Справа № 991/10600/25
Провадження №11-сс/991/700/25
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
05 листопада 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
прокурор, захисники підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , власник майна ОСОБА_10 та представник власника майна - адвокат ОСОБА_11 не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , представника власника майна ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000101 від 05 березня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року клопотання детектива НАБУ задоволено частково, накладено арешт із забороною володіння, користування та розпорядження майном, вилученим 09 жовтня 2025 року, за результатом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 ; планшет Аррlе Ipad, model А2229, з/п НОМЕР_2 ; грошові кошти: 121 900 дол. США та 30 000 Євро; заборонено стороні обвинувачення здійснювати огляд мобільного телефону Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 ; планшета Аррlе Ipad, model А2229, з/п НОМЕР_2 , а також скопійованої з них інформації, за відсутності ОСОБА_6 або його представника та представника ради адвокатів регіону, крім випадку їх неявки, коли їх повідомлено про дату, час і місце її проведення такої процесуальної дії. Судове рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої; накладення арешту є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету. З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на мобільний телефон Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 та планшет Аррlе Ipad, model А2229, з/п НОМЕР_2 , може бути накладено арешт з метою збереження речових доказів, а на грошові кошти: 121 900 дол. США та 30 000 Євро - з метою конфіскації майна як виду покарання. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено. Під час розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні слідчий суддя не вирішує цивільно-правові спори та позбавлений можливості виділення часток у майні, набутому під час шлюбу. Накладення арешту на майно не є припиненням або позбавленням права власності на нього, такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності. З огляду на те, що дані, які містяться на вилучених технічних пристроях, можуть містити адвокатську таємницю, детектив, прокурор можуть проводити їх огляд виключно з участю ОСОБА_6 або його представника та представника ради адвокатів регіону. У випадку виникнення будь-яких сумнівів щодо відношення тих чи інших даних виключно до адвокатської таємниці, такий огляд має бути припинений для надання можливості власникам майна звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна з метою вирішення належності до адвокатської таємниці та відповідно відсутності потреби у подальшому арешті майна.
28 жовтня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , надіслана через підсистему «Електронний суд» 27 жовтня 2025 року, в якій він просить ухвалу слідчого судді від 20 жовтня 2025 року про накладення арешту на майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ; зобов'язати орган досудового розслідування негайно повернути ОСОБА_6 та його родині вилучене під час обшуку майно. На його думку, ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню в повному обсязі, виходячи з такого. Ухвалою слідчого судді від 06 жовтня 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 , надано дозвіл на вилучення чорнових записів, документів, персональних комп'ютерів, у тому числі ноутбуків та планшетів, засобів зв'язку, мобільних терміналів систем зв'язку, електронних, магнітних та інших носіїв; дозвіл на вилучення даних, які можуть містити інформацію, що становить адвокатську таємницю, не надавався. При вирішенні питання про накладення арешту на майно, вилученого під час проведення обшуку 09 жовтня 2025 року, слідчим суддею у повному обсязі не досліджено питання про вилучені персональні комп'ютери, які містять адвокатську таємницю та мають статус носіїв конфіденційної інформації, доступ до якої обмежений законом, що є процесуальним порушенням та порушенням прав адвоката передбачених законодавством України. Відповідно до положень ст.60, 61, 63 СК України майно, набуте подружжям у період шлюбу, вважається їхньою спільною сумісною власністю незалежно від того, на кого воно зареєстроване чи в кого фактично перебуває. Оскільки вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 121 900 дол. США та 30 000 Євро є спільною сумісною власністю подружжя та дружина ОСОБА_6 має невід'ємне право власності на 50% цих коштів, тому будь-яке їх вилучення чи арешт таких коштів є порушенням її майнових прав. Походження вилучених коштів є легальним та підтвердженим офіційними документами, ці кошти не є предметом, засобом або результатом злочину, що унеможливлює їх кваліфікацію як речових доказів. Окрім того, на утриманні ОСОБА_6 перебувають двоє неповнолітніх дітей, які навчаються у приватних закладах освіти; дружина та батьки повністю залежать від його матеріальної підтримки. Накладення арешту на вилучені грошові кошти фактично позбавить дітей ОСОБА_6 можливості отримувати освіту, та є є непропорційним втручанням у права неповнолітніх, суперечить принципу захисту інтересів дітей, що охороняються міжнародним та національним законодавством. Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арешт майна може бути накладений лише з метою забезпечення можливості конфіскації або відшкодування шкоди, але виключно за умови наявності достатніх доказів, що вказують на кримінальне походження такого майна. Матеріали, надані стороною обвинувачення та на яких ґрунтується підозра ОСОБА_6 , не містять жодних доказів, які б свідчили про його реальну участь у вчиненні інкримінованого злочину, мають виключно характер припущення, побудовані на оціночних судженнях і не відповідають критеріям достатності та допустимості доказів, визначених ст.86 КПК України. За таких обставин сама підозра є необґрунтованою, що виключає можливість будь-якого посилання на можливі наслідки кримінального переслідування, зокрема на конфіскацію майна. Оскільки клопотання та матеріали судового провадження не містять доказів того, що накладення арешту є необхідним для досягнення цілей, визначених ч.2 ст.170 КПК України, необґрунтоване та незаконне рішення слідчого судді про застосування арешту майна порушує право власності, гарантоване ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.41 Конституції України.
28 жовтня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , надіслана через підсистему «Електронний суд» 27 жовтня 2025 року, в якій вона просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна у межах кримінального провадження №52024000000000101 від 05 березня 2024 року. На її думку, ОСОБА_10 не може відповідати свої майном у разі настання кримінальної відповідальності ОСОБА_6 та застосування до нього санкції у вигляді конфіскації майна. Інші доводи апеляційної скарги представника відповідають доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6
03 листопада 2025 року та 04 листопада 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв'язку надійшли заперечення прокурора на апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 та захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , в яких він просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити. На його думку, вилучена під час обшуку та арештована слідчим суддею комп'ютерна техніка може містити електронні копії документів; дані про спілкування осіб під час вчинення злочину та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають значення речових доказів. У зв'язку з обмеженням власником доступу до вилучених речей, які мають системи логічного захисту, та необхідністю проведення комп'ютерно-технічної експертизи, вилучення мобільного телефону та планшету відбулось із дотриманням вимог абз.3 ч.2 ст.168 КПК України. Вилучені під час обшуку грошові кошти могли бути одержані шляхом перетворення предмету неправомірної вигоди, або доходами від такого майна, тому підлягають спеціальній конфіскації. Оскільки ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, санкція якої передбачає застосування конфіскації майна, тому, з метою забезпечення можливої конфіскації, вилучені під час обшуку грошові кошти та комп'ютерна техніка підлягають арешту. Під час розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні слідчий суддя не вирішує цивільно-правові спори та позбавлений можливості виділення часток у майні, набутому під час шлюбу. Накладення арешту на майно не є припиненням або позбавленням права власності на нього, такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності. Крім того, на даний час неможливо встановити дату набуття вилучених грошових коштів та їх правову підставу. Стороною захисту не доведено, що внаслідок накладення арешту на вилучені грошові кошти, підозрюваний буде позбавлений можливості сплачувати за навчання дитини, оскільки доказів того, що витрати на приватні навчальні заклади перевищують розмір щомісячного доходу ОСОБА_6 , не надано. До підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, що не позбавляє його можливості продовжувати займатися адвокатською діяльністю та накладення арешту на грошові кошти не призведе до надмірного обмеження або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 апеляційні скарги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у них.
Прокурор у судове засідання не з'явився 03 листопада 2025 року та 04 листопада 2025 року подав заперечення на апеляційні скарги, доводи яких просив врахувати при розгляді апеляційних скарг, у задоволенні апеляційних скарг просив відмовити та апеляційний розгляд проводити за його відсутності.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 05 листопада 2025 року засобами електронного зв'язку подав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку із його перебуванням у щорічній відпустці. Представник власника майна ОСОБА_10 - ОСОБА_11 05 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку із необхідністю її участі у іншій справі. Захисники підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та власник майна ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили. Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Враховуючи відсутність підтверджуючих документів поважності неявки учасників, їх завчасне повідомлення про дату судового засідання, колегія суддів постановила проводити розгляд за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Із матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000101 від 05 березня 2024 року за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги детективом НАБУ при поданні клопотання про арешт майна виконані.
Відповідно до даних клопотання детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000841 від 29 листопада 2017 року за підозрою ОСОБА_12 (анкетні дані особи змінені на підставі постанови слідчого про застосування заходів безпеки) у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.290, ч.1 ст.366 КК України. ОСОБА_12 протягом 2024 року, побоюючись, що може бути безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності, обговорював деякі обставини кримінального провадження із своїм знайомим, який є також адвокатом, ОСОБА_13 10 лютого 2025 року та 24 лютого 2025 року ОСОБА_13 ініціював зустрічі з ОСОБА_12 , під час яких запропонував йому декілька варіантів уникнення кримінальної відповідальності. Один з таких варіантів передбачав участь знайомих ОСОБА_13 прокурорів Офісу Генерального прокурора, які, за надання неправомірної вигоди із залученням третіх осіб, обіцяли допомогти з вирішенням питання про закриття кримінального провадження. 18 березня 2025 року ОСОБА_13 організував зустріч та познайомив ОСОБА_12 з одним із прокурорів Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_14 , який запевнив, що зможе допомогти із закриттям кримінального провадження стосовно ОСОБА_12 , оскільки має знайомства серед суддів ВАКС. Під час зустрічі 09 червня 2025 року ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_12 , що ОСОБА_14 під час попередніх розмов наголосив, що за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження необхідно буде надати неправомірну вигоду у розмірі 3 500 000 дол. США, з яких 1 500 000 дол. США - передати прокурорам САП, а 2 000 000 дол. США - суддям Вищого антикорупційного суду. 26 червня 2025 року ОСОБА_14 організував зустріч ОСОБА_12 з адвокатами ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , які, з його слів, займаються юридичним супроводом вирішення питання ОСОБА_12 . Під час зустрічі присутні обговорили стратегію захисту та необхідність отримання всіх матеріалів кримінального провадження, а також підписали договір про представництво інтересів ОСОБА_12 у суді. При цьому, ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_6 , маючи особисті тісні зв'язки з суддями Вищого антикорупційного суду, окрім юридичного супроводу, надав свою згоду у допомозі з вирішенням питання про закриття кримінального провадження за обумовлену вище суму неправомірної вигоди. 16 липня 2025 року, на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , ОСОБА_12 передав ОСОБА_14 частину обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 100 000 дол. США для її подальшої передачі суддям Вищого антикорупційного суду, пояснивши, що решту він розмістить у банківській скринці визначеного банку. Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у період із 10 лютого 2025 року до 03 жовтня 2025 року, діючи за попередньою змовою групою осіб, підбурили ОСОБА_12 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, за прийняття рішення в інтересах ОСОБА_12 .
09 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, а саме: у підбурюванні до закінченого замаху на надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб (т.1 а.с.35-42).
Зазначені вище обставини та докази, які додано до матеріалів кримінального провадження (т.3 а.с.27-28, 32, 37-38), підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із матеріалами кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 06 жовтня 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку квартири в АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_6 та перебуває у його фактичному володінні, з метою відшукання та вилучення грошових коштів, отриманих внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення, чорнових записів, документів, персональних комп'ютерів, в тому числі ноутбуків та планшетів, засобів зв'язку, мобільних терміналів систем зв'язку, електронних, магнітних та інших носіїв даних, які містять відомості про обставини прохання неправомірної вигоди та обговорення між ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та іншими ймовірним учасниками вчинення вказаного кримінального правопорушення, обставин його вчинення, або які містять іншу інформацію, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні №52024000000000101 від 05 березня 2025 року, за винятком інформації, що становить адвокатську таємницю (т.1.а.с.9-15).
09 жовтня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді від 06 жовтня 2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 ; планшет Аррlе Ipad, model А2229, з/п НОМЕР_2 ; планшет Аррlе Ipad Pro, model MVVDLL/A, s/n DT9QRWQYVH; грошові кошти у сумі 121 900 дол. США та 30 000 Євро (т.1 а.с.16-29).
Постановою детектива НАБУ від 09 жовтня 2025 року майно, вилучене під час проведення обшуку 09 жовтня 2025 року, визнано речовими доказами (т.1 а.с.32-34).
Постановою детектива НАБУ від 14 жовтня 2025 року призначено комп'ютерно-технічну експертизу мобільного телефону Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, та планшета Аррlе Ipad, model А2229, s/n НОМЕР_2 (т.4 а.с.21-22).
Слідчим суддею відмовлено у накладенні арешту на планшет Аррlе Ipad Pro, model MVVDLL/A, s/n DT9QRWQYVH, вилученого під час проведення обшуку 09 жовтня 2025 року, з огляду на те, що цей пристрій, зі слів детектива, повернутий власнику, оскільки не містить інформації щодо вказаного кримінального провадження. Даний факт сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість клопотання детектива НАБУ та необхідність накладення арешту на мобільний телефон Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 , та планшет Аррlе Ipad, model А2229, з/п НОМЕР_2 , оскільки ухвалою слідчого судді від 06 жовтня 2025 року було надано дозвіл на їх вилучення, наявна постанова детектива НАБУ від 10 жовтня 2025 року про визнання їх речовими доказами, вказані речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також дані, що зберігаються на вилучених носіях, мають значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні та є необхідність у проведенні експертного дослідження.
За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту стосовно порушення при проведенні обшуку гарантій адвокатської діяльності не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
Забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності. Забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов'язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом. Забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності (п.1-4 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов'язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги п.2-4 ч.1 цієї статті. Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.
Отже, законодавець передбачив участь представника ради адвокатів регіону під час обшуку з метою дотримання законодавчої вимоги про неможливість вилучення речей та документів, які становлять виключно адвокатську таємницю і не містять відомостей, що мають значення для досудового розслідування та не можуть бути отримані іншим шляхом.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_6 був отриманий у слідчого судді за клопотанням заступника Генерального прокурора - керівника САП із визначенням чіткого переліку речей і документів, дозвіл на відшукання яких надавався. Обшук в домоволодінні ОСОБА_6 09 жовтня 2025 року проводився за участю представників Ради адвокатів м.Києва ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Зважаючи на те, що під час вилучення мобільного телефону Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 ; планшета Аррlе Ipad, model А2229, з/п DMPCNC6DPV03 та планшета Аррlе Ipad Pro, model MVVDLL/A, s/n DT9QRWQYVH, ОСОБА_6 відмовився надати паролі чи розблокувати пристрої, з'ясувати повний зміст даних на місці проведення обшуку не виявилося можливим, у тому числі з метою дотримання законодавчої вимоги про неможливість вилучення речей та документів, які становлять виключно адвокатську таємницю і не містять відомостей, що мають значення для досудового розслідування.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Враховуючи те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, вилучені під час проведення обшуку пристрої, до яких їх власником доступ з подоланням логічного захисту обмежено, можуть містити дані, які мають значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні, відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України є доказами злочину та можуть містити інформацію, яка є необхідною для проведення експертного дослідження, тому, з метою виконання завдань кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться у клопотанні детектива. Незастосування заборони користуватись, розпоряджатись цим майном може призвести до втрати та знищення доказів злочину.
Окрім того, слідчим суддею з метою забезпечення гарантій адвокатської діяльності заборонено стороні обвинувачення здійснювати огляд пристроїв, а також скопійованої з них інформації, за відсутності підозрюваного ОСОБА_6 або його представника та представника ради адвокатів регіону, крім випадку, передбаченого абз.4 ч.2 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У випадку виникнення будь-яких сумнівів щодо відношення тих чи інших даних виключно до адвокатської таємниці, такий огляд має бути припинений для надання можливості власникам майна звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна з метою вирішення належності до адвокатської таємниці та відповідно відсутності потреби у подальшому арешті майна. Тому, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням положень щодо забезпечення гарантій адвокатської таємниці.
Щодо наявності підстав для накладення арешту на грошові кошти, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Випадки застосування спеціальної конфіскації визначені ст.96-2 КК України.
Оскільки стороною обвинувачення не оскаржувалося рішення слідчого судді в частині недоведення детективом необхідності накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою можливої подальшої їх спеціальної конфіскації, тому колегія суддів розглядає питання щодо можливої конфіскації цих грошових коштів як виду покарання.
Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, який, згідно з ч.5 ст.12 КК України, є тяжким злочином, та у випадку доведеності його вини, суд може призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.173 КПК України у клопотанні наведені правові підстави для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри, а тому є достатні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному.
Під час проведення обшуку 09 жовтня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_6 виявлено та вилучено, у тому числі, грошові кошти у сумі 121 900 доларів США та 30 000 Євро, які постановою детектива НАБУ від 10 жовтня 2025 року визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч.1 ст.67 СК України дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Відповідно до ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з наявною в матеріалах кримінального провадження копією свідоцтва про шлюб, між ОСОБА_6 та ОСОБА_18 22 вересня 2006 року укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №846 (т.4 а.с.199). Доказів того, що на день розгляду клопотання про арешт майна шлюб між ними розірвано, матеріали кримінального провадження не містять.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, що вилучені під час проведення обшуку 09 жовтня 2025 року грошові кошти набуті ОСОБА_6 чи ОСОБА_10 до шлюбу; чи за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; чи, набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що кошти в сумі 121 900 доларів США та 30 000 Євро є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно з ст.63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність підстав для накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку кошти, що перебувають у спільній сумісній власності підозрюваного ОСОБА_19 та його дружини ОСОБА_10 . Разом з тим, слідчим суддею не оцінено обґрунтованість втручання у право на мирне володіння ОСОБА_10 майном в контексті ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_10 не має статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, а тому, з метою дотримання її прав як співвласника такого майна, апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та представника власника майна ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 слід задовольнити частково: скасувати арешт на 1/2 частину грошових коштів, вилучених 09 жовтня 2025 року під час проведення обшуку, які на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_10 .
При цьому, накладення арешту 1/2 частину грошових коштів, які на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_6 є пропорційним та співмірним завданням цього кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про те, що стороною захисту не доведено, що внаслідок накладення арешту на вилучені грошові кошті підозрюваний буде позбавлений можливості сплачувати за навчання дітей, оскільки жодних доказів того, що витрати на приватні навчальні заклади перевищують розмір доходу ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження не містять та спростовуються податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023-2025 роки (т.5 а.с.59-68, 171-175). Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження, та не призведуть до надмірного обмеження або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не надано доказів і судом не встановлено, що вилучені кошти є предметом, засобом або результатом злочину, тому на них не може бути накладено арешт, є необґрунтованими, оскільки сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про їх арешт, у тому числі, з метою можливої конфіскації як виду покарання.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.98, 132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та представника власника майна ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року в частині накладення арешту на 1/2 частину грошових коштів у сумі 121 900 дол. США та 30 000 Євро, які на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_10 , скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ в цій частині відмовити.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4