ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 листопада 2025 року Справа № 902/1338/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Розізнана І.В.
за участю представників:
позивача - Терещенко К.С.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1338/24 (повний текст складено 18.08.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін"
про стягнення 473 253,34 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1338/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" пеню у розмірі 242 637,95 грн за договором підряду № 5000059 від 16.09.2021 та договором №12-21/ЮТК від 16.07.2021 та 5 679,04 грн судових витрат зі сплати судового збору.
Місцевий господарський суд врахував погоджені сторонами строки виконання робіт за укладеними додатковими угодами за договором підряду № 5000059 від 16.09.2021 та дати їх фактичного виконання (передання) замовнику згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, та дійшов висновку, що обставина прострочення відповідачем строків виконання робіт за укладеними додатковими угодами підтверджена належними доказами. Також суд виснував, що відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за укладеними договорами, а також доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами.
Також суд першої інстанції повважав, правильним розрахунок пені у розмірі 473 253,34, який здійснений позивачем. Водночас, виснував про відсутність підстав для зменшення пені за договором від 16.07.2021 та наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% за договором підряду від 16.09.2021.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гервін" звернулося до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1338/24 від 07.08.2025 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" у розмірі 241 388,63 грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- відповідач не погоджується із нарахованими позивачем штрафними санкціями за порушення строку виконання Робіт за даними додатковими угодами до Договору підряду №5000059 від 16.09.2021;
- стосовно Додаткової угоди №5000059-186 від 29.09.2023 року до Договору підряду №5000059 від 16.09.2021, Додаткової угоди №5000059-40 від 14.11.2022 до Договору підряду №5000059 від 16.09.2021, Додаткової угоди №5000059-108 від 14.04.2023 до Договору підряду №5000059 від 16.09.2021, Додаткової угоди №5000059-178 від 07.09.2023 до Договору підряду №5000059 від 16.09.2021, Додаткової угоди №5000059-57 від 16.12.2022 до Договору підряду №5000059 від 16.09.2021, Додаткової угоди №5000059-195 від 25.12.2023 до Договору підряду №5000059 від 16.09.2021, то в частині нарахованої пені в розмірі 1249,32 грн за пропущений строк виконання робіт ТОВ "Гервін" не заперечував, оскільки дійсно мало місце порушення строків;
- оботи за Додатковою угодою №24 від 25.10.2022 виконано не вчасно через незалежні від ТОВ "Гервін" обставини, а саме введення воєнного стану через збройну агресію рф проти України. Зазначені обставини на переконання відповідача є непереборною силою, що є підставою для звільнення від відповідальності.
- відповідачем в повній мірі наданими доказами підтверджено, що вжито всіх належних від останнього заходів щодо належного виконання зобов'язання та спростовано будь-яку вину в порушенні строків виконання Робіт. Однак, судом першої інстанції не було надано оцінки усім доводам відповідача та не були досліджені докази, надані на підтвердження позиції відповідача в порядку змагальності сторін. Аналіз оскаржуваного судового рішення дає підстави для висновку, що Господарський суд Вінницької області, не вказавши мотиви відхилення доказів, залишивши їх поза увагою, не надав їм жодної оцінки. Натомість викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;
- з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, для усунення явної неспіврозмірності між сумою штрафних санкцій та порушеним інтересом позивача, оскільки збитків йому не завдано, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 або ж прийняти постанову якою зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90%, зважаючи на надане право приписами ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, у випадку, якщо суд не знайде підстави для скасування рішення в частині стягнення.
23.09.2025 на адресу суду надійшли матеріали справи №902/1338/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1338/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 4 344,98 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
На адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору у розмірі 4 344,98 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1338/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "04" листопада 2025 р. об 12:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 31.10.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
31.10.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити у повному обсязі, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1338/24 - залишити без змін.
У судовому засіданні в режимі відеоконфенції представник позивача заперечила доводи апеляційної скарги.
В судове засідання представник скаржника не з'явився, про місце, час і дату судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
16.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гервін" (далі- підрядник, відповідач) укладено договір № 12-21/ЮТК (далі - договір, договір № 12-21/ЮТК від 16.07.2021) (т. 1 а.с. 16-22).
За змістом пункту 2.1. договору відповідно до умов цього договору підрядник зобов'язується від імені та за дорученням замовника, на свій ризик, надати послуги/виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги/виконані роботи, перелік яких наведено у пунктах 2.1., 2.1.1.1, 2.1.1.2, 2.1.2.
Пунктом 2.2. договору визначено, що конкретний обсяг, строки, інші вимоги щодо надання послуг/виконання робіт сторони фіксують у відповідних Додаткових угодах. Ціни таких послуг/робіт розраховуються в залежності від їх виду, обсягу - на підставі прейскуранту, що погоджений сторонами у відповідному додатку №1 до договору. Форми документів, що використовуються під час виконання умов цього договору наведені у додатку №3 до цього договору.
Відповідно до пункту 3.1, підпункту 3.1.3 договору у випадку відсутності зауважень щодо якості, строку, обсягу належним чином замовлених та у відповідності до замовлення наданих/виконаних підрядником послуг/робіт - прийняти від підрядника такі послуги/роботи, своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги/виконані роботи за Актом приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт, форма якого наведена у Додатку №3 до цього договору (надалі - Акт (Ф.1).
Пунктом 3.3.1 визначено, що підрядник зобов'язаний якісно надати послуги/виконати роботи в обсягах і у строки, що передбачені положеннями цього договору, тощо.
Положеннями пунктів 4.2., 4.3. договору передбачено, що вартість послуг/робіт за кожною додатковою угодою визначається на підставі прейскуранту, що наведений у додатку №1 до цього договору (далі - прейскурант). У разі, якщо необхідно надати послуги/виконати роботи, що не увійшли у прейскурант, їх вартість буде визначатись за кошторисом, який додається до додаткової угоди.
У разі необхідності (за об'єктивних обставин) змін складу та/або обсягів та/або вартості послуг/робіт, такі відповідні зміни складу та/або обсягів та/або вартості послуг/робіт не оформлюються додатковими угодами. При цьому фактичний склад та/або обсяг та/або вартість послуг/робіт вказуватимуться у відповідних Актах Ф.1, підписаних уповноваженими представниками сторін, виключно за умови попереднього погодження таких змін замовником. Замовник мас право відмовити підряднику у внесенні змін в склад та/або обсяги послуг/робіт та не підписувати відповідні Акти Ф.1, якщо зміни в складі та/або обсягах не були попередньо погоджені з замовником.
Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 договору для надання/виконання підрядником послуг/робіт, сторони укладають та підписують відповідні додаткові угоди до договору, у яких визначають обсяги, вартість, строки надання послуг/виконання робіт, тощо- кількість об'єктів в кожній такій додатковій угоді - до 5 шт. Підрядник зобов'язаний приступити та завершити надання послуг/виконання робіт не пізніше дат, вказаних у відповідних додаткових угодах.
Умовами пункту 7.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків надання послуг/робіт, підрядник, на вимогу замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості відповідної додаткової угоди, за кожний день прострочення. У разі порушення строків надання послуг/виконання робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право відмовитися від надання послуг/виконання робіт і розірвати в односторонньому порядку відповідну додаткову угоду до договору, направивши підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від підрядника сплати пені. Сторони погодили, що розмір пені не може бути більшим подвійної ціни за такі послуги/роботи, згідно із додатковою угодою на їх виконання.
Сторони окремо обумовили, що для вимог про стягнення неустойки/штрафу за цим договором встановлюється позовна давність тривалістю у 3 (три) роки. Крім того, нарахування неустойки здійснюється протягом усього часу існування порушення підрядником зобов'язань за цим договором (пункт 7.9. договору).
Положеннями пункту 13.1 договору визначено, що послуги надаються/роботи виконуються у строки, які вказуються у відповідних додаткових угодах до договору.
Згідно пункту 13.2. договору договір набуває чинності з дати його укладення та діє до 31 березня 2023 р. (включно). Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь з зобов'язань сторін невиконані та/або якщо строк виконання окремих зобов'язань встановлений таким чином, що він виходить за межі строку дії договору, то такі зобов'язання залишаються чинними до їх повного виконання.
Сторонами до договору погоджені та підписані додатки № 1 - Прейскурант цін на послуги /роботи, додаток № 2- Перелік та вартість обладнання, закупівля якого покладається на підрядника за власний рахунок, Додаток № 3 - форми документів, Додаток № 4 - Процедура автоматичного доступу до приміщень об'єктів замовника погоджений сторонами у Додатку № 1 договору (т. 1 а.с. 22-33).
Судом установлено, що на виконання умов договору № 12-21/ЮТК від 16.07.2021 між сторонами було укладено низку додаткових угод, за змістом яких було погоджено комплекс робіт, терміни виконання робіт, вартість робіт та порядок розрахунків за відповідною додатковою угодою до договору, зокрема додаткова угода № 5000002-5000747 від 29.10.2021, додаткова угода № 5000002-5005140 від 01.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005186 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005191 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005193 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005221 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005232 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005235 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005238 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005308 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005370 від 07.02.2022 (т. 1 а.с. 98-103).
У матеріалах справи докази виконання відповідачем зазначених додаткових угод відсутні.
За твердженнями позивача зазначені додаткові угоди відповідачем не виконані. Відповідач дану обставину не заперечив та належними доказами не спростував.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензіями щодо сплати нарахованої пені за договором від 16.07.2021 (т. 1 а.с. 104-114, 177-181).
Також судом установлено, що 16.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (далі-замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гервін" (далі- підрядник, відповідач) укладено договір підряду з будівництва та модернізації об'єктів № 500059 (далі - договір, договір № 500059 від 16.09.2021) (т. 1 а.с. 34-41).
За змістом пунктів 2.1.-2.3 договору відповідно до умов цього договору підрядник зобов'язується від імені та за дорученням замовника, на свій ризик, виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи. Роботи проводяться підрядником за WO з укладанням Додаткових угод до цього договору. Додаткова угода повинна бути підписана протягом 10 робочих днів з дати прийняття WO в роботу. Додаткові роботи, які не передбачені додатком №1 до цього договору, виконуються підрядником за окремими додатковими угодами у разі виникнення такої необхідності.
У розділі 1 договору викладені терміни, що вживаються у цьому договорі. Згідно пункту 1.12, підпунктів 1.12.1, 1.12.2., 1.12.3 договору:
роботи - комплекс будівельно-монтажних робіт "під ключ", модернізації, демонтажу, технічного переоснащення, капітального та поточного ремонту об'єктів, робіт на вимогу орендодавця. Роботи виконуються підрядником згідно з умовами цього договору та у відповідності до діючих па території України законних та підзаконних актів. До робіт відносяться:
будівельно-монтажні роботи або "БМР" - комплекс робіт з монтажу (встановлення) об'єктів "під ключ" та/або комплекс робіт з будівництва об'єктів "під ключ", до яких входять роботи, перелічені у розділах 1-7 Додатку №1 до цього договору (роботи з будівництва споруд, роботи з облаштування технічних приміщень при будівництві, супутні роботи при будівництві, електромонтажні роботи з енергозабезпечення об'єктів, організаційне забезпечення оренди - підготовка необхідного пакету документів/дозволів, які вимагаються у відповідності до вимог чинного законодавства України, узгодження з орендодавцем та замовником істотних умов договорів оренди нерухомого майна / земельної ділянки для встановлення об'єкту, укладання договорів оренди (інших договорів) та договорів постачання електроенергії);
роботи з технічного переоснащення - роботи, що перелічені у розділах 9-15 Додатку №1 до цього договору (роботи з технічного переоснащення існуючих об'єктів; додаткові роботи з технічного переоснащення; роботи з оснащення системами охоронної сигналізації, системами протипожежного захисту існуючих об'єктів; роботи з поточного ремонту складових об'єкту; роботи з капітального ремонту та підсилення складових об'єкту; роботи на вимогу орендодавців та можуть також відноситись роботи, вказані в розділах 4, 5, 7 Додатку №1 до цього Договору;
додаткові роботи - роботи, які не передбачені додатком №1 до цього договору.
Згідно пункту 1.18 договору WO - WorkOrder - електронний наряд/заявка на виконання робіт, що надходить підрядним організаціям замовника або співробітникам замовника через Інформаційні системи.
Відповідно до пункту 3.1, підпункту 3.1.6 договору замовник зобов'язаний у випадку відсутності зауважень щодо якості, строків, обсягу належним чином замовлених та у відповідності до замовлення виконаних підрядником робіт - прийняти від підрядника дані роботи, своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані роботи за актом приймання-передачі викопаних робіт, форма якого наведена у додатку №3 до цього договору (надалі - Акт або Акт Ф. 1).
Пунктом 3.3.1 визначено, що підрядник зобов'язаний якісно виконати та здати замовнику всі роботи в обсягах і у строки, що передбачені положеннями цього договору, тощо.
Положеннями пунктів 4.2., 4.4. договору передбачено, що вартість робіт за кожною додатковою угодою або WO визначається на підставі прейскуранту, що наведений у Додатку №1 до цього договору (далі - прейскурант). У разі, якщо необхідно провести роботи, що не увійшли у прейскурант, їх вартість буде визначатись за кошторисом, який додається до додаткової угоди. У разі необхідності (за об'єктивних обставин) змін складу та/або обсягів та/або вартості робіт, такі відповідні зміни складу та/або обсягів та/або вартості робіт не оформлюються додатковими угодами. При цьому фактичний склад та/або обсяги та/або вартість робіт вказуватимуться у відповідних актах Ф.1, підписаних уповноваженими представниками сторін, виключно за умови попереднього погодження таких змін замовником. Замовник має право відмовити підряднику у внесенні змін в склад та/або обсяги робіт та не підписувати відповідні Акти Ф.1, якщо зміни в складі та/або обсягах не були попередньо погоджені з замовником.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.4., 5.5. договору перед початком виконання робіт замовник направляє підряднику WO щодо складу та строків виконання робіт.
Для виконання підрядником БМР на будь-якому з нових об'єктів замовника, сторони укладають та підписують відповідні додаткові угоди до договору, у яких визначають обсяги, вартість, строки виконання робіт по кожному окремому об'єкту замовника, тощо.
Підрядник зобов'язаний приступити та завершити до виконання робіт не пізніше дат, вказаних у відповідних додаткових угодах та/або WO.
Пунктом 5.10 договору визначено, що у разі якщо стан виконаних робіт дозволяє замовнику прийняти рішення щодо приймання виконаних підрядником робіт, підрядник складає та подає замовнику Акт (Ф.1), а замовник зобов'язаний підписати наданий підрядником відповідний Акт (Ф-1) в строк до 5 (п'яти) робочих днів з дати його надання.
За змістом пункту 7.4 договору у разі порушення строку виконання робіт, підрядник, на вимогу замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право відмовитися від виконання робіт і розірвати в односторонньому порядку відповідну додаткову угоду до договору та/або відмовитись від WO, направивши підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від підрядника сплати нарахованої за 30 (тридцять) календарних днів пені.
Сторони домовились, що розмір штрафу/неустойки нарахований у відповідності до умов цього договору не може перевищувати 30% (тридцять відсотків) від вартості робіт, відповідно до яких за умовами цього договору нараховується такий штраф/неустойка (пункт 7.17 договору).
Умовами пункту 7.20. сторони погодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється у 3 (три) роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України.
Положеннями пункту 13.1 договору визначено, що роботи виконуються у строки, які вказуються у відповідних додаткових угодах до договору або .
Згідно пункту 13.2. договору договір набуває чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2022 р. (включно). Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь з зобов'язань сторін невиконані та/або якщо строк виконання окремих зобов'язань встановлений таким чином, що він виходить за межі строку дії договору, то такі зобов'язання залишаються чинними до їх повного виконання.
Прейскурант цін на роботи погоджений сторонами у Додатку № 1 договору (т. 1 а.с. 42-67).
Судом установлено, що на виконання умов договору підряду з будівництва та модернізації об'єктів № 500059 від 16.09.2021 між сторонами було укладено низку додаткових угод, за змістом яких було погоджено перелік робіт по кожному об'єкту, терміни виконання робіт, вартість робіт та порядок розрахунків за відповідною додатковою угодою до договору, зокрема: додаткова угода № 5000059-138 від 19.06.2023, додаткова угода № 5000059-147 від 21.07.2021, додаткова угода № 5000059-125 від 18.09.2023, додаткова угода № 5000059-24 від 25.10.2022, додаткова угода № 5000059-116 від 15.05.2023, додаткова угода № 5000059-35 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-19 від 29.09.2022, додаткова угода № 5000059-18 від 29.09.2022, додаткова угода № 5000059-171 від 23.08.2023, додаткова угода № 5000059-22 від 29.09.2022, додаткова угода № 5000059-39 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-43 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-41 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-45 від 16.11.2022, додаткова угода № 5000059-186 від 29.09.2023, додаткова угода № 5000059-40 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-108 від 14.04.2023, додаткова угода № 5000059-178 від 07.09.2023, додаткова угода № 5000059-57 від 16.12.2022, додаткова угода № 5000059-195 від 25.12.2023.
Виконання відповідачем робіт, обумовлених додатковими угодами та їх прийняття позивачем підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, зокрема:
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 25.12.2023 №5000059-138 до додаткової угоди № 5000059-138 від 19.06.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.01.2024 №5000059-147 до додаткової угоди № 5000059-147 від 21.07.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 18.09.2023 №5000059-125 до додаткової угоди № 5000059-125 від 12.06.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання- передачі виконаних робіт від 22.12.2022 №5000059-24 до додаткової угоди № 5000059-24 від 25.10.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 03.07.2023 №5000059-116.1 до додаткової угоди № 5000059-116 від 15.05.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 18.08.2023 №5000059-35 до додаткової угоди № 5000059-35 від 14.11.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 12.12.2022 №5000059-19 до додаткової угоди № 5000059-19 від 29.09.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 26.12.2022 №5000059-18 до додаткової угоди № 5000059-18 від 29.09.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.11.2023 №5000059-171 до додаткової угоди № 5000059-171 від 23.08.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 26.12.2022 №5000059-22 до додаткової угоди № 5000059-22 від 29.09.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2023 №5000059-39 до додаткової угоди № 5000059-39 від 14.11.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2023 №5000059-43 до додаткової угоди № 5000059-43 від 14.11.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2023 №5000059-41 до додаткової угоди № 5000059-41 від 14.11.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2023 №5000059-45 до додаткової угоди № 5000059-45 від 16.11.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.11.2023 №5000059-186 до додаткової угоди № 5000059-186 від 29.09.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 19.02.2022 №5000059-40 до додаткової угоди № 5000059-40 від 14.11.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- від 01.06.2023 у №5000059-108 до додаткової угоди № 5000059-108 від 14.04.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.11.2023 №5000059-178 до додаткової угоди № 5000059-178 від 07.09.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 08.09.2023 №5000059-57 до додаткової угоди № 5000059-57 від 16.12.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.01.2024 №5000059-195 до додаткової угоди № 5000059-195 від 25.12.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021 (т.1 а.с. 68-97, 139 зворот-176).
Обставина належного виконання позивачем умов договору № 5000059 від 16.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт відповідачем визнається.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" про стягнення пені у розмірі 473 253,34 грн.
Зважаючи на порушення строків надання послуг/ виконання робіт, які були зафіксовані сторонами у відповідних додаткових угодах до договору підряду та договору, що засвідчується складеними та підписаними актами приймання-передачі виконаних робіт (поза межами узгоджених строків виконання) або фактом відмови від послуг/робіт через прострочення, ТОВ "ЮТК" було здійснено розрахунок договірної неустойки (пені) за ставкою 0,2% від вартості несвоєчасно виконаних послуг/робіт за кожний день прострочення, з урахуванням відповідних умов правочинів (договору підряду та договору) щодо підстав і порядку застосування такої санкції. Відповідач на претензію із вимогою сплати неустойки (пені) у сумі 473 253, 34 грн за договором не відреагував, кошти зі сплати неустойки (пені) на користь ТОВ "ЮТК" не сплатив.
Наведені обставини стали підставою для звернення із цим позовом до суду про стягнення 473 253, 34 грн неустойки у примусовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів підряду № 5000059 від 16.09.2021, №12-21/ЮТК від 16.07.2021 у розмірі 473 253,34 грн.
Згідно з статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до приписів пункту 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.4. договору №12-21/ЮТК від 16.07.2021 для надання/виконання підрядником послуг/робіт, сторони укладають та підписують відповідні додаткові угоди до договору, у яких визначають обсяги, вартість, строки надання послуг/виконання робіт, тощо - кількість об'єктів в кожній такій додатковій угоді - до 5 шт. Підрядник зобов'язаний приступити та завершити надання послуг/виконання робіт не пізніше дат, вказаних у відповідних додаткових угодах.
Також за змістом пунктів 2.1.-2.3 договору підряду № 5000059 від 16.09.2021 відповідно до умов цього договору підрядник зобов'язується від імені та за дорученням замовника, на свій ризик, виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи. Роботи проводяться підрядником за WO з укладанням додаткових угод до цього договору. Додаткова угода повинна бути підписана протягом 10 робочих днів з дати прийняття WO в роботу. Додаткові роботи, які не передбачені додатком №1 до цього договору, виконуються підрядником за окремими додатковими угодами у разі виникнення такої необхідності.
Пунктом 3.3.1 договору підряду визначено, що підрядник зобов'язаний якісно виконати та здати замовнику всі роботи в обсягах і у строки, що передбачені положеннями цього договору, тощо.
За змістом пункту 13.1. договору підряду послуги надаються/роботи виконуються у строки, які вказуються у відповідних Додаткових угодах до договору.
Суд дійшов висновку, що обставина прострочення відповідачем строків виконання робіт за укладеними додатковими угодами підтверджена належними доказами, з огляду на погоджені сторонами строки виконання робіт за укладеними додатковими угодами за договором підряду №5000059 від 16.09.2021 та дати їх фактичного виконання (передання) замовнику згідно актів приймання-передачі виконаних робіт.
За додатковими угодами № 5000002-5000747 від 29.10.2021, №5000002-5005140 від 01.02.2022, № 5000002-5005186 від 04.02.2022, № 5000002-5005191 від 04.02.2022, № 5000002-5005193 від 04.02.2022, № 5000002-5005221 від 04.02.2022, № 5000002-5005232 від 04.02.2022, № 5000002-5005235 від 04.02.2022, № 5000002-5005238 від 04.02.2022, № 5000002-5005308 від 04.02.2022, № 5000002-5005370 від 07.02.2022 до договору №12-21/ЮТК від 16.07.2021 судом встановлено обставину невиконання відповідачем робіт.
Доказів погодженої замовником зміни строку, умов виконання робіт у порядку передбаченому договорами підряду відповідачем суду не надано, а тому доводи відповідача про наявність об'єктивних перешкод для належного виконання та дотримання строків виконання робіт/надання послуг за укладеними договорами є безпідставними.
Суд звертає увагу, що внесення змін до умови щодо строку виконання робіт за договорами є правом, а не обов'язком позивача.
Доводи відповідача, що строки виконання спірних договорів відповідачем не порушені з огляду на введення базових станцій у експлуатацію, однак підписання актів пізніше такого введення судом відхиляються, оскільки відповідно до розділу 5 договорів підряду приймання-передача виконаних робіт відбувається після отримання замовником від підрядника повідомлення про завершення виконання робіт із додаванням належно оформленого акту (Ф.1) (за договором від 16.09.2021 - із запропонованою датою візиту замовника для перевірки якості та повноти виконаних робіт).
Договорами підряду визначено, що у разі якщо стан виконаних робіт дозволяє замовнику прийняти рішення щодо приймання виконаних підрядником робіт, підрядник складає та подає замовнику Акт (Ф.1), а замовник зобов'язаний підписати наданий підрядником відповідний Акт (Ф-1) в строк до 5 (п'яти) робочих днів з дати його надання.
Договори підряду, що є предметом спору у цій справі не містять жодних застережень щодо приймання-передачі виконаних робіт за фактом включення та введення базових станції до мережі.
Судом установлено, що окрім підписаних сторонами актів, інших доказів, які би свідчили про фактичне виконання робіт/надання послуг у інший строк відповідачем суду не надано.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об'єктивні перешкоди для належного виконання зобов'язання за спірними договорами підряду відповідачем суду не надано.
Отже, є такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідача, що порушення строків виконання робіт викликане діями позивача та обставинами, які не залежали від підрядника за договором.
Колегія суддів вважає доцільним висновок суду першої інстанції, який застосовуючи принцип добросовісності та принцип заборони суперечливої поведінки, повважав, що відповідач, який визнав умови переговорної процедури, підтвердив свою відповідність усім заявленим вимогам, у тому числі щодо виконання робіт у обсязі та у строк визначений договорами та надалі зголосився на всі умови договорів підряду, у тому числі щодо графіку виконання робіт, підписавши договори підряду, додаткові угоди до цих договорів у погодженій сторонами редакції, не може надалі посилатися на неможливість завершення робіт у строк з підстав необхідності перегляду обсягу виконаних робіт, строків виконання робіт за договорами, оскільки така поведінка суперечить його попереднім заявам та діям, на які позивач обґрунтовано покладався як на прояв добросовісності та розумності, уклавши з відповідачем відповідні договори підряду.
Відповідно до частини 2 статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з п. 7.3. договору від 16.07.2021 сторони погодили, що у разі порушення строків надання послуг/робіт, підрядник, на вимогу замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості відповідної додаткової угоди, за кожний день прострочення. У разі порушення строків надання послуг/виконання робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право відмовитися від надання послуг/виконання робіт і розірвати в односторонньому порядку відповідну додаткову угоду до договору, направивши підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від підрядника сплати пені. Сторони погодили, що розмір пені не може бути більшим подвійної ціни за такі послуги/роботи, згідно із додатковою угодою на їх виконання.
Відповідно до п. 7.4 договору від 16.09.2021 сторони погодили, що у разі порушення строку виконання робіт, підрядник, на вимогу замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право відмовитися від виконання робіт і розірвати в односторонньому порядку відповідну додаткову угоду до договору та/або відмовитись від WO, направивши підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від підрядника сплати нарахованої за 30 (тридцять) календарних днів пені.
Розмір штрафу/неустойки нарахований у відповідності до умов цього договору не може перевищувати 30% (тридцять відсотків) від вартості робіт, відповідно до яких за умовами цього договору нараховується такий штраф/неустойка (пункт 7.17 договору).
Умовами пунктів 7.9., 7.20. договорів сторони погодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється у 3 (три) роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за спірними договорами та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.
Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені у зв'язку із відсутністю в його діях вини щодо прострочення зобов'язання не спростовують висновків суду щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за договорами.
Із матеріалів справи вбачається, що у строк передбачений додатковими угодами до спірних договорів роботи підрядником виконані не були, що не спростовано відповідачем, у зв'язку з чим застосування позивачем до відповідача пені відповідає умовам договору та чинному законодавству.
Як вбачається з розрахунку пені, такий розрахунок здійснений позивачем з урахуванням вартості невиконаних у строк робіт зазначених у додаткових угодах та актах та з урахуванням обмежень встановлених договорами підряду щодо розміру нарахованої неустойки.
Здійснивши перевірку розрахунку пені у межах визначеного позивачем строку прострочення виконання робіт з урахуванням обмежень визначених договорами та чинним законодавством, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 473 253,34 грн пені підлягають задоволенню.
Також скаржник в апеляційній скарзі зазанчає, що роботи виконано не вчасно через незалежні від ТОВ "Гервін" обставини, а саме введення воєнного стану через збройну агресію рф проти України. Зазначені обставини на переконання відповідача є непереборною силою, що є підставою для звільнення від відповідальності.
Відповідно до пункту 10.1. договору підряду сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання цього договору та які сторони не могли ані передбачити, ані попередити розумними заходами.
Згідно пунктів 10.3., 10.4. договору підряду у випадку виникнення обставин форс мажору, сторона, що зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких доступних засобів повідомити про такі обставини іншу сторону, направивши письмове повідомлення про настання таких обставин (надалі - "повідомлення про форс мажор").
Повідомлення про форс-мажор повинно містити вичерпну інформацію про природу обставин форс мажор, час їх настання та оцінку їх впливу на можливість сторони виконувати свої зобов'язання за договором та на порядок виконання зобов'язань за договором, у випадку якщо це можливо.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/2).
У постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 (пункт 77), постанова Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №910/9226/23 (пункт 8.80).
Схожі за змістом правові висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що у пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:
"Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
8.21. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
8.22. Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
Аналогічні за змістом висновки щодо оцінки судом сертифіката торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, містяться також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судо встановлено, що відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за укладеними договорами, а також доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами. Відповідачем не подано належних доказів щодо повідомлення позивача у порядку, передбаченому договором про дію форс-мажорних обставин, що об'єктивно перешкоджають або унеможливлюють належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Таким чином, є необгрунтованими доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини відхиляються судом.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з положеннями статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Верховний Суд у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 при аналізуючи питання зменшення розміру штрафу/пені відповідно до норм статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача.
Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).
Суд зазначає, що в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 сформульовано висновок про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись із положенням статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
У наведених Скаржником для порівняння постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21 сформульовано загальні підходи щодо підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. Зокрема, у цих рішеннях також акцентовано на необхідності врахування майнового стану сторін, співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій із можливими збитками кредитора, дотримання балансу інтересів учасників правовідносин, а також на обов'язку судів досліджувати доводи та докази щодо наявності підстав для такого зменшення.
У наведених постановах Верховний Суд не формулював висновки, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним.
У цій справі суд, вирішуючи питання про можливість зменшення неустойки відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, враховує наступне:
- розмір заявленої до стягнення пені складається із пені нарахованої за договором від 16.07.2021 у сумі 12 022,56 гривень та пені у сумі 461 230,78 гривень за договором від 16.09.2021.
- роботи за договором від 16.07.2021 відповідачем не були виконані. Приймаючи до уваги ступінь виконання робіт за договором від 16.07.2021, відсутні підстави для зменшення пені за цим договором;
- роботи за договором від 16.09.2021 є виконаними відповідачем у повному обсязі. Позивачем не подано доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв'язку з простроченням виконання робіт за договором від 16.09.2021 та їх розміру;
- пеня є санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;
- повне стягнення неустойки за наявності фактично прийнятих робіт за договором від 16.09.2021 і встановлених обставин прострочення призвело б до покладання на відповідача надмірного тягаря, який не відповідає реальним наслідкам порушення зобов'язання;
З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що при оцінці питання наявності підстав для зменшення розміру неустойки судом першої інстанції повною мірою проаналізовано майновий стан сторін, оцінено співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій з розміром збитків кредитора, характер прострочення та враховано інтереси обох сторін відповідно до підходів, сформованих у практиці Верховного Суду з даного питання.
Відтак, суд вважає підставним застосування зменшеного розміру неустойки в межах дискреційних повноважень, наданих суду, а тому підлягає зменшенню розмір пені нарахованої за договором від 16.09.2021 у розмірі 461 230,78 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.
Суд зазанчає, що зменшення розміру неустойки до 90% у даній справі нівелюватиме саме значення неустойки як компенсації за порушення строку виконання зобов'язання та порушуватиме справедливий баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.
Приймаючи до уваги, що судом визнано обґрунтованим нарахування пені за договором від 16.07.2021 у розмірі 12 022,56 грн та договором підряду від 16.09.2021 у розмірі 461 230,78 грн, з урахуванням зменшення судом розміру пені на 50% за договором підряду від 16.09.2021, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 230 615,39 грн за договором підряду від 16.09.2021 та пеня у розмірі 12 022,56 гривень за договором від 16.07.2021.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 242 637,95 грн, у стягненні решти пені необхідно відмовити.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1338/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1338/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1338/24 - без змін.
2. Справу №902/1338/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "06" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Розізнана І.В.