків, що входять до складу фото-фіксації. Орендодавець, за згодою Орендаря, має право прийняти рішення про складення акту передачі-приймання майна (акту повернення-приймання нерухомого майна) без здійснення фото-фіксації стану майна або з частковою фото-фіксацією стану майна, про що зазначається в акті передачі-приймання нерухомого майна (акті повернення-приймання нерухомого майна).
Позивач зазначав, що така процедура передбачена з метою створення можливості порівняти стан майна на момент його передачі в оренду та стан майна при його поверненні Орендарем з оренди.
Згідно з п. 2.6 Договору у випадку відмови Орендаря від участі у здійсненні фото-фіксації (до акту повернення-приймання нерухомого майна), не направлення представників для здійснення фото-фіксації, відмови Орендаря від підписання фото-фіксації та скріплення її печаткою, а також у випадку відмови Орендаря від підписання та скріплення печаткою акту повернення-приймання нерухомого майна, вважається, що Орендар ухиляється від передачі майна Орендодавцю та застосовуються правила, встановлені п. 7.5 Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору Орендар зобов'язаний вносити орендну плату за користування майном у розмірах, у порядку та у строки, встановлені Договором.
Згідно з п. 3.2 Договору орендна плата за Договором вноситься Орендарем у таких розмірах: орендна плата за 1 кв.м офісних та підсобних приміщень загальною площею 3670,19 кв.м становить 240,00 грн., у т.ч. ПДВ; орендна плата за 1 кв.м нежитлових приміщень, які знаходяться у підвальному поверсі адміністративної будівлі загальною площею 106,1 кв.м становить 115,00 грн., у т.ч. ПДВ.
Розмір місячної орендної плати за приміщення загальною площею 3 670,19 кв.м становить 880 845,60 грн., у т.ч. ПДВ.
Розмір місячної орендної плати за приміщення загальною площею 106,1 кв.м становить 12 201,50 грн., у т.ч. ПДВ.
Загальний розмір місячної орендної плати за приміщення площею 3 776,29 кв.м становить 893 047,10 грн., у т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 3.4 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди ( крім першого місяця оренди ) визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць оренди на індекс споживчих цін (індекс інфляції) за формулою згідно з цим пунктом. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) визначається з даних, опублікованих в офіційних виданнях органів державної влади України.
Згідно з п. 3.11 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно та може бути збільшено не більше ніж на 15%.
За умовами п. 3.12 Договору у випадку якщо курс долара США збільшиться відносно гривні на 20% (і більше) порівняно з курсом, що існував на момент укладення Договору або на момент останнього перегляду розміру орендної плати, а також у випадку збільшення вартості орендної плати на ринку нерухомості на 20% (і більше) - розмір орендної плати переглядається та може бути збільшено. Цей пункт застосовується незважаючи на умови в п. 3.11.
Відповідно до п. 3.13 Договору перегляд розміру орендної плати здійснюється шляхом направлення Орендодавцем Орендарю письмового повідомлення про збільшення розміру орендної плати та проекту додаткової угоди. У випадку, якщо протягом 7 календарних днів від Орендаря не надійшло заперечень щодо збільшення розміру орендної плати, новий розмір орендної плати вважається погодженим сторонами, а додаткова угода - підписаною. У випадку, якщо Орендар заперечує проти збільшення розміру орендної плати шляхом направлення письмового повідомлення про це, протягом 7 календарних днів після отримання повідомлення Орендодавця про збільшення розміру орендної плати, сторони проводять відповідні перемовини.
У випадку недосягнення сторонами згоди щодо збільшення розміру орендної плати, Договір вважається розірваним після спливу 90 календарних днів з дня отримання Орендарем повідомлення Орендодавця про розірвання Договору з підстав недосягнення згоди щодо збільшення розміру орендної плати.
Протягом вказаного терміну розмір орендної плати залишається незмінним. У випадку неповернення Орендарем майна Орендодавцю до моменту спливу 90 календарних днів з дня отримання Орендарем повідомлення Орендодавця про розірвання Договору, застосовуються правила п. 7.5 Договору, при цьому, розмір неустойки визначається, виходячи з розміру орендної плати, раніше запропонованого Орендодавцем в порядку, визначеному цим пунктом.
За умовами пп. 5.2.4 п. 5.2 Договору, Орендар має право в односторонньому порядку розірвати Договір, письмово попередивши про це Орендодавця за 1 місяць до бажаної дати розірвання Договору.
Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду майно згідно з Договором за актом передачі-приймання нерухомого майна.
Відповідно до п. 6.2 Договору Орендар зобов'язується, зокрема: п. 6.2.6 повернути Орендодавцю майно у належному стані та у строки, встановлені п. 2.4 Договору.
Оцінка стану майна на момент його повернення Орендодавцеві здійснюється з урахуванням термінів експлуатації складових частин майна та матеріалів, з яких створене майно. У випадку, якщо на момент повернення майна з оренди не сплинули терміни експлуатації складових частин майна та матеріалів, з яких створене майно, стан такого майна має відповідати стану, що був у майна на момент його передачі Орендареві.
У випадку, якщо на момент повернення майна з оренди терміни експлуатації складових частин майна та матеріалів, з яких створене майно сплинули, Орендар не несе відповідальність за звичайне та очікуване зменшення придатності і вартості майна, що є наслідком нормального впливу на нього навколишнього середовища, а саме: вологість повітря, сонячні промені, перепади температури у зв'язку з погодними умовами.
Терміни експлуатації складових частин майна та матеріалів, з яких створене майно, наведено у Додатку № 2 до Договору, який є його невід'ємною частиною. Орендар несе відповідальність за пошкодження майна, зовнішнього вигляду та зменшення функціональної придатності майна та його складових частин, що стались внаслідок діяльності Орендаря та персоналу Орендаря, у т.ч. внаслідок механічних пошкоджень майна або інтер'єру, забруднення майна, що неможливо усунути без проведення ремонту або заміни складових частин майна, недбалого використання Орендарем систем водопостачання та водовідведення, електропостачання, опалення, кондиціювання, електроприладів та комп'ютерів, що знаходяться в орендованих приміщеннях.
Орендар своїми силами та за власний рахунок здійснює ремонт складових частин майна, що мають обмежений термін експлуатації ( жалюзі, фурнітура, електрофурнітура, вимикачі, електролампи, дверні замки, ручки та петлі, механізми запірної арматури, змішувачі, сантехнічні механізми та інші зовнішні елементи сантехніки ).
Орендар не несе відповідальності за пошкодження майна, спричинені аваріями систем водопостачання та водовідведення, електропостачання, опалення, кондиціювання, пошкодженням покрівлі будівлі, що є наслідком неналежного виконання Орендодавцем вимог п. 6.1.6 Договору. Письмово, не пізніше, ніж за 1 місяць, повідомити Орендодавця про дострокове розірвання Договору ( п. 6.2.7 договору ). Орендар у повному обсязі відшкодовує Орендодавцеві збитки, що були спричинені діями чи бездіяльністю Орендаря та/або персоналу Орендаря, та наслідком яких є пошкодження чи знищення майна або іншого майна, що належить Орендодавцеві ( п. 6.2.10 договору ).
За умовами п. 7.1 Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням умов Договору у повному обсязі.
Згідно з п. 7.5 Договору за несвоєчасне повернення майна у випадках, визначених п. 2.4 Договору, Орендар сплачує Орендодавцеві неустойку у вигляді штрафу у сумі, яка дорівнює подвійному розміру орендної плати, розрахованої за період прострочення повернення майна. Положення даного пункту застосовуються незалежно від факту фактичного використання чи невикористання майна Орендарем після настання будь-якої події, визначеної у п. 2.4 Договору.
Відповідно до п. 7.6 Договору у випадку повернення Орендарем майна у гіршому стані, ніж на момент підписання сторонами акту передачі-приймання нерухомого майна, з урахуванням положень п. 6.2.6 Договору, Орендар відшкодовує Орендодавцеві суму завданих збитків у повному обсязі. Розмір завданих збитків та розмір суми, що підлягає відшкодуванню, узгоджується шляхом проведення переговорів між сторонами.
У разі потреби сторони залучають спеціалістів та експертів для встановлення розміру суми завданих збитків. До підписання акту повернення-приймання нерухомого майна Орендар сплачує Орендодавцеві неустойку у вигляді штрафу в сумі, яка дорівнює подвійному розміру орендної плати за місяць оренди майна, розрахованої за період прострочення повернення майна.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.10.2024 р..
Відповідно до розділу 1 Договору, акту приймання-передачі нерухомого майна від 29.11.2021 р. та акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.12.2021 р. Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно: офісні та підсобні приміщення загальною площею 3 776,29 кв.м, які знаходяться за адресою: 49107, м. Дніпро, проспект Гагаріна (нині проспект Науки), 115, а саме: офісні та підсобні приміщення площею 310,9 кв.м; офісні та підсобні приміщення площею 413,1 кв.м; офісні та підсобні приміщення площею 62,77 кв.м; офісні та підсобні приміщення площею 1001,76 кв.м; офісні та підсобні приміщення площею 784,6 кв.м; офісні та підсобні приміщення площею 336,06 кв.м; офісні та підсобні приміщення площею 761 кв.м; нежитлові приміщення площею 106,1 кв.м..
У вказаних вище актах приймання-передачі нерухомого майна від 29.11.2021 р. та від 01.12.2021 р., підписаними сторонами та скріпленими печатками, фото-фіксація стану майна на момент його передачі ( п. 2.5 Договору ) під час оформлення вказаних актів не здійснювалась.
Таким чином, підписавши вказані акти, сторони погодились з передачею вказаного вище нерухомого майна без відповідної фото-фіксації.
Надалі, Додатковими угодами № 1 від 01.03.2022 р., № 2 від 01.05.2022 р., № 3 від 31.05.2022 р., № 4 від 30.06.2022 р., № 5 від 31.08.2022 р., № 6 від 31.10.2022 р., № 7 від 01.01.2023 р., № 8 від 01.03.2023 р., № 9 від 01.05.2023 р., № 10 від 30.06.2023 р., № 11 від 01.11.2023 р., № 12 від 18.01.2024 р., № 13 від 01.04.2024 р. сторони вносили зміни до п.п. 3.2, 3.3, 3.5.1 Договору.
Так, зокрема Додатковою угодою № 13 від 01.04.2024 р. сторони домовились та дійшли згоди внести зміни у п. 3.2 Договору і викласти його в такій редакції: "3.2 орендна плата за Договором вноситься Орендарем в таких розмірах: орендна плата за 1 кв.м офісних та підсобних приміщень загальною площею 3 670,19 кв.м становить 150,00 грн., у т.ч. ПДВ; орендна плата за 1 кв.м нежитлових приміщень, які знаходяться у підвальному поверсі адміністративної будівлі загальною площею 106,1 кв.м становить 85,00 грн., у т.ч. ПДВ. Розмір місячної орендної плати за приміщення загальною площею 3670,19 кв.м становить 550 528,50 грн., у т.ч. ПДВ. Розмір місячної орендної плати за приміщення загальною площею 106,1 кв.м становить 9 018,50 грн., у т.ч. ПДВ. Загальний розмір місячної орендної плати за приміщення площею 3 776,29 кв.м становить 559 547,00 грн., у т.ч. ПДВ.". Вказана Додаткова угода діє з моменту підписання її сторонами та до 30.06.2024 р..
У травні 2024 року Позивач отримав від Відповідача лист за № 465 від 27.05.2024 р., в якому, керуючись пп. 5.2.4 п. 5.2 Договору, повідомив про дострокове розірвання Договору і просив вважати останнім днем його дії 30.06.2024 р., а також сплачену ним на користь Позивача відповідно до п. 3.2.1 Договору загальну суму у розмірі 893 047,10 грн., у т.ч. ПДВ, зарахувати як орендну плату за травень, а залишок - як частину орендної плати за червень 2024 року, при цьому необхідну суму орендної плати за червень 2024 року, що залишиться несплаченою з урахуванням платежу за п. 5.2.4 Договору, буде сплачено Відповідачем згідно з умовами Договору.
У листі за № 477 від 06.05.2024 р. Відповідач повторно пропонував зарахувати заборгованість в рахунок орендної плати за травень та червень 2024 року, а необхідну суму орендної плати за червень 2024 року, що залишиться несплаченою з урахуванням платежу за п. 3.2.1 Договору, буде сплачено Відповідачем згідно з умовами Договору.
Позивач зазначає, що, отримавши повідомлення про дострокове припинення Договору, він звернув увагу Відповідача на наявність пошкоджень орендованого майна, не пов'язаних з його нормальним зносом, а також необхідності проведення фото-фіксації стану майна та погодження розміру компенсації збитків, завданих Позивачу такими пошкодженнями його майна. Представникам Позивача було надано доступ до орендованих приміщень для попереднього огляду, в результаті якого зафіксовано ряд пошкоджень майна.
26.06.2024 р. представнику Відповідача Крикуну Геннадію на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено попередній розрахунок вартості робіт з відновлення пошкодженого майна.
Листом за № 471 від 27.06.2024 р. Відповідач направив Позивачу для підписання зі сторони останнього двох екземплярів підготовленого та підписаного зі сторони Відповідача акту повернення-приймання нерухомого майна до Договору № 244/21 оренди нерухомого майна від 25.11.2021 р., датованого 30.06.2024 р., відповідно до тексту якого Відповідач пропонує Позивачу прийняти майно з оренди, без претензій щодо технічного, санітарного, протипожежного стану майна. При цьому, проект акту оформлено без фото-фіксації стану майна чи будь-якої згадки про таку фото-фіксацію. Також, Відповідач не направляв уповноважених осіб для проведення спільної з представниками Позивача фото-фіксації майна.
Позивач стверджує, що, знаючи про наявність пошкоджень майна, а також розуміючи умови Договору щодо необхідності проведення сторонами спільної фото-фіксації стану майна під час оформлення акту про його повернення ( п. 2.5 Договору ), Відповідач, вочевидь, бажаючи ухилитись від компенсації збитків, спричинених пошкодженням майна, свідомо склав проект акту без зазначення у ньому пошкоджень та без здійснення і оформлення фото-фіксації. Тому, представник Позивача, отримавши вказаний проект акту, в усному порядку повідомив представнику Відповідача Крикуну Геннадію, що Позивач не погоджується підписувати таку редакцію акту із зазначених вище причин та звернув увагу на необхідність здійснення та оформлення фото-фіксації у вигляді додатку до акту, що передбачено пунктом 2.5 Договору. Наступного робочого дня після отримання акту представники Позивача наполегливо просили представника Відповідача Крикун Г. все ж провести спільну фіксацію пошкоджень. Крикун Г. повідомив, що буде готовий здійснити її 01.07.2024 р.. Надалі, 01.07.2024 р. представників Позивача зустрів представник Відповідача Крикун Г., а також представник Відповідача, який був представлений як відповідальний за безпеку. Вказані особи не надали документів, які б підтверджували наявність у них повноважень представляти Відповідача під час проведення фото-фіксації майна та підписання її матеріалів, згідно з п. 2.5 Договору. Тому представниками Позивача, у присутності вказаних представників Відповідача, повторно було здійснено огляд пошкодженого майна, в результаті чого дійсно було зафіксовано ряд пошкоджень. Між представниками сторін було досягнуто домовленості про оформлення Позивачем дефектного акту та направлення Відповідачу для погодження його керівником.
За доводами Позивача, у нього наявні відеодокази огляду майна 01.07.2024 р. спільно представниками сторін, а саме запис камер відеоспостережень будівлі, де знаходиться майно.
Позивач наголошує, що, зважаючи на те, що Відповідач ігнорує умови Договору щодо порядку повернення майна, зокрема в частині проведення та оформлення фото-фіксації пошкоджень, з метою подальшої компенсації збитків згідно з п. п. 6.2.6, 6.2.10 Договору, а також зважаючи на відсутність бажання врегулювати такі спірні питання з боку Відповідача, Позивачем було проведено аналіз пошкоджень та на підставі цього складено дефектний акт № 1 від 01.07.2024 р. до Договору з викладеним переліком пошкоджень, не пов'язаних з нормальним зносом майна.
13.07.2024 р. Позивач надіслав Відповідачу лист за № 054 від 12.07.2024 р., в якому повідомив, що у зв'язку із достроковим розірванням Договору 01.07.2024 р. представниками Позивача та Відповідача було проведено огляд орендованих приміщень, в процесі огляду були виявлені пошкодження орендованого майна та складено дефектний акт № 1 від 01.07.2024 р.. Тому Позивач надіслав вказаний дефектний акт у двох примірниках та просив Відповідача підписати його і повернути один примірник.
15.07.2024 р. Позивач надіслав на електронну адресу представника Відповідача Крикуна Геннадія лист за № 057 від 15.07.2024 р., в якому повідомив, що 13.07.2024 р. на адресу Відповідача направлено листа із вкладенням дефектного акту № 1 від 01.07.2024 р., складеного при огляді орендованих приміщень за Договором. Відправлення № 4910707051370 знаходилося у поштовому відділенні 03035, м. Київ. У зв'язку з цим Позивач просив Відповідача отримати відправлення, розглянути та підписати цей акт, один примірник направити Позивачу.
Однак, 29.07.2024 р. поштове відправлення № 4910707051370 було повернуто Позивачу відділенням поштового зв'язку.
16.07.2024 р. Позивач надіслав на електронну адресу представника Відповідача Крикуна Геннадія лист за № 058 від 15.07.2024 р., де вкотре повідомив про незгоду з його проектом акту повернення-приймання нерухомого майна з причин не відображення у ньому реального стану майна, а саме наявності пошкоджень, яких не було на момент передачі майна Відповідачу у найм. Також у листі Позивач вкотре звернув увагу, що згідно з п. 2.5 Договору невід'ємною частиною акту повернення-приймання нерухомого майна є його фото-фіксація, у зв'язку з чим просив направити представника Відповідача для її проведення.
У відповідь на вказаний лист Відповідач надіслав Позивачу лист за № 472 від 17.07.2024 р., в якому повідомив, що його представником при здійсненні фото-фіксації є Крикун Г.Т., тому просив зв'язатись з ним для уточнення дати та часу здійснення фото-фіксації.
17.07.2024 р. сторонами було проведено фото-фіксацію пошкоджень майна, фотоматеріали роздруковано та оформлено як додаток до акту повернення-приймання нерухомого майна до Договору № 244/21 від 25.11.2021 р. у трьох екземплярах, підписано з боку Позивача та завізовано представником Відповідача, який був уповноважений на участь у фото-фіксації. 23.07.2024 р., з метою підписання Відповідачем та скріплення його печаткою матеріалів фото-фіксації, а також її відображенні в акті повернення-приймання нерухомого майна та зшиванні з ним, такі матеріали у двох примірниках разом кошторисом на виконання робіт по ремонту ушкоджень майна та двома примірниками дефектного акту № 1 від 01.07.2024 р. (повторно), були направлені Позивачем Відповідачу супровідним листом за № 060 від 22.07.2024 р. ( поштового відправлення № 4910707052237 ).
Згідно з інформацією, що міститься на офіційному сайті АТ "Укрпошта" у розділі "Трекінг", 30.07.2024 р. поштове відправлення № 4910707052237 було отримане представником Відповідача за довіреністю.
Також, Позивач зазначив, що, бажаючи все ж врегулювати спірне питання належного оформлення повернення майна та компенсації завданих збитків, він направив Відповідачу лист за № 062 від 30.07.2024, в якому повідомив, що на підставі дефектного акту № 1 від 01.07.2024 р., а також проведеної за участі представника Відповідача фото-фіксації, було визначено розмір збитків, завданих Позивачу внаслідок пошкоджень майна, та запропонував вирішити питання шляхом оплати Відповідачем таких збитків у сумі 743 284,50 грн. з ПДВ, у разі підписання Додаткової угоди № 14 від 30.07.2024 р. до Договору та відшкодування цієї суми збитків неустойка згідно з п. 7.6 Договору не буде застосована.
Відповіді на вказану пропозицію від Відповідача не надходило, як і не надходило належним чином оформленого акту повернення-приймання нерухомого майна з фото-фіксацією, що є порушенням умов п. 2.4 Договору. Також, Відповідач не надав письмових пояснень та/або мотивованих зауважень щодо причин відмови підписувати фото-фіксацію і складати акт повернення-приймання нерухомого майна з її врахуванням.
Позивач посилається на те, що станом на дату подання позову до суду, акт повернення-приймання нерухомого майна до Договору сторонами не підписаний, а в основі причин такого не підписання є ігнорування Відповідачем умов Договору та вимог Позивача щодо фіксації в акті пошкоджень орендованого майна, що, з урахуванням обставин припинення Договору 30.06.2024 р., положень ч. 2 ст. 795 ЦК України та умов п.п. 2.3 - 2.5 Договору, породжує факт несвоєчасного повернення майна з оренди з вини Відповідача. Тобто, Відповідач належним чином не повернув об'єкт оренди після розірвання Договору, чим порушив умови п. п. 2.3 - 2.5 Договору. У зв'язку з цим Позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з Відповідача штраф за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі 3 357 282,00 грн.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Судове рішення мотивоване тим, що з боку Відповідача наявний факт порушення своїх зобов'язань, що виражено у неповерненні своєчасно орендованого майна. Так, Відповідачем допущено порушення умов Договору в частині не оформлення фотофіксації стану орендованого майна на момент його повернення з оренди, відповідно до п. 2.5 Договору. При цьому, умовами Договору не передбачено скасування обов'язкового проведення фото-фіксації під час повернення майна з оренди у разі не проведення такої фото-фіксації під час передачі майна в оренду.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Як зазначалося, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 р. у справі № 904/4325/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" про стягнення з Відповідача штрафу за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з липня по вересень 2024 року у розмірі 3 357 282,00 грн., був задоволений частково, суд, здійснивши власний розрахунок штрафу, дійшов висновку, що штраф за період з липня по вересень 2024 року ( 3 місяці ) складає 2 797 735,02 грн., а саме: 559 547,00 грн. - 93 257,83 грн. = 466 289,17 * 2 (подвійний розмір згідно з п. 7.5 Договору) * 3 місяці = 2 797 735,02 грн. З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача штрафу за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі 2 797 735,02 грн. В решті позову про стягнення з Відповідача штрафу за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі 559 546,98 грн. суд відмовив.
Зважаючи на те, що Відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині задоволення позовних вимог, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.
Предметом спору, є вимоги ТОВ "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" про стянення штрафу на підставі частини 2 ст. 785 ЦК України за неналежне виконання Орендарем умов Договору оренди нерухомого майна № 244/21 від 25.11.2021 р. в частині своєчасного повернення орендованого майна Орендодавцю.
Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 9.10 постанови від 19.04.2021 р. у справі № 910/11131/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вказав на те, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відповідного до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 р. у справі № 906/1037/16, вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини ( умислу або необережності ) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Як зазначалося раніше, 25.11.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" ( Орендар ) укладено Договір оренди нерухомого майна № 244/21.
На виконання умов вказаного договору оренди та відповідно до розділу 1 договору, актів приймання-передачі нерухомого майна від 29.11.2021 р. від 01.12.2021 р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно: приміщення загальною площею 3776,29 кв.м., які знаходяться за адресою: 49107, місто Дніпро, проспект Гагаріна (нині проспект Науки), 115 ( далі - Майно).
Відповідно до п. 2.5. Договору невід'ємною частиною Акту передачі-приймання нерухомого майна ( Акту повернення-приймання нерухомого майна ) є фото-фіксація стану Майна на момент його передачі, яка здійснюється представниками Орендодавця в присутності представників Орендаря та оформлюється у формі додатка до Акту передачі-приймання нерухомого майна ( Акту повернення-приймання нерухомого майна ), прошивається, підписується та скріплюється печатками Сторін і повинна містити посилання на Акт передачі-приймання нерухомого майна ( Акт повернення-приймання нерухомого майна ), додатком якого вона є.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2024 року Орендар направив Орендодавцю листи № 465 від 27.05.2024 р. та № 477 від 06.05.2024 р. про припиненні дії Договору та вважати останнім місяцем оренди червень 2024 року.
За твердженням Позивача ( Орендодавець ), отримавши повідомлення про дострокове припинення Договору, Орендодавець, звернув увагу Орендаря на наявність пошкоджень орендованого майна, не пов'язаних з його нормальним зносом, а також необхідності проведення фото-фіксації стану Майна та погодженні розміру компенсації збитків, завданих Орендодавцеві такими пошкодженнями його майна. Представникам Орендодавця було надано доступ до орендованих приміщень для попереднього огляду, в результаті якого зафіксовано ряд пошкоджень Майна.
Орендар направив Орендодавцю лист ( від 27.06.2024 р. № 471 ) з проектом акту повернення-приймання нерухомого майна до Договору № 244/21 оренди нерухомого майна від 25.11.2021 р., датований 30.06.2024 р., відповідно до тексту якого Орендар пропонує Орендодавцеві прийняти Майно з оренди, без претензій щодо технічного, санітарного, протипожежного стану Майна.
Тобто, проект акту Орендарем було оформлено без фото-фіксації стану Майна чи будь-якої згадки про таку фото-фіксацію.
Орендодавець надіслав Орендареві листа № 058 від 15.07.2024 р. про незгоду з його проектом Акту повернення-приймання нерухомого майна з причин не відображення у ньому реального стану Майна, а саме наявності пошкоджень, яких не було на момент передачі Майна Орендареві у найм. Також у листі Орендодавець вкотре звернув увагу, що згідно умов п. 2.5. Договору невід'ємною частиною акту повернення-приймання нерухомого майна є його фото-фіксація, у зв'язку з чим просив направити представника Орендаря для її проведення.
У відповідь на лист № 058 від 15.07.2024 р. Орендар надіслав Орендодавцеві лист № 472 від 17.07.2024 р. де повідомив про направлення свого представника Крикуна Г. Т. для прийняття участі у фото-фіксації.
Як зазначає Позивач - 17.07.2024 р., коли прибув представник Орендаря, фото-фіксацію пошкоджень було проведено. Фотоматеріали роздруковано на 298 аркушах та оформлено як додаток до акту повернення-приймання нерухомого майна до договору № 244/21 від 25.11.2021 р. у трьох екземплярах, підписано з боку Орендодавця та завізовано представником Орендаря, який був уповноважений на участь у фото-фіксації, проте не був уповноважений на її підписання з боку Відповідача. З метою підписання Орендарем та скріплення його печаткою матеріалів фото-фіксації, а також її відображенні у акті повернення-приймання нерухомого майна та зшиванні з ним, такі матеріали у двох екземплярах разом кошторисом на виконання робіт по ремонту ушкоджень майна та двома екземплярами дефектного акту № 1 від 01.07.2024 р. ( повторно ), були направлені Укрпоштою на адресу Орендаря у супроводі листа № 060 від 22.07.2024 р. (номер поштового відправлення: 4910707052237). Згідно інформації, що міститься на офіційному сайті Укрпошти у розділі «Трекінг», 30.07.2024 р. поштове відправлення № 4910707052237 отримане представником Орендаря за довіреністю. Однак, у відповідь від Орендаря не надходило належним чином оформленого акту повернення-приймання нерухомого майна з фото-фіксацією, що є порушенням умов п. 2.4 Договору. Також, Відповідач не надав письмових пояснень та/або мотивованих зауважень щодо причин відмови підписувати фото-фіксацію та складати акт повернення-приймання нерухомого майна з її врахуванням.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, Відповідач не заперечував факту не підписання ним направлених Позивачем матеріалів фотофіксації та належного їх відображення в акті.
Отже, акт повернення-приймання нерухомого майна до Договору сторонами підписаний не був, що з урахуванням обставин припинення Договору оренди 30.06.2024 р., положень ч. 2 ст.795 ЦПК України та умов п. п. 2.3 - 2.5 Договору, породжує факт несвоєчасного повернення Майна з оренди з вини Відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що при передачі майна в оренду не було здійснено фото-фіксації, а отже її не потрібно було проводити і при повернені майна з оренди, про те, що у Відповідача була відсутня можливість здійснити фотофіксацію після закінчення дії договору, про те, що договором не встановлено будь-якого договірного строку повернення майна з оренди, про те, що згідно положень п. 2.4. Договору у даних спірних правовідносинах саме Позивач мав скласти акт повернення-приймання майна, безпідставність застосування штрафу так як майно фактично повернене з оренди - не відповідають обставинам спору та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції з огляду на таке.
П. 2.3 Договору передбачено, що повернення майна Орендодавцю проводиться за актом повернення-приймання нерухомого майна, який є невід'ємною частиною Договору та підписується сторонами у момент передачі майна від Орендаря до Орендодавця. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту повернення-приймання нерухомого майна. Майно повертається Орендодавцю в день настання однієї з таких подій: дострокове розірвання Договору, закінчення строку дії Договору, початок процедури ліквідації, реорганізації або припинення Орендаря, а також в інших випадках припинення Договору, визначених чинним законодавством України.
Отже, Договором передбачено, що майно повертається, зокрема в день дострокового розірвання Договору, при цьому, акт повернення-приймання нерухомого майна підписується сторонами у цей же день.
Як вірно зазначив суд першої інстанції - враховуючи п. 2.3 Договору, Відповідач, повідомивши Позивача листом за № 465 від 27.05.2024 р. про дострокове розірвання Договору з 30.06.2024 р., мав протягом цього місяця підготуватись та в останній день оренди виконати дії, направлені на належне повернення майна з оренди, згідно з умовами Договору. Водночас, Відповідач обмежився поштовим направленням Позивачу проекту акта, без відображення у ньому реального стану майна та без виконання фото-фіксації всупереч п. 2.5 Договору. При цьому, господарський суд слушно наголосив на тому, що процедура повернення майна не повинна бути формальною, оскільки потреба у її виконанні не може бути задоволена без дотримання обумовленого порядку, зокрема фактичного огляду, передачі та приймання приміщень, що виключає ризик Орендодавця щодо порушення його майнових прав у результаті пошкодження майна під час оренди та відсутності належної фіксації таких пошкоджень.
Доводам Скаржника про звільнення ним орендованих приміщень, що виключає підстави для нарахування штрафу, суд першої інстанції надав належну оцінку, зазначивши, що факт залишення приміщень не підміняє факту їх належного повернення Позивачу з дотриманням всіх процедур, передбачених умовами Договору, відповідно штраф згідно з п. п. 2.6, 7.5 Договору застосовується незалежно від факту фактичного використання чи невикористання майна Орендарем після настання будь-якої події, визначеної у п. 2.4 Договору.
Виходячи зі змісту п. п. 2.3, 2.5 Договору, а також зважаючи на лист Відповідача про дострокове припинення Договору за його бажанням, передача майна, його фотофіксація, оформлення та підписання акту повернення-приймання нерухомого майна, повинно було відбутись 30.06.2024 р. як в останній день оренди ( в момент передачі в день дострокового розірвання Договору ), однак, з вини Відповідача в обумовлені Договором порядку та строки повернення майна та оформлення наведених документів не відбулись.
Як вказувалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
При цьому, згідно з п. 7.5 Договору за несвоєчасне повернення майна у випадках, визначених п. 2.4 Договору, Орендар сплачує Орендодавцеві неустойку у вигляді штрафу у сумі, яка дорівнює подвійному розміру орендної плати, розрахованої за період прострочення повернення майна. Положення даного пункту застосовуються незалежно від факту фактичного використання чи невикористання майна Орендарем після настання будь-якої події, визначеної у п. 2.4 Договору.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про доведення матеріалами справи факту порушення з боку Відповідача своїх зобов'язань, щодо не повернення своєчасно орендованого майна та наявності підстав для застосування до Орендаря ч. 2 ст. 785 ЦК України, п. 7.5 Договору ( сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення ).
Стосовно посилання Скаржника в апеляційній скарзі про вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій ( у випадку, якщо рішення про задоволення позовних вимог залишиться в силі ), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, господарський суд не вбачав підстав для розгляду питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, з огляду на відсутність у прохальній частині пояснень Відповідача від 29.10.2024 р. клопотання про зменшення розміру штрафу.
Відсутнє таке клопотання і в прохальній частині апеляційної скарги.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду враховує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки ( частина 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки ( правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 р. у справі № 911/378/17 ( 911/2223/20 ).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку Відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання ( правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 р. у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 р. у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 р. у справі № 904/2847/19 ).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду ( правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 р. у справі № 904/3551/18 ).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом ( частина 3 ст. 551 ЦК України ), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги не доведеність з боку Відповідача наявності підстав для зменшення розміру неустойки, індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер, а також ступінь виконання зобов'язання, поведінку Орендаря, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для вирішення питання про зменшення розміру неустойки, які підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Порушення норм процесуального права судом першої інстанції при розгляді цієї справи, на які посилається Скаржник не призвели до прийняття цим судом неправильного рішення по суті спору та не можуть бути достатньою підставою для його скасування, адже не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 р. у справі №904/4325/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.11.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус