ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15422/25
провадження № 2/753/10495/25
07 листопада 2025 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів,
у липні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ "Дебт Форс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22 листопада 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. було винесено виконавчий напис № 7992 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Женева» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 182/10235ЕCLG3І1Т, правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс» загальна сума заборгованості за виконавчим написом становить 101 245 25 грн. 29 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 по примусовому виконанню вказаного виконавчого напису. У грудні 2024 року приватним виконавцем була винесена постанова про закриття виконавчого провадження, оскільки з боржника були стягнуті кошти достатні для задоволення вимог стягувача та витрат виконавчого провадження у загальній сумі 105 366,87 грн. Наразі позивач просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути із ТОВ «Дебт Форс» безпідставно набуті кошти у розмірі 105 366,87 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2025 року цивільну справу № 753/15422/25 передано судді Шаповаловій К.В.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Окрім того, вказаною ухвалою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. Також вказаною ухвалою суду було витребувано від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4 по примусовому виконанню виконавчого напису № 7992 від 22 листопада 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А.; та від Київського обласного державного нотаріального архіву (філія №1) належним чином завірену копію нотаріальної справи і копії всіх матеріалів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису № 7992 від 22 листопада 2019 року вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А.
20 серпня 2025 року до суду з Київського обласного державного нотаріального архіву (філія №1) надійшла інформація, з якої вбачається, що відповідно до Протоколу № 2/14-24 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01 лютого 2024 року рішенням експертної комісії документи не внесені до Національного архівного фонду приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А. за 2009-2020 роки було вилучено для знищення (копія протоколу надана суду).
26 вересня 2025 року до суду від ТОВ «Дебт Форс» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив наступне. Представник відповідача зазначає, що відповідно до вимог статті 87 Закону України «Про нотаріат», п. 1.1. ч. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. В даних кредитних правовідносинах, ТОВ «Дебт Форс» є правонаступником права вимоги виконання зобов'язання від первісного кредитора та є новим кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги. Попереднім кредитором було надано приватному нотаріусу при вчиненні виконавчого напису також договір про відступлення права вимоги на його користь, що підтверджує статус нового кредитора у даних кредитних зобов'язаннях. Також, приватному нотаріусу було надано всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, в тому числі, і розрахунок заборгованості за кредитним договором. Всі належні документи підшито до оригіналу виконавчого напису. Приватним нотаріусом було перевірено такий договір та статус стягувана, як нового кредитора, а також всі необхідні документи, після чого, було чинено виконавчий напис на стягнення із позивача заборгованості за кредитним договором. При переході права вимоги від первісного кредитора, а в подальшому - до ТОВ «Дебт Форс», стягувачу було передано від попереднього кредитора суму заборгованості позивача за кредитним договором, яка існувала на момент відступлення права вимоги. Отже, на момент відступлення права вимоги, заборгованість позивача за кредитним договором була наявною. Підтверджуючі документи були надані нотаріусу при вчиненні виконавчого напису. Відтак, твердження про відсутність боргу не відповідає фактичним обставинам. Кредитний договір є чинним на даний час, позивачем не надаються будь-які докази щодо недійсності кредитного договору чи окремих його умов, відтак, твердження про неправомірність, неправильність нарахування кредитором розміру заборгованості є безпідставним. Відповідач зазначає, що підстав для твердження про те, що стягувачем неправомірно здійснено дії щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса, є безпідставними. Також відповідач зазначає, що вимога про стягнення коштів за виконавчим написом саме із ТОВ «Дебт Форс» є безпідставною. По виконанню виконавчого напису нотаріуса, 29 січня 2020 року приватним виконавцем Пиць A.A. було відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 101 245,25 грн. на користь попереднього стягувача - ТОВ «ФК «Женева», за заявою якого було вчинено виконавчий напис нотаріуса. Тобто, сума коштів, яка підлягала стягненню із боржника - позивача на користь стягувача, є меншою, ніж та сума коштів, яку просить позивач стягнути в розмірі 105 366,87 грн. В подальшому, на підставі ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2023 року у справі № 465/8396/23, по виконанню виконавчого напису нотаріуса було замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису № 7992 вчиненого 22 листопада 2019 року приватним нотаріусом Гамзатовою A.A., про стягнення боргу з позивача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс». Постановою приватного виконавця Пиць A.A. від 19 грудня 2023 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «Дебт Форс». Отже, з даного слідує те, що ТОВ «Дебт Форс» набув статусу стягувача у виконавчому провадженні від 19 грудня 2023 року. Саме виконавче провадження було відкрите приватним виконавцем Пиць A.A. 29 січня 2020 року, про що було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на користь попереднього стягувача - ТОВ «ФК «Женева», за заявою якого було вчинено виконавчий напис нотаріуса та відкрите виконавче провадження по виконанню даного виконавчого напису. До часу заміни стягувача на правонаступника, всі дії по виконанню виконавчого напису нотаріуса здійснювалися на користь попереднього стягувача - ТОВ «ФК «Женева», в тому числі і стягнені кошти із позивача. Оскільки, кошти, які було стягнено із позивача до заміни стягувача, спрямовувалися, відповідно, на користь попереднього стягувача, за заявою якого було вчинено виконавчий напис та відкрите виконавче провадження, кошти, які стягувалися із позивача, до заміни стягувача у виконавчому провадженні, були перераховані на користь попереднього кредитора - ТОВ «ФК Женева». Такі стягнуті кошти, що були стягнуті до заміни сторони виконавчого провадження, залишилися, відповідно, у розпорядженні, попереднього стягувача, а не автоматично передані в розпорядження нового стягувача - ТОВ «ФК «Женева», який, на думку позивача, зобов'язаний зараз повернути всі стягнуті із позивача в загальному розмірі кошти, які товариством в такому розмірі, як вказує позивач, не отримувалися. Отже, заявлена позовна вимога про стягнення з ТОВ «Деб Форс» коштів, не підлягає задоволенню, оскільки, в такому разі, суд стягне із товариства кошти, які стягувач не отримував, а буде змушений без будь-якої правової підстави повернути позивачу. Позивач посилається та долучає копію довідки від приватного виконавця Пиць A.A., від 11 липня 2025 року № 77988, в якій приватний виконавець повідомляє, що на виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на користь ТОВ «ФК «Женева» - це, відповідно, на користь первісного стягувача. Станом на даний час, виконавче провадження завершене, про що 06 грудня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а також вказує, що в межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем з боржника було стягнуто кошти в сумі 105 366,87 грн., тобто, сума є більшою, ніж розмір заборгованості, який підлягав стягненню на користь стягувача згідно постанови про відкриття виконавчого провадження в розмірі 101 245,25 грн., але приватний виконавець не вказує, на користь якого саме стягувача було стягнуто кошти та в якій сумі на користь конкретного стягувача, адже, як було зазначено вище, по вказаному виконавчому провадженні відбулася заміна стягувача із ТОВ «ФК «Женева» на ТОВ «Дебт Форс». Довідка від приватного виконавця не містить жодних відомостей, що загальна сума коштів, яка була стягнута із позивача - боржника була перерахована на користь ТОВ «Дебт Форс». Окрім того, у довідці приватний виконавець не вказує, яка саме сума коштів, що були стягнуті із боржника - позивача були зараховані на користь приватного виконавця, як витрати виконавчого провадження та основна винагорода, відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», які стягуються із боржника першочергово. Адже, як було зазначено вище, кошти із позивача стягувалися до заміни стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «Дебт Форс». Отже, як вбачається, грошові кошти, які були стягнуті із позивача, стягувалися на користь попереднього стягувача за вчиненим виконавчим написом нотаріуса - ТОВ «ФК «Женева». Після заміни стягувача, коштів саме у розмірі 105 366,87 грн ТОВ «Дебт Форс» не отримував. Приватним виконавцем на рахунок стягувача ТОВ «Дебт Форс», вже після здійснення заміни стягувача було перераховано кошти, які були стягнуті із позивача - боржника, але, в меншій сумі, відтак, вимога про стягнення коштів в такому розмірі, як просить позивача, не підлягає задоволенню та стягненню з нового стягувача - ТОВ «Дебт Форс». На рахунок ТОВ «Дебт Форс» в ході здійснення виконавчого провадження, поступили кошти в сумі 64 768,13 грн., що підтверджується довідкою, яку відповідач долучає до даного відзиву, а не 105 366,87 грн., як вказує позивач у своїй позовній заяві. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Разом із відзивом представником відповідача було подано до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, у якому представник відповідача зазначив, що належними та допустимими доказами понесення витрат на надання правової допомоги є договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, детальний опис вчинених дій (наданих послуг). Представник відповідача зазначив, що позивачем не було долучено до позову належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату позивачем правничої допомоги, та просив суд відмовити у стягненні із відповідача коштів понесених позивачем на правову допомогу.
Позивач не скористався своїм правом та не подав до суду відповіді на відзив.
Також, 01 жовтня 2025 року до суду від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. надійшли письмові пояснення, у яких приватний виконавець зазначив, що у нього на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №7992 виданого 22 листопада 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою A.A. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Женева» заборгованості у розмірі 101 245,25 грн. 29 січня 2020 року приватним виконавцем на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження та оригіналу виконавчого документа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка скерована боржнику для виконання, стягувачу - до відома. Також 29 січня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої розмір основної винагороди приватного виконавця становив - 10 124,52 грн. 29 січня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено стягнути із боржника витрати у розмірі - 903,00 грн. Згідно відповіді № 1060086006 від 30 січня 2020 року наданої на запит приватного виконавця до Пенсійного фонду України, боржник отримував дохід у Військовій частині НОМЕР_1 . У зв'язку з цим, 03 березня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та скеровано для виконання на адресу Військової частини НОМЕР_1 . Відрахування Військовою частиною НОМЕР_1 із доходів боржника суми основного боргу здійснювались на рахунки стягувача ТОВ "ФК "Женева". Відрахування Військовою частиною НОМЕР_1 із доходів боржника витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця, здійснювались на рахунки приватного виконавця Пиць A.A. 30 травня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та скеровано для виконання на адресу Військової частини НОМЕР_1 . З моменту отримання вказаної постанови, відрахування Військовою частиною НОМЕР_1 із доходів боржника суми основного боргу та основної винагороди приватного виконавця, здійснювались на рахунки приватного виконавця Пиць A.A. 19 грудня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ухвали №465/8396/23 від 23 листопада 2023 року виданої Бродівським районним судом Львівської області про заміну стягувача: ТОВ «ФК «Женева» на його правонаступника «ТОВ «Дебт Форс». При виконанні виконавчого напису №7992 виданого 22 листопада 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою A.A., кошти з метою погашення основної суми заборгованості відраховувались Військовою частиною НОМЕР_1 із доходів боржника на рахунок стягувача. Крім того, перерахунок коштів здійснювався приватним виконавцем із депозитного рахунку на рахунки стягувача. Сума основного боргу, основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження стягнута приватним виконавцем у повному обсязі. У зв'язку з повним фактичним виконанням вимог виконавчого документа 06 грудня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, приватним виконавцем були надані суду копії матеріалів виконавчого провадження.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позовної заяви, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до копії виконавчого напису від 22 листопада 2019 року, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області було вчинено виконавчий напис № 7992, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Женева», яке є стягувачем заборгованості за кредитним договором № 182/10235ECLG3I1T від 07 червня 2016 року. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника - 100 595,25 грн.
Виконавчий напис містить інформацію про те, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 182/10235ECLG3I1T від 07 червня 2016 року, укладеним між ним та ПАТ «Платинум Банк», правонаступником прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення права вимоги № 147 від 22 березня 2018 року є ТОВ «ФК «Женева».
Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А постановою від 29 січня 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису від 22 листопада 2019 року №7992 року, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації.
Також 29 січня 2020 року приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої розмір основної винагороди приватного виконавця становив - 10 124,52 грн, та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено стягнути із боржника витрати у розмірі - 903,00 грн.
03 березня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та скеровано для виконання на адресу Військової частини НОМЕР_1 .
19 грудня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ухвали №465/8396/23 від 23 листопада 2023 року виданої Бродівським районним судом Львівської області про заміну стягувача: ТОВ «ФК «Женева» на його правонаступника «ТОВ «Дебт Форс».
У зв'язку з повним фактичним виконанням вимог виконавчого документа 06 грудня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 1 частин другої, шостої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі статтею 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до пунктів 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Так, відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Як роз'яснено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
У вчиненому спірному виконавчому написі не вказано, на підставі яких документів останній було вчинено.
Загальна сума, що підлягає стягненню у вчиненому спірному виконавчому написі вказана у розмірі 100 595, 25 грн.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Отже, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість повинна бути безспірною.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано; визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", у тому числі в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 22 листопада 2019 року, тобто після набрання законної сили вищевказаною постановою.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено безспірність наявної суми заборгованості, не повідомлено боржника про вчинення такого напису та надання можливості останньому висловити свої заперечення щодо заборгованості, а також не враховано, що кредитний договір, за яким позивач отримав в борг кошти, не був нотаріально посвідчений.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача коштів у розмірі 101 245, 25 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. №77988 від 11 липня 2025 року, який був наданий, як відповідь на запит адвоката Шестакова В.Ю., вбачається, що в межах виконавчого провадження АСВП НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису № 7992 від 22 листопада 2019 року приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Женева» з доходів боржника було стягнуто кошти на загальну суму 105 366, 87 грн.
Разом з тим, з пояснень приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. вбачається, що 29 січня 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису від 22 листопада 2019 року №7992 року, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації.
03 березня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та скеровано для виконання на адресу Військової частини НОМЕР_1 .
19 грудня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ухвали №465/8396/23 від 23 листопада 2023 року виданої Бродівським районним судом Львівської області про заміну стягувача: ТОВ «ФК «Женева» на його правонаступника «ТОВ «Дебт Форс».
У зв'язку з повним фактичним виконанням вимог виконавчого документа 06 грудня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином вбачається, що відповідач ТОВ «Дебт Форс» набув права на стягнення заборгованості за виконавчим написом лише з 19 грудня 2023 року, до цього стягнення здійснювалося на користь ТОВ «ФК «Женева».
Також, відповідачем у відзиві на позов було зазначено про те, що статусу стягувача за згаданим виконавчим написом ТОВ «Дебт Форс» набув лише 19 грудня 2023 року, тобто після винесення приватним виконавцем постанови про заміну сторони виконавчого провадження. Окрім того, відповідач зазначив, що на рахунок ТОВ «Дебт Форс» в ході здійснення виконавчого провадження, поступили кошти в сумі 64 768,13 грн., на підтвердження чого долучив до відзиву довідку, з якої вбачається, що платежі із призначенням: погашення боргу за ВД № 7992 від 22 листопада 2019 року, боржник ОСОБА_1 , АСВП № НОМЕР_4, здійснювалися на рахунок ТОВ «Дебт Форс» у період з 04 січня 2024 року по 16 грудня 2024 року. Загальна сума надходжень складає 64 768, 13 грн.
Таким чином, вбачається, що на рахунок ТОВ «Дебт Форс» в порядку виконання стягнення за виконавчим написом нотаріуса № 7992 від 22 листопада 2019 року були зараховані кошти, починаючи з 19 грудня 2023 року (з моменту набуття відповідачем статусу стягувача у виконавчому провадженні), що згідно довідки наданої відповідачем складає 64 768,13 грн.
Позивачем не було надано суду заперечень щодо вказаної суми та не спростовано твердження відповідача щодо вказаної суми стягнення.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження щодо стягнення заборгованості за виконавчим написом №7992 від 22 листопада 2019 року закінчено, у зв'язку із його повним виконанням. В той же час, виконавчий напис, на підставі якого було стягнуто кошти з позивача, наразі просять визнати таким, що не підлягає виконанню.
Отже, оскільки правові підстави набуття відповідачем грошових коштів стягнутих з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Враховуючи те, що ТОВ «Дебт Форс» було перераховано грошові кошти у розмірі 64 768,13 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України зазначеної суми коштів
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оцінивши надані до позовної заяви докази в їх сукупності, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим представник позивача просив стягнути з відповідача витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 7700,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до пункту 1.1 договору №04/07-25/2 про надання правничої допомоги від 04 липня 2025 року, укладеного між адвокатом Шестаковим О.А. та ОСОБА_1 , вбачається, що клієнт замовляє, приймає та оплачує, а адвокат надає правничу допомогу, здійснює представництво клієнта в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 по примусовому виконанню виконавчого напису №7992 від 22 листопада 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А., стягувач - ТОВ «Дебт Форс».
Згідно пункту 2.1 договору, вартість послуг, зазначених у пункті 1.1 договору становить 7700,00 грн, які повинні бути сплачені клієнтом готівковими коштами, або на рахунок адвоката, зазначений в розділі 6 договору.
Відповідно до акту до договору від 14 липня 2025 року, адвокат надав клієнту правничу допомогу, клієнтом сплачено адвокату за надану правничу допомогу 7700,00 грн згідно прибуткового касового ордеру № 36 від 14.07.2025. Сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідно до прибуткового касового ордеру № 36 від 14.07.2025 та квитанції до нього, ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 7700,00 грн.
Таким чином адвокатом були надані докази щодо понесення позивачем витрат на правову допомогу.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, підстави та предмет позову, зміст поданої позовної заяви, докази, долучені до неї, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, з огляду на клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та частковому задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 3500,00 грн.
Також, зважаючи на те, що позивачем при подачі позову до суду не було сплачено судовий збір у силу положень пункту 13 частини першої 5 ЗУ «Про судовий збір», стягненню із відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 1211,20 грн та 774 ,82 грн за вимогу про стягнення безпідставно стягнутих коштів (вирахуваний пропорційно до суми задоволених вимог), що у загальному розмірі складає 1986, 02 грн
Враховуючи викладене та керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст. ст. 589, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис, вчинений 22 листопада 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою Аліною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за № 7992, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Женева», стягувачем за яким наразі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 64 768,13 грн, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь держави судовий збір у розмірі 1986,02 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження: м. Київ, вул. Княжий затон, 9, оф.1.
Суддя К.В.Шаповалова