Рішення від 07.11.2025 по справі 753/17966/25

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17966/25

провадження № 2/753/11530/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Шаповалової К.В.,

за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 20 грудня 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 20.12.2024-100000621, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн, строком на 140 днів під процентну ставку - 1%. У зв'язку із невиконанням умов договору, у відповідача виникла заборгованість. Наразі позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 24800,00 грн, з яких: 8000,00 грн - борг за тілом кредиту, 11200,00 грн - заборгованість за відсотками, 1160,00 грн - заборгованість по комісії, 4000,00 - неустойка.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2025 року матеріали позову передано до провадження судді Шаповалової К.В.

Згідно інформації, яка надійшла до суду 15 вересня 2025 року з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА, ОСОБА_1 19 вересня 2022 року була знята з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою законного представника.

Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі (із врахування частини дев'ятої статті 28 ЦПК України) та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 10 жовтня 2025 року на 10:00 год.

Судове засідання призначене на 10 жовтня 2025 року було відкладено на 30 жовтня 2025 року на 15:30 год., з метою повторно виклику в судове засідання відповідача.

У судове засідання призначене на 30 жовтня 2025 року учасники справи не з'явилися, матеріали справи містять заяву позивача, у якій він просить проводити розгляд справи за відсутності їхнього представника. Причини неявки відповідача суду не відомі, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення повістки про виклик до суду на адресу її останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_1 однак конверт повернувся до суду без вручення адресату з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Окрім того, про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Також повідомлення про виклик до суду надсилалося ОСОБА_1 на номер телефону зазначений у позовній заяві, та відповідно до довідки, яка міститься у матеріалах справи, було отримано нею 21 жовтня 2025 року о 17:22 год.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 20 грудня 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15.12.2024-100000621, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

Відповідно до умов зазначеного договору сума кредиту становить 8000,00 грн, строк кредитування - 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 08 травня 2025 року.

Пунктом 6 встановлено, що процентна ставка - фіксована, незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Згідно пункту 7, комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1600,00 грн.

Пунктом 16 передбачена неустойка - 80,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов'язання.

В договорі також зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу за надання коштів позичальнику: № НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір було підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора Е895.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до інформації ТОВ «УПР» вбачається, що 20 грудня 2024 року о 11:17 год було здійснено зарахування коштів у сумі 8000,00 грн на номер картки № 5168745614841044; призначення платежу: видача за договором кредиту № 15.12.2024-100000621

Відповідачем не заперечувався факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн на умовах передбачених договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ "Споживчий центр".

ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 15.12.2024-100000621 від 20 грудня 2024 року, яка відповідно до розрахунку, становить 24800,00 грн, з яких: 8000,00 грн - основний борг, 11200,00 грн - проценти, 1600,00 - комісія, 4000,00 грн - неустойка.

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Позивачем було доведено факт надання позичальнику кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн та неповернення їх кредитодавцю у строки зазначені у кредитному договорі, а відтак сума заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню із відповідача.

Щодо стягнення заборгованість за процентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 611 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені статей 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов'язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Судом було перевірено правильність розрахунків, а відтак загальна сума заборгованості по відсотках за кредитом у розмірі 11200, 00 грн підлягає стягненню із відповідача.

Щодо стягнення із відповідача неустойки за порушення позичальником зобов'язання, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами договору передбачена неустойка - 80,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов'язання.

Зважаючи на викладене, неустойка у розмірі 4000,00 грн за прострочення позичальником виконання зобов'язання, підлягає стягненню із відповідача.

Щодо стягнення комісії у розмірі 1600,00 грн, то вона підлягає стягненню, оскільки відповідно до пункту 7 договору, комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1600,00 грн.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем, всупереч положенню частини 1 статті 81 ЦПК України, не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору, у передбачені договором строки кредит ним не погашений.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені відповідними належними та достатніми доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у загальному розмірі 24800,00 грн, з яких: 8000,00 грн - основний борг, 11200,00 грн - проценти, 1600,00 - комісія, 4000,00 грн - неустойка.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 15.12.2024-100000621 від 20 грудня 2024 року, у розмірі 24800,00 грн, з яких: 8000,00 грн - основний борг, 11200,00 грн - проценти, 1600,00 - комісія, 4000,00 грн - неустойка; а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження:м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 07 листопада 2025 року.

Суддя: К.В. Шаповалова

Попередній документ
131643359
Наступний документ
131643361
Інформація про рішення:
№ рішення: 131643360
№ справи: 753/17966/25
Дата рішення: 07.11.2025
Дата публікації: 11.11.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Дарницький районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (21.10.2025)
Дата надходження: 27.08.2025
Предмет позову: Про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
10.10.2025 10:00 Дарницький районний суд міста Києва
30.10.2025 15:30 Дарницький районний суд міста Києва