Справа № 761/38467/24
Провадження № 3/761/83/2025
22 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч Віталій Михайлович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.09.2024 серії ЕПР1 133934 гр. ОСОБА_1 21.09.2024, приблизно о 13 год. 55 хв., керував автомобілем «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Прорізній, поблизу будинку 12, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій гр. ОСОБА_1 відмовився.
На думку особи, яка склала протокол, вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі-ПДР), що тягне відповідальність, передбачену ч.1 ст.130КУпАП.
У судові засідання 05.03.2025, 21.03.2025, 25.04.2025, 22.08.2025 гр. ОСОБА_1 викликався шляхом направлення судових повісток на зазначену у протоколі адресу, однак повістки гр. ОСОБА_1 не отримані, останній до суду не прибув, про поважність причини неявки не повідомив.
Суддя враховує, що відповідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З викладеного витікає, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі гр. ОСОБА_1 у розгляді справи, тому наведені вище обставини дають підстави для висновку про свідоме ухилення гр. ОСОБА_1 від явки до суду.
Суддя, дослідивши матеріали справи - протокол про адміністративне правопорушення від 21.09.2024 серії ЕПР1 133934, який складений уповноваженою особою, відеозапис з нагрудної камери № 476503, 472731, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Реалізація вказаного завдання здійснюється шляхом оцінки судом доказів, якими у силу ст. 251 КУпАП можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.
Зазначені положення закону передбачають, що особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, піддає відповідній правовій оцінці докази, які містяться у матеріалах справи. Дослідження та врахування саме цих доказів має привести до обґрунтованого висновку про винуватість особи.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вказаний пункт ПДР передбачає, що водій повинен на вимогу працівника правоохоронного органу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
У силу ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
Крім того, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
З наведеного витікає, що суб'єктом адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП є особа, яка керує транспортним засобом, однак ухиляється від проходження огляду на стан сп'яніння шляхом відмови від нього.
Таким чином, матеріалами справи має бути доведено, що під час зупинки транспортного засобу гр. ОСОБА_1 перебував за кермом цього автомобіля, тобто останній рухався під керуванням ОСОБА_1 .
У силу рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» адміністративні правопорушення, за які передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, є по своєму змісту кримінально-правовими, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, викладених у Рекомендації NoR (91), зокрема: особа, яка притягається до відповідальності має право отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; тягар доказування, який покладений на відповідний адміністративний орган, є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
З наведеного витікає, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд не має права самостійно збирати додаткові докази, витребовувати документи, отже, судом рішення приймається виключно на підставі даних адміністративного протоколу та доказів, які підтверджують або спростовують викладені у протоколі обставини інкримінованого порушення.
З наданих суду матеріалів вбачається, що працівниками патрульної поліції 21.09.2024 складений протокол за фактом відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доказом, що на думку працівників поліції, підтверджує наявність у діях гр. ОСОБА_1 ознак інкримінованого йому правопорушення, є долучений до протоколу відеозапис.
У той же час, з дослідженого судом відеозапису вбачається, що автомобіль «Фольксваген» виявлений працівниками поліції припаркованим на узбіччі поблизу будинку 12 по вулиці Прорізній у м. Києві. Гр. ОСОБА_1 перебував на водійському сидінні вказаного автомобіля - спав. Працівники поліції розбудили ОСОБА_1 та запропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином, відеозаписом підтверджено, що гр. ОСОБА_1 транспортним засобом не керував.
Отже, матеріали справи об'єктивних даних, які б підтвердили факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом під час його зупинки працівниками поліції, не містять.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку про недоведеність вини гр. ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність у його діях події та складу даного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представникомупродовж десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя В.М.Циктіч