ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23916/25
провадження № 1-кс/753/3179/25
"08" листопада 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025100020004029 внесеного до ЄРДР від 06.11.2025, про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українець, освіта середня, офіційно не працює, не одружений, на утриманні осіб не має, державні нагороди та пільги відсутні, не інвалід, не депутат, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, навчається у вищому навчальному закладі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України -
Старший слідчий СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_7 ,звернувся до слідчого судді клопотанням погодженим з заступником керівника Дарницької окружної прокуратури
м. Києва ОСОБА_3 про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурор в судовому засіданні підтримав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазначала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України підтверджується протоколами прийняття заяви про вчинення злочину; огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання, допиту свідків; затримання в порядку ст. 208 КПК України, відеозаписом, іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може незаконно впливати на свідків, які наразі не допитані слідчим суддею,з метою зміни з ними показів, зважаючи на те, що підозрюваний має певний авторитет серед свідків, які є його друзями і є молодшими за підозрюваного, а також впливати на потерпілого; переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи те що ОСОБА_4 підозрюється в особливо тяжкому злочині за який передбачено покарання від 08 до 15 років позбавлення волі; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не має джерела доходу.
Інші запобіжні заходи, окрім як тимчасова ізоляція підозрюваного не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків, зважаючи на наявність вказаних ризиків, ступень яких є надзвичайно високою.
Захисник та підозрюваний пояснили, що підозра ОСОБА_4 не є обґрунтованою, оскільки про те, що інший підозрюваний забрав у потерпілого мобільний телефон ОСОБА_4 не знав, тому що не бачив. Дії підозрюваного не можуть бути кваліфіковані як вчинення корисливого злочину у змові, оскільки подія сталася раптово, через негативну поведінку самого потерпілого, який спровокував конфліктну ситуацію. ОСОБА_4 мав на меті поспілкуватися з потерпілим, після того як зупинив транспортний засіб, однак коли вийшов з автомобіля, побачив як інший підозрюваний вдарив потерпілого, який впав на асфальт, підійшовши до них ОСОБА_4 фактично потрапив під вплив іншого підозрюваного, який кричав, що у потерпілого пістолет і треба його забрати, тому ОСОБА_4 за вказівкою іншого підозрюваного вдарив потерпілого по голові та намагався його тримати, щоб забрати пістолет та викинути подалі. Отже, дії ОСОБА_4 не підпадають під ознаки корисливого злочину, телефон забрав інший підозрюваний, який про це повідомив, після того як підозрювані поїхали, і зазначив, що зробив це помилково, оскільки думав, що цей телефон його.
Крім того, ризики заявлені прокурором не є обґрунтованими, оскільки ризик втечі вмотивований лише суворістю покарання, ризик вчинення кримінального правопорушення, обґрунтований відсутністю доходу, однак підозрюваний є студентом третього курсу університету, підробляє неофіційно, раніше не судимий. Ризик впливу на свідків взагалі не містить обґрунтованих доводів. Підозрюваний позитивно характеризується з місця проживання.
Представник потерпілого вважає клопотання обґрунтованим та просив його задовольнити, зазначивши, що доводи сторони обвинувачення повністю підтверджуються зібраним доказами, зокрема відеозаписом події на якій видно роль підозрюваного. Потерпілий не зробив нічого, щоб обуритися його діями, проте в будь якому випадку вирішувати конфлікти подібним способом неприпустимо і тягне за собою відповідальність. Потерпілий є діючим військовослужбовцем.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає останнє обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення наразі підтверджується протоколами прийняття заяви про вчинення злочину; огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання, допиту свідків; затримання в порядку ст. 208 КПК України, відеозаписом, іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, § 88; Erdagoz проти Туреччини, § 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, § 32).
Оцінюючи докази підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом є достатні підстави вважати, що наразі остання є обґрунтованою.
При встановленні наявності ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja проти Естонії, § 64).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину згідно ч. 5 ст. 12 КК України за який передбачено покарання від 08 до 15 років позбавлення волі. ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання у м. Києві, раніше не судимий, проживає з батьками, навчається на третьому курсі університету, позитивно характеризується з місця проживання, підробляє не офіційно. Разом з тим, зважаючи на психологічне ставлення ОСОБА_4 до інкримінованих дій та їх наслідків, можливість піддаватися негативному впливу сторонніх осіб, вік підозрюваного, який надає право на залишення території України у період військового стану та можливість отримати тимчасовий притулок на території іншої країни, слідчий суддя вважає, що ризик втечі є високим.
Що стосується оцінки обставин, які дають підстави вважати, що має місце ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, то тяжкість обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення інших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (ibid., § 40).
Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk проти Туреччини, § 34; Matznetter проти Австрії, § 9).
Відсутність роботи або сім'ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Sulaoja проти Естонії, § 64).
Слідчий суддя вважає, що зазначений ризик наразі не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не вмотивований прокурором належним чином і зважаючи на початкову стадію досудового розслідування доводи підозрюваного щодо подій не були перевірені та не враховані характеризуючи дані особи.
Що стосується ризику незаконно впливу на свідків, які перебували в автомобілі підозрюваного та були очевидцями події, то такий ризик має місце, оскільки ОСОБА_4 обізнаний про місцезнаходження свідків, які є його приятелями, молодшими за нього та ймовірно має серед них певний авторитет. Свідки наразі не допитані слідчим суддею. Отже, слідчий суддя вважає, що такий ризик має високий ступень.
Що стосується ризику незаконного впливу на потерпілого, такий ризик прокурором не обгрунтовано.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювала точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тимчасове утримання підозрюваного під вартою, є найбільш доцільним і обґрунтованим забезпеченням кримінального провадження, оскільки інші запобіжні заходи, будуть не дієвими для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків з мотивів щодо ризиків, які наведені вище.
Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Idalov проти Росії § 140; Tase проти Румунії, § 40; Castravet проти Молдови, § 33; Belchev проти Болгарії, § 82).
Слідчим у клопотанні, а також прокурором у судовому засіданні не наведено обґрунтувань строку запобіжного заходу 60 днів, а тому слідчий суддя вважає за доцільне з урахуванням необхідності проведення ряду слідчих дій таких як додаткових допитів свідків, потерпілого, допит підозрюваного, строк 30 днів є об'єктивно виваженим та ймовірно достатнім для завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи категорію злочину в якому підозрюється ОСОБА_4 наявні ризики слідчий суддя вважає наразі недоцільним визначати розмір застави.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
ст. ст. 177, 178, 182, 183,193-196, 206, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, який відраховувати з 06.11.2025 з 19.19 год. до 06.12.2025 до 19.19 год.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1