Справа № 165/1571/22 Провадження №11-кп/802/468/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022030520000235 від 28 травня 2022 року за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 та першого заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_7 ,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Нововолинська Волинської області, українку, громадянку України, освіта повна загальна середня, не одружену, не працюючу, інвалідом І-ІІ групи не являється, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , судиму:
вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2017 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70, ст. 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки шість місяців з іспитовим строком два роки, згідно ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2019 року у зв'язку із скасуванням іспитового строку, направлена на для відбуття покарання у виді позбавлення волі;
вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців, звільнена 05 травня 2021 року по відбуттю строку покарання;
вироком Личаківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2022 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, строк покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання,
- визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2022 року, та остаточно призначено покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці.
Строк покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з часу набрання вироком законної сили.
Визначено зарахувати до строку покарання ОСОБА_7 її попереднє ув'язнення за період з 27 червня 2022 року по день набрання даним вироком законної сили включно, із розрахунку, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України - одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної застосований до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що вона 27 травня 2022 року, приблизно о 12 год. 20 хв. ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, який введений Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року "Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні", строк якого продовжено з 05 год. 30 хв. 26 березня 2022 року строком на тридцять діб Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2119-ІХ від 15 березня 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні", продовжений строк дії воєнного стану з 05 год. 30 хв. 25 квітня 2022 року строком на тридцять діб Указом Президента України №259/2022 від 18 квітня 2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2212-ІХ від 21 квітня 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні", продовжений строк дії воєнного стану з 05 год. 30 хв. 25 травня 2022 року строком на дев'яносто діб Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2263-ІХ від 22 травня 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні", перебуваючи у під'їзді загального користування №1, будинку АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу із сходинкової клітки між четвертим та п'ятим поверхами, повторно, таємно викрала велосипед марки "AZIMUT", модель "VADER", заводський номер G1611883747, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/103-22/4290-ТВ від 03 червня 2022 року становить 3399,67 грн., чим причинила Потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на вищевказану суму.
У поданих апеляційних скаргах:
- захисник обвинуваченої оскаржує вирок у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Перш за все, апелянт звертає увагу, що ряд доказів, зокрема, протокол огляду приміщення від 27.05.2022; висновок товарознавчої експертизи від 03.06.2022; відеозапис на DVD-R диску; безпідставно судом першої інстанції не визнано недопустимими доказами. Цим самим суд здійснив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Необґрунтовано судом відмовлено і в допиті ключових свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які були понятими при огляді приміщення і могли б підтвердити, що слідчий не міг одночасно вносити відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення та проводити слідчу дію огляд приміщення. Вказане мало бути наслідком визнання недопустимими доказами, тих доказів які отримані під час такої слідчої дії.
На переконання захисника, судом допущено порушення й в частині того, що відмовлено у задоволенні відводу судді ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження, залишено поза увагою відсутність у матеріалах справи процесуального рішення - постанови прокурора або слідчого про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 та її захиснику.
Захисник просить оскаржений вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
- прокурор не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію дій обвинуваченої, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Зазначає, що положення ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 застосовано не правильно, оскільки інкримінований їй злочин за ч. 4 ст. 185 КК України вона вчинила 27.05.2022, тобто до ухвалення 06.09.2022 попереднього вироку Личаківським районним судом м. Львова. Крім того, судом необґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, оскільки така врахована при кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 4 ст. 185 КК України, у формулі обвинувачення вказана кваліфікуюча ознака «повторно». Неправильно, на думку прокурора, судом визначено і початок строку відбування покарання ОСОБА_7 .
З огляду на наведене, прокурор просить оскаржений вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Виключити із мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 - «рецидив злочину». Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати з моменту приведення вироку до виконання, в іншій частині залишити без змін.
В судове засідання не з'явилася потерпіла ОСОБА_13 , яка належним чином була повідомлена про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження, клопотань про перенесення розгляду справи на адресу суду від неї не надходило. Учасники кримінального провадження, які з'явилися в судове засідання, не заперечували щодо продовження розгляду справи, а тому апеляційний суд вважає за можливе продовжити судовий розгляд за відсутності потерпілої відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційних скарг; думку обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника, прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги сторони захисту заперечила, підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За вимогами ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: 1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; 2) у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, мотиви призначення покарання.
Крім того, обґрунтування обвинувачення - це не перелік доказів, наданих органами досудового розслідування, а аналіз усіх зібраних у провадженні доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинуваченого, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.
Суд зобов'язаний саме після всебічного, повного і об'єктивного розгляду дати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для ухвалення обвинувального вироку.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, колегія суддів вважає її безпідставною, оскільки судом першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідженні всі докази, надані сторонами провадження, яким судом надана оцінка з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкриміновано їй кримінального правопорушення.
Апеляційні доводи захисника фактично аналогічні тим, які були належним чином перевірені судом першої інстанції під час судового розгляду та яким надано в судовому рішенні належну оцінку, з чим погоджується колегія суддів.
Твердження захисника в апеляційній скарзі щодо недоведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та недопустимість ряду доказів колегія суддів розцінює як вибудувану стратегію захисту задля уникнення обвинуваченою відповідальності за вчинений нею злочин. При цьому, такі доводи захисника ґрунтуються виключно на суб'єктивній думці апелянта та тлумаченні на свій розсуд кримінального процесуального законодавства.
Цілком необґрунтованими є доводи про визнання недопустимими доказами протоколу огляду приміщення від 27 травня 2022 року та витягу ЄРДР у кримінальному провадженні за №12022030520000235 від 27 травня 2022 рокуз посиланням на порушення слідчим вимог ст. 214 КПК України.
Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що відомості до ЄРДР за №12022030520000235 було внесено слідчим за заявою ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 185 КК України 27 травня 2022 року о 22 год. 28 хв. Огляд приміщення був проведений з 22 год. 35 хв. до 23 год. 10 хв., тобто початок слідчої дії було розпочато по спливу семи хвилин після внесення відомостей до ЄРДР, що підтверджується протоколом огляду приміщення від 27 травня 2022 року.
Враховуючи наявні та запровадженні на даний час електронні функціонали в державних установах, які стосуються оптимізації процесів діяльності таких установ, використання слідчим мобільних електронних засобів (мобільного телефону, планшету, ноутбука тощо) з доступом до всесвітньої мережі "Інтернет" будь-які сумніви у дотриманні слідчим коротких строків та відповідної хронології під час внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, проведенні подальшого досудового розслідування не виникає.
Не знайшли свого підтвердження і доводи про допущенні порушення при здійсненні огляду приміщення під'їзду №2 буд. 8 у 15 мікрорайоні у м. Нововолинську на першому поверсі де було виявлено та вилучено викрадений велосипед чорного кольору, оскільки огляд проводився в загальнодоступному місці, доступ до нього був вільний, проникнення до приміщень, доступ до яких будь-яким чином обмежений, не здійснювався.
Безпідставними, на думку колегії суддів, є і посилання захисника про визнання прокурора ОСОБА_14 таким, що здійснював у судовому провадженні повноваження прокурора з грубим порушенням та недотриманням встановленого законом порядку, оскільки такі спростовуються матеріалами провадження. Зокрема постановою про зміну групи прокурорів від 25 серпня 2022 року прокурора Нововолинського відділу окружної прокуратури ОСОБА_14 включено до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Також правильно констатовано судом першої інстанції у своєму рішенні, що відсутні будь-які порушення при повідомленні підозрюваної та її захисника про завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування, ознайомлення з ними, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Не вплинули на висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і ті обставини, на які посилається захисник, що в описовій частині висновку товарознавчої експертизи від 03 червня 2022 року допущено описку щодо місця вчинення злочину (під'їзд №2, а не під'їзд № 1), а в протоколі про зняття показань з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозаписи, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 28 травня 2022 року допущено описку в назві місяця, коли було здійснено таку слідчу дію. Наведені обставини є несуттєвими описками, оскільки як висновок товарознавчої експертизи від 03 червня 2022 року, так і згаданий вище протокол від 28 травня 2022 року за своїм змістом беззаперечно стосуються кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 та узгоджуються із встановленими обставинами крадіжки, яка інкримінується останній. Поміж тим, окрім формального посилання захисника на недопустимість вказаних доказів, жодних обґрунтованих доводів, що при отриманні таких доказів було допущено істотне порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, наведено не було.
Голослівними та безпідставними є й покликання захисника, що судом першої інстанції було незаконно відмовлено у відводі судді ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження. Доводи про прийняття суддею двічі рішень про відмову у допиті свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не може слугувати обставинами, що виключають участь судді у розгляді матеріалів кримінального провадження, не узгоджуються такі твердження захисника і з положеннями ст. 75, 76 КПК України.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та надав їм у сукупності належну оцінку, про що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Обґрунтовано взято судом першої інстанції і надані в судовому засіданні показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , потерпілої ОСОБА_10 , неповнолітнього свідка ОСОБА_18 , які узгоджуються між собою та не містять суперечностей, їх аналіз детально викладено у вироку, з наведенням відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності.
Оцінюючи зафіксовані в зазначених вище джерелах доказів та інших письмових доказах обставини апеляційний суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, які колегія суддів вважає належними та допустимими в розумінні положень ст. 85, ч. 1 ст. 86 КПК України.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, в ході їх перевірки, свого підтвердження не знайшли.
При цьому колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше судима Личаківським районним судом м. Львова від 06 вересня 2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
Також прокурором надано до суду довідку начальника ДУ «Луцького слідчого ізолятора» ОСОБА_19 від 29.10.2025, з якої вбачаються відомості про судимість ОСОБА_7 за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 19 грудня 2023 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком та вироком Личаківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2022 року призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці. Станом на 29 жовтня 2025 року ОСОБА_7 відбула покарання за вказаним вироком.
Кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_7 засуджено оскарженим вироком, вчинене нею 27 травня 2022 року, тобто до ухвалення попередніх вироків.
Незважаючи на вимоги закону України про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, обрав неправильний порядок призначення остаточного покарання та застосував ст. 71 КК України, яка в даному випадку не підлягає до застосування.
З огляду на те, що суд першої інстанції при ухваленні вироку не застосував кримінальний закон, а саме ч. 4 ст. 70 КК України, який підлягав застосуванню, колегія суддів вважає за необхідне змінити постановлений вирок, шляхом виключення із мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівки про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Аналізуючи апеляційні доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та безпідставного визнання обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої, рецидиву злочинів, колегія суддів вважає їх слушними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. При цьому згідно з Приміткою 1 до ст. 185 КК у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Згідно із ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
З наведеного вище вбачається, що ОСОБА_7 за попередніми вироками суду має судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, яка була врахована при кваліфікації її дій за ознакою повторності, а отже не може одночасно враховуватись як обставина, що обтяжує покарання рецидив злочинів.
Отже врахування судом при призначенні покарання обвинуваченій як обставини, що обтяжує її покарання, рецидиву злочинів належить вважати безпідставним, а апеляційні доводи прокурора в цій частині є обґрунтованими, що має наслідком виключення із мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , передбачену п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, а саме: «рецидив злочину».
Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченій покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення і дані про її особу, яка не працює, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, зверталася за медичною наркологічною допомогою, неодноразово судима, зокрема, за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, відбувала реальне покарання у виді позбавлення волі, має постійне місце проживання, негативно характеризується за місцем проживання, обвинувачена вчинила умисний тяжкий корисливий злочин через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі.
Наведені обставини, на думку суду, свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи ОСОБА_7 та її вперте небажання стати на шлях виправлення.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої відсутні.
Обставина, що обтяжує покарання рецидив злочинів підлягає виключенню.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримуючись вимог ст.ст. 50, 65 КК України дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченій покарання, в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, за якою вона засуджується, а саме в мінімальному розмірі.
Водночас, підсумовуючи наведене вище та враховуючи підставність апеляційних доводів прокурора про допущенні порушення при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання, колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком більш суворим покаранням призначеним за даним вироком, призначає ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У строк покарання призначеного обвинуваченій підлягає зарахуванню строк відбутого покарання за попереднім вироком.
Враховуючи положення ст. 535 КПК України початок строку відбування покарання ОСОБА_7 визначити рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Колегія суддів апеляційного суду, вважає призначене ОСОБА_7 покарання необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, апеляційні вимоги сторони захисту, при їх перевірці апеляційним судом, свого підтвердження не знайшли, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_7 змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 19 грудня 2023 року більш суворим покаранням визначеним даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
У строк покарання, остаточно призначеного обвинуваченій ОСОБА_7 , за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати відбуте покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 19 грудня 2023 року.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Виключити із мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , передбачену п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, а саме: «рецидив злочину».
Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Головуючий:
Судді: