05.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/309/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Тягушев Д.О., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 р.
( суддя Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 16.04.2025 р. )
у справі
за позовом:
Фізичної особи-підприємця Матвєєва Юрія Євгеновича
до:
Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
про стягнення 1 266 428,07 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
ФОП Матвєєвим Ю.Є. заявлено позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» заборгованості за договором про надання послуг № 7-05-24 від 31.05.2024 р. на суму 1 266 428,07 грн.
Позов обгрунтовано посиланням на ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 901 ЦК України, ст. 193 ГК України.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 р. у справі № 908/309/25 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Фізичної особи-підприємця Матвєєва Юрія Євгеновича заборгованість за Договором про надання послуг № 7-05-24 від 31.05.2024 р. в сумі 1 266 428 грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 15 197 грн. 14 коп.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 р. у справі № 908/309/25 в частині відмови у розстроченні виконання рішення суду. Ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити заяву ( клопотання ) Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про розстрочку виконання рішення суду. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 р. у справі № 908/309/25 в частині стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 7-05-24 від 31.05.2024 р. в сумі 1 266 428 грн. 07 коп. на 12 ( дванадцять ) місяців зі сплатою щомісячно рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому набере законної сили постанова Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/309/25. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 р. у справі № 908/309/25 залишити без змін. Розподілити судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог ГПК України.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не згодний із вказаним судовим рішенням в частині відмови судом першої інстанції у розстроченні виконання рішення, вважає його в цій частині незаконним і необґрунтованим через нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права - ст. 331 ГПК України.
При цьому, Скаржник зазначає, що заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/309/25, Відповідач мотивував тим, що у ПАТ «Запоріжжяобленерго» наявні конкретні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим. Так, станом на 01.02.2025 р. дебіторська заборгованість споживачів перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» складала 3 029 278 тис. грн., з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств: ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат» 811 205 тис. грн., ДП “Кремнійполімер» 172 020 тис. грн., АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" 9 282 тис.грн., ДПЗД “Укрінтеренерго» 39 157 тис. грн., а також постачальник електроенергії для населення в Запорізькій області - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» 534 799 тис. грн. Відповідно розпорядження КМУ № 36 від 16.01.2019 р. ТОВ “Запорізький титано магнієвий комбінат» включено до “Переліку об'єктів великої приватизації державної власності», що стало підставою зупинення виконавчих дій згідно пункту 12 частини першої ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». За 2022 рік ПАТ “Запоріжжяобленерго» отримало збитки у розмірі 204,75 млн. грн. За 9 місяців 2024 року отримало збитки у розмірі 168,43 млн. грн. Відповідно до річних Звітів про фінансовий стан ( Звіт про сукупний дохід ) ( ф. 2 ), показник прибутку ( чистого фінансового результату ) ПАТ "Запоріжжяобленерго" значно зменшився з 272 672 тис. грн. у 2021 році до 1 187 тис. грн. у 2023 році, отже зменшення складає 99%. За період 2021 - 2023 обсяг реалізованої продукції ( товарів, послуг ) зменшився на 42%, головним чином за рахунок основного виду діяльності - розподілу електроенергії. За період 2022 - 2024 рік середньооблікова кількість штатних працівників зменшилася на 2 462 осіб ( з 4 834 осіб до 2 372 осіб), що становить 51%.
Скаржник наголошує на тому, що рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам ПАТ "Запоріжжяобленерго" при здійсненні ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, встановлені для ПАТ «Запоріжжяобленерго» постановою НКРЕКП від 17.12.2021 р. № 2597 з 01.01.2022 р., продовжили свою дію на 1 квартал 2023 року. При встановлені тарифів на послуги з розподілу електричної енергії з 01.04.2023 р. ( постанова НКРЕКП від 30.03.2023 р. № 557 ), обсяги розподілу електричної енергії залишено на рівні, врахованому в діючих тарифах 2022 року, який сформований ще за фактом 2021 року, при цьому у зв'язку з активними бойовими діями на окремих територіях Запорізької області, через агресію російської федерації, окупацією значної території Запорізької області, відбулось суттєве зниження фактичних обсягів розподілу електричної енергії. Тенденція зниження обсягів розподілу електричної енергії продовжує зберігатись. На теперішній час Відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у справі № 908/309/25, у зв'язку з відсутністю коштів на поточних рахунках, наявністю податкового боргу в розмірі 959 180,4 тис. грн. Кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» становить 680 166 тис. грн.; кредиторська заборгованість за роботи, послуги, ТМЦ - 1 783 808 тис. грн. ( в т. ч. перед постачальниками послуг на Ринку електроенергії, в першу чергу ПрАТ «НЕК «Укренерго» - 1 669 324 тис. грн. ) У ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат Товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі № 908/309/25 єдиним платежем ( одночасно ).
Скаржник також просить суд звернути увагу на наступні обставини: окрім першочергової виплати податкового боргу Товариство має щомісячно проводити виплату інших обов'язкових платежів, зокрема таких як оплата праці та сплата податків, оплата за: сировину та матеріали; паливо для автотранспорту та його утримання; закупівлю лічильників, оренду приміщень, охорону праці; витрати на зв'язок тощо. Сума мінімально необхідних платежів (оплата праці з відрахуваннями, послуги ПрАТ «НЕК «Укренерго» з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, лікарняні, відрядження, ПДВ, комісійний збір банкам, комунальні платежі тощо) в межах, передбаченою структурою тарифів, становить понад 352,5 млн.грн. на місяць. (копія довідки є в матеріалах справи). Відповідач, зі свого боку, приймає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних зобов'язань споживачів, оскільки здійснює всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості, зокрема направляє претензії, звертається до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, бо повне відключення деяких споживачів може призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території всієї Запорізької області. Таким чином, наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила Відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами. ПАТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 р. № 394. Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його банківські рахунки, оскільки постановами державних виконавців Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Щодо можливості виконання рішення суду у строки надання відстрочки, Скаржник зазначає наступне: одним із найбільших боржників ПАТ «Запоріжжяобленерго» є ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», який 24.09.2024 р. прийняв рішення про добровільне погашення заборгованості по штрафним санкціям та судовому збору за рішенням суду у справі № 908/2384/18 на загальну суму 122 421 907,34 грн. з графіком сплати заборгованості до серпня 2025 року; ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 р. у справі № 908/1463/18 було затверджено мирову угоду між АТ «Запорізький завод феросплавів» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо сплати заборгованості на користь останнього ( відповідно до мирової угоди, АТ «Запорізький завод феросплавів» сплачує заборгованість 174 641 479,40 грн. з наступним графіком: всього за 2022 рік - 36 437 727,84 грн., всього за 2023 рік - 36 437 727,84 грн., всього за 2024 рік - 36 437 727,84 грн., підсумок всього за 2025 рік - 27 328 295,88 ); постановою НКРЕКП від 19.12.2024 р. № 2208 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання», в додатку до якої наведено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для ПАТ «Запоріжжяобленерго» на 2025 рік, на відміну від 2024 року, передбачений прибуток на регуляторну базу активів для ПАТ «Запоріжжяобленерго» в 2025 році в розмірі 124 562 тис. грн. ( рядок 5 додатку до постанови ), внаслідок чого у Відповідача з'явились певні джерела для покриття витрат, в т.ч. розрахунків з кредиторами. Отже, наразі Відповідач не зможе сплатити Позивачу заборгованість за договором про надання послуг № 7-05-24 від 31.05.2024 р. одним платежем, але в той же час, у разі надання можливості сплати заборгованості на умовах розстрочення, існує реальна можливість виконання рішення у 2025-2026 р.р.. Також, після відкриття судом провадження у справі № 908/309/25 платіжною інструкцією № 1519 від 25.02.2025 р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» було здійснено часткове погашення заборгованості за договором перед Позивачем в сумі 100 020,00 грн.
Скаржник вважає, що Відповідачем були наведені суду першої інстанції об'єктивні та достатні обставини, що можуть істотно ускладнити виконання рішення суду та є підставами для надання розстрочки.
Відтак, на думку Скаржника, відмова судом першої інстанції у наданні розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців є наслідком нез'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Вирішуючи питання розстрочення та виконання рішення, Скаржник просить суд апеляційної інстанції врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, відсутність коштів на банківських рахунках Відповідача, накладення арешту на його банківські рахунки та інші обставини справи.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/309/25.
Матеріали справи № 908/309/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 05.11.2025 р..
Від представника Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 р. судове засідання у справі № 908/309/25 призначене на 05.11.2025 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.
В судовому засіданні 05.11.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
31.05.2024 р. між Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим Юрієм Євгеновичем (Виконавець ) та Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго» ( Замовник ) укладено Договір № 7-05-24 про надання послуг відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги за Кодом ДК 021:2015 - 45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи “Поточний ремонт покрівель ЗМЕМ: ТП-242, ТП-348, ТП-293, ТП-319, ТП-2019, ТП-139, ТП-119, ТП-142, ТП-176, ТП-96, ТП-166, ТП-133, ТП-156, ТП-2205, ТП-323,ТП-432, ТП-451,ТП-467,ТП-468, ТП-597, ТП-797, ТП-825, ТП-418, ТП-839, ТП-549, ТП-819, ТП-551, ТП-570, ТП-485, ТП-484 (далі - Послуги), а Замовник - прийняти і оплатити ці послуги.
Відповідно до умов пункту 2.1 договору, ціна договору становить 1 549 000,00 грн. без ПДВ.
Згідно пункту 2.3 договору, розрахунки за надані послуги поводяться Замовником протягом 40 календарних днів після підписання сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг на підставі отриманого Замовником рахунка.
У пункті 3.1. договору передбачено, що послуги згідно з цим договором будуть надаватись з матеріалів Виконавця. До початку надання послуг обов'язковою умовою для Виконавця є виїзд фахівця на об'єкт для уточнення розмірів, кількості та інших вимог замовлення.
11.10.2024 р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 про зміну договору № 7-05-24 від 31.05.2024 р., у пункті 1.1. якої сторони погодили змінити положення договору, виклавши наступний пункт в такій редакції: “У розділі 4 “Строки надання послуг» п. 4.1. викласти в наступній редакції: “4.1. Строк надання послуг: 15.12.2024 рік».
ФОП Матвєєв Юрій Євгенович свої зобов'язання за вказаним договором виконав, надавши Відповідачу послуги на загальну суму 1 469 556,38 грн., що підтверджується Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ( форма № КБ-3 ) за жовтень 2024 року від 16.10.2024 р. на суму 507 312,05 грн., за жовтень 2024 року від 30.10.2024 р. на суму 473 807,81 грн., за листопад 2024 року на суму 488 436,52 грн. Також виконання Позивачем умов вказаного договору та прийняття Відповідачем зазначених робіт підтверджується наступними Актами приймання виконаних будівельних робіт ( форма № КБ-2в ) на загальну суму 1 469 556,38 грн.
П. 5.4.2. Договору визначений обов'язок Замовника своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги.
Станом на 10.04.2025 р. обов'язок з оплати робіт Відповідачем виконано не в повному обсязі, сплачено було лише частину вартості наданих послуг за договором в загальній сумі 203 128,31 грн., що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 7591 від 22.10.2024 р. на суму 103 108,31 грн. та № 1519 від 25.02.2025 р. на суму 100 020,00 грн.
Враховуючи, що ПАТ “Запоріжжяобленерго» не погасив заборгованості в сумі 1 266 428,07 грн. за надані послуги ФОП Матвєєвим Ю.Є. згідно договору про надання послуг № 7-05-24 від 31.05.2024 р., останній звернувся з відповідним позовом до господарського суду.
Під час розгляду спору в суді першої інстанції, Відповідачем було надано клопотання про розстрочку виконання рішення у цій справі на 12 ( дванадцять ) місяців, яке обґрунтоване тим, що станом на 01.02.2025 р. дебіторська заборгованість споживачів перед ПАТ “Запоріжжяобленерго» складає 3 029 680 тис.грн., з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств. За 2022 рік ПАТ “Запоріжжяобленерго» отримало збитки у розмірі 204,75 млн.грн. За 9 місяців 2024 року отримало збитки у розмірі 168,43 млн. грн. Відповідно до річних Звітів про фінансовий стан (Звіт про сукупний дохід) (ф.2), показник прибутку (чистого фінансового результату) ПАТ “Запоріжжяобленерго» значно зменшився з 272 672 тис.грн. у 2021 році до 1 187 тис.грн. у 2023 році, отже зменшення складає 99%. За період 2021 - 2023 обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) зменшився на 42%, головним чином за рахунок основного виду діяльності - розподілу електроенергії. За період 2022-2024 рік середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв зменшилася на 2462 осіб (з 4834 осіб до 2372 осіб), що становить 51%. Відповідно проведеному ФОП Новак І.О. “Аналізу фінансово-господарської діяльності ПАТ “Запоріжжяобленерго» за результатами 2022-2023 років», вищезазначене негативно вплинуло на фінансовий стан Товариства. Отже, вказане підтверджує наявність у ПАТ “Запоріжжяобленерго» ознак критичної неплатоспроможності. Рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам ПАТ “Запоріжжяобленерго» при здійсненні ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії. На теперішній час Відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у справі № 908/309/25, у зв'язку з відсутністю коштів на поточних рахунках, наявністю податкового боргу в розмірі 959 180,4 тис.грн. Кредиторська заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго» перед ДП “Енергоринок» становить 680 166 тис.грн. У ПАТ “Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат Товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем (одночасно). Наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила Відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами. ПАТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 “Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394. Таким чином, стабільна та безперебійна робота ПАТ “Запоріжжяобленерго» є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Порушення в роботі ПАТ “Запоріжжяобленерго» може призвести до таких негативних наслідків. Крім того, Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його банківські рахунки, оскільки постановами державних виконавців Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках ПАТ “Запоріжжяобленерго». Отже, наразі Відповідач не зможе сплатити Позивачу заборгованість за договором одним платежем, але в той же час, у разі надання можливості сплати заборгованості на умовах розстрочення, існує реальна можливість виконання рішення у 2025 році. Зазначає, що обставиною, яка унеможливлює виконання рішення суду першої інстанції, є критична неплатоспроможність Відповідача, що підтверджується фінансовою звітністю.
На підтвердження наявності підстав для надання розстрочки Відповідачем були надані наступні документи: аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ Запоріжжяобленерго за 2022-2023 років ФОП Новак, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023 р., Звіт про фінансові результати за 2023, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2024, Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 9 місяців 2024, Звіт про власний капітал за 9 місяців 2024, Витяг з наказу Міненерго України від 10.10.2024 №394 “Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол №47)», Інформацію про наявність та розмір податкової заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго», Довідки щодо залишків кошти на рахунках, Лист щодо дебіторської заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго» станом на 01.02.2025, Довідка щодо мінімально необхідних платежів ПАТ “Запоріжжяобленерго» від 17.02.2025 за вих. №003-08/150, Довідка щодо дефіциту обігових коштів від 17.02.2025 за вих. №003-08/151, Додаток до постанови НКРЕКП від 09.12.2023 №2330, Листи від ТОВ “ЗТМК» щодо оплати по справі №908/2384/18, Постанова НКРЕКП від 09.12.2023 № 2330, Постанова НКРЕКП від 19.12.2024 № 2208, Постанови ВПВР про арешт коштів боржника та про зупинення вчинення виконавчих дій, Ухвала Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі №908/1463/18.
Позивач заперечив у суді першої інстанції проти надання розстрочки виконання рішення суду, вказавши, що визначаючи скрутне фінансове становище у якості підстави для розстрочення виконання рішення суду, Відповідач не наводить належних обставин та доказів, які б свідчили, що у строк, на який Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду, його фінансове становище покращиться та у нього буде можливість виконати рішення суду у даній справі. Крім того, умови договору про надання послуг були виконані Позивачем із залученням власних коштів на придбання будівельних матеріалів, які Позивач розраховував повернути у визначені договором строки.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позовні вимоги Позивача були задоволені у повному обсязі, а в задоволені заяви Відповідача про розстрочення виконання рішення суду у цій справі на 12 місяців - суд відмовив.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду в оскаржуваній частині залишити без змін, виходячи з наступного.
Зважаючи на те, що Відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині відмови у розстроченні виконання рішення суду, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги про розстрочення виконання рішення суду.
Положення частини 1 ст. 331 ГПК визначають, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4 ст. 331 ГПК).
Частина 5 ст. 331 ГПК передбачає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, розстрочення виконання рішення судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні відповідного питання враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18 навела висновки про те, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 р. у cправі № 905/1197/24 -підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як Позивача, так і Відповідача.
У справі, що розглядається, суд попередньої інстанції встановив, що в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду Відповідач послався на тяжкий фінансовий стан, який унеможливлює виконання рішення суду у строк, а також на те, що розстрочення виконання рішення суду у даній справі не порушить інтереси Позивача, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права Стягувача з можливістю Відповідача забезпечити таке поновлення.
Позивач надав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду.
Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, наданих Відповідачем і Позивачем пояснень та поданих суду доказів також було зазначено, що подані Відповідачем довідки в цілому підтверджують складний фінансовий стан підприємства, однак Відповідачем не було надано суду достатніх доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності ( зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності, за рахунок якого можливе виконання рішення суду, тощо ), на підтвердження відсутності можливості Відповідача виконати рішення суду у цій справі.
Господарський суд також вказав на те, що Договір № 7-05-24 про надання послуг з ФОП Матвєєвим Ю.Є. було укладено ПАТ “Запоріжжяобленерго» 31.05.2024 р., тобто коли йому було достеменно відомо про понесені ним в умовах воєнного стану збитки у 2022 та 2023 роках, наявність зменшеного прибутку у 2023 році та податкового боргу в значній сумі, відсутність коштів для фінансування першочергових та обов'язкових витрат Товариства, разом з тим свідомо брав на себе грошові зобов'язання вже за існування тих обставин, на які посилається в заяві, про які він не повідомив Позивача при укладанні договору. Отже, вказані ним обставини хоч і існували, однак не перешкоджали здійсненню Відповідачем господарської діяльності шляхом укладення договору з Позивачем та отримання послуг за таким договором.
Крім того у пункті 5.1.1. договору визначено, що сторони зобов'язуються без зволікань інформувати одна одну про всі обставини, що виникають і які створюють загрозу або унеможливлюють виконання зобов'язань за цим договором.
Разом з тим, Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів щодо повідомлення Позивача про обставини, які створюють підстави для неможливості виконання умов договору.
При цьому, договір не містить положень які б визначали, що ПАТ “Запоріжжяобленерго» повідомило ФОП Матвєєва Ю.Є. про існування тяжкого фінансового стану Товариства на дату його укладання.
У пункті 3.1. договору вказано, що послуги згідно з цим договором будуть надаватись з матеріалів Виконавця.
Тобто, Замовник не поніс жодних витрат пов'язаних з наданням Виконавцем вказаних послуг та прийняв виконані Позивачем послуги без будь-яких зауважень або претензій щодо якості їх виконання.
Як слушно зауважив місцевий господарський суд - вказане вище свідчить про недобросовісність поведінки Відповідача, яка і стала в подальшому підставою для звернення Позивача до суду з цим позовом. Крім того, Заявник належним чином не обґрунтував надання розстрочки саме на 12 місяців, тобто не надав жодних доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснити погашення існуючої заборгованості, стягнутої за рішенням суду у цій справі, перед позивачем у визначений ним строк.
Посилання Відповідача на лист ТОВ “ЗТМК» від 24.09.2024 за вих. № СС/02-446 як на обґрунтування можливості виконання цього рішення у строк 12 місяців, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки ПАТ “Запоріжжяобленерго» не було надано до заяви жодних доказів того, що Товариство ( Відповідач ) погодилось на запропонований у листі графік погашення боргу за рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 р. по справі № 908/2384/18 та/або між сторонами укладено відповідну мирову угоду на стадії виконання вказаного рішення суду. Крім того, Відповідач в обґрунтування можливості виконання цього рішення у строк 12 місяців посилався на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 р. у справі № 908/1463/18, якою було затверджено мирову угоду між АТ “Запорізький завод феросплавів» та ПАТ “Запоріжжяобленерго» щодо сплати заборгованості на користь останнього. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що вказаною ухвалою між сторонами погоджено графік погашення заборгованості з травня 2020 по вересень 2025, тобто ПАТ “Запоріжжяобленерго» вже більш як чотири роки отримує відповідні кошти, а отже навпаки може вчасно розраховуватись зі своїми контрагентами, в тому числі з ФОП Матвєєвим Ю.Є.. Крім того, уклавши договір Відповідачу було відомо про строки виконання його зобов'язань з оплати за надані послуги, а тому він як добросовісний учасник господарських відносин мав забезпечити наявність у нього достатньої кількості коштів для здійснення розрахунку з Позивачем у визначений договором строк.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у Боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів Стягувача і Боржника ( постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17 ).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені Скаржником обставини, які не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність Заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилався Відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище Відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої Товариство мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, укладаючи договір з Позивачем, оскільки було обізнане про строк настання її погашення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини Відповідача у зв'язку з не сплатою відповідного платежу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що складний фінансовий стан Відповідача не є беззаперечною підставою для надання розстрочення виконання рішення, а неможливість виплати за судовим рішенням має доводитися в загальному порядку. Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан Боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для розстрочки виконання рішення.
Колегія суддів також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як Позивач так і Відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення ( чи утриматись від ) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 р. у справі № 908/309/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.11.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін