03 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/724/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.
при секретарі судового засідання, Погребняк А. М.,
за участю представників сторін,
позивача - не з'явився;
відповідача, Балла В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. №1409 х/1 на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 29.05.25 (повний текст складено 03.06.25, суддя Жигалкін І. П. ) при розгляді заяви (вх. № 12137 від 20.05.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" адвоката Балла В. В. про стягнення правничої допомоги у справі № 922/724/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЯ-ТРАНС", с. Смиківці Тернопільської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД", м. Харків ,
про стягнення 124 751,36 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЯ-ТРАНС" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" грошових коштів в сумі 124751,36 грн., а також витрати на правничу допомогу та судовий збір.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.05.25 у справі №922/724/25 відмовлено у позові.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.25 у справі №922/724/25 заяву (вх. № 12137 від 20.05.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" адвоката Балла В. В. про стягнення правничої допомоги - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЯ-ТРАНС" (адреса: 47717, с. Смиківці, Тернопільська область, Тернопільський район, вул.Грушевського, будинок № 1А; код ЄДРПОУ 42307302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" (адреса: 61153, м. Харків, Проспект Ювілейний, 54-А, оф.118; код ЄДРПОУ 41668794) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Решту суми судових витрат на професійну правничу допомогу покладено на відповідача.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою та клопотанням, в якій просив скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 29 травня 2025 року по справі №922/724/25 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу; у разі прийняття нового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу просив зменшити їх розмір до 3000,00 грн.; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" оригінали договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.03.2025 та оригінал акту приймання-передачі послуг від 15.05.2025 для огляду в судовому засіданні та прийняття рішення про необхідність призначення технічної експертизи документів (оскільки позивач не визнає вказані документи у якості доказів, наводить їх недоліки, а суд першої інстанції проігнорував клопотання про їх витребування); викликати у судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" Бондаренко Катерину Олександрівну та допитати у якості свідка про обставини підписання договору про надання правничої допомоги та акту приймання-передачі наданих послуг від 15.05.2025.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на таке.
Представником відповідача не було зроблено заяви про те, що документи щодо обсягу та вартості послуг на правничу допомогу буде надано до суду протягом 5 днів з дати ухвалення рішення суду. У відзиві лише було зазначено, що загальна сума понесених судових витрат та докази їх понесення буде надано до суду у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України. Матеріали справи не містять заяви відповідача про надання доказів протягом 5 днів з дати ухвалення рішення суду, а до судових дебатів ним вказаних доказів подано не було.
Позивач не визнає належними доказами надані відповідачем документи, а саме договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.03.2025, акт приймання - передачі послуг від 15.05.2025, оскільки перелічені документи підписані з боку відповідачі факсимільним штампом, що відповідно до чинного законодавства не вважається особистим підписом директора відповідача, і такий штамп поставлений не на оригіналі договору, а на його копії, що вбачається з чорно-білого підпису адвоката.
Суд першої інстанції помилково прийняв недопустимі докази у якості таких, що підтверджують факт понесення відповідачем судових витрат, дійшов необґрунтованих висновків про реальність та розумність розміру витрат на правничу допомогу, та стягнув необґрунтовано велику суму за підготування відзиву на позовну заяву (окрім відзиву інших послуг не вдалося встановити).
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, на оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.25 у справі №922/724/25; встановлено учасникам справи строк до 11.07.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи; витребувано матеріали оскарження по справі №922/724/25 з Господарського суду Харківської області.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.
Також, колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
До суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №922/724/25.
09.07.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Окрім того, представник відповідача, враховуючи, що судом попередньої інстанції було зменшено розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ТОВ «ЛІЯ-ТРАНС» на користь ТОВ «АЛЬТАРІС ЛТД» з 20 000,00 грн. до 15 000,00 грн. та у зв'язку з поданням позивачем апеляційної скарги у даній справі, що збільшує обсяг роботи представника відповідача, обсяг наданих послуг та обсяг підготовки і поданих представником відповідача документів, просить стягнути з ТОВ «ЛІЯ-ТРАНС» на користь ТОВ «АЛЬТАРІС ЛТД» залишок фіксованої суми гонорару, встановленого договором про надання правничої допомоги між ТОВ «Альтаріс ЛТД» та його представником в розмірі 5 000,00 грн за розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції. Докази понесення судових витрат попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які Відповідач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи наявні в матеріалах справи.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує на те, що ним були дотримані вимоги частини 8 статті 129 ГПК; позивач не надав аргументів та доводів, які б спростовували законність прийнятого додаткового рішення, апелянт в апеляційній скарзі не спростував висновки суду попередньої інстанції в оскаржуваному рішенні, не довів порушення судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, а відтак, суд попередньої інстанції виніс справедливе рішення у даній справі, за умов повного і всебічного дослідження всіх обставин та доказів по справі, створивши та забезпечивши дотримання всіх принципів судочинства та реалізації сторонами справи своїх прав.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Сгари Е. В., апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В .,суддя Гетьман Р. А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 призначено справу № 922/724/25 до розгляду на 29.09.2025.
Проте, судове засідання 29.09.2025 не відбулося у зв'язку з виникненням внутрішньої технічної помилки сервера відеоконференцзв'язку, про що Східним апеляційним господарським судом складено відповідний акт від 29.09.2025.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 розгляд справи № 922/724/25 призначено на 13.10.2025.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 розгляд справи відкладено на 03.11.2025.
У судове засідання 03.11.2025 прибув представник відповідача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник позивача в судове засідання 03.11.2025 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Судова колегія, розглянувши в судовому засіданні 03.11.2025 клопотання позивача про витребування доказів, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.
Клопотання позивача обґрунтоване тим, що позивач не визнає належними доказами надані відповідачем документи, а саме договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.03.2025, акт приймання-передачі послуг від 15.05.2025, оскільки перелічені документи підписані з боку відповідачі факсимільним штампом, що відповідно до чинного законодавства не вважається особистим підписом директора відповідача, і такий штамп поставлений не на оригіналі договору, а на його копії, що вбачається з чорно-білого підпису адвоката.
Позивач вважає, що навіть без експертизи, шляхом порівняння штампу відповідача на договорі та на акті, візуально встановлюється акт використання факсиміле замість підпису. Оскільки договором не було передбачено можливість підписання первинних документів за допомогою штампу факсиміле, акт приймання-передачі наданих послуг є недопустимим доказом, оскільки не є документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Частиною 5 статті 13 ГПК України встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Норми ГПК України передбачають можливість витребування доказів за клопотанням учасника справи, однак, при цьому, встановлює умови, за яких таке клопотання може бути задоволено.
У п. 9.16. договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.03.2025, сторони погодили, що підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що проставлення відбитку його печатки та/або підпису та/або сканованого відтиску печатки/підпису на цьому Договорі та інших документах по цьому Договору є належним підтвердженням наявності у особи, що підписує цей Договір від імені Клієнта повноважень для укладення цього Договору, а також чинності всіх документів, скріплених печаткою/підписом Клієнта, в т.ч. права підписання даного Договору, будь-яких додаткових угод до цього договору, додатків до цього Договору, протоколів, актів, повідомлень тощо.
Таким чином, сторони - Клієнт та Адвокат самі погодили зручний для них спосіб обмінюватися належними документами, за які вони несуть відповідальність один перед одним, а також на можливість обміну оригіналами на відповідну вимогу в кожному випадку окремо.
А отже, правових підстав для задоволення клопотання позивача про витребування відповідних доказів, у суду апеляційної інстанції, не має.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України).
Заслухавши доповідь головуючого по справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Як зазначалося вище, додатковим рішенням господарського суду першої інстанції заяву задоволено частково.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат, з огляду на нижче викладене.
Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України). До витрат, які підлягають розподілу, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/ дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу, а саме: якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Одночасно, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як слідує з заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/724/25, вартість виконаних робіт (наданих послуг) за надання правової (правничої) допомоги, надану у період з 11.03.2025 по 15.05.2025 включно, складає 20 000,00 грн. (фіксована сума).
Надаючи правову професійну правничу допомогу, представник відповідача посилається на те, що у задоволені позову ТОВ "Лія-Транс" було відмовлено, а отже користуючись передбаченим ч. 8 ст. 129 ГПК України звернувся до суду з заявою щодо погашення понесених відповідачем витрат за користування платними послугами Адвоката, де останній здійснив надання консультативно-правових послуг, у тому числі інформування та консультування, складання та подання процесуальних документів, відзиву, представлення інтересів відповідача під час розгляду справи в суді.
Так, 11.03.2025 року між адвокатом Балла В.В. та ТОВ "Альтаріс ЛТД" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до умов якого адвокат приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення та надання правової (юридичної) допомоги Клієнту у справі №922/724/25.
За змістом п.3.1 договору, враховуючи складність справи, за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір та вид якого завчасно узгоджується сторонами та визначається на основі фіксованої суми в розмірі 20 000,00 грн.
Сума гонорару є фіксованою та не залежить від обсягу послуг, проведеної роботи, кількості судових засідань /судових інстанцій , які розглядатимуть справу.
Сторонами було складено та підписано Акт прийому- передачі послуг від 15.05.2025 року на суму 20 000, 00 грн.
Також, на підтвердження надання професійної правничої допомоги за договором до матеріалів заяви заявником надано довідку про проведену адвокатом роботу від 15.05.2025.
Таким чином, сторони узгодили перелік послуг з надання правової допомоги, обсяг повноважень адвоката щодо представництва інтересів клієнта, умови розрахунків, а також строк виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги.
Аргументи апелянта на те, що він не визнає належними доказами надані відповідачем документи, а саме договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.03.2025, акт приймання - передачі послуг від 15.05.2025, оскільки перелічені документи підписані з боку відповідачі факсимільним штампом, що відповідно до чинного законодавства не вважається особистим підписом директора відповідача, і такий штамп поставлений не на оригіналі договору, а на його копії, що вбачається з чорно-білого підпису адвоката, є необґрунтованими та відхиляються, з огляду на таке.
Так, Клієнт - ТОВ "Альтаріс ЛТД" та Адвокат Балла В.В. у п. 9.10. договору узгодили, що інформація, договір та документи, які надійшли з електронної адреси Клієнта/Адвоката, є достовірними та достатнім підтвердженням погодження сторонами істотних умов цього Договору.
Електронні/скановані копії документів, які мають відношення до даного договору, мають юридичну силу доки Сторона не надасть іншій Стороні оригінальний примірник документа. Сторони визнають і підтверджують, що листування за Договором може вестися в електронній формі за допомогою електронної пошти. При цьому Сторона-відправник і Сторона-одержувач вважаються належним чином ідентифіковані, якщо електронні відправлення здійснюються з Підтверджених Сторонами e-mail адрес вказаних в цьому Договорі та/або адрес, з/на які велась комунікація між сторонами щодо погодження умов даного Договору. Кожна із Сторін гарантує, наявність постійного доступу до електронної адреси осіб, уповноважених працювати з інформацією в рамках цього Договору від імені відповідної Сторони, та якщо роздруківки електронного листування Сторін, яка здійснюється відповідно до цього пункту Договору, будуть представлені однієї зі Сторін в якості доказу в суді або для інших цілей, інша Сторона не стане заперечувати, що вона була учасником цього листування і що листування велося уповноваженим її представником. Документи, що надійшли за допомогою електронної переписки, прирівнюються до оригіналів і підтверджують позицію Сторони щодо спірного питання, в тому числі і в судовому порядку.
До обміну оригіналами документів, Сторони визнають дійсність і юридичну силу документів (в т.ч. але не обмежуючись сканованих копій) отриманих засобами електронного зв'язку.
Обмін оригіналами документів за цим договором здійснюється лише на відповідну вимогу однієї із Сторін в кожному випадку окремо.
Крім того, у п. 9.16. договору, передбачено, що підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що проставлення відбитку його печатки та/або підпису та/або сканованого відтиску печатки/підпису на цьому Договорі та інших документах по цьому Договору є належним підтвердженням наявності у особи, що підписує цей Договір від імені Клієнта повноважень для укладення цього Договору, а також чинності всіх документів, скріплених печаткою/підписом Клієнта, в т.ч. права підписання даного Договору, будь-яких додаткових угод до цього договору, додатків до цього Договору, протоколів, актів, повідомлень тощо.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що сторони - Клієнт та Адвокат самі погодили зручний для них спосіб обмінюватися належними документами, за які вони несуть відповідальність один перед одним, а також можуть обмінюватись оригіналами на відповідну вимогу в кожному випадку окремо.
Також, відповідач зареєстрований в системі Електронний суд, а отже отримує у свій кабінет всі документи, які подає його представник - адвокат Балла В.В.
Отже, якщо з боку адвоката здійснено порушення, то відповідач, як Клієнт мав змогу звернутися до суду з відповідним повідомлення про здійснення незаконних дій його адвоката. Втім, від відповідача жодного повідомлення, заперечення щодо дій адвоката не надійшло.
Таким чином, посилання апелянта про неналежність доказів: договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.03.2025 та акту приймання-передачі послуг від 15.05.2025, є необґрунтованими.
Так само не приймаються аргументи апелянта на те, що представником відповідача не було зроблено заяви про те, що документи щодо обсягу та вартості послуг на правничу допомогу буде надано до суду протягом 5 днів з дати ухвалення рішення суду, у відзиві лише було зазначено, що загальна сума понесених судових витрат та докази їх понесення буде надано до суду у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому матеріали справи не містять заяви відповідача про надання доказів протягом 5 днів з дати ухвалення рішення суду, а до судових дебатів ним вказаних доказів подано не було, з огляду на таке.
Так, 15.05.2025 судом першої інстанції було проголошено вступну та резолютивну частину ухваленого рішення у справі №922/724/25, а представник відповідача в межах передбачених ч. 8 ст. 129 ГПК України (протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду) звернувся до суду з відповідною заявою, через систему Електронний суд (документ сформовано 19.05.2025) та зареєстровано судом 20.05.2025, при цьому у відзиві відповідачем було зазначено, що послуги адвоката є фіксованою сумою у розмірі 20 000,00грн.
Оскільки представник відповідача звернувся з заявою про стягнення правничої допомоги до Господарського суду Харківської області, така сума, що передбачена сторонами, стосується розгляду справи саме в першій інстанції, що виключає задоволення аргументів апелянта про те, що в договорі не розмежовано, що вказаний гонорар сплачується за супроводження судової справи в суді першої інстанції, а тому ця сума сплачується за всі інстанції, тобто підлягає поділу на три.
Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 “Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
За приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 5076-VI, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги у договорі про надання правової допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, в рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такого ж висновку дійшов ЄСПЛ в рішеннях у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України".
У зазначеному рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.
З матеріалів справи слідує, що адвокатом було надано Клієнту послуги з професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів в судовій справі № 922/724/25.
Викладене в Акті прийому-передачі від 15.05.2025 послуги співвідносяться з видами правничої (правової) допомоги, наведеними в ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, згідно з якими:
адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);
інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI)
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
З матеріалів справи убачається, що судовий розгляд даної справи, враховуючи, що справа не відповідає ознакам малозначності, зважаючи на її складність, підготовку документів, зважаючи обсяг поданих представником позивача доказів по справі, було здійснено проведення судових засідань в порядку загального позовного провадження.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником відповідача на підтвердження наданих послуг докази, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заява належно обґрунтована та підтверджено матеріалами справи отримання ним послуг адвоката на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, згідно наявними в матеріалах справи доказами, поданого відзиву (його правового обґрунтування), фактичними обставинами визначеними в протоколах судових засідань, здійснення представником відповідача процесуальних дій, визначені в договорі про надання правничої допомоги та Акті прийому-передачі послуги не є співмірними, а отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адвокатом високого рівня та професіоналізму затрачено не так багато часу, а отже сума гонорару є необґрунтованою із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути в даній справі зменшений щодо вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції становлять співмірні і розумні витрати на правову допомогу у справі у суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів, проаналізувавши наявні у справі докази, зважаючи на вказані положення чинного законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги заперечення позивача щодо зменшення судових витрат, тощо, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви (вх. № 12137 від 20.05.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" - адвоката Балла В.В. про стягнення правничої допомоги шляхом ухвалення додаткового рішення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права. у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269,270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЯ-ТРАНС" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 у справі № 922/724/25 - залишити без задоволення.
2.Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 у справі №922/724/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.11.2025.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов