вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа № 910/2446/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Ястребова І.Г.;
відповідача - не з'явилися;
третьої особи - Антоненко Л.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 (повне рішення складене 08.07.2025)
у справі №910/2446/25 (суддя - Турчин С.О.)
за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
про розірвання договору оренди та виселення з нежитлових приміщень.
У лютому 2025 року Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича, в якому просив суд:
- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №3302 від 22.12.2020, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Фізичною особою-підприємцем Донченком Сергієм Дмитровичем;
- виселити Фізичну особу-підприємця Донченка Сергія Дмитровича з нежитлових приміщень загальною площею 19,40 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач порушив умови договору оренди, а саме п. п. 4.1, 7.1 змінюваних умов договору та п. 5.1 незмінюваних умов договору, що полягало в наступному: збільшенні орендарем орендованих площ внаслідок самовільного зайняття додаткового приміщення площею 5,7 кв. м.; проведенні ремонтних робіт з переплануванням без згоди орендодавця та балансоутримувача; використанні не за цільовим призначенням (розміщення на об'єкті оренди торгівельного об'єкту, який здійснює продаж товарів підакцизної групи), про що складено акти від 24.09.2024 та 24.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 відкрито провадження у справі №910/2446/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
24.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи.
У підготовчому засіданні 15.05.2025, розглянувши клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, про що постановлену ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 (повне рішення складене 08.07.2025) у справі №910/2446/25 позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Донченко Сергій Дмитрович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Відповідач вказує на те, що оскаржуване рішення суперечить судовій практиці Верховного Суду як щодо суті правовідносин з приводу наявності підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з істотним порушення умов договору, так і щодо питання призначення експертизи, в контексті того, що судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи. Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 щодо застосування абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а також постанову Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №Б26/161-09 (904/4631/22) щодо призначення судової експертизи.
При цьому, на переконання відповідача, для встановлення можливості розірвання договору в судовому порядку необхідним є призначення судово-будівельної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо наявності в здійснених ремонтних роботах на об'єкті оренди перепланування, а також визначення, чи завдано такими роботами шкоди позивачу та третій особі. Водночас, суд першої інстанції протиправно відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 апеляційну скаргу у справі №910/2446/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Демидова А.М. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
04.08.2025 суддями Північного апеляційного господарського суду Демидовою А.М. та Владимиренко С.В. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/2446/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 задоволено заяву суддів Демидової А.М. та Владимиренко С.В. про самовідвід від розгляду справи №910/2446/25 та передано її матеріали для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
На підставі вказаної ухвали та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/353/25 від 06.08.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2446/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича у справі №910/2446/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, залишено її без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 22.08.2025 у встановлений процесуальний строк від Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2446/25, призначено її до розгляду на 14.10.2025, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.
23.09.2025 та 30.09.2025 позивачем та третьої особою відповідно подано відзиви на апеляційну скаргу, у яких останні просять відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
У призначене засідання суду 14.10.2025 з'явилися представники сторін та третьої особи і надали пояснення по суті апеляційної скарги.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 04.11.2025 з метою додаткового з'ясування обставин справи.
04.11.2025 представником відповідача Козій Д.О. подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю взяти участь у судовому засіданні у зв'язку з виїздом у термінове відрядження для участі в судовому засіданні у справі №383/227/25 в Бобринецькому районному суді Кіровоградської області.
У призначене засідання суду 04.11.2025 з'явилися представники позивача та третьої особи. Натомість, представник відповідача у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Водночас, апеляційний суд вказує на те, що у попередньому судовому засіданні 14.10.2025 було розпочато розгляд апеляційної скарги по суті і представник відповідача надала свої пояснення по суті скарги. Також, суд при оголошенні перерви в судовому засіданні 14.10.2025 узгодив дату наступного засідання з усіма представниками, в тому числі і представником відповідача.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що представником відповідача не доведено суду факту неможливості розгляду справи без її участі з урахуванням надання нею своїх пояснень в засіданні суду 14.10.2025. До того ж, явка у призначене судове засідання представників учасників справи обов'язковою не визнавалася.
З огляду на викладене, апеляційний суд не може визнати поважними причини неявки у судове засідання представника відповідача.
Після розгляду клопотання представника відповідача судом продовжено розгляд апеляційної скарги зі стадії дослідження доказів та заслухано виступи представників позивача і третьої особи в судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи у судовому засіданні 14.10.2025, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що 22.12.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Донченком Сергієм Дмитровичем (орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (балансоутримувач) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №3302, відповідно до умов якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 19,40 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А (п. 4.1 змінюваних умов, п. 1.1 незмінюваних умов договору).
Сторонами погоджено, що строк договору становить 5 років з дати набрання чинності цим договором (п. 11.1 змінюваних умов).
Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п. 12.1 незмінюваних умов договору).
Згідно з п. 2.1 незмінюваних умов договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Відповідно до п. 5.1 незмінюваних умов договору орендар має право:
за згодою балансоутримувача проводити поточний та/або капітальний ремонт майна і виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту;
здійснювати невід'ємні поліпшення майна за наявності рішення орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до Закону та Порядку;
- за згодою орендодавця, наданою відповідно до Закону та Порядку, і один раз протягом строку оренди зараховувати частину витрат на проведення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати.
Пунктом 5.2 незмінюваних умов встановлено, що порядок отримання орендарем згоди балансоутримувача і орендаря на проведення відповідних видів робіт, передбачених п. 5.1 договору, порядок отримання орендарем згоди орендодавця на зарахування витрат на проведення цих робіт в рахунок орендної плати і умови, на яких здійснюється таке зарахування, а також сума витрат, які можуть бути зараховані, визначаються Порядком.
Пунктом 6.1 незмінюваних умов договору передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у п. 7.1 змінюваних умов договору.
У п. 7.1 змінюваних умов договору сторони погодили, що майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком, зокрема, торговельних об'єктів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи.
Відповідно до п. 6.2 незмінюваних умов договору орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
Згідно з п. 6.4 незмінюваних умов орендар зобов'язаний забезпечити представникам орендодавця та балансоутримувача доступ на об'єкт оренди у робочі дні у робочий час з метою здійснення контролю за його використанням та виконанням орендарем умов цього договору. Про необхідність отримання доступу до об'єкта оренди балансоутримувач або орендодавець повідомляє орендареві електронною поштою принаймні за один робочий день.
Згідно з п. 12.6.7 незмінюваних умов договір припиняється на вимогу будь-якої із сторін за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 4.1 незмінюваних умов договору у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.
22.12.2020 балансоутримувач передав орендарю нежитлові приміщення загальною площею 19,40 кв. м, що розташовані у будівлі центрального і теплового пункту за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А та обліковуються на балансі КП «Київтеплоенерго», що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2020.
На виконання умов п. 6.4 незмінюваних умов договору оренди 20.09.2024 балансоутримувач надіслав на електронну пошту орендаря, яка зазначена в договорі (Donchenkosd84@gmail.com), електронний лист, в якому просив останнього забезпечити 24.09.2024 доступ до об'єкта оренди.
За результатами огляду об'єкта оренди представники балансоутримувача та орендодавця встановили факт збільшення орендарем орендованих площ внаслідок самовільного зайняття додаткового приміщення площею 5,7 кв. м, розташованого з правого боку від центрального входу до орендованих приміщень, яке не передавалося в орендне користування за договором оренди. В наведеному приміщенні повністю знесено міжкімнатну перегородку, внаслідок чого воно було об'єднано з орендованими площами, що суперечить п. 4.1 змінюваних умов договору.
Також встановлено факт проведення ремонтних робіт з переплануванням без отримання згоди балансоутримувача, тобто з порушенням норм п. 5.1 незмінюваних умов договору оренди, що підтверджується такими спостереженнями:
- вся фасадна частина об'єкта оренди пофарбована в темно-сірий колір з елементами графіті;
- вхідні двері до об'єкта оренди замінено на металопластикові;
- віконний проріз з лівого боку від центрального входу до об'єкта оренди збільшено та встановлено металопластикове вікно;
- з правого боку від центрального входу до об'єкта оренди пробито новий віконний проріз та встановлено металопластикове вікно, а також над цим віконним прорізом на фасаді об'єкта оренди змонтовано навіс;
- з лівого боку з торця будівлі пробито новий віконний проріз та встановлено металопластикове вікно;
- над новоутвореним вікном з лівого боку з торця будівлі встановлено зовнішній блок кондиціонера;
- замуровано прохід до приміщень центрального теплового пункту, що розташовувався навпроти центрального входу до об'єкта оренди;
- навпроти центрального входу до об'єкта оренди шляхом монтування нової перегородки утворено додаткове приміщення вбиральні та встановлено двері;
- всі міжкімнатні перегородки зруйновано, внаслідок чого ліквідовано коридор, тамбур, підсобне приміщення, вмивальню, вбиральню та суттєво збільшено корисну площу об'єкта оренди;
- будівельне сміття, утворене внаслідок руйнування міжкімнатних перегородок, вивезено, а внутрішні ремонтні роботи повністю завершено.
Крім того, встановлено факт розміщення в об'єкті оренди торговельного об'єкта, який здійснює продаж, зокрема, товарів підакцизної групи, що суперечить п. 7.1 змінюваних умов договору оренди та підтверджується такими спостереженнями:
- на фасаді об'єкта оренди розміщено вивіску «ПРОДУКТИ 24»;
- у холодильниках виставлено на продаж з відповідними цінниками пиво та слабоалкогольні напої;
- на багатоповерховому стелажі виставлено на продаж з відповідними цінниками пачки з тютюновими виробами.
Факт зазначених порушень зафіксовано в акті огляду орендованих приміщень від 24.09.2024. Акт огляду орендованих приміщень від 24.09.2024 підписаний начальником ВМП УМВ ДОД Корнієнком А.М., інженером І категорії ВМП УМВ ДОД Гуравською Т.І., представником департаменту Горобей І.В., а також неофіційним представником (без довіреності) орендаря Міцинським В.В.
У зв'язку з виявленими порушеннями балансоутримувач засобами поштового зв'язку та додатково на електронну адресу відповідача надіслав останньому припис №1/28/23.1.2/5622 від 30.09.2024 щодо усунення порушення умов договору оренди нерухомого майна комунальної власності, в якому вимагав впродовж 30 календарних днів з дати отримання зазначеного припису усунути виявлені порушення. Поштове відправлення №0600967950162, яким здійснено направлення припису, повернулося відправнику поштовим відділенням у зв'язку за відсутністю адресата за вказаною адресою.
20.12.2024 балансоутримувач надіслав на електронну пошту відповідача електронний лист, в якому просив останнього 24.12.2024 забезпечити доступ до об'єкта оренди.
За результатами повторного огляду об'єкта оренди представники балансоутримувача та орендодавця встановили порушення відповідачем п. п. 4.1, 7.1 змінюваних умов договору, п. 5.1 змінюваних умов договору оренди та невиконання вимог припису №1/28/23.1.2/5622 від 30.09.2024. Факт зазначених порушень зафіксовано в акті огляду орендованих приміщень від 24.12.2024. Акт огляду орендованих приміщень від 24.12.2024 підписаний начальником ВМП УМВ ДОД Корнієнком А.М., інженером І категорії ВМП УМВ ДОД Гуравською Т.І., представником департаменту Горобей І.В., а також неофіційним представником (без довіреності) орендаря Міцинським В.В.
З огляду на виявлені порушення зі сторони орендаря балансоутримувач листом №1/28/23.1.2/7496 від 27.12.2024 звернувся до позивача з проханням ініціювати процедуру розірвання договору оренди №3302 від 22.12.2020 та виселення орендаря з об'єкта оренди за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А .
Посилаючись на порушення відповідачем п. п. 4.1, 7.1 змінюваних умов договору та п. 5.1 незмінюваних умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №3302 від 22.12.2020, та норми ст. ст. 629, 651, 773, 783 Цивільного кодексу України, ст. ст. 21, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна», позивач звернувся з даним позовом та просив розірвати договір оренди і виселити Фізичну особу-підприємця Донченка Сергія Дмитровича з орендованих нежитлових приміщень.
Відповідач проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав:
- позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що внаслідок здійснених відповідачем ремонтних робіт об'єкт оренди зазнав пошкоджень, які істотним чином вплинули на його технічний стан;
- позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що ремонтні роботи були здійснені саме з переплануванням;
- акти огляду орендованих приміщень, на які вказує позивач, не можуть бути належними доказами порушення відповідачем істотних умов договору;
- акти огляду підписані «неофіційним представником (без довіреності) орендаря», тобто особа, що підписала зазначені акти зі сторони орендаря, не мала на це жодних повноважень, а тому акти не можуть визнаватися належними доказами;
- будь-які дії відповідача здійснені в порядку і спосіб, визначені законом, та спрямовані на реалізацією передбаченого законом права на мирне володіння майном.
Третя особа, у свою чергу, підтримала позицію позивача та вказала на істотне порушення договору відповідачем і наявність передбачених умовами договору та вимогами чинного законодавства підстав для розірвання договору оренди майна, що належить до комунальної власності, та, як наслідок, виселення відповідача з орендованого приміщення.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, встановив наступне:
- матеріалами справи підтверджено, що орендарем за відсутності дозволу балансоутримувача в орендованому приміщенні виконано ремонтні роботи з реконструкції та перепланування нежитлового приміщення, що є порушенням умов договору та закону, оскільки необхідність отримати згоду балансоутримувача майна для здійснення ремонтних робіт встановлена приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 153 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна;
- в матеріалах справи відсутні докази як виготовлення проектно-кошторисної документації, так і погодження в установленому порядку виконання робіт із балансоутримувачем, а також отримання відповідачем від балансоутримувача дозволу/згоди на проведення ремонтних робіт;
- актами огляду від 24.09.2024 та 24.12.2024 встановлено порушення умов договору оренди в частині розміщення в орендованих приміщеннях торговельного об'єкта, в якому орендар здійснює продаж товарів підакцизної групи;
- аргументи відповідача, що акти огляду орендованого приміщення є неналежними доказами, судом відхилені, оскільки балансоутримувачем було дотримано порядок повідомлення відповідача про огляд орендованих приміщень у встановленому договором порядку, а в матеріалах справи крім актів огляду орендованого приміщення наявний письмовий припис щодо усунення порушення умов договору оренди нерухомого майна комунальної власності, який залишений відповідачем без відповіді та виконання;
- відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2023 у справі №910/5528/22, перепланування орендованого приміщення, здійснені орендарем без згоди орендодавця, а також без погодження із балансоутримувачем, суперечать волі орендодавця. Проведення істотної зміни - перепланування орендованого приміщення орендарем поза згодою орендодавця та доцільність проведення якого він обґрунтовано заперечує, самовільне зайняття додаткових площ внаслідок знесення міжкімнатної перегородки, свідчить про порушення прав орендаря та є підставою для висновку про користування орендованим майном всупереч умовам договору оренди, що є істотним порушенням договору. До того ж орендодавець мав законні очікування на збереження його майна і у випадку закінчення строку оренди поверненні його у тому ж стані, або у стані, який ним був погоджений. Однак, внаслідок самовільного перепланування орендованого приміщення, збільшення орендованої площі, самовільно зайнятого неорендованого приміщення та здійснення непогоджених ремонтних робіт відповідачем спірного приміщення, орендодавець фактично не має змоги отримати очікуване при укладенні договору.
З наведеними висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між учасниками даної справи правочин є договором оренди комунального майна, а тому спірні правовідносини підпадають під правове регулювання глави 58 ЦК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (ч. 3 ст. 759 ЦК України).
Відповідно до п. п. 10-12, 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк. Орендар - це фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк. Орендодавець - це юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк. Уповноважений орган управління - це орган, до сфери управління якого належить балансоутримувач.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суб'єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено вище, 22.12.2020 на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №3302 від 22.12.2020 відповідачу згідно з актом від 22.12.2020 передано в користування нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 19,40 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А, строком на 5 років.
Відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Матеріалами справи підтверджується, що орендарем за відсутності дозволу балансоутримувача в орендованому приміщенні виконано ремонтні роботи з реконструкції та перепланування нежитлового приміщення.
Так, в акті огляду орендованих приміщень від 24.09.2024 встановлені наступні порушення відповідачем умов договору:
- п. 4.1 змінюваних умов договору - самовільне зайняття додаткового приміщення площею 5,7 кв. м, розташованого з правого боку від центрального входу до орендованих приміщень, яке не передавалося в орендне користування за договором оренди, внаслідок чого відбулося збільшення площі орендованого приміщення;
- п. 5.1 незмінюваних умов договору оренди - проведення ремонтних робіт з переплануванням без отримання згоди балансоутримувача;
- п. 7.1 змінюваних умов договору оренди - розміщення в орендованих приміщеннях торговельного об'єкта, який орендар використовує для здійснення продажу товарів підакцизної групи.
У зв'язку з виявленими порушеннями балансоутримувач засобами поштового зв'язку та додатково на електронну адресу відповідача надіслав останньому припис №1/28/23.1.2/5622 від 30.09.2024 щодо усунення порушення умов договору оренди нерухомого майна комунальної власності, в якому вимагав впродовж 30 календарних днів з дати отримання зазначеного припису усунути виявлені порушення.
За результатами повторного огляду об'єкта оренди представники балансоутримувача та орендодавця встановили порушення п. п. 4.1, 7.1 змінюваних умов договору, п. 5.1 змінюваних умов договору оренди та невиконання вимог припису №1/28/23.1.2/5622 від 30.09.2024. Факт зазначених порушень зафіксовано в акті огляду орендованих приміщень від 24.12.2024.
Обставини, викладені в актах від 24.09.2024 та 24.12.2024, також підтверджуються фотоматеріалами огляду орендованого приміщення, що є додатками до актів та копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, чинній на момент здійснення ремонту, орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря і протягом 10 робочих днів може прийняти одне з таких рішень з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач: рішення про надання згоди на здійснення ремонту за рахунок орендаря; рішення про відмову у наданні згоди на здійснення ремонту.
Пунктом 153 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна», передбачено, що орендар має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Для отримання такої згоди орендар звертається до балансоутримувача із клопотанням, у якому обґрунтовує необхідність проведення такого ремонту. До клопотання додаються: опис ремонтних робіт; орієнтовний строк їх проведення. Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря та протягом десяти робочих днів приймає одне з рішень, передбачених ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Отже, необхідність отримати згоду балансоутримувача майна для здійснення ремонтних робіт встановлена приписами чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 153 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна.
Відповідно до п. 5.1 незмінюваних умов договору орендар для здійснення поточного та/або капітального ремонту майна повинен отримати згоду балансоутримувача.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази як виготовлення проектно-кошторисної документації, так і погодження в установленому порядку виконання робіт із балансоутримувачем. Разом з тим, матеріали справи також не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач отримав від балансоутримувача дозвіл/згоду на проведення ремонтних робіт об'єкта оренди.
Натомість, навпаки матеріали справи містять докази саме порушення відповідачем п. 5.1 незмінюваних умов договору, а саме проведення відповідачем ремонтних робіт (з переплануванням) орендованого майна без згоди балансоутримувача.
До того ж, факт здійснення зазначених ремонтних робіт відповідачем не заперечується, натомість останній зазначає, що його дії з переобладнання та перепланування орендованого майна призвели до його поліпшення і спрямовані на реалізацією передбаченого законом права на мирне володіння майном.
Однак, належні докази того, що у спірному випадку дійсно відбулося поліпшення орендованих приміщень, зокрема, покращення його експлуатаційних характеристик, в матеріалах справи відсутні.
Водночас, за умовами п. 5.1 незмінюваних умов договору право на здійснення невід'ємних поліпшень майна надано орендарю лише за наявності рішення орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна.
За таких обставин, правильними є висновки суду першої інстанції в тій частині, що дії відповідача по проведенню ремонтних робіт без погодження їх в установленому порядку є неправомірними.
Окрім цього, суд погоджується з аргументами позивача, що у зв'язку з неправомірним виконанням ремонтних робіт корисна площа об'єкта оренди фактично суттєво зросла та не відповідає розміру орендованих площ, зазначеному в п. 4.1 змінюваних умов договору оренди, акті приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2020 та викопіюванні з поверхового плану, які є невід'ємними частинами договору оренди.
Знесення міжкімнатної перегородки, внаслідок чого приміщення було об'єднано з орендованою площею, суперечить п. 4.1 змінюваних умов договору оренди, а саме загальній площі нежитлового орендованого приміщення.
Отже, орендар вчинив порушення умови договору оренди в частині належного користування нежитловими площами, наданими в орендне користування.
Також, у п. 7.1 змінюваних умов договору оренди сторони погодили, що орендоване майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком, зокрема, торговельних об'єктів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи, що свідчить про користування відповідачем орендованим майном всупереч договору та його призначенню.
Водночас, актами огляду від 24.09.2024 та 24.12.2024 встановлено порушення п. 7.1 змінюваних умов договору оренди - розміщення в орендованих приміщеннях торговельного об'єкта, в якому орендар здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Аргументи відповідача, що акти огляду орендованого приміщення не є належними доказами на підтвердження факту порушення умов договору, не заслуговують на увагу, оскільки балансоутримувачем було дотримано порядок повідомлення відповідача про огляд орендованих приміщень у встановленому договором порядку (п. 6.4 незмінюваних умов договору), а в матеріалах справи окрім актів огляду орендованого приміщення наявний також письмовий припис щодо усунення порушення умов договору оренди, який залишений відповідачем без відповіді та без виконання, та фотоматеріали огляду приміщення.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим законом або договором.
Статтею 651 ЦК України визначено загальні підстави зміни та розірвання договорів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 викладено правовий висновок щодо застосування положень ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з яким йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України). Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Статтею 783 ЦК України, як спеціальною нормою стосовно договорів найму, визначено підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця, серед яких, зокрема, є користування наймачем річчю всупереч договору або призначенню речі.
Також ст. 773 ЦК України встановлює, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
З аналізу ст. 773 ЦК України вбачається, зокрема, що якщо внаслідок зміни наймачем стану переданої у найм речі без згоди наймодавця наймодавцю завдано збитки, він також має право вимагати їх відшкодування. Якщо ж зміни стану речі мають характер поліпшень, то за правилом ч. 5 ст. 778 ЦК України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Врахувавши вказані норми матеріального права, Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі №910/5446/19 дійшов висновку, що укладаючи договір найму, наймодавець має право розраховувати на те, що передана у найм річ буде використовуватися за призначенням і не буде змінена наймачем без згоди наймодавця з тим, щоб у разі припинення договору найму річ була повернута наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана у найм, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, як це передбачено ч. 1 ст. 785 ЦК України. Проведення істотної зміни - перепланування орендованого приміщення орендарем поза згодою орендодавця та доцільність проведення якого він обґрунтовано заперечує свідчить про порушення прав орендаря та є підставою для висновку про користування орендованим майном всупереч умовам договору оренди, що є істотним порушенням договору.
Також у постанові від 04.07.2023 у справі №910/5528/22 за подібних правовідносин Верховний Суд заначив, що перепланування орендованого приміщення, здійснені орендарем без згоди орендодавця, а також без погодження із балансоутримувачем, суперечать волі орендодавця.
Таким чином, проведення істотної зміни - перепланування орендованого приміщення орендарем поза згодою орендодавця та доцільність проведення якого він обґрунтовано заперечує, самовільне зайняття додаткових площ внаслідок знесення міжкімнатної перегородки, свідчить про порушення прав орендаря та є підставою для висновку про користування орендованим майном всупереч умовам договору оренди, що є істотним порушенням договору.
До того ж, орендодавець мав законні очікування на збереження його майна і у випадку закінчення строку оренди поверненні його у тому ж стані, або у стані, який ним був погоджений. Однак, внаслідок самовільного перепланування орендованого приміщення, збільшення орендованої площі, самовільно зайнятого неорендованого приміщення та здійснення непогоджених ремонтних робіт відповідачем спірного приміщення, орендодавець фактично не має змоги отримати очікуване при укладенні договору.
Встановивши, що відповідач здійснив проведення ремонтних робіт (з переплануванням) за відсутності погодження з балансоутримувачем та згоди орендодавця, самовільно зайняв додаткове приміщення площею 5,7 кв. м, яке не передавалося в орендне користування за договором оренди, внаслідок чого відбулося збільшення площі орендованого приміщення, а також розмістив в орендованих приміщеннях торговельний об'єкт, який здійснює продаж товарів підакцизної групи, що є істотним порушенням умов договору оренди нерухомого майна, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №3302 від 22.12.2020.
Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Також відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Зазначений обов'язок орендаря також визначений у п. 4.1 незмінюваних умов договору оренди.
З огляду на наведене, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді заявлення похідної позовної вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення, як наслідок розірвання договору в судовому порядку, в цьому випадку є ефективним способом захисту порушених прав позивача, як орендодавця спірного майна.
Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №3302 від 22.12.2020 та виселення Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича з нежитлових приміщень загальною площею 19,40 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А.
У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що оскаржуване рішення суперечить судовій практиці Верховного Суду як щодо суті правовідносин з приводу наявності підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з істотним порушення умов договору, так і щодо питання призначення експертизи, в контексті того, що судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи. Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 щодо застосування абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України, а також постанову Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №Б26/161-09 (904/4631/22) щодо призначення судової експертизи.
При цьому, на переконання відповідача, для встановлення можливості розірвання договору в судовому порядку необхідним є призначення судово-будівельної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо наявності в здійснених ремонтних роботах на об'єкті оренди перепланування, а також визначення, чи завдано такими роботами шкоди позивачу та третій особі.
Апеляційний суд, проаналізувавши судові рішення, висновки у яких, на думку скаржника, не були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, вказує на наступне.
У даній справі №910/2446/25 предметом спору є розірвання договору оренди комунального майна та виселення орендаря з орендованого приміщення на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Водночас, у справі №910/2861/18 щодо застосування абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України предметом первісного позову є вимоги щодо зобов'язання виконати умову інвестиційного договору на реалізацію проекту будівництва на земельній ділянці, визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, а зустрічного позову - розірвання інвестиційного договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Отже, підставою виникнення правовідносин сторін є інвестиційний договір. При цьому, спірні правовідносини врегульовано главою 27 ЦК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність» та Земельним кодексом України.
Таким чином, спори у справах №№910/2446/25 та 910/2861/18, не зважаючи на спільну для обох справ вимогу однієї зі сторін про розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, виникли не з подібних правовідносин (договір оренди комунального майна, інвестиційний договір), та має місце різне матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Водночас, варто також зауважити, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні здійснено посилання лише на загальні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, в частині застосування положень ч. 2 ст. 651 ЦК України та розкриття поняття «істотності» порушення умов будь-якого договору.
В іншій наведеній відповідачем постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №Б26/161-09 (904/4631/22) (щодо призначення судової експертизи) предметом спору є стягнення грошових коштів в межах справи про банкрутство за безоплатне фактичне користування приміщенням, яке належить на праві власності позивачеві. Змістом позовних вимог є повернення безпідставно набутих коштів за користування нерухомим майном приватної форми власності без належних на те правових підстав. Підставою позову є користування нерухомим майном приватної форми власності без належних на те правових підстав, оскільки між позивачем та відповідачами не укладались договори оренди приміщень. При цьому, спірні правовідносини врегульовано, зокрема, ст. ст. 317, 319, 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 9, 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Отже, спори у справах №№910/2446/25 та Б26/161-09 (904/4631/22) виникли з правовідносин, які не є подібними. Предметом спору у даній справі №910/2446/25 є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про розірвання договору оренди на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Предметом доказування є підтвердження факту здійснення відповідачем ремонтних робіт без погодження з позивачем, третьою особою та без виготовлення відповідної проектно-кошторисної документації. Водночас, стягнення грошових коштів, як у справі №Б26/161-09 (904/4631/22), не є предметом даного спору. Відповідно, вартість об'єкта оренди, як у справі №Б26/161-09 (904/4631/22), не є предметом доказування у даній справі №910/2446/25.
Таким чином, проведення судової експертизи не є необхідним для з'ясування обставин, що є предметом доказування в рамках цієї справи, а отже висновки Верховного Суду щодо призначення судової експертизи, викладені у постанові від 14.11.2024 у справі №Б26/161-09 (904/4631/22), не підлягають застосуванню до даної справи.
При цьому, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, вірно зауважив на тому, що у відзиві на позов відповідач не спростовує факт виконання ним ремонтних робіт, а тому для вирішення даного спору, всебічного та об'єктивного розгляду справи та з'ясування обставин, що входять до предмета доказування, необхідність у спеціальних знаннях відсутня. Підставою позову є порушення умов договору оренди в частині здійснення ремонтних робіт на об'єкті оренди без згоди балансоутримувача та орендодавця, у зв'язку з чим питання вартості об'єкта оренди та обсягу заподіяної шкоди не є предметом доказування у цій справі.
Як наслідок, на переконання колегії суддів, відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи є правомірною та такою, що ґрунтується на приписах процесуального закону.
Отже, аргументи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/2446/25 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/2446/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Донченка Сергія Дмитровича.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 10.11.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов