вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа№ 921/430/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"
на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2025 (дата складання та підписання повного тексту рішення 23.06.2025)
у справі № 921/430/24 (суддя Підченко Ю. О.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
про стягнення 160 000,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич" (далі за текстом - СТОВ "СЛАВУТИЧ"; позивач) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі за текстом - АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ); відповідач) про стягнення 160 000,00 грн страхового відшкодування за майнову шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовано відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 матеріали справи № 921/430/24 передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 921/430/24 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач пропустив річний строк, встановлений статтею 37 зазначеного Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не надав суду доказів здійснення ним розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика за полісом АР/9836087. У позивача було достатньо часу з 03.10.2021 по 03.10.2022 на подачу заяви на виплату страхового відшкодування відповідачу. Окрім того, позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду в межах річного строку від дати спірної ДТП та подати клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі (кримінальній справі).
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 921/430/24, СТОВ "СЛАВУТИЧ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 36.1 ст. 36, пп. 37.1.4. п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 1188, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ГПК України, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Зокрема, скаржник зазначає, що потерпіла особа при відмові страховика у виплаті регламентних платежів у зв'язку із пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика винної у спричинені шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
Позиція іншого учасника справи
03.09.2025 засобами поштового зв'язку відповідачем до суду поданий відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 18.08.2025 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом десяти днів з дня її вручення.
Приписами абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України передбачено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідач отримав копію ухвали в електронному вигляді - 20.08.2025 о 03:02, що підтверджується довідкою Північного апеляційного господарського суду про доставку електронного документа.
Отже, за приписами абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України в даному випадку днем вручення вказаному учаснику копії ухвали суду апеляційної інстанції слід вважати - 01.09.2025.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідач до закінчення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу не подав відповідну заяву.
Оскільки станом на 03.09.2025 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу закінчився, суд залишає його без розгляду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ "СЛАВУТИЧ" на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 921/430/24 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
У період з 28.10.2025 по 09.11.2025 суддя Ходаківська І. П. перебувала на лікарняному.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 03.10.2021 за участю автомобіля Toyota Land Cruiser Prado реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автопоїзда у складі сідлового тягача DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом-цистерною AUREPA реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , транспортні засоби отримали пошкодження, водій автомобіля Toyota Land Cruiser Prado реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 (потерпілий) отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть на місці пригоди.
Власником автомобіля Toyota Land Cruiser Prado реєстраційний номер НОМЕР_1 є СТОВ "СЛАВУТИЧ", що вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Власником сідлового тягача DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепа-цистерни AUREPA реєстраційний номер НОМЕР_3 є Приватне підприємство "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ", що вбачається зі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , НОМЕР_6.
Кримінальне провадження № 12021210000000254 від 03.10.2021 по обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України перебувало на розгляді у Збаразькому районному суді Тернопільської області.
Ухвалою від 01.06.2023 у справі № 598/243/22 (провадження № 1-кп/598/37/2023) закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021210000000254 від 03.10.2021 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із смертю обвинуваченого ОСОБА_2 . Скасовано арешт накладений на підставі ухвали від 07.10.2021. Також вирішено питання щодо речових доказів у справі.
ОСОБА_2 відповідно до наказу від 13.11.2020 № 80 працював у Приватному підприємстві "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" на посаді водія автотранспортних засобів з 16.11.2020. Керовані ним транспортні засоби закріплені за ним наказом Приватного підприємства "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" № 2 від 11.01.2021.
За твердженнями позивача, зважаючи на протиправність дій водія автопотяга у складі сідлового тягача DAF та напівпричепа - цистерни AUTEPA, ураховуючи нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження, ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ". як володілець джерела підвищеної небезпеки несе цивільно-правову відповідальність за майнову шкоду, спричинену його працівником - ОСОБА_3 внаслідок ДТП, яка сталась 03.10.2021.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця авто потяга у складі сідлового тягача DAF та напівпричепа - цистерни AUTEPA була застрахована в АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ) на підставі полісів АР9836087 та АР9836088.
Оскільки відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відповідно до ст. 1188 ЦК України здійснюється за принципом вини, то після набрання законної сили ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01.06.2023 у справі № 598/243/22 про закриття кримінального провадження №12021210000000254 за нереабілітуючих підстав, 20.06.2023 позивач звернувся до страховика із повідомленням про ДТП та 28.06.2023 - із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідач, в свою чергу, відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - неподання заяви про виплату страхового відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого (листи № 508 від 26.03.2024, № 524 від 27.03.2024, № 01558/0124/ТС від 08.05.2024), що і стало підставою для звернення СТОВ "СЛАВУТИЧ" з позовом у даній справі про стягнення страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17(провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: "підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності".
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Матеріалами справи підтверджено, що ДТП трапилась 03.10.2021. До відповідача із заявою про страхове відшкодування позивач звернувся 28.06.2023, а позов подано до суду 05.07.2024, тобто в межах строку позовної давності.
Оскільки відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відповідно до ст. 1188 ЦК України здійснюється за принципом вини, то після набрання законної сили ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01.06.2023 у справі № 598/243/22 (09.06.2023) про закриття кримінального провадження №12021210000000254 з нереабілітуючих підстав, 20.06.2023 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП та 28.06.2023 із заявою про виплату страхового відшкодування. Тобто позивач вчинив активні дії, які свідчать про його волевиявлення щодо здійснення права на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди.
Пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що річний строк пропущено позивачем через незалежні від потерпілої особи причини.
Про добросовісність поведінки позивача та спрямованість на відновлення порушеного права свідчить звернення позивачем у короткий строк після набрання чинності вказаною вище ухвалою із заявою про виплату страхового відшкодування, що може бути підставою для відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії).
Матеріалами справи підтверджено, що в межах кримінальної справи судовим експертом було проведено транспортно-товарознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок № 93/7/23 від 21.08.2023, згідно із яким вартість відновлювального ремонту значно перевищує ринкову вартість ідентичного КТЗ до його пошкодження, яка визначена рівною 1 026 070, 00 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Land Cruiser Prado після ДТП, яке мало місце 03.10.2021 приймається рівною вартості автомобілю, тобто 1 026 070, 00 грн. Вартість придатних до використання запчастин будуть становити 72 853, 57 грн.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З урахуванням викладеного, розмір майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу (позивачу) становить 953 216, 43 грн (1 026 070 - 72 853, 57).
У позові позивач просив стягнути з відповідача 160 000 грн страхового відшкодування.
Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (пункт 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
З матеріалів справи вбачається, що у відповіді на відзив позивач визнав законними та обґрунтованими доводи відповідача з приводу обмеження розміру страхового відшкодування страховою сумою (130 000 грн).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця авто потяга у складі сідлового тягача DAF та напівпричепа - цистерни AUREPA була застрахована відповідачем зокрема згідно з полісом АР9836087, пунктами 4, 5 якого передбачено, що страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн, розмір франшизи - 0 грн.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що розмір страхової виплати (регламентної виплати) за шкоду обмежується страховою сумою, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову у розмірі 130 000 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
З огляду на викладені обставини, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом не було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення у справі.
Судові витрати
Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, суд апеляційної інстанції здійснює перерахунок судових витрат згідно зі ст. 129 ГПК України.
Так, судові витрати СТОВ "СЛАВУТИЧ" з оплати позову судовим збором підлягають покладенню на АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ) пропорційно до суми задоволених вимог, а саме у розмірі 1 968, 20 грн.
Судові витрати СТОВ "СЛАВУТИЧ" за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України частково покладаються на АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ) пропорційно до суми задоволених вимог, а саме у розмірі 3 690, 38 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №921/430/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03117, місто Київ, просп. Берестейський, 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (47320, Тернопільська обл. Кременецький район, село Велики Вікнини, ідентифікаційний код 30828056) 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок страхового відшкодування, 1 968 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 20 копійок судового збору за подання позовної заяви та 3 690 (три тисячі шістсот дев'яносто) гривень 38 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова