про залишення апеляційної скарги без руху
10 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/1037/21 (922/2242/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі: суддя Лакіза В.В.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.2313 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2025 у справі №922/1037/21 (922/2242/25), ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Міньковським С.В. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 13.10.2025)
за позовом фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків,
до відповідачів: 1) ОСОБА_3 , м. Харків; 2) ОСОБА_1 , м. Харків,
про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників боржника в межах справи про банкрутство ТОВ "Алкіс",
ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила стягнути солідарно із засновників та керівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкіс": ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкіс" в порядку покладання субсидіарної відповідальності грошові кошти в сумі 420928,10 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.10.2025 у справі №922/1037/21 (922/2242/25) позов задоволено. Покладено солідарно на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкіс". Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Алкіс" грошові кошти в розмірі 420928,10 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 03.11.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2025 у справі № 922/1037/21 (922/2242/25) в частині задоволених позовних вимог про покладення на ОСОБА_1 , субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкіс", прийнявши в цій частині позову нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (станом на дату подання позовної заяви від 27.06.2025) не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Під час оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанції судових рішень, які прийняті за результатом розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу, винну у доведенні до банкрутства боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу суду, який становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в незалежності від того, яке судове рішення ухвалив суд першої інстанції - ухвалу або рішення.
Щодо визначення ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності, апеляційної та касаційної скарги на рішення суду за результатами розгляду такої позовної заяви, сформований правовий висновок Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становив 3028 грн.
Частиною третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2025 у справі №922/1037/21(922/2242/25) в електронній формі сплаті підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028,00*0,8).
Однак, до матеріалів апеляційної скарги ОСОБА_1 не додано жодних доказів сплати судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Порядок надсилання копії апеляційної скарги визначений статтею 259 ГПК України, відповідно до якої особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
За змістом абз.1 ч.7 ст.42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Отже, абзац 1 ч.7 ст.42 ГПК передбачає надсилання копій документів у паперовій формі листом з описом вкладення тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до закону не зобов'язані його реєструвати.
Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу у відповідача відсутній зареєстрований в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі) електронний кабінет, що не суперечить вимогам ч.6 ст.6 ГПК України.
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що в якості доказу направлення копії апеляційної скарги позивачу- ОСОБА_2 , скаржником до суду надано Квитанцію про доставку документі до зареєстрованого Електроного кабінету користувача ЄСІКС № 4932947 від 31.10.2025 ОСОБА_4 , тобто особі, яка здійснювала представництво інтересів позивача у суді першої інстанції (згідно даних матеріалів електронної справи).
Поряд з цим, суд зазначає, що надіслання копії апеляційної скарги в електроний кабінет представника позивача, не є належним доказом направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів відповідачу, як стороні у справі, в розумінні статей 258, 259 ГПК України. В той час як абзац 1 ч.7 ст.42 ГПК передбачає надсилання копій документів учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до закону не зобов'язані його реєструвати, у паперовій формі листом з описом вкладення.
Суд звертає увагу, що конституційні права і свободи людини і громадянина, у тому числі право кожного на професійну правничу допомогу, не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених статті 64 Конституції України. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (стаття 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Права адвокатів захищені системою державних гарантій, серед яких у тому числі заборона ототожнення адвоката з клієнтом (стаття 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Зазначена гарантія адвокатської діяльності спрямована на забезпечення саме клієнтів адвокатів ефективною правовою (правничою) допомогою та є гарантованим державою запобіжником від будь-якого стороннього впливу безпосередньо як на діяльність адвоката, так і на обізнаність його клієнта про рух справи.
Отже, з урахуванням положень статті 64 Конституції України, статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", скаржник помилково ототожнює направлення процесуальних документів адвокату, представнику відповідача у справі в суді першої інстанції, із безпосередньо направленням таких документів відповідачу.
Водночас, таке направлення не звільняє скаржника від виконання прямо передбаченого положеннями статей 42, 258, 260 ГПК України обов'язку направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів безпосередньо відповідачу у справі - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Отже, скаржником не надано належних доказів про направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів фізичної особі ОСОБА_2 у паперовій формі листом з описом вкладення.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з апеляційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.2313 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2025 у справі №922/1037/21 (922/2242/25) залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги, а саме, надання доказів сплати судового збору, направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів фізичній особі ОСОБА_2 у паперовій формі листом з описом вкладення.
3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя В.В. Лакіза