Справа № 991/9548/25
Провадження 1-кп/991/117/25
04.11.2025 Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
за участі:
секретаря судового засіданняОСОБА_4
прокурораОСОБА_5
обвинуваченогоОСОБА_6
його захисника, адвокатаОСОБА_7
представника потерпілого АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 991/9548/25 (провадження № 1?кп/991/117/25) за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
І. Історія провадження
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.
1.2. 04.11.2025 до суду від прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1.2.1. Потребу у застосуванні такого заходу прокурор пояснювала обґрунтованістю висунутого ОСОБА_6 обвинувачення на підставі зібраних під час досудового розслідування доказів, існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
1.2.2. Ризик переховування обвинуваченого від суду прокурор обґрунтовує тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та процесуальною поведінкою обвинуваченого, який тривалий час переховувався від органів досудового розслідування та суду.
1.2.3. Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор мотивує тим, що жоден свідок ще не був допитаний судом, а тому ОСОБА_6 може незаконно впливати на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
1.2.4. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_6 під час вчинення кримінального правопорушення, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами. Крім того, обвинувачений особисто та через інших осіб має стійкі ділові та дружні зв'язки з представниками правоохоронних органів, органів державної влади, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом погроз, тиску на учасників кримінального провадження, що у сукупності вказує на реальну можливість ОСОБА_6 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
1.2.5. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 прокурор мотивує тим, що впродовж вчинення цього кримінального правопорушення, було вчинено ряд інших протиправних дій іншими особами за вказівкою обвинуваченого, тому існує імовірність того, що ОСОБА_6 може продовжити вчиняти кримінально-протиправні дії.
1.2.6. На підставі наведеного, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, даних про його особу, вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, тому вважає, що існує необхідність у застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1.2.7. Обґрунтовуючи необхідність визначення розміру застави, що перевищує 300 розмірів мінімальної заробітної плати, прокурор посилалась на майновий стан обвинуваченого та членів його родини, наявність у їх власності нерухомого майна та транспортних засобів, а також на розмір шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням та його тяжкість, яке є особливо тяжким корупційним злочином.
1.3. В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 надав суду письмові заперечення на клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в яких він просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання. Зазначив, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про існування ризиків, наведених у клопотанні. Вказує на те, що ОСОБА_6 не переховувався від органів досудового розслідування та суду, а його неодноразові виїзди за кордон були пов'язані із тим, що обвинувачений проживав за кордоном та мав там центр життєвих інтересів. При цьому, останній виїзд ОСОБА_6 за кордон відбувся задовго до повідомлення йому про підозру. Крім того, сторона захисту звертає увагу на те, що процесуальна поведінка ОСОБА_6 під час судового розгляду кримінального провадження № 52021000000000006 була сумлінною, обвинувачений до моменту його затримання на території Федеративної Республіки Німеччина (далі - ФРН), а саме до 14.04.2025 приймав участь у судових засіданнях дистанційно, за допомогою підсистеми «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а також повідомляв суду свої контактні дані та фактичне місце проживання у Канаді. Також захист наголошує на тій обставині, що ОСОБА_6 добровільно погодився на його видачу до України для притягнення до кримінальної відповідальності. Щодо визначеного прокурором розміру застави, то адвокат вважає його необґрунтованим.
ІІ. Позиції сторін судового провадження
2.1. Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала з викладених у ньому мотивів та просила його задовольнити.
2.2. Захисники обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Підтримав доводи, викладені ним у письмових запереченнях.
2.3. Обвинувачений ОСОБА_6 просив застосувати до нього менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
2.4. Представник потерпілого АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_8 щодо задоволення клопотання покладалась на розсуд суду.
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду
3.1. Заслухавши думку учасників судового засідання, перевіривши доводи поданого клопотання, колегія суддів дійшла до таких висновків.
3.2. Правове регулювання
Запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 2 ст. 131 цього кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам того, що останній переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду; знищить, сховає або спотворить будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливатиме на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При цьому, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим вищеперерахованих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
3.3. Встановлені судом обставини
Під час розгляду поданого прокурором клопотання, відповідно до положень ст. 194 КПК України, з урахуванням доводів клопотання, позиції сторін у судовому засіданні, суду належить встановити:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення;
- наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може здійснити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду,незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам;
- обґрунтованість розміру застави;
-необхідність покладення обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
3.4. Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення
Судом встановлено, що в межах цього кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах.
25.10.2023 детективом Національного антикорупційного бюро України складено, а прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора погоджено, повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Того ж дня, у зв?язку із неможливістю вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру нарочно, органом досудового розслідування відповідне повідомлення про підозру ОСОБА_6 у порядку статей 135, 278 КПК України направлено на останнє відоме місце проживання та місце реєстрації, вручено до житлово-експлуатаційної організації за місцем реєстрації та за місцем роботи.
22.07.2024 складено, затверджено та направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 за обвинуваченням в тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т. 1, а.с. 1-127).
З огляду на те, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України, ОСОБА_6 на теперішній час перебуває у статусі обвинуваченого, що нівелює потребу в оцінюванні обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зупиняється на оцінці вірогідності вчинення обвинуваченим позапроцесуальних дій, які будуть перешкоджати судовому розгляду, тобто на доведеності заявлених прокурором ризиків.
3.5. Щодо ризику переховування від суду
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 , поряд з іншими членами організованої групи, обвинувачується в тому, що внаслідок їх спільних умисних протиправних дій ДП «НАЕК «Енергоатом» за угодою від 09.12.2020 № 30-146-08-20-00167 придбано частину обладнання системи радіаційного контролю за суму 148 739 966,81 грн, вартість якої складала 49 731 632,23 грн, внаслідок чого ДП «НАЕК «Енергоатом» спричинено збитки на суму 99 008 334,58 грн, що у більше ніж шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та згідно з приміткою 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.
Вказані дії кваліфіковані як заволодіння організованою групою чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великому розмірі, тобто за ч. 5 ст. 191 КК України.
Вказане кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином. Покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбачає позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Крім того, вказане кримінальне правопорушення, згідно з приміткою до ст. 45 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням, що унеможливлює застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом чи звільнення від відбування покарання з випробуванням до цих правовідносин.
На переконання суду, суворість можливого покарання може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 , викликався до органу досудового розслідування в порядку, визначеному главою 11 КПК України, однак не з'являвся на них, у зв'язку з чим постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 14.11.2023 його було оголошено у міжнародний розшук (т. 2, а.с. 50 зворот-51).
Відповідно до протоколу огляду від 25.10.2023 згідно з яким проведено огляд інформації (комп'ютерних даних), що зберігаються в Інтегрованій міжвідомчій інфмаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль «АРКАН» ОСОБА_6 02.02.2023 покинув територію України та станом на момент проведення огляду до України не повернувся.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 (справа № 991/10323/23) підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та постановлено після затримання і не пізніш як через 48 годин з часу доставки ОСОБА_6 до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід у встановленому законом порядку (т. 2, а.с. 25-36, т. 3, а.с. 158-180).
14.04.2025 ОСОБА_6 було затримано на території ФРН НЦБ Інтерполу в ФРН (т. 3, а.с. 152-153).
22.05.2025 Міністерство юстиції України відповідно до Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року на підставі клопотання Вищого антикорупційного суду про видачу особи для притягнення до кримінальної відповідальності від 15.05.2025 (т. 2, а.с. 54-57) звернулось до Федерального Міністерства юстиції ФРН із запитом про видачу ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 70).
17.10.2025 до суду надійшов лист Міністерства юстиції України згідно з яким Федеральним Міністерством юстиції ФРН прийнято рішення про видачу до України ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності, з урахуванням згоди вказаної особи на його видачу в Україну у спрощеному порядку (т. 2, а.с. 89).
Як вбачається із листа Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України № 158590-2025 від 23.10.2025 Міністерством юстиції України дано доручення щодо проведення процедури видачі (екстрадиції) ОСОБА_6 з ФРН до України від 14.10.2025 № 148580/178117-30-25/12.4. При цьому фактичну передачу ОСОБА_6 заплановано здійснити 03.11.2025 на українсько-польському кордоні в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» («Корчова») Львівської області (т. 2, а.с. 99).
03.11.2025 о 19 год 38 хв у пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» («Корчова») Львівської області ОСОБА_6 був затриманий детективом НАБУ ОСОБА_9 у присутності детективів НАБУ ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , захисника - адвоката ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 184-186).
Таку поведінку ОСОБА_6 як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження суд розцінює як спроби переховування від органів досудового розслідування та суду.
При цьому, доводи захисника про те, що перебування ОСОБА_6 за кордоном обумовлене його проживанням за кордоном суд вважає неспроможними.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із заперечень захисника на клопотання прокурора, ОСОБА_6 було достеменно відомо як про розпочате щодо нього досудове розслідування, так і про судове провадження, однак останній до України не повертався та продовжував ухилятись від органів досудового розслідування та суду допоки не був затриманий уповноваженими особами НЦБ Інтерполу в ФРН.
Суд звертає увагу на те, що з моменту набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, поряд із набуттям низки прав, передбачених законом, на останнього покладаються певні обов'язки, зокрема прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
Таким чином, з огляду на те, що починаючи з 25.10.2023 ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного, він був зобов'язаний повернутись до України та прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Однак вказаного обов'язку ОСОБА_6 дотримано не було.
Встановлено, що ОСОБА_6 має 2 паспорти громадянина України для виїзду за кордон та під час воєнного стану 10 разів перетинав державний кордон України.
Також не викликає сумніву фінансова спроможність ОСОБА_6 переховуватися від суду та його можливість тривалий час проживати, як на території України, так і за її межами. До таких висновків можна дійти проаналізувавши документи щодо доходів ОСОБА_6 .
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість доводів прокурора щодо існування вказаного ризику, оскільки з метою уникнення покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі доведення його винуватості, ОСОБА_6 має реальну та фінансову можливість тривалий час переховуватись від органів досудового розслідування та суду, як на території України, так і за її межами.
3.6. Щодо ризику впливу на свідків та інших обвинувачених
Під час оцінки цього ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Зазначене, у поєднанні із можливістю ОСОБА_6 впливу на інших осіб шляхом використання набутих зв'язків серед державних, правоохоронних та інших органів, дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, для зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на продовження існування вказаного ризику, суд також вважає необхідним встановлення ОСОБА_6 заборони спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими, вказаними у клопотанні.
3.7. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
Обґрунтовуючи існування вказаного ризику прокурор посилається на те, що за вказівками ОСОБА_6 працівники ТОВ «БК КБР», зокрема ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у період часу з 04.12.2020 по 09.12.2020 приймали участь у створенні видимості проведення маркетингового дослідження щодо вибору постачальника на виконання робіт по проекту «Будівництво ЦСВЯП», за результатами якого укладено договір від 09.12.2020 № 30-146-08-20-00167, а саме здійснювали спотворення комерційної пропозиції ТОВ «Фірма Рубіж» від 07.12.2020.
Поряд з цим, прокурор у клопотанні не навів жодних доводів, які б свідчили про те, що вищенаведена обставина будь-яким чином свідчить імовірність перешкоджання ОСОБА_6 кримінальному провадженню.
Таким чином вказаний ризик не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання.
3.8. Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується
Зазначаючи про існування вказаного ризику, прокурор у клопотанні посилається на інформацію, зазначену у протоколі огляду від 05.04.2023 з додатками, відповідно до якої ОСОБА_12 та ОСОБА_6 створювали видимість конкуренції на ринку, та штучні умови для забезпечення перемоги ТОВ «БК КБР» у маркетинговому дослідженні та укладення договору на необхідну їм суму (т. 4, а.с. 171-230).
Поряд з цим, наведені обставини жодним чином не вказують на імовірність вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення чи на продовження вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про вірогідність вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, стороною захисту не зазначено.
З урахуванням наведеного, а також того, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд констатує, що існування такого ризику стороною обвинувачення доведено не було.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому ж провадженні.
Що стосується доводів сторони захисту про відсутність доказів, які б свідчили про існування вказаних ризиків, то суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні ризиків кримінальний процесуальний закон не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза будь-яким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити, що в даному випадку було доведено стороною обвинувачення.
3.9. Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам
У своєму клопотанні орган обвинувачення прохає суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення на підставі наданих доказів довела наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні.
Суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його сімейний стан, вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання на території України, відсутність судимостей, існування двох ризиків, дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним для запобігання встановленим ризикам,для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та з метою дієвості цього кримінального провадження.
Обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не було доведено.
Інший, більш м'який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт, на переконання суду не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти доведеним ризикам.
3.10. Щодо обґрунтованості розміру застави
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
У клопотанні прокурор прохає визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 50 000 000,00 грн.
При цьому, необхідність визначення застави у такому розмірі прокурор мотивує сімейним та майновим станом ОСОБА_6 , а також розміром завданої обвинуваченим майнової шкоди.
Відповідно до актового запису про шлюб № 18 від 10.01.2017 ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_14 (т. 4, а.с. 4-5), 14.09.2017 у них народився син - ОСОБА_15 (т. 4, а.с. 26).
Із наданих суду доказів, щодо майнового стану вбачається, що за період з першого кварталу 2020 року по другий квартал 2023 року ОСОБА_6 отримав дохід у розмірі 7 597 254 грн, його дружина за цей період отримала - 471 070 грн (т. 4, а.с. 24-25).
Доказів перебування у власності обвинуваченого ОСОБА_6 нерухомого майна, стороною обвинувачення не надано.
Що стосується майна членів родини обвинуваченого, а саме його дружини - ОСОБА_16 , то відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у її власності перебуває таке майно:
- земельна ділянка з кадастровим номером 3222482400:03:001:0018 площею 0,1 га, придбана 03.06.2021 згідно договору купівлі-продажу №?277 від 03.06.2021, вартістю 545 000,00 грн;
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею площею 224,5 кв.м, дата державної реєстрації: 10.02.2021, який зареєстрований на підставі декларації про готовність об?єкта до експлуатації від 23.07.2020;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:010:5236 площею 0,0474 га, яка зареєстрована 15.08.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2020 № 326;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:010:5235 площею 0,0523 га, яка зареєстрована 15.08.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2020 № 326;
- квартира за адресою: АДРЕСА_3 , права власності на яку зареєстровано 22.05.2018 на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 23.10.2015 № 72175 та додаткових угод до нього;
- квартира за адресою: АДРЕСА_4 , права власності на яку зареєстровано 21.05.2018 на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 17.03.2016 № 73864 та додаткових угод до нього (т. 4, а.с. 11-20).
Також встановлено, що у власності ОСОБА_6 перебуває автомобіль Dodge Challenger, 2021 року випуску, дата реєстрації: 19.05.2021, підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу, вартістю 980 000,00 грн, а у власності його дружини - автомобіль Honda Accord, 2013 року випуску, дата реєстрації: 13.03.2019 (т. 4, а.с. 21-23).
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 є засновником ТОВ «БК КБР», його частка в статутному капіталі становить 100 % - 2 000 000,00 грн.
Крім того, ТОВ «БК КБР» є співзасновником консорціуму «НЕСТРА» (ЄДРПОУ: 44453808), де його частка у статутному капіталі 90 % - 9 000 000,00 грн.
При цьому ТОВ «БК КБР» є власником наступних транспортних засобів, набутих під час вчинення кримінального правопорушення, а саме:
- Hyundai Tucson, 2020 року випуску, дата набуття права власності - 19.05.2020, підстава набуття права власності - первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації, вартістю 649 900,00 грн;
- Hyundai Tucson, 2019 року випуску, дата набуття права власності - 22.01.2020, підстава набуття права власності - первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації, вартістю 677 750,00 грн;
- Renault Express, 2021 року випуску, дата набуття права власності - 25.06.2021, підстава набуття права власності: первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації, вартістю 529 440,00 грн;
- Renault Express, 2021 року випуску, дата набуття права власності - 16.06.2021, підстава набуття права власності: первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації, вартістю 535 000,00 грн;
- Audi Q5 2020 року випуску, дата набуття права власності - 30.04.2021, підстава набуття права власності - первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації, вартістю 2 077 866,71 грн;
- Porshce Cayenne 2020 року випуску, дата набуття права власності - 12.01.2022, підстава набуття права власності: первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації, вартістю 4 171 500,00 грн;
- Audi RS7 2021 року випуску, дата набуття права власності - 23.07.2021, підстава набуття права власності - первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації, вартістю 4 749 520,00 грн;
- Opel Combo 2021 року випуску, дата набуття права власності - 30.12.2021, підстава набуття права власності - первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації;
- МАЗ КС-55727-С (вантажний авто), дата набуття права власності - 27.07.2021, підстава набуття права власності - первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації;
- МАЗ 650128 (вантажний авто), дата набуття права власності - 11.09.2021, підстава набуття права власності - первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації;
- МАЗ КС-55727-С (вантажний авто), дата набуття права власності - 12.08.2021, підстава набуття права власності - первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації.
Дослідивши докази щодо майнового стану обвинуваченого та його дружини, враховуючи встановлені судом ризики, обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, розмір завданої ним шкоди, суд встановив, що прокурором доведено існування виключного випадку, який дозволяє призначити обвинуваченому заставу у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання суду, застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 , покладених на нього обов'язків.
З урахуванням того, що питання, яке вирішується, пов'язане з обмеженням свободи особи на вільне пересування, визначення розміру застави набуває особливого значення. Розмір грошових коштів, з одного боку, повинен слугувати належною гарантією виконання обвинуваченим обов'язків, покладених на нього чинним процесуальним законодавством. З іншого боку, такий розмір не повинен бути непомірним для особи.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що визначена прокурором застава у розмірі 50 000 000,00 грн є завідомо непомірною для обвинуваченого, а тому така сума має бути зменшена судом.
При визначенні розміру застави, враховуючи майновий стан обвинуваченого та членів його родини, обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення та спричинену ним шкоду, суд вважає, що застава у розмірі 25 000 000,00 грн цілком здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме обвинуваченого від реалізації наявного ризику.
3.11. Щодо покладення на обвинуваченого обов'язків
В ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави судом зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 2 ч. 3 ст. 182 КПК України).
Враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне при застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, у разі внесення ним застави, покласти на нього передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, об'єктивна необхідність у яких доведена прокурором, а саме:
- прибувати до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у цьому кримінальному провадженні та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 щодо обставин кримінального провадження;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України;
- носити електронний засіб контролю.
Стороною обвинувачення доведено існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, які виправдовують необхідність покладення на ОСОБА_6 вказаних обов'язків.
Водночас, з огляду на стадію розгляду кримінального провадження, суд вважає, що прокурор не обґрунтував потребу в застосуванні до ОСОБА_6 обов'язків повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи та не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу прокурора, тому в цій частині клопотання задоволенню не підлягає.
Строк дії обов'язків суд визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, - два місяці з моменту внесення застави.
3.12. Висновки суду
Застосування до обвинуваченого певних обмежень, яким в цьому випадку є тримання від вартою із визначенням розміру застави, повинно мати як правове, так і фактичне підґрунтя, бути пропорційним заявленим стороною обвинувачення ризикам та не створювати для нього несправедливого чи надмірного тягаря.
За наслідком розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, що у сукупності із висунутим йому обвинуваченням, обумовлює необхідність застосування до нього виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання судом не були встановлені.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 191, 193, 194, 196, 197, 369, 372, 376 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ? задовольнити частково.
2. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.01.2026 включно.
3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 25 000 000 (двадцять п'ять мільйонів) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок Вищого антикорупційного суду (за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259; номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 ).
4. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії цієї ухвали.
5. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- прибувати до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у цьому кримінальному провадженні та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 щодо обставин кримінального провадження;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України;
- носити електронний засіб контролю.
6. Строк дії обов'язків, покладених судом, визначити на два місяці з моменту внесення застави.
7. З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
8. Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
9. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3