30 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 917/557/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Медуниця О.Є.;
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№1897П/2) Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 у справі №917/557/25 (повний текст рішення складено та підписано 11.08.2025 суддею Киричук О.В. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ,
до Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат», Полтавська обл., Лохвицький р-н, місто Заводське,
про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат», у якому просив зобов'язати Державне підприємство «Лохвицький спиртовий комбінат» в особі комісії з припинення визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 887703,16 грн, а саме: по договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 у розмірі 887445,71 грн, що складає: 199543,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 659457,89 грн - заборгованість за процентами, 28444,61 грн - заборгованість по пені та заборгованість за послуги РКО - 257,45 грн.
Позов обґрунтований тим, що 10.03.2005 між АТ КБ «ПриватБанк» та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» укладено договір про надання овердрафтового кредиту №08ало, 18.07.2005 між банком та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» укладено додаткову угоду до договору про надання овердрафтового кредиту№08ало від 10.03.2005, відповідно до якої сторони за взаємною згодою у зв'язку з арештом поточного рахунку припиняють дію договору на овердрафтове обслуговування №08ало від 10.03.2005 до зняття арешту з поточного рахунку. 18.07.2005 сторони уклали кредитний договір №08ало на суму заборгованості по тілу кредиту за договором про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2025. Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, проте відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на дату подання позову у відповідача наявна заборгованість за договором про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 у розмірі 887445,71 грн. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань банку стало відомо про те, що з 03.12.2024 ДП «Лохвицький спиртовий завод» знаходиться у стані припинення, у зв'язку з чим банк направив на юридичну адресу відповідача заяву з кредиторськими вимогами, яку останній не отримав. Отже, ухилення ліквідаційної комісії ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» від розгляду кредиторських вимог АТ КБ «ПриватБанк» та включення їх до ліквідаційного балансу призводить до того, що банк (кредитор) до теперішнього часу фактично перебуває у стані правової невизначеності щодо своїх прав. Посилаючись на ст.16 Цивільного кодексу України, частину 2 ст.5, пункт 4 частини 3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позивач вважає, що ним обрано ефективний спосіб захисту про включення кредиторських вимог банку до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 у справі №917/557/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що визначений позивачем розмір заборгованості по тілу кредиту в сумі 199543,21 грн зафіксований станом на 18.07.2005. Заборгованість відповідачем не погашалася, відповідно, станом на дату подання позову у справі продовжує існувати. Щодо заявленої позивачем суми відсотків, то з розрахунку заборгованості убачається, що нарахування відсотків на залишок простроченої заборгованості за кредитом банк припинив лише після 01.04.2019. Стосовно заявленої суми пені, то нарахування пені за несплату заборгованості за кредитом позивач припинив після 10.06.2014. Отже, заборгованість відповідачем не погашалася (стосовно відсотків - погашалася частково), відповідно, станом на дату подання позову у справі продовжує існувати. Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору №08ало від 18.07.2005 термін повернення кредиту - 05.08.2005. Господарським судом встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання за кредитним договором, заборгованість відповідача у визначених позивачем сумах щодо тіла кредиту та пені підтверджується доказами. Узявши до уваги правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, господарський суд дійшов висновку про безпідставність нарахування процентів після спливу терміну кредитування. Водночас, господарський суд урахував узгоджене сторонам договору положення пункту 5.7 кредитного договору №08ало від 18.07.2005 про те, що терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, неустойки за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років. Докази звернення за вказаними вимогами у межах позовної давності у матеріалах справи відсутні. Відповідач заявив про застосування строків позовної давності. Ураховуючи встановлений сторонами термін повернення кредиту (05.08.2005) та дату звернення з позовом, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги, за якими порушене право позивача, не підлягають задоволенню через сплив позовної давності. У частині вимог щодо заборгованості за процентами, нарахованими після спливу терміну кредитування, позов не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», з рішенням господарського суду не погодився, подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 у справі №917/557/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок господарського суду про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності є хибним, оскільки відповідно до норм частини 8 ст.111, частини 3 ст.112 Цивільного кодексу України місячний строк звернення до суду з позовом до ліквідаційної комісії розпочався 19.02.2025, а позов подано 19.03.2025, тобто у межах строку, передбаченого ст.112 Цивільного кодексу України. Водночас, позовна заява не містить вимог про стягнення заборгованості, отже, до вимог даного позову не можна застосовувати строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, неустойки, який застосовано господарським судом. Щодо відмови у задоволенні позову у частині включення до ліквідаційного балансу заборгованості по відсоткам, нарахованим після 05.08.2005, заявник вважає, що відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань з погашення кредиту, передбачених пунктами 1.3, 2.2.3, 2.3.2 договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом, передбачені пунктом 4.2 кредитного договору №08ало від 18.07.2005. Оскільки ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» не здійснив погашення заборгованості у строк, визначний у пункті 1.3 кредитного договору №08ало від 18.07.2005, починаючи з 06.08.2005, до нього застосовувалась процентна ставка, передбачена пунктом 4.2 кредитного договору. Разом з цим, у пункті 4.11 кредитного договору сторони погодили, що нарахування відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відтак, відповідно до вимог частини 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Також зазначає, що ухвалами Господарського суду Полтавської області від 25.10.2007 у справі №18/311 та від 19.08.2014 у справі №917/204/14 встановлено правомірність нарахування відсотків після 05.08.2005, що убачається у зв'язку зі збільшенням суми заборгованості, заявленої та визнаної судом у зазначених справах. Тож, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені ухвалами Господарського суду Полтавської області від 25.10.2007 у справі №18/311 та від 19.08.2014 у справі №917/204/14, не підлягають повторному доказуванню.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/557/25, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №917/557/25.
15.09.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 у справі №917/557/25. Розгляд скарги призначено на 30.10.2025 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», адвоката Гордієнко В.А., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Ухвалено судове засідання 30.10.2025 об 11:00 год та всі подальші судові засідання у справі №917/557/25 проводити за участі представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», адвоката Гордієнко В.А., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Медуниця О.Є.
У судовому засіданні 30.10.2025, яке проходило в режимі відеоконференції, представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просила суд задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, з якої убачається, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду доставлено до електронного кабінету відповідача 01.10.2025 о 19:00 год (а.с.165, том 2).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень частини 1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
10.03.2005 між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (банк) та Державним підприємством «Лохвицький спиртовий комбінат» (позичальник) укладено договір про надання овердрафтового кредиту №08ало, відповідно до пункту 1.1 якого банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснити овердрафтове обслуговування клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта № НОМЕР_1 , відкритому в банку (далі- «поточному рахунку»), за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3 даного договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт (далі- «кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини.
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків і винагороди в оговорені даним договором терміни. При надходженні розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку клієнта банк припиняє оплату розрахункових документів клієнта за рахунок кредиту. Подальші взаємовідносини сторін регулюються окремо (пункт 1.2 договору).
У пункті 1.3 договору сторони погодили, що ліміт стосовно даного договору являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов'язується робити оплату розрахункових документів клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики, на підставі даних про рух коштів на поточному рахунку, балансу підприємства і звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності, співвідношення власних і позичкових коштів, платоспроможності, кредитній історії й іншим показникам відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України. У період дії договору перерахування ліміту здійснюється банком не менш одного разу на місяць у термін не пізніше 15-го числа кожного місяця. Зміна ліміту здійснюється за угодою сторін і вважається прийнятою у дату укладення додаткової угоди про величину знов встановленого ліміту. На момент підписання даного договору ліміт складає 200000,00 (двісті тисяч гривень, 00 коп).
Згідно з пунктом 1.4 договору проведення платежів клієнта у порядку, встановленому даним договором, здійснюється банком у термін до 10.03.2006.
Відповідно до пункту 1.5 договору офердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, встановлених згідно з пунктами 1.3, 1.4 даного договору, з періодом безупинного користування кредитом не більше 30 днів.
Періодом безупинного користування кредитом є період часу, протягом якого безупинно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.
Початком періоду безупинного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого, безупинно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безупинного користування кредитом. Датою закінчення періоду безупинного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.
Згідно з пунктом 2.1 договору банк зобов'язується відкрити клієнту рахунок по відсоткам №26072173227301, рахунок по пені №63975914296402.
У пункті 4.1 договору сторони погодили, що за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредиту і встановлений у додатку №1 до даного договору.
Відповідно до пункту 1.1 додатку №1 до договору відсоткова ставка залежить від терміну існування непогашеного залишку і становить: протягом користування кредиту 1-3 днів - 21% (річних); протягом користування кредиту 4-7 днів - 21% (річних); протягом користування кредиту 8-15 днів - 21% (річних); протягом користування кредиту 16-30 днів - 21% (річних).
Згідно з пунктом 2.5 додатку №1 до договору, починаючи з 31-ого дня встановлюється підвищена відсоткова ставка, визначена пунктом 4.2 договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005.
У пункті 2.2.5 договору сторони погодили, що клієнт зобов'язується зробити повне погашення кредиту не пізніше терміну, встановленого пунктом 1.4 даного договору.
Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що при порушенні зобов'язань про погашення кредиту, передбачених пунктами 1.3, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.3 даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 42% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до пункту 5.1 договору при порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, який виплачується пеня.
Згідно з пунктом 5.7 договору терміни позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
31.03.2005 між АТ КБ «ПриватБанк» та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» укладено додаткову угоду до договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005, відповідно до умов якої сторони за взаємною згодою у зв'язку з арештом поточного рахунку змінюють абзац 1 пункту 1.5 кредитного договору на овердрафтове обслуговування №08ало від 10.03.2005 та викладають у такій редакції: «Овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, встановлених згідно з пунктами 1.3, 1.4 даного договору, з періодом безупинного користування кредитом не більше 23 днів».
18.07.2005 між АТ КБ «ПриватБанк» та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» укладено додаткову угоду до договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005, відповідно до умов якої сторони за взаємною згодою, у зв'язку з арештом поточного рахунку, припиняють дію договору на овердрафтове обслуговування №08ало від 10.03.2005 до зняття арешту з поточного рахунку № НОМЕР_2 . Додаткова угода є невід'ємною частиною договору на овердрафтове обслуговування №08ало від 10.03.2005.
З виписки з 01.01.1999 по 18.03.2025 по рахунку № НОМЕР_3 ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» убачається, що за вказаним рахунком станом на 18.07.2005 по рахунку №20622173227304 облік заборгованості за овердрафтом становить 199543,21 грн (а.с.44 на звороті, том 1).
Доказів погашення заборгованості за договором на овердрафтове обслуговування №08ало від 10.03.2005 після припинення його дії відповідно до додаткової угоди від 18.07.2005 матеріали справи не містять.
18.07.2005 між АТ КБ «ПриватБанк» та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» укладено кредитний договір №08ало, згідно з пунктом 1.1 якого банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у виді не поновлювальної кредитної лінії з лімітом 199543,21 грн, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці пункту 2.1.2 даного договору, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені даним договором терміни. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини.
Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта.
Термін повернення кредиту 05.08.2005. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами 2.3.2, 2.4.1 (пункт 1.3 договору).
Відповідно до пункту підпункту 2.1.1. пункту 2.1 договору банк зобов'язується відкрити для надання клієнту: - позичковий рахунок №20622173227304;- рахунок по відсотках №206841732273331; - рахунок пені - №63975914296402.
Банк зобов'язується надавати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника в межах суми, обумовленої пунктом 1.1 даного договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.12 даного договору. Для одержання кредиту (чи його частини) позичальник зобов'язується не пізніше дати планового одержання кредиту надати в банк попередню вимогу в довільній формі з зазначенням суми кредиту і терміну його надання. Зобов'язання з видачи кредиту чи його частини згідно з кредитним договором виникають у банку в день надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому пунктом 2.4.2 даного договору (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 договору).
У пункті 4.1 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів до дати погашення кредиту, позичальник сплачує відсотки з розрахунку процентної ставки, що встановлюється відповідно до додатка №1 до даного договору.
Відповідно до пункту 2 додатку №1 до кредитного договору процентна ставка залежить від терміну існування непогашеного залишку і становить: протягом користування кредиту 1-4 днів - 19% річних; протягом користування кредиту 5-9 днів - 22% річних; понад 19 днів користування кредиту - 44% річних.
Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору при порушенні зобов'язань про погашення кредиту, передбачених пунктами 1.3, 2.2.3, 2.3.2 даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 44% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно з пунктом 4.11 кредитного договору №08ало від 18.07.2005 нарахування відсотків провадиться до повного погашення заборгованості за кредитом.
У пункті 5.4 кредитного договору №08ало від 18.07.2005 сторони погодили, що нарахування неустойки за кожен випадок провадиться протягом 3-х років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було виконане позичальником.
Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору при порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, який виплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У пункті 5.7 договору сторони погодили, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
У ході апеляційного перегляду справи, представник банку зазначила, що зобов'язання сторін за договором про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 припинені через арешт поточного рахунку, заборгованість станом на 18.07.2005 за договором овердрафту в сумі 199543,21 грн за згодою сторін переведена на позичковий рахунок за укладеним сторонами кредитним договором №08ало від 18.07.2005, за умовами якого у подальшому нараховувались відсотки та пеня.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, проте ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» свої зобов'язання за договором не виконало, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви у відповідача наявна заборгованість за договором про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 у розмірі 887445,71 грн, що складається з: 199543,21 грн - заборгованість за тілом кредиту; 659457,89 грн - заборгованість за процентами; 28444,61 грн- заборгованість по пені. Також, у ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» наявна заборгованість за послуги РКО 257,45 грн, що підтверджується виписками по рахункам 35792054530079, 96150011200879, 96156001201246, 96151001200985, 82342054605426 та 82341011201776.
З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що Державне підприємство «Лохвицький спиртовий комбінат» з 2024-12-03 перебуває в стані припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників (учасників). Голова комісії з припинення - Шершень Юрій Сергійович.
01.02.2025 АТ КБ «ПриватБанк» направило на юридичну адресу відповідача заяву з кредиторськими вимогами, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та фіскальним чеком. Лист з кредиторськими вимогами не отримано ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», про що свідчать відомості АТ «Укрпошта» за результатами відстеження поштового відправлення та повернуто відправнику 19.02.2025.
Ураховуючи викладене, позивач на підставі ст.111, 112 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду з даним позовом про зобов'язання відповідача в особі комісії з припинення визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 887703,16 грн, а саме: по договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 у розмірі 887445,71 грн, що складає: 199543,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 659457,89 грн - заборгованість за процентами, 28444,61 грн- заборгованість по пені та заборгованість за послуги РКО - 257,45 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст.16 Цивільного кодексу України, договором або іншим законом.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст.627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу ( частина 1 ст.1069 Цивільного кодексу України).
Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом ( частина 2 ст.1069 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 ст.1075 Цивільного кодексу України, в редакції, що діяла на час укладення додаткової угоди від 18.07.2005, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Згідно з частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 ст.1048 Цивільного кодексу України).
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості по договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 та по кредитниму договору №08ало від 18.07.2005.
Відповідно до пунктів 1.4, 2.2.5 договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005, клієнт зобов'язується зробити повне погашення кредиту не пізніше 10.03.2006.
Разом з тим, додатковою угодою від 18.07.2005 до договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005, у зв'язку з арештом поточного рахунку, сторони, за взаємною згодою, припинили дію договору на овердрафтове обслуговування №08ало від 10.03.2005 до зняття арешту з поточного рахунку № НОМЕР_2 .
Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_3 ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» станом на 18.07.2005, облік заборгованості за овердрафтовим кредитом №08ало від 10.03.2005 становить 199543,21 грн.
Про зняття арешту з поточного рахунку № НОМЕР_2 при розгляді справи, ані в суді першої, ані апеляційної інстанцій, сторони не зазначають.
Доказів погашення заборгованості за договором на овердрафтове обслуговування №08ало від 10.03.2005 після припинення його дії відповідно до додаткової угоди від 18.07.2005 матеріали справи не містять.
Як зазначив представник банку в суді апеляційної інстанції і підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунків ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», зобов'язання сторін за договором про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 припинені через арешт поточного рахунку, заборгованість станом на 18.07.2005 рік за договором овердрафту в сумі 199543,21 грн переведена на рахунки за укладеним сторонами кредитним договором №08ало від 18.07.2005, за умовами якого у подальшому нараховувались відсотки та пеня. Однак позовні вимоги заявлені саме за договором про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005, оскільки вказана заборгованість обліковується за договором овердрафту. Як вважає банк, заборгованість складається з двох вищезазначених договорів.
З виписки з 01.01.1999 по 18.03.2025 по рахунку № НОМЕР_3 ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» убачається, що за вказаним рахунком станом на 18.07.2005 по рахунку № НОМЕР_4 облік заборгованості за овердрафтом становить 199543,21 грн (а.с.44 на звороті, том 1).
Згідно з випискою з 01.01.1999 по 18.03.2025 по рахунку ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» №20622173227304 ( позичковий рахунок за кредитним договором №08ало від 18.07.2005) станом на 18.07.2005 за кореспондентським рахунком №26006054525541 облік заборгованості за овердрафтом становить 199543,21 грн; станом на 07.11.2005 по рахунку №20678173227303 винесено кредит на прострочення за договором №08ало від 10.03.2005 у сумі 199543,21 грн (а.с.46, том 1).
Відповідно до виписки з 01.01.1999 по 18.03.2025 по рахунку ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» №20684173227331 (рахунок по процентах за кредитним договором №08ало від 18.07.2005) з 19.07.2005 по 07.11.2005 нараховані відсотки за кредитним договором №08ало від 10.03.2005 у розмірі 17216,84 грн (а.с.47-48, том 1); по рахунку ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» №20691173227302 з 08.11.2005 по 26.01.2009 нараховані відсотки за кредитним договором №08ало від 10.03.2005 у розмірі 145814,16 грн (а.с.49-53, том 1), за рахунком № НОМЕР_5 за період з 27.01.2009 по 03.09.2013 нараховані проценти за договором №08ало від 10.03.2005 у розмірі 2484,72 грн, у тому числі донараховані прострочені проценти за період з 27.01.2009 по 30.01.2009 за вказаним договором у сумі 820,04 грн (а.с.55, том 1); за рахунком № НОМЕР_6 ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» з 04.09.2013 по 10.06.2014 донараховані прострочені проценти за період з 18.12.2006 по 26.01.2009, з 07.11.2005 по 18.12.2005, 01.01.2008-26.01.2009 за договором №08ало від 10.03.2005, та станом на 20.01.2021 перенесено залишок у розмірі 235471,19 грн у зв'язку з реорганізацією філій «Криворізька», «Полтавське ГРУ», «Київське ГРУ» (а.с.56, том 1).
Відповідно до виписки з 01.01.1999 по 18.03.2025 по рахунку № НОМЕР_7 «нарахування штрафів» станом на 22.02.2011 за період: з 27.08.2009 по 10.06.2014 нарахована пеня за кредитним договором №08ало від 10.03.2005 у розмірі 28444,61 грн (а.с.59-89, том 1).
Отже, з виписок по рахункам ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» та розрахунку заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту№08ало від 10.03.2005 убачається, що станом на час укладення додаткової угоди від 18.07.2005 до договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 про припинення дії договору на овердрафтове обслуговування №08ало від 10.03.2005, заборгованість ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» перед АТ КБ «ПриватБанк» становила 199543,21 грн, яка відповідачем не погашена.
18.07.2005 між АТ КБ «ПриватБанк» та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» укладено кредитний договір №08ало, згідно з яким банк зобов'язується надати позичальнику кредит у виді не поновлювальної кредитної лінії з лімітом 199543,21 грн, на строк до 05.08.2005.
Згідно з випискою з 01.01.1999 по 18.03.2025 по позичковому рахунку № НОМЕР_4 ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» за кредитним договором №08ало від 18.07.2005, станом на 18.07.2005 наявний облік заборгованості за овердрафтом за кореспондентським рахунком № НОМЕР_2 у сумі 199543,21 грн.
Отже, розмір заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 у сумі 199543,21 грн станом на 18.07.2005 був перенесений на позичковий рахунок кредитного договору №08ало із строком кредитування до 05.08.2005. Заборгованість відповідачем не погашалася, відповідно, станом на дату подання позову у справі продовжує існувати.
Щодо заявленої суми відсотків та пені, то нарахування відсотків на залишок простроченої заборгованості за кредитом банк припинив після 01.04.2019; нарахування пені за несплату заборгованості за кредитом припинив після 10.06.2014, що убачається з розрахунку позивача.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов"язання.
Отже, кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену у договорі неустойку, у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 Цивільного кодексу України або після спливу визначеного цим договором строку кредитування.
Зазначена практика є сталою, подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №918/1140/24, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05.03.2025 у справі №463/8617/22.
Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що банком безпідставно нараховано проценти за користування кредитом та обумовлену договором пеню після спливу терміну кредитування - 5 серпня 2005 року.
Згідно з положеннями процесуального закону (ст.73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України), обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.
Частиною 1 ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації.
Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Статтею 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Таким чином, зазначені норми Цивільного кодексу України передбачають особливий порядок звернення до юридичної особи, що перебуває в процесі припинення, з кредиторськими вимогами. Такі вимоги подаються до ліквідаційної комісії, яка повинна їх розглянути у визначений статтею 105 Цивільного кодексу України строк. Виходячи із змісту статті 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, кредитор має право звернутися до суду.
З матеріалів справи убачається, що з 03.12.2024 ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» перебуває в стані припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників (учасників). Голова комісії з припинення - Шершень Юрій Сергійович, що підтверджено інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.02.2025 АТ КБ «ПриватБанк» направило на юридичну адресу відповідача заяву з кредиторськими вимогами, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та фіскальним чеком АТ «Укрпошта». Однак лист з кредиторськими вимогами не отримано ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», про що свідчать відомості АТ «Укрпошта» за результатами відстеження поштового відправлення та повернуто відправнику 19.02.2025.
Відповіді протягом встановленого чинним законодавством строку позивач не отримав, що призвело до звернення через підсистему «Електронний суд» до господарського суду з даним позовом 19.03.2025, та зареєстровано судом 20.03.2025.
Як убачається з позову, вимогами банку є зобов'язання ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» в особі комісії з припинення визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 887703,16 грн, а саме: по договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 у розмірі 887445,71 грн, що складає:199543,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 659457,89 грн - заборгованість за процентами, 28444,61 грн - заборгованість по пені, заборгованість за послуги РКО - 257,45 грн.
Отже, позивач просить визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги у розмірі 887445,71 грн на підставі договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005, водночас, у позовній заяві, як на підставу наявності заборгованості, позивач посилається і на кредитний договір №08ало від 18.07.2005, на рахунок якого, за поясненнями банку, було перенесено тіло кредиту у розмірі 199543,21 грн за припиненим договором овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005, і за умовами якого позивачем нараховано відсотки у розмірі 659457,89 грн та пеню у розмірі 28444,61 грн.
Господарським судом за результатом аналізу кредитних зобов'язань відповідача перед банком, встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання за договором овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005 та за кредитним договором №08ало від 18.07.2005, заборгованість відповідача щодо тіла кредиту в сумі 199543,21 грн підтверджується доказами.
Як убачається з виписки з 01.01.1999 по 18.03.2025 по рахунку ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" №20684173227331 (рахунок по процентах за кредитним договором№08ало від 18.07.2005) та розрахунку заборгованості, станом на 05.08.2005 нараховані проценти на залишок поточної забогованості за кредитом становлять 962,18 грн, сума по пені - 0,0 грн. Отже, вказана заборгованість не погашена, відтак права банку в цій частині порушені.
Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти заборгованості за тілом кредиту в сумі 199543,21, але просить суд застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог у межах даної справи.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно з частиною 4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало було виконане.
Згідно з пунктом 5.7 договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005, дія якого припинена на підставі додаткової угоди від 18.07.2005, терміни позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Згідно з пунктом 5.7 кредитного договору №08ало від 18.07.2005 терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, неустойки за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Зважаючи на те, що кредитним договором №08ало від 18.07.2005 встановлений термін повернення кредиту - 05.08.2005, з огляду на погоджену позовну давність тривалістю 5 років, ураховуючи відсутність доказів звернення за вказаними вимогами у межах строку позовної давності, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено строк позовної давності щодо можливості визнання такого боргу, відтак і для звернення до ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» з заявою з кредиторськими вимогами на заявлену суму заборгованості.
Натомість апелянт вважає, що ним не порушено строків позовної давності, адже відповідно до норм частини 8 ст.111, частини 3 ст.112 Цивільного кодексу України місячний строк звернення до суду з позовом до ліквідаційної комісії розпочався 19.02.2025, а позов подано 19.03.2025, тобто позивач звернувся у межах строку, передбаченого ст.112 Цивільного кодексу України. Водночас, позовна заява не містить вимог про стягнення заборгованості, отже, до вимог даного позову не можна застосовувати строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, неустойки, який застосовано господарським судом.
Колегія суддів вважає, що такі посилання заявника апеляційної скарги у даному випадку не змінюють факту пропущення ним строку позовної давності, адже для задоволення вимог банку про зобов'язання відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог юридичною особою, яка ліквідовується, у будь-якому випадку потрібен факт визнання обгрунтованою заяви з кредиторськими вимогами такого кредитора, у зв'язку з чим суд має з'ясувати правову природу таких вимог, надати оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, та встановити чи є вимоги обґрунтованими та належними. Це є обов'язковою умовою для включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
За частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права.
Водночас можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Позовна давність відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (такий висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09).
Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.
Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права.
Тлумачення змісту статті 256 «Поняття позовної давності» Цивільного кодексу України свідчить, що позовна давність, як правова категорія, є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.
Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.
Цивільний кодекс України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних та господарських відносинах.
За змістом частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №910/10116/18 та від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18).
Вирішуючи питання застосування позовної давності необхідно керуватися нормами Цивільного кодексу України, глава 19 «Позовна давність» якого включена до книги першої «Загальні положення», а, отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини. У справі, що розглядається, позивач - кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви про зобов'язання відповідача - боржника в особі комісії з припинення визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги. Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.
Таким чином, вимога банку про зобов'язання відповідача визнати та включити кредиторські вимоги на підставі кредитного договору до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи, яка ліквідовується, є вимогою про захист майнового права та інтересу банку, на яку поширюються положення про позовну давність, встановлені ст.256 - 268 Цивільного кодексу України.
Отже, за погодженими сторонами умовами кредитного договору, АТ КБ «ПриватБанк» до 06.08.2010 мало строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» наявної заборгованості, як за основною заборгованістю за тілом кредиту, так і за процентами за користування кредитом та обумовленої умовами договору пені, нарахованими до закінчення строку кредитування - 05.08.2005.
Апелянт вважає, що ухвалами Господарського суду Полтавської області від 25.10.2007 у справі №18/311 та від 19.08.2014 у справі №917/204/14 встановлено правомірність нарахування відсотків після 05.08.2005, що убачається у зв'язку зі збільшенням суми заборгованості, заявленої та визнаної судом у зазначених справах, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені ухвалами Господарського суду Полтавської області від 25.10.2007 у справі №18/311 та від 19.08.2014 у справі №917/204/14, не підлягають повторному доказуванню.
Матеріали справи не містять, ані відповідних звернень до боржника (заяв банку про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство, обґрунтованих наявністю заборгованості саме за договором про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005/ кредитним договором №08ало від 18.07.2005), ані ініційованих судових справ щодо стягнення даної заборгованості у порядку позовного провадження.
На час винесення даної постанови, Єдиний державний реєстр судових рішень містить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.02.2013 у справі №18/311, якою припинено провадження у справі №18/311 про банкрутство ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» у зв'язку з не можливістю переходу до процедури санації або ліквідації боржника та не надання до суду мирової угоди. Припинено дію мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.08.2006. Припинено повноваження розпорядника майна, арбітражного керуючого Рибаченка М.П. У цій ухвалі, зокрема, зазначено, що ухвалою господарського суду від 25.10.2007 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого увійшли вимоги, у тому числі, ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Полтавське регіональне управління» - 125 грн (1 черга), 237811,78 грн (4 черга), 17494,14 грн (6 черга).
Разом з тим, зі змісту вказаної ухвали суду від 26.02.2013 не убачається, на підставі чого визнана вказана заборгованість перед ЗАТ КБ «ПриватБанк». Інші судові рішення, у тому числі ухвала господарського суду від 25.10.2007, якою затверджено реєстр вимог кредиторів у справі №18/311, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.
В ухвалі Господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 у справі №917/204/14 про банкрутство ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», зокрема, зазначено, що за результатами розгляду поданої ПАТ КБ «ПриватБанк» заяви, розпорядник майна направив суду та заявнику відзив (вих.№ 104 від 07.07.2014), в якому зазначив, що вимоги кредитора визнаються у такому розмірі: - судові витрати - 1218,00 грн, сплачені кредитором при подачі заяви про грошові вимоги до боржника визнані розпорядником майна та включені до першої черги задоволення вимог кредиторів; - заявлена сума боргу в розмірі 585897,22 грн визнається розпорядником майна в повному обсязі та підлягає включенню до шостої черги згідно з пунктом 4 ст.23 Закону. Ураховуючи викладене, господарський суд визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ, у розмірі 1218,00 грн (вимоги першої черги), 585897,22 грн (вимоги шостої черги).
В ухвалі Господарського суду Полтавської області від 27.01.2015 у справі №917/204/14, зокрема, встановлено, що до боржника (ДП «Лохвицький спиртовий комбінат»), що є об'єктом права державної власності, і не підлягає приватизації та внесений до переліку відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» може застосовано судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди. Взявши до уваги, що сторонами не укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом та факт не виключення боржника у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі про банкрутство боржника за спливом терміну проведення процедури розпорядження майном та законодавчо встановленою забороною на введення щодо ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», м.Червонозаводське Полтавської області Лохвицького району, вул.Червоноармійська, 10 (код ЄДРПОУ 00374806), процедури санації або ліквідації. Також припинено повноваження розпорядника майна ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», арбітражного керуючого Телешуна Юрія Володимировича. Припинено дію мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.03.2014.
Апелянт не зазначає, а матеріали справи не містять доказів того, що кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у справах №18/311, №917/204/14 виникли та заявлені банком саме на підставі договору про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005/кредитного договору №08ало від 18.07.2005, та чи погашались вимоги банку у процедурі розпорядження майном боржника тощо.
В ухвалах суду у справах №8/311, №917/204/14 немає жодних посилань на ту обставину, що заборгованість боржника перед банком виникла саме за договором про надання овердрафтового кредиту №08ало від 10.03.2005, яким обґрунтовані вимоги у даній справі №917/577/25.
Водночас, слід зазначити, що визнання судом вимог кредитора наділяє його певним обсягом прав, які можуть бути реалізовані виключно в межах провадження у справі про банкрутство.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що визнані кредиторські вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Полтавське регіональне управління» - 125 грн (1 черга), 237811,78 грн (4 черга), 17494,14 грн (6 черга) у справі №8/311 та вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ, у розмірі 1218,00 грн (вимоги першої черги), 585897,22 грн (вимоги шостої черги) у справі №917/204/14 не встановлюють преюдицію у порядку частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України для даної справи, оскільки суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Таким чином, ураховуючи встановлений сторонами термін повернення кредиту (05.08.2005) та дату звернення до суду (20.03.2025) з даним позовом, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги, за якими порушене право позивача, - заборгованість за тілом кредиту в сумі 199543,21 грн та нарахованих відсотків за користування кредиту в сумі 962,18 грн, не підлягають задоволенню через сплив позовної давності.
У частині вимог щодо заявленої заборгованості за процентами у сумі 658495,71 грн та пені у розмірі 28444,61 грн, нарахованими після спливу терміну кредитування, слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Європейський суд з прав людини у справах «Серявін та інші проти України» і «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, тому відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до ст.74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Полтавської області 31.07.2025 у справі №917/557/25 слід залишити без змін, з урахуванням мотивувальної частини, викладеної у даній постанові.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 у справі №917/557/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.11.2025.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.Є. Медуниця