ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 листопада 2025 року Справа № 906/453/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "Рудь" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 у справі № 906/453/19 (суддя Машевська О.П.)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3158100 грн,
за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Рудь" про зменшення в списку осіб, у яких придбавалися акції ПАТ "Житомирський маслозавод" суми коштів, що підлягала сплаті ОСОБА_4 на 1 155 000 грн та збільшення в списку осіб, у яких придбавалися акції ПАТ "Житомирський маслозавод" суми коштів, що підлягає сплаті ОСОБА_3 на 1 155 000 грн
за участю представників сторін:
від ОСОБА_1 - Слєпуха О.С.;
від ОСОБА_2 - Кудрицький Р.П.;
від АТ "Рудь" - Антоненко А.Ю.;
третя особа - ОСОБА_3 ;
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 11.01.2022 зупинив провадження у справі № 906/453/19 за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" про визнання недійсним рішення наглядової ради ПАТ "Житомирський маслозавод", оформленого протоколом № 88 від 09.01.2018 та до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних у позивача акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3 158 100 грн до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 756/3128/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_3 права вимоги грошових коштів в розмірі 3 158 100 грн до ПАТ "Житомирський маслозавод".
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 28.02.2025 поновив провадження у справі № 906/453/19 та, серед іншого, залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 .
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 21.03.2025 прийняв позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до АТ "Рудь".
Від ОСОБА_5 надійшли: 1) заява від 20.05.2025 про залишення без розгляду позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3 158 100 грн; 2) нотаріально посвідчена заява від 27.05.2025 про залишення позовної заяви без розгляду.
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 29.05.2025, зокрема, залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 від 20.05.2025 про залишення без розгляду позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3 158 100 грн.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 в частині залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви, в якій скаржник просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в цій частині, ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3158100 грн.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ "Рудь" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 в частині залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви, в якій скаржник просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в цій частині, ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3 158 100 грн.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 в частині залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви, в якій скаржниця просила скасувати ухвалу суду першої інстанції в цій частині, ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3158100 грн.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 , АТ "Рудь" та ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 в частині залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви, зводяться до наступних аргументів:
- закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 548/2531/18, від 05.10.2021 у справі № 308/13199/17, від 04.04.2022 у справі № 441/1609/19);
- відсутня законодавча заборона на постановлення ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог на стадії підготовчого судового засідання;
- надане заявнику право на подання заяви про залишення позову без розгляду не залежить від думки інших учасників справи і суд не зобов'язаний при вирішенні відповідного питання з'ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв'язку з якими така заява подана (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №910/4650/21, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21);
- суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 21.12.2023 по справі № 905/2330/21, від 01.04.2025 по справі № 903/43/22, від 23.11.2022 по справі №759/14677/21);
- подання заяви про залишення позову без розгляду є правом заявника, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу;
- місцевий господарський суд намагається обґрунтувати свою позицію нібито наявністю зловживання процесуальними правами позивачем, що є абсурдним твердженням, оскільки, як було зазначено вище, право позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, є абсолютним, а суд, який обмежений імперативною нормою, а саме п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України, має постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду;
- саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необгрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, яке не містить обмежень в його реалізації;
- належним способом відновлення порушених процесуальних прав учасника справи буде скасування ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 в частині залишення без розгляду заяви позивача ОСОБА_5 від 20.05.2025 та залишення її позовної заяви без розгляду повністю.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалами від 30.06.2025 апеляційні скарги ОСОБА_2 , АТ "Рудь" та ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 в частині залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви повернув заявникам на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України.
Постановами Верховного Суду від 22.08.2025 касаційні скарги ОСОБА_2 , АТ "Рудь" та ОСОБА_5 задоволено. Ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 скасовано. Справу № 906/453/19 направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
25.09.2025 матеріали справи надійшли до суду.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалами від 30.09.2025 відкрив провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , АТ "Рудь" та ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 в частині залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви; суд об'єднав для спільного розгляду вказані апеляційні скарги на ухвалу суду від 29.05.2025 у справі № 906/453/19 в частині залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви та призначив їх розгляд на 16.10.2025 о 15:15 год.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.10.2025 оголосив перерву в судовому засіданні до 06.11.2025 о 14:30 год.
ОСОБА_3 надіслав до суду клопотання, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг. В клопотанні заявник просить вважати його письмовими поясненнями на подані апеляційні скарги та взяти їх до уваги письмові заперечення від 24.03.2025 щодо поданої позивачем заяви про відмову від позову з наступними додатками: копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 10.10.2015; копія рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16.11.2021 у справі № 753/3880/20; копія постанови Київського апеляційного суду від 21.12.2022 у справі №753/3880/20; роздруківка ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 09.04.2020 по справі № 756/3466/20; роздруківка ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24.04.2020 у справі № 756/4766/20; клопотання від 14.07.2025 з наступними додатками: копія витягу зі звіту до договору на брокерське обслуговування № 201-БО від 31.01.2017 за період з 01.01.2017 по 04.06.2018 (оригінал знаходиться у третьої особи); копія виписки № 1/3 від 10.07.2018 (міститься в матеріалах справи, подається виключно суду для зручності); копія договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД-161205-00002 від 05.12.2016 (оригінал знаходиться у третьої особи); копія платіжного доручення № 2 від 15.12.2016 (оригінал знаходиться у третьої особи); копія платіжного доручення № 3 від 15.12.2016 (оригінал знаходиться у третьої особи); копія платіжного доручення № 4 від 15.12.2016 (оригінал знаходиться у третьої особи); копія платіжного доручення № 5 від 15.12.2016 (оригінал знаходиться у третьої особи); копія договору купівлі-продажу цінних паперів № 15295/ДД від 04.07.2017 (оригінал знаходиться у третьої особи); копія платіжного доручення № 1 від 05.07.2017 (оригінал знаходиться у третьої особи); договір дарування цінних паперів від 29.07.2017 (оригінал знаходиться у третьої особи); копія виписки № 2201/7 від 22.01.2018 (міститься в матеріалах справи, подається виключно суду для зручності); копія угоди про позасудове врегулювання спору від 02.12.2021 (оригінал знаходиться у третьої особи та у відповідача-2); копія висновку експертів № 43/25 від 12.06.2025 (оригінал знаходиться у третьої особи). Відзив від 04.08.2025 на всі три касаційні скарги.
Щодо долучених ОСОБА_3 до клопотання додаткових доказів, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).
Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - заявник клопотання).
Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вказує на те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду (в частині) саме на момент її постановлення судом першої інстанції на підставі обставин, які були з'ясовані на основі доказів, що були подані до місцевого господарського суду. В той же час, наданим заявником до матеріалів справи (в суд апеляційної інстанції) доказам не надавалася оцінка судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали.
Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційної господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України. Заявник взагалі не мотивує в чому полягає винятковість випадку неподання ним доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд також звертає увагу на те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку не приймати до увагу та не надавати оцінки доказам, які долучені ОСОБА_3 до матеріалів справи, під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали.
В судових засіданнях представники скаржників підтримали доводи апеляційних скарг, просять їх задоволити.
Третя особа ОСОБА_3 в судових засіданнях заперечив доводи апеляційних скарг, просить відмовити в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 в частині залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони господарського процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_5 20 травня 2025 подала до суду першої інстанції заяву про залишення без розгляду її позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3 158 100 грн (т. 16, а. с. 89).
В подальшому 27.05.2025 ОСОБА_5 також подала нотаріально засвідчену заяву про залишення без розгляду її позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3 158 100 грн (т. 16, а. с. 113).
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу та залишаючи заяву позивачки без розгляду, керувався не формальними недоліками відповідної заяви, такими як, для прикладу, її не підписання або підписання особою, яка не має права її підписувати (які можна усунути та звернутися із заявою повторно), а тим, що подання такої заяви є зловживанням процесуальними правами (ч. 3 ст. 43 ГПК України).
В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом ст. 226 ГПК України залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.
Отже, встановивши, що у підготовчому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суті, ОСОБА_5 заявила клопотання про залишення без розгляду її позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3158100 грн, з огляду на принцип диспозитивності господарського процесу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення вказаних позовних вимог без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
При цьому суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду (п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України).
Отже, процесуальний закон не містить заборони на постановлення ухвали про залишення без розгляду позовних вимог на стадії підготовчого судового засідання. При цьому така заборона суперечила б положенням статті 14 ГПК України.
Враховуючи, що позивач реалізував процесуальне право на подання заяви про залишення позову без розгляду, яка, як встановив суд апеляційної інстанції, подана до початку розгляду справи по суті, зважаючи на викладені положення процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення такої заяви та залишення позову без розгляду.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.12.2023 у справі № 905/2330/21, від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20.
При цьому суд також зазначає, що відповідно до ст. 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Надаючи правову оцінку діям ОСОБА_5 щодо подання заяви про залишення без розгляду її позовної заяви, які розцінені судом першої інстанції як зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 43 ГПК України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 43 ГПК України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що залишення позовної заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ГПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ГПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
З огляду на обставини справи, висновок суду першої інстанції та доводи ОСОБА_3 щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 скасуванню в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_5 про залишення без розгляду її позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3 158 100 грн, з ухваленням в цій частині нового рішення про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_5 ..
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "Рудь" задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 у справі № 906/453/19 скасувати в частині залишення без розгляду заяви фізичної особи ОСОБА_1 від 20.05.2025 (вх. № г/с 01-44/1561/25 від 26.05.2025) про залишення без розгляду її позовної заяви до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3 158 100, 00 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким залишити без розгляду позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 від 20.05.2025 (вх. № г/с 01-44/1561/25 від 26.05.2025) до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у кількості 110 000 штук на загальну суму 3 158 100, 00 грн.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 10 листопада 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Гудак А.В.