Справа № 752/7747/23
Провадження № 2/752/2237/25
Іменем України
28 січня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
21 квітня 2023 року представник позивача ТОВ «Теплопостачсервіс» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за централізоване опалення у розмірі 1286,27 грн., заборгованість за постачання гарячої води в сумі 6033,88 грн., 3% річних - 831,58 грн., інфляційні втрати - 2188,53 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 2684 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 в зазначеному будинку, та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які постачає позивач. Позивач і відповідач уклали Договір № В5/83 від 23.02.2018 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за зазначеною адресою, у якому погодили всі істотні умови. Однак відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з централізованого опалення з червня 2022 року по лютий 2023 року у розмірі 1286,27 грн, з постачання гарячої води за період з січня 2017 року по лютий 2023 року у розмірі 6033,88 грн, на які позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд стягнути вказану заборгованість із відповідача в примусовому порядку, а також судовий збір.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 8 серпня 2023 року позов ТОВ «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, задоволено; стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплопостачсервіс» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення у розмірі 1286,27 грн., за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6033,88 грн., інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2188,53 грн.; 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості з централізованого постачання гарячої води у розмірі 831,58 грн; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. (а.с. 27-33).
28.02.2024 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Мороз О.В. в системі «Електронний суд» подана заява про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 38-40).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 9 липня 2024 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення у справі №752/7747/23 за позовом «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, задоволено; заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 серпня 2023 року по цивільній справі №752/7747/23 за позовом ТОВ «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, скасовано (а.с. 76-77).
05.12.2025 в системі «Електронний суд» відповідачем подано письмові пояснення, в яких просить при ухваленні рішення застосувати строк позовної давності. Щодо обліку спожитої гарячої води зазначив, що саме позивач не виконав своїх обов'язків щодо щомісячного зняття показників засобів води. Доказів того, що представником виконавця було неможливо отримання цих показників через незабезпечення споживачем доступу до засобів обліку позивачем не надано. Тому у позивача не було підстав для самостійного визначення обсягів споживання гарячої води без врахування показників лічильників. Фактичні обсяги споживання ним (відповідачем) гарячої води значно менші, ніж заявляє позивач. Так, в квітні 2016 року показники лічильника були 88 куб.м, які були повністю оплачені, а станом на 07.10.2024 покази лічильника гарячої води складають 123 метри кубічні, тобто з квітня 2016 року по 7 жовтня 2024 року, згідно показів лічильника гарячої води, обсяги споживання становлять лише 35 кубічних метрів. Тому нарахована позивачем заборгованість повинна бути перерахована з врахуванням показів лічильника.
28.01.2025 до суду представником позивача подано заяву, в якій просить закрити провадження в справі в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги із постачання теплової енергії у розмірі 1286,27 грн., оскільки відповідачем сплачено вказану заборгованість, стягнувши заборгованість із постачання гарячої води у розмірі 6033,88 грн., інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2188,53 грн., 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 831,58 грн.; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн..
В судове засідання сторони не прибули, про час, день та місце розгляду справи повідомлялися судом у встановленому законом порядку.
Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач та його представник про причини неявки суд не повідомили.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01.07.2014 є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 .
ТОВ «Теплопостачсервіс» як юридична особа здійснює діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.04.2018 (а.с. 10).
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим, він є споживачем послуг, які надає позивач (а.с. 6).
Згідно з Рішенням Київської міської ради від 27.10.2022 року № 5538/5579 вулиця Академіка Вільямса в Голосіївському районі перейменовано на вулицю Степана Рудницького.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 162 ЖК УРСР передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (Закон), яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до споживачів житлово-комунальних послуг відносяться індивідуальний та колективний споживачі.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановленні відповідними договорами (пункт 1 та пункт 5 частина 2 статті 7 Закону), а обов'язком виконавця забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов їх виконання згідно типовим договором ( п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 1 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої воді і водовідведення.
Додержуючись вимог законодавства, між ТОВ «Теплопостачсервіс» і відповідачем 23 лютого 2018 року укладено договір № В5/83 «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води», у якому погодили у т.ч. умови про предмет договору та про порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги (а.с. 4-5).
Відповідно до п. 4 договору в квартирі АДРЕСА_3 встановлені засоби обліку води і теплової енергії.
Засобом обліку ГВП є лічильник Е-Т 1,5 UDN15 заводський номер 10112268.
Відповідно до п.п. 7, 8 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку гарячої води і теплової енергії справляться за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України№ 630 від 21.07.05. Плата за надані послуги за відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії справляються згідно з установленими нормативами (нормами) споживання відповідно до п. 21 Правил.
Пунктом 9 договору встановлено, що показання засобів обліку знімаються представником виконавця або іншими особами, які уповноважені на вчинення цих дій виконавцем один раз на місяць. Показання квартирних засобів обліку також знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше). Крім того, показання квартирних засобів обліку зазначаються споживачем у платіжних документах.
Умовами вказаного договору, зокрема, ст. 21 договору, визначено обов'язки споживача, в тому числі: оплачувати послуги в установлений договором строк (п. 21.1); щомісячно знімати та надавати виконавцю показання квартирних засобів обліку в строк з 20 по 29 число звітного місяця (телефоном, електронною поштою, особисто та інше) та зазначати показання квартирних засобів обліку у платіжних документах (попередні, поточні показники лічильника, різницю між показниками лічильника) (п. 21.6); контролювати установлені міжповіркові інтервали, а також проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, у разі якщо витрати на ці роботи не включені до структури тарифів виконавця на послуги з централізованого опалення гарячої води (21.12).
Пунктом 23 договору встановлені зобов'язання виконавця, зокрема, своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства України, правил та цього договору (п. 23.1); забезпечувати за заявою споживача взяття у тижневий строк на абонентський облік квартирних засобів обліку за умови відсутності зауважень до монтажу та технічного стану (п. 23.7); проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, при умові, що витрати на ці роботи включені до структури тарифів виконавця на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (п. 23.10); проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України№ 151 від 17.02.2010 (п. 23.11).
Пунктом 25 договору погоджено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в цьому договорі. Повідомлення споживача незалежно від його форми реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачі. Представник виконавця зобов'язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення, реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та фактично споживав їх.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав. Щодо обліку спожитої гарячої води зазначив, що саме позивач не виконав своїх обов'язків щодо щомісячного зняття показників засобів води. Доказів того, що представником виконавця було неможливо отримання цих показників через незабезпечення споживачем доступу до засобів обліку позивачем не надано. Тому вважає, що у позивача не було підстав для самостійного визначення обсягів споживання гарячої води без врахування показників лічильників.
Згідно п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (які діяли на момент виникнення заборгованості), плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплої енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.
У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим (п. 21 Правил).
Пунктом 11 Правил встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Відповідно до п. 18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.
Крім того, як встановлено пунктом 21.6 договору № В5/83 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеного 23 лютого 2018 року між позивачем і відповідачем (а.с. 4-5) зобов'язано споживача щомісячно знімати та надавати виконавцю показання квартирних засобів обліку в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) та зазначати показання квартирних засобів обліку у платіжних документах (попередні, поточні показники лічильника, різницю між показниками лічильника)
Також споживач зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, а також проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, у разі якщо витрати на ці роботи не включені до структури тарифів виконавця на послуги з централізованого опалення гарячої води (п. 21.12).
Відповідачем та його представником не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 передавав покази лічильника ГВП будь-яким способом, вказаним в договорі, а також що відповідач звертався і йому позивачем було відмовлено у перерахунку заборгованості відповідно до пункту 18 Правил.
В матеріалах справи також відсутні належні докази на підтвердження того, що строк періодичної повірки встановленого в квартирі відповідача лічильника Е-Т 1,5 UDN15 заводський номер 10112268 не закінчився.
З доданого представником відповідача до письмових пояснень фото лічильника неможливо встановити на яку саме дату показники лічильника становили показник «123».
Як встановлено в судовому засідання відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та фактично споживав їх. Жодного разу не звертався до позивача із запереченнями щодо боргу, що кожного місяця вказується в рахунках.
Матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем послуг відповідачу, так само як і звернень останнього з приводу відмови від отримання таких послуг.
Таким чином, позивачем правомірно нараховувалася плата за послугу з постачання гарячої води відповідно до методики нарахування розміру плати встановленої Правилами.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, згідно з зазначеними нормами законодавства відповідач зобов'язаний оплатити спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого, утворилась заборгованість.
На підтвердження ТОВ «Теплопостачсервіс» надало суду розрахунок заборгованості.
Разом з тим, як встановлено із клопотання позивача, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 1286,27 грн..
28.01.2025 представником позивача подано заяву, в якій просить закрити провадження в справі в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги із постачання теплової енергії у розмірі 1286,27 грн., оскільки відповідачем сплачено вказану заборгованість.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.01.2025 заяву представника ТОВ «Теплопостачсервіс» про закриття провадження у справі задоволено; провадження у вказаній справі в частині стягнення заборгованості за надані послуги із постачання теплової енергії закрито у зв'язку із відмовою позивача від позову.
Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року).
Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Оскільки обов'язок щодо сплати за комунальні послуги виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
Позивач звернувся до суду з цим позовом у квітні 2023 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період, що виник до квітня 2020 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Крім того, у п. 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану
Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21.
З урахуванням пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, часу введення в Україні карантину з 02 квітня 2020 року та воєнного стану з 24 лютого 2022 року, у межах позовної давності знаходиться період з 02 квітня 2017 року.
Відтак, позовна давність застосовується щодо заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка виникла до 02 квітня 2017 року.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, період нарахування заборгованості за надані послуги починається з січня 2017 року (в тому числі борг станом на 31.12.2016 в розмірі 534,10 грн.), що знаходиться поза межами позовної давності, а тому до суми боргу з січня 2017 року по березень 2017 року (включно) (в тому числі борг станом на 31.12.2016), у розмірі 1267,07 грн. має бути застосована позовна давність і вона стягненню з відповідача не підлягає.
Отже, розмір заборгованості з квітня 2017 року по березень 2023 року буде становити 4766,81 грн..
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 831,58 грн., нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг, та інфляційних втрат у розмірі 2188,53 грн. за період з січня 2017 року по січень 2022 року, суд відзначає наступне.
На спірні правовідносини поширюється дія ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, з січня 2017 року по березень 2017 року застосована позовна давність, то і 3 % річних та інфляційні втрати за вказаний період стягненню з відповідачів не підлягають.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) на всій території України з 12 березня 2020 року було введено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" №530-ІХ від 17 березня 2020 року були внесені зміни до ряду нормативно-правових актів. Проте, в пп.4 п.3 Перехідних положень до цього закону вказано, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Також, 24 лютого 2022 року з 5-30 в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено воєнний стан, який діє на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 до 29.12.2023.
Таким чином, слід відмовити у нарахуванні позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 12 березня 2020 року 01 лютого 2022 року, стягнувши з відповідача за несвоєчасне внесення плати за надані послуги за період з 02 квітня 2017 року по 11 березня 2020 року 3% річних в сумі 389,09 грн., та інфляційні втрати в сумі 1060,07 грн..
Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, сягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за послугу з постачання гарячої води в розмірі 4766,81 грн., 3% річних в сумі 389,09 грн., інфляційних втрат в сумі 1060,07 грн., а всього стягнути 6215,97 грн..
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (68,65%) в розмірі 1842,57 грн..
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 15, 16, 509, 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. № 58-А) заборгованість за послугу з постачання гарячої води в розмірі 4766 гривень 81 копійка; інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води у розмірі 1060 гривень 07 копійок; 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води у розмірі сумі 389 гривень 09 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1842 гривень 57 копійок, що разом складає належну до стягнення суму 8058 (вісім тисяч п'ятдесят вісім) гривень 54 копійки.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. № 58-А);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя К.Г. Плахотнюк