печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41846/24-ц
пр. 2-3639/25
16 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань: Колесник А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 757/41846/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди.
У обгрунтування вимог вказано, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.03.2022 року на користь позивача з ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти у розмірі 44043,11 грн.; грошові кошти сплачені за судовий збір у розмірі 908,00 грн. та грошові кошти за витрати на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.
Відповідач добровільно рішення суду не виконав, в зв'язку з чим, позивач звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з заявою про видачу виконавчого документу.
28.04.2022 Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області було видано виконавчий лист по справі № 537/5817/21, провадження № 2/537/345/2022.
08.06.2022 Постановою Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрите виконавче провадження ВП№НОМЕР_2.
На даний час на виконанні у Горішньоплавнівському ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №НОМЕР_2, відкрите постановою від 08.06.2022 по виконавчому листу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області № 537/5817/21 виданого 28.04.2022 щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 44043,11 грн. сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн
Таким чином, позивач вважає, що протиправні дії вищевказаних посадових осіб та затримка в своєчасному виконанні рішення суду, щодо відшкодування останньому грошових коштів завдала йому суттєвої моральної шкоди, позбавила його можливості забезпечити належні умови для свого повноцінного життя, а саме: належного харчування, лікування, поставила в принизливе матеріальне становище. Психологічне напруження, в зв'язку з неодноразовими зверненнями зі скаргами, клопотаннями та запитами до Міністерства юстиції України викликало відчуття несправедливості, стресу, страху, розчарування та незручності, які виразилась у душевних стражданнях, вимушених змінах у моїх життєвих стосунках, порушенні нормальних соціальних зв'язків та стосунків з оточуючими людьми, підриві авторитету державних та судових органів для мене, а також інші негативні наслідки.
Вважає, що вказаними діями позивачу спричинено моральну шкоду на суму 30 000 грн
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2024 року відкрито провадження у цивільній справі №757/41846/24-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
08.10.2024 року на адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання рішення, а тривалий час виконання даного рішення зумовлено тим, що існують процесуальні аспекти, які не залежать від державного виконавця, такі як наприклад реалізація майна боржника, виготовлення звіту про вартість майна, розгляд судом подань державного виконавця тощо. Всі ці дії, вжиті та здійснені в межах виконавчого провадження, при «залученні» інших органів чи установ напряму впливають на строки виконання рішення суду. Просив відмовити у задоволенні вимоги позову.
10.10.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
17.10.2024 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що вимога щодо стягнення з Державного бюджету України через Казначейство шляхом списання у безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку є очевидно необґрунтованою та такою, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права. Позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діянням Департаменту та вини останнього в її заподіянні.
Просив відмовити у задоволенні вимог.
18.10.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
18.12.2024 року на адресу від позивача надійшли додаткові пояснення.
28.05.2025 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без участі позивача, вимоги підтримав, прос ив задовольнити.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, відповідач 1 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, відповідач 2 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з тим, у матеріалах справи міститься заява від представника про розгляд справи без участі представника відповідача 2, відзив на позов підтримав, просив відмовити у задоволенні вимог позову.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням тривалого перебування справи у суді, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами у відсутність учасників.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.03.2022 року на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти у розмірі 44043,11 грн.; судовий збір у розмірі 908,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5500,00 грн.
28.04.2022 року Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області було видано виконавчий лист по справі № 537/5817/21, провадження № 2/537/345/2022.
08.06.2022 року постановою Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрите виконавче провадження ВП№НОМЕР_2.
На виконанні у Горішньоплавнівському ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №НОМЕР_2, відкрите постановою від 08.06.2022 по виконавчому листу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області № 537/5817/21 виданого 28.04.2022 щодо стягнення на користь позивача з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 44043,11 грн. сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Під час виконання вказаного виконавчого провадження, в зв'язку з протиправною бездіяльністю неналежним виконанням посадовими особами Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції своїх повноважень, за захистом своїх прав позивач вимушений був неодноразово письмово звертатись (клопотання, заяви, скарги, запити) до начальника Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України з питань вжиття заходів реагування до старшого державного виконавця та в.о. начальника відділу Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.03.2022 року, на які останній отримував письмові відповіді. (Лист Міністерства юстиції України від 13.02.2024 №23070/ПІ-В-343/20.3.2.)
Внаслідок звернень позивача, за результатами неналежного виконання своїх посадових інструкцій посадовими особами Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вказане виконавче провадження було поставлено на контроль начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Позивача було повідомлено, що відносно старшого державного виконавця Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун Н.А. було порушено дисциплінарне провадження.
Під час проведення дисциплінарного провадження, щодо законності вчинення виконавчих дій, комісією були виявлені чисельні порушення вимог чинного законодавства України з боку вищевказаної посадової особи. (Лист Міністерства юстиції України від 10.09.2024 №125241/ПІ-В-5503/20.3.2.)
Дисциплінарною комісією встановлено, що при виконанні виконавчого провадження старшим державним виконавцем Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун Н.А. допущено тривале невжиття заходів примусового виконання, недотримання строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій, чим порушено вимоги п. 3 ч. 2, п. 19 ч. 3 ст. 18, ст. 30, ч. 1 ст. 36, ч. 7, 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та інші порушення чинних нормативно-правових актів Міністерства юстиції України. Зобов'язано в.о. начальника Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Донця Я.В. привести виконавче провадження у відповідність до вимог діючого законодавства.
Згідно з наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.03.2024 № 538/05, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч. 1 ст.65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень) до старшого державного виконавця Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун Н.А., керуючись ст. 65, 66, 77 Закону України «Про державну службу» застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.
У зв'язку з тим, що порушення з боку старшого державного виконавця Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун Н.А. й надалі тривали, позивач вимушений був повторно звернутись до Міністерства юстиції України з заявою щодо проведення повторно перевірки матеріалів вищевказаного виконавчого провадження.
Позивача було повідомлено, що відносно в.о. начальника Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Донця Я.В. було порушене дисциплінарне провадження. Під час проведення дисциплінарного провадження, щодо законності вчинення виконавчих дій, комісією повторно були виявлені чисельні порушення вимог чинного законодавства України з боку вищевказаної посадової особи.
Дисциплінарною комісією була проведена перевірка матеріалів виконавчого провадження. При перевірці встановлено, що в.о. начальником Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Донцем Я.В. неналежно здійснювався контроль за діями підпорядкованого йому державного виконавця. Дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що вказане є наслідком невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень заступником начальника Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Донцем Я.В., тобто недотримані вимоги ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» в частині неналежного здійснення контролю за виконанням рішень суду, вимог Положення та посадової інструкції.
Згідно з наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.06.2024 № 2302/05 до в.о. начальника Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Донця Я.В. застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення зауваження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 9 Постанови вказаного Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Вказані положення відображені у правовій позиції, висловленій Верховним Судом України від 11.09.2013р. у справі № 6-48цс13.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру на відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, належить виходити із розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час відшкодування, тобто ухвалення судового рішення.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, ураховуючи що, позивач є ветераном праці, дитиною війни, особою похилого віку, слабкого здоров'я та знаходиться у важкому матеріальному становищі, що протиправними діями вищевказаних посадових осіб та затримкою в своєчасному виконанні рішення суду, щодо відшкодування позивачу грошових коштів останньому завдано моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. 00 копійок.
Крім того, позивач просить суд стягнути витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст.ст. 133, 134, 137, п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, з метою захисту прав, позивачем 03.11.2021 укладено договір про надання правової допомоги з адвокатським об'єднанням «Грань».
Відповідно до матеріалів справи вартість фактично наданих послуг адвокатом в рамках договору про надання правової допомоги № б/н від 03.11.2021 року складає 18 400,00 грн.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176, ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81,137, 141, 263-265,268, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Соколов