Житомирський апеляційний суд
Справа №296/8714/24 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В. М.
Категорія 56 Доповідач Талько О. Б.
04 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Талько О.Б.,
суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
за участю секретаря Нестерчук М.Д..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/8714/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про стягнення безпідставно набутих коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шкирі В. М.,-
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що його мати ОСОБА_2 проживала в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У 2015 році працівники Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» за невідомих обставин незаконно оформили на ім'я ОСОБА_2 особовий рахунок № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 вказує, що, проживаючи у 2021 році у вказаному будинку, він випадково виявив, що відповідач тривалий час надсилав ОСОБА_2 завідомо неправдиві рахунки № НОМЕР_1 із завищеними сумами плати за доставку природного газу до будинку, внаслідок чого з червня 2021 року позивач розпочав особисто власними коштами оплачувати рахунки №400262303 за доставку природного газу до вказаного будинку. Так, за період з 06.07.2021 року по 01.04.2022 року він оплатив рахунки відповідача на суму 1473,76 грн.
09.02.2022 року відповідач незаконно припинив газопостачання до вказаного будинку.
Зазначив, що 08.07.2024 року подав заяву, в якій просив відповідача повернути кошти в сумі 1473,76 грн, як помилково сплачені за доставку природного газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , надавши копії квитанцій, проте відповідач не відреагував на заяву. Оскільки він ніяк не пов'язаний з вказаним будинком, то, відповідно, не мав сплачувати рахунки матері.
Таким чином, просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» на свою користь помилково сплачені ним кошти в сумі 1473,76 грн за період з 06.07.2021 року по 01.04.2022 року за доставку природного газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Зокрема, зазначає, що між його матір'ю ОСОБА_2 та відповідачем ніколи не існувало жодних договірних зобов'язань щодо доставки газу до будинку. Суд послався на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17, яка регулює інші правовідносини.
Не погоджується з висновками суду про те, що його поведінка щодо вимоги про повернення коштів є суперечливою та недобросовісною, лише через те, що протягом тривалого часу він здійснював платежі на користь відповідача регулярно та добросовісно.
Вважає, що суд безпідставно стягнув з нього судовий збір у розмірі 1211,20 грн, оскільки спірні правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Зокрема, зазначає, що правовідносини між споживачем та газорозподільним підприємством регулюються Типовим договором на розподіл природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015, а також Кодексом газорозподільних систем, затверджених Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015. Позивач в апеляційній скарзі неодноразово зазначає, що за період з 06.07.2021 року до 01.04.2022 року помилково оплатив рахунки відповідача на суму 1473,76 грн. Водночас позивач не надав доказів звернення до відповідача щодо проведення взаємозвірки фактично використаних об'ємів природного газу використаних об'ємів природного газу, які були зафіксовані АТ «Житомиргаз», що здійснювало діяльність з розподілу природного газу у межах території ліцензійної діяльності по 31.08.2023 року. Позивач не надав доказів того, що передавав оператору газорозподільної системи дані про споживання того обсягу природного газу, який вважає вірним. Отже, обсяг річної замовленої потужності для об'єкта ОСОБА_3 та, відповідно, заборгованість, яка була зафіксована за період з 06.07.2021 року по 01.04.2022 року, є вірними, сформовані відповідно до даних, які містились на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, а відтак у позивача відсутні докази безпідставності здійснення оплат на загальну суму 1473,76 грн за послугу розподілу природного газу.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.07.2023 року ОСОБА_1 подав керівнику Овруцького відділу Коростенської окружної прокуратури заяву про вчинення злочинів майстром Овруцького відділення АТ "Житомиргаз" ОСОБА_4
08.07.2024 року позивач подав до АТ "Житомиргаз" заяву про повернення 1473,76 грн сплачених за доставку природного газу за період з 06.07.2021 року по 01.04.2022 року, нарахованих по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-5), яка отримана 15.07.2024 року.
Листом від 10.02.2023 року позивача повідомлено про розгляд його звернення від 27.01.2023 року.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 сплатив на рахунок відповідача 1473,76 грн, ( за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я споживача ОСОБА_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ), а саме: 06.07.2021 - 177,92 грн. за розподіл природного газу; 05.08.2021- 177,51 грн. за розподіл природного газу; 07.09.2021- 177,92 грн. за розподіл природного газу; 05.10.2021- 177,92 грн. за розподіл природного газу; 08.11.2021- 177,92 грн. за розподіл природного газу; 06.12.2021- 177,90 грн. за розподіл природного газу; 06.01.2022- 177,92 грн. за розподіл природного газу; 18.02.2022- 177,92 грн. за розподіл природного газу; 31.03.2022 року- 50,38 грн. за розподіл природного газу за період.
Матеріали справи також свідчать, що за вказаним особовим рахунком щодо об'єкта побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування об'ємів спожитого природного газу здійснювалося на 1 людину, річна замовлена потужність 314,00 м.куб., яка діяла з 30.09.2021. Вказана обставина підтверджується листом відповідача, наданим на адвокатський запит.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач добровільно та свідомо сплатив на рахунок відповідача 1473 грн. 76 коп. в якості сплати за надані послуги з розподілу природного газу , будучи обізнаним про те, що безпосередньо у нього відсутнє зобов'язання зі сплати цих коштів.
Вказані кошти були сплачені ОСОБА_1 за послуги з розподілу природного газу , які надавалися за особовим рахунком, відкритим на ім'я його матері.
Також суд зазначив, що оскільки позивач не був зобов'язаний перераховувати ці кошти внаслідок відсутності будь-яких договірних правовідносин із відповідачем, а також внаслідок відсутності будь-яких інших зобов'язань, проте він здійснював ці платежі систематично протягом тривалого часу, його вимога про стягнення цих коштів свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Так, відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, про те, що «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
При визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти поверненню потерпілій особі, необхідно враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї немає зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 185/446/18.
Матеріали цивільної справи дійсно не містять доказів, що між сторонами існують договірні зобов'язання з приводу доставки та розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте позивач добровільно та свідомо протягом тривалого часу здійснював сплату коштів за надання послуг з розподілу природного газу за особовим рахунком, відкритим на ім'я його матері. Однак у подальшому, через тривалий проміжок часу, ОСОБА_1 вимагає повернення цих коштів, що вказує на його очевидну суперечливу поведінку, яка виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 1473,76 грн.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1211 грн.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що кошти у розмірі 1473 грн. 76 коп. були сплачені ОСОБА_1 за надані відповідачем послуги з розподілу природного газу побутовому споживачеві.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, мають характер «споживач - постачальник послуги» та регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, згідно з якими споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Та обставина, що при зверненні до суду з даною вимогою правовою підставою позивач зазначив положення статті 1212 ЦК України, не змінює характер спірних.
За таких обставин, судом першої інстанції безпідставно покладено на позивача обов'язок сплатити судовий збір.
Таким чином, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню.
В частині відмови у задоволенні позову рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів, - залишити без змін.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2025 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: