Провадження № 22-ц/821/1352/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 386/243/25 Категорія: 304090000 Москаленко І. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
10 листопада 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Михайло Олександрович,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Михайла Олександровича на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року (у складі судді Москаленко І.В.) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В січні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.01.2024 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10990596, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 8100 грн.
Однак, всупереч підписаній угоді, відповідачка не виконала умови договору, не сплатила відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснила повне погашення коштів за договором, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості в розмірі 30327,21 грн, з яких: 9720 грн - заборгованість за тілом кредиту та комісія; 20607,21 грн - заборгованість за відсотками.
22.01.2024 між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10990596 від 21.01.2024.
16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10990596 від 21.01.2024.
На підставі викладеного вище, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило суд задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 30327,21 грн та судові витрати.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.05.2025 позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 28326,51 грн, яка складається з: 8100 грн - тіло кредиту; 18606,51 грн - заборгованість за відсотками; 1620 грн - комісія.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» судовий збір в розмірі 2262 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6538 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка умови кредитного договору належним чином не виконала, отримані кошти та кошти за користування кредитом позивачу не повернула, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що на відповідачку, як на дружину військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зі змінами в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, з дати набрання ним чинності з 18.05.2024, а тому штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не повинні нараховуватися з 18.05.2024.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представником відповідача - адвокатом Ткаченком М.О. подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.05.2025 в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом в розмірі 18606,51 грн та комісії в розмірі 1620 грн скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом та комісії винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
Вважає, що ОСОБА_1 як дружина військовослужбовця, який призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, має право на пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з моменту призову її чоловіка на військову службу.
Разом з тим, зазначає, що положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підпадає під загальний принцип права, передбачений ст. 58 Конституції України про зворотну дію закону в часі, оскільки дана норма покращує становище особи та звільняє її від цивільно-правової відповідальності.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з частиною третьою ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України ).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи 21.01.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Качай гроші» було укладено договір кредитної лінії № 00-10990596, відповідно до якого товариство надає позичальнику кредит у розмірі 8100 грн, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Строк позики складає 360 календарних днів, тип кредиту: кредитна лінія, дата повернення кредиту: 15.01.2025, тип процентної ставки: фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,47 % від суми кредиту за кожен день користування, знижена процентна ставка - 0,25 % від суми кредиту за кожен день користування, одноразова комісія: 1620 грн.
Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника (а.с. 49-53).
Відповідно до витребуваної судом першої інстанції інформації з АТ «Універсал Банк», на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . 21.01.2024 на вказану платіжну картку надійшов платіж у розмірі 8100 грн (а.с. 94-96).
22.01.2024 ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10990596 від 21.01.2024 згідно з реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с. 14-18).
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 22?01/2024 від 22.01.2024 від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 9760,50 грн (а.с. 23).
16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10990596 від 21.01.2024 (а.с. 25?29).
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30327,31 грн (а.с. 35).
Відповідачка належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого сума боргу за кредитним договором № 00-10990596 від 21.01.2024 склала 30327,21 грн, з яких: 8100 грн - заборгованість по кредиту, 20607,21 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1620 грн - заборгованість за комісією, що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором та детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с. 12-13).
Свого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 до суду не надавала.
Як вбачається з копії свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 17.10.2017 (а.с. 104).
Як вбачається з довідки т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 призваний на військову службу по мобілізації 03.03.2022 до військової частини НОМЕР_2 (а.с. 121).
Згідно з копії довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 12.12.2022 молодший сержант ОСОБА_2 отримав травму, пов'язану з проходженням військової служби.
Також до матеріалів справи долучено копію посвідчення учасника бойових дій та копію військового квитка ОСОБА_2 .
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 169 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України ).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Сторонами не заперечується факт укладення договору кредитної лінії № 00-10990596 від 21.01.2024.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суть апеляційної скарги зводиться лише до незгоди відповідача в частині задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків в розмірі 18606,51 грн та комісії в розмірі 1620 грн, жодних інших доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить, тому апеляційний суд здійснює перегляд судового рішення лише в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Щодо доводів відповідача про те, що вона звільнена від сплати відсотків за користування кредитом та комісії як дружина військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації, апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
У п. 2 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Враховуючи, що пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.
Крім того, в прикінцевих положеннях Закону № 1275-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» прописано про надання зазначеній нормі дії в часі у межах конкретно визначеного періоду, а саме: військовослужбовцям - з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18.03.2014 відповідно до Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» по теперішній час.
Відповідно до свідоцтва про шлюб відповідачка стала дружиною ОСОБА_2 17.10.2023, відтак на неї розповсюджуються положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» з 18.05.2024 звільнена від сплати відсотків за користування кредитом.
Кредитний договір укладено 21.01.2024, тобто на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 була членом сім'ї військовослужбовця.
В період з 21.01.2024 по 17.05.2024 частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Тобто, під час дії кредитного договору, а саме в період з 21.01.2024 по 17.05.2024, дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.
Редакція частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18.05.2024 та діяла до 08.02.2025.
Отже, проценти за договором кредитної лінії № 00-10990596 від 21.01.2024 слід нараховувати за період з 21.01.2024 по 17.05.2024.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» з 18.05.2024 звільнена від сплати відсотків за користування кредитом.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адже суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, а підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстави для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Михайла Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року у даній справі, в оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар