вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 910/4766/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 (повний текст рішення складено 28.07.2025)
у справі №910/4766/25 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «УМТК Трейд»
до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій
про стягнення 2 596 512,24 грн
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій про: стягнення 2 596 512,24 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано умови підпункту 1 пункту 13.2 укладеного між сторонами спору договору від 01.08.2024 № 229 у вигляді повернення позивачу грошових коштів в сумі 2 596 512,24 грн. в якості забезпечувального платежу після виконання такого правочину позивачем, що призвело до звернення останнього до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача суми вказаного забезпечувального платежу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» суму забезпечення виконання договору №229 від 01.08.2024 у розмірі 2 596 512,24 грн., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 31 158,14 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернулося 20.08.2025 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4766/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. До апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Скаржник вважає, що фундаментальною помилкою суду першої інстанції стало вкрай обмежене та формалістичне тлумачення умов Договору, що суперечить базовим принципам цивільного права зокрема принципам свободи договору, добросовісності та обов'язковості його виконання, закріпленим у статтях 6, 627, 629 Цивільного кодексу України.
Скаржник наголосив, що строк у договорі поставки, особливо в рамках публічних закупівель для потреб оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, не є формальною умовою. А тому, оскільки пунктом 3.2 Договору було визначено кінцевий строк поставки продукції до 30.11.2024 включно, то поставка позивачем товару 09.12.2024 є беззаперечною формою порушення зобов'язання, тобто неналежним виконанням умов Договору.
Як зазначає скаржник, суд першої інстанції побудував своє рішення на штучному розмежуванні понять «невиконання договору» та «несвоєчасне виконання», а тому дійшов помилкового висновку, що пункт 13.3 Договору застосовується лише у випадку повного невиконання договору. Такий висновок є наслідком виривання фрази з контексту та ігнорування справжнього змісту і волі сторін.
Так, скаржник стверджує, що пункт 13.3 Договору дослівно встановлює: «Замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору». Ключовим тут є словосполучення «умови договору» у множині, що граматично та юридично охоплює будь-яку з умов, а не лише невиконання Договору в цілому (тобто повну відсутність поставки).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4766/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 апеляційну скаргу Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4766/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази доплати судового збору у встановленому законом розмірі шляхом подання до суду відповідної заяви.
17.09.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на адресу Північного апеляційного господарського суду електронною поштою надійшла заява, яка сформована в системі «Електронний суд» 17.09.2025, про виконання ухвали суду про усунення недоліків, до якої долучено докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 поновлено Управлінню забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4766/25 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Розгляд справи №910/4766/25 призначено на 22.10.2025. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4766/25.
29.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4766/25.
06.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якій позивач заперечив проти доводів скаржника та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
В судове засідання 22.10.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.
Представник позивача надав свої пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 05 листопада 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2024 між Управлінням забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" (постачальник, позивач) був укладений договір №229 (надалі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується у 2024 році поставити у власність замовнику на умовах цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити «Тепловідбивний захисний одяг пожежника (Костюм спеціальний захисний)» (згідно з ДК 021:2015 код 35110000-8 Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання), який надалі іменуються «Продукція», в кількості, комплектації та якості згідно із специфікацією на Продукцію до Договору (Додаток №1 до Договору, далі - Специфікація),(п. 1.1. Договору).
Ціна договору становить 86 550 408,00 грн, в тому числі ПДВ - 14 425 068,00 грн відповідно до тендерної пропозиції ідентифікатора закупівлі UA-2024-05-09-011135-а та Специфікації (п. 2.1. договору).
Пунктом 3.2. договору передбачено, що продукція має бути поставлена замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно.
Датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання замовником акту приймання-передачі продукції та видаткової накладної за договором (п. 3.5. договору).
Продукція вважається прийнятою після підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі продукції (п. 5.39. договору).
Відповідно до п. 13.1. договору постачальник забезпечує виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 3% від суми договору гарантією від 31.07.2024 №KIEG330492080, виданою Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ"), на суму 2 596 512,24 грн.
За умовами п. 13.2. договору замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 (п'яти) робочих днів, зокрема, після виконання постачальником цього договору про закупівлю.
Замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору (п. 13.3. договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі та діє до 20.12.2024, а в частині виконання зобов'язань з оплати за цим договором - до повного виконання (п. 11.1. договору).
18.11.2024 позивач направив відповідачеві лист №11/50, в якому повідомив про настання 13.11.2024 обставин непереборної сили за договором №229 від 01.08.2024, проте гарантував постачання продукції за договором. Також позивач зазначив, що сертифікат ТПП буде наданий пізніше.
Відповідач у відповідь на лист позивача в своєму листі від 20.11.2024 №7601-3751/760475 зазначив, що при відсутності документів Торгово-промислової палати України щодо існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) у період з 01.12.2024 по 20.12.2024 Управлінням будуть застосовані штрафні санкції відповідно до розділу 8 умов Договору. Також, згідно пункту 13.3. розділу 13 «Забезпечення виконання договору» у разі невиконання ТОВ «УМТК ТРЕЙД» умов Договору, надана банківська гарантія у вигляді грошового забезпечення не повертається.
На виконання умов договору 09.12.2024 позивач поставив відповідачеві товар «Тепловідбивний захисний одяг пожежника (Костюм спеціальний захисний)» в кількості 1 743 шт на загальну суму 86 550 408,00 грн. Також сторонами складено акт приймання-передачі продукції від 09.12.2024 та акт приймання продукції за якістю від 09.12.2024, які підписані представниками сторін.
Разом з тим, 16.12.2024 Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» повідомило позивачеві, що 13.12.2024 банком було виконано платіж за Гарантією №KIEG330492080 від 31.07.2024 на суму 2 596 512,24 грн. з рахунку покриття згідно отриманої 06.12.2024 письмової вимоги Бенефіціара №7601-3925/760475 від 02.12.2024. Також, в матеріалах справи наявна інструкція №TR.69319 від 13.12.2024 на підтвердження перерахування суми банківської гарантії на рахунок відповідача.
Позивач 12.03.2025 звернувся до відповідача з вимогою №03/06 про повернення забезпечення виконання договору, в якій просив повернути суму забезпечення виконання договору про закупівлю №229 від 01.08.204 в сумі 2 596 512,24 грн., сплаченої за банківською гарантією, оскільки позивачем були виконані умови договору та поставлено визначену умовами договору продукцію.
Проте, відповідач своїм листом №7601-805/760350 від 14.03.2025 відмовив позивачеві у задоволенні вимог, посилаючись на те, що позивачем було поставлено товар несвоєчасно, що вказує на неналежне виконання умов договору.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини і юридичні факти.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за умовами договору № 229 від 01.08.2024 сторони обумовили строк поставки товару - 30.11.2024, з можливістю дострокової поставки.
Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив поставку товару 09.12.2024 на суму 86 550 408,00 грн. Тобто, поставка товару здійснена з порушенням визначеного договором №229 від 01.08.2024 строку поставки, що не заперечується позивачем.
Водночас позивач зазначав про наявність форс-мажорних обставин, що на його думку, є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення строків поставки товару.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (діючого на час виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об'єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Колегія суддів враховує, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Відповідно до п. 9.1 спірного договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.
В матеріалах справи наявний сертифікат ТПП від 17.12.2024 №3200-24-2312, де зазначено період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 13.11.2024, дата закінчення 15.12.2024.
Отже, позивач зазначає, що він виконав умови договору з поставки товару у повному обсязі, хоча з порушенням строку поставки. При цьому порушення строку поставки сталося не з вини позивача, а через обставини непереборної сили (форс-мажор), що виключає відповідальність за таке порушення.
А тому, враховуючи умови п.13.2 договору, відповідач зобов'язаний повернути суму банківської гарантії.
Щодо правовідносин, які виникли на підставі банківської гарантії та підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
Відповідно до п. 6 «Забезпечення виконання договору про закупівлю» розділу «Результати тендеру та укладання договору про закупівлю» тендерної документації (в редакції від 28.06.2024) «Відкриті торги з особливостями для учасників процедури закупівлі щодо підготовки тендерних пропозицій на закупівлю за предметом «ТЕПЛОВІДБИВНИЙ ЗАХИСНИЙ ОДЯГ ПОЖЕЖНИКА (КОСТЮМ СПЕЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСНИЙ)» згідно ДК 021:2015 35110000-8 протипожежне, рятувальне та захисне обладнання», було зазначено, що:
Переможець процедури закупівлі не пізніше дати укладення Договору про закупівлю надає забезпечення виконання договору (оригінал банківської гарантії).
Вид забезпечення виконання договору про закупівлю - банківська гарантія.
Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю складає 3% від вартості договору про закупівлю.
Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 (п'яти) робочих днів: 1) після виконання Постачальником цього Договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених пунктом 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Замовник не повертає забезпечення виконання Договору у разі, якщо Постачальник не виконав умови Договору.
Назва замовника: Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України
Юридична адреса: 04082, м. Київ, вул. Бережанська, 7. Код ЄДРПОУ: 33945469. IBAN № UA198201720343120001000009038 в ДКСУ м. Києва
Банківська гарантія повинна діяти протягом всього строку дії договору про закупівлю. У разі продовження строку дії договору про закупівлю, строк дії забезпечення виконання договору повинен бути продовжений на відповідний строк.
Банківська гарантія має відповідати нормам статті 200 Господарського кодексу України, статті 560 Цивільного кодексу України, вимогам постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 639 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах».
Гарантія повинна бути видана банком-гарантом на умовах грошового забезпечення (покриття) згідно чинного законодавства (шляхом списання (бронювання) коштів з поточного рахунку принципала для резервування грошового забезпечення (покриття) гарантії. Грошове забезпечення (покриття) гарантії повинно бути підтверджено оригіналом довідки (листа, тощо), виданої банком-гарантом, завіреної печаткою банку-гаранту та підписом уповноваженої особи банку-гаранту. Окрім цього, переможець закупівлі повинен надати разом з оригіналом гарантії платіжне доручення, завізоване уповноваженим працівником банку, що підтверджує перерахування розміру покриття гарантії з рахунку переможця на рахунки банківської установи.
До банківської гарантії додаються копії банківських документів; документ, що підтверджує повноваження особи, яка підписала гарантію (витяг із Статуту, довіреність, тощо), завірені банком.
Банк, яким видана гарантія, за офіційними даними НБУ повинен бути платоспроможним та не знаходитись в стадії ліквідації.
Усі витрати пов'язані з наданням забезпечення виконання договору про закупівлю здійснюються за рахунок коштів Переможця.
Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо вони не повертаються учаснику у випадках, визначених Законом, підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а в разі здійснення закупівлі замовниками не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких замовників.
У разі невиконання або неналежного виконання (як повністю, так і частково) принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, бенефіціар має право протягом строку дії гарантії звернутися з вимогою до гаранта про сплату коштів відповідно до її умов. Підставою заявлення вимог до гаранта є настання гарантійного випадку, під яким розуміється факт порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією. Вимога бенефіціара до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах бенефіціар зазначає, у чому полягає порушення принципалом основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Здійснюючи оцінку цих правовідносин, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20:
«Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов'язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.
Перш за все - це договір між бенефіціаром та принципалом, який спрямований на виникнення основного зобов'язання. Умова щодо забезпечення основного зобов'язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.
Обов'язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (п. 6 ч. 1 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» у чинній редакції). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.
Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов'язання гаранта.
Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
Виходячи з викладеного, об'єднана палата вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією».
З вказаних висновків вбачається, що гарант зобов'язаний виконати свій обов'язок перед бенефіціаром на його вимогу, навіть у тому випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання.
Так, в матеріалах справи наявна Гарантія №KIEG330492080 від 31.07.2024, видана АТ "ПУМБ", згідно з якою Банк прийняв на себе зобов'язання безвідклично та безумовно сплатити бенефіціару (відповідач) повну суму гарантії протягом 5 робочих днів після дня отримання оригіналу належно оформленої першої письмової вимоги бенефіціара із зазначенням у ній про невиконання принципалом (позивачем) або неналежне виконання (як повністю, так і частково) вказаних у договорі зобов'язань, з вказанням у чому саме полягає порушення принципалом основного зобов'язання, забезпеченого цією гарантією.
Сума гарантії визначена у розмірі 2 596 512,24 грн.
Дата набуття чинності Гарантії - 31.07.2024; дата закінчення дії - 30.12.2024.
Позивачем зобов'язання за договором виконані в повному обсязі, проте з простроченням на 9 днів, про що він попереджав відповідача, а також зазначав про наявність форс-мажорних обставин.
Проте, після виконання умов договору, а саме, поставки продукції, позивача було повідомлено банком про одержання оригіналу письмової вимоги бенефіціара та про виконання платежу за гарантією за рахунок коштів, розміщених на рахунку покриття за гарантією та здійснено сплату коштів у розмірі 2 596 512,24 грн за Гарантією на вимогу відповідача.
Враховуючи повне виконання договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 2 596 512,24 грн., що обумовлено умовами договору.
Отже, виходячи з умов Гарантії, АТ «ПУМБ» зобов'язаний був виконати свій обов'язок перед бенефіціаром (відповідачем) на його вимогу, навіть у тому випадку, коли принципал (позивач) виконав основне зобов'язання з порушенням строку, оскільки умовами самої Гарантії передбачено, що банк зобов'язаний її сплатити у разі отримання письмової вимоги бенефіціара із зазначенням у ній про невиконання принципалом (позивачем) або неналежне виконання (як повністю, так і частково) вказаних у договорі зобов'язань.
Водночас, умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме, п. 13.2 чітко обумовлено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 робочих днів після виконання постачальником цього договору про закупівлю.
Право не повертати забезпечення виконання договору передбачене умовами п.13.3 та передбачене тільки у разі не виконання умов договору постачальником.
При цьому, суд першої інстанції вірно розмежував поняття "невиконання договору" (повного або часткового) та "несвоєчасне виконання", що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладених в постановах: від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19 та від 14.01.2019 у справі №910/3777/18 (від 14.01.2019).
Отже, договором №229 від 01.08.2024 сторони визначили, що гарантія забезпечує не виконання умов договору. Водночас, договір між банком та позивачем передбачав умови гарантії при частковому невиконанні договору.
Проте в даному випадку відносини склались між позивачем та відповідачем, а не відповідачем та банком, що не дає право відповідачеві отримати забезпечення у разі порушення строків поставки позивачем.
Колегія суддів наголошує та звертає увагу скаржника, що в силу вимог ст. 6, 526, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, при цьому, уклавши договір, мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення замовником (відповідачем) забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача коштів в сумі 2 596 512,24 грн. в якості забезпечувального платежу підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4766/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4766/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4766/25 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №910/4766/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025 після виходу суддів з відпусток.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров