Номер провадження 1-в/754/442/25
Справа № 754/17073/23
07 листопада 2025 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотаня командира військової частини НОМЕР_1 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Косолари Тетрицкаройського району Республіки Грузія, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 ,
про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком суду,
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23.04.2024 р. ОСОБА_3 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
03.11.2025 р. до суду надійшло подання командира військової частини НОМЕР_1 про направлення ОСОБА_3 , звільненого від покарання з випробуванням, для відбування покарання, призначеного вироком.
Подання мотивовано тим, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23.04.2024 р. ОСОБА_3 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. Вирок суду відносно ОСОБА_3 набрав законної сили 24.05.2024 року.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за військовослужбовцем ОСОБА_3 у період дії іспитового строку покладено на командира військової частини за місцем служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 160 від 09.06.2025 р., солдат ОСОБА_3 вважається таким, що з 07.06.2025 р. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 227 від 15.08.2025 р., солдат ОСОБА_3 вважається таким, що повернувся після самовільного залишення відськової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 248 від 05.09.2025 р., солдат ОСОБА_3 вважається таким, що вибув на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 252 від 09.09.2025 р., солдат ОСОБА_3 вважається таким, що з 09.09.2025 р. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 (неповернення з лікування).
10.09.2025 р. командуванням ВЧ НОМЕР_1 на поштову адресу солдата ОСОБА_3 було направлено попередження за № 6461 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання, однак військовослужбовець ОСОБА_3 відповідь на вказане повідомлення не надіслав, пояснень не надав.
Вказані дії, на думку командира, свідчать про умисел на ухилення від відбування покарання, призначеного судом.
Прокурор та засуджений в судове засідання не з"явилися, причини неявки не повідомили.
Особа, що подала клопотання, - командир військової частини, подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Дослідивши подання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного.
Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Судом встановлено, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23.04.2024 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до наказу № 223 від 03.06.2025 р. ОСОБА_3 прийнятий на облік у військову частину НОМЕР_1 як військовослужбовець, засуджений до покарання з випробуванням.
У подальшому, згідно викладених у поданні відомостей, 07.06.2025 року військовослужбовець ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби - розташування військової частини НОМЕР_1 , однак 15.08.2025 р. солдат ОСОБА_3 повернувся після самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 .
05.09.2025 р. солдат ОСОБА_3 вибув на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_2 та, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 252 від 09.09.2025 р., вважається таким, що з 09.09.2025 р. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 (неповернення з лікування).
Відповідно до п.8 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Статтею 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений.
Згідно з ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України та ч. 1 ст. 163 КВК України нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин.
Звертаючись до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання і направленням звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання, командир військової частини як на підставу такого скасування посилається на самовільне залишення ОСОБА_3 військової частини, проте, доказів поважних чи не поважних причин відсутності засудженого, що були б з'ясовані командиром, суду не надано.
Як вбачається із матеріалів особової справи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 248 від 05.09.2025 р., солдат ОСОБА_3 вважається таким, що вибув на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_2 . Однак, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 пройшов лікування та вибув із військової частини НОМЕР_2 суду не надано.
Крім того, матеріали подання не містять даних про отримання ОСОБА_3 попередження за № 6461 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що подання командира військової частини НОМЕР_1 про скасування звільнення від відбування покарання і направленням звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання відносно ОСОБА_3 не узгоджується зі ст. 166 КВК України, ст. 537 КПК України, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 166 КВК України, суд
Відмовити у задоволенні подання командира військової частини НОМЕР_1 про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, засудженого вироком Деснянського районного суду м.Києва 23.04.2024 р. за ч.4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена прокурором або засудженим протягом семи днів з моменту її проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва.
Головуючий -