Справа № 706/1194/25
2/706/733/25
(заочне)
10 листопада 2025 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Школьної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75961948 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір позики підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - PuTb7slri9, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - sergei.dachuk@gmail.com, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 75961948 від 01.08.2021, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Позичальник акцептував договір, підписавши його 01.08.2021 о 15:21:02 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - PuTb7slri9.
Позивач стверджує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов договору позики передало у власність ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15000 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, за посередництва ТОВ «ФК «Фінекспрес», що діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.
Заборгованість ОСОБА_1 складає 50 820 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою, 35 820 грн - заборгованість за відсотками.
На обґрунтування права вимоги до відповідача позивач посилається на укладений 21.12.2021 договір факторингу №2112, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за Договором позики.
У подальшому, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» 31.03.2023 уклали договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за Договором позики на суму 50 820 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35 820 грн - заборгованість за відсотками.
Представник ТОВ «Фінпром Маркет» просить стягнути із відповідача вищевказану суму заборгованості за Договором позики, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.
Постановленою 20.08.2025 Христинівським районним судом Черкаської області ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву на позов. За клопотанням представника позивача витребувано від АТ КБ «ПрватБанк» докази, що містять банківську таємницю.
Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений у встановленому процесуальним законом порядку. У поданій до суду разом із позовом заяві клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує. Окремо - 26.08.2025 та 30.09.2025 надіслав до суду заяви, в яких розгляд справи просив здійснювати у відсутність представника позивача.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення за місцем реєстрації судової кореспонденції, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання, суд розглядає справу за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Постановленою 05.11.2025 протокольно ухвалою судом вирішено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі відкладено до 09 год 30 хв 10.11.2025.
Дослідивши надані позивачем та витребувані судом за його клопотанням докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов таких висновків і такого рішення.
Судом встановлено, що 01.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75961948 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі Договір №75961948) (а.с. 14).
Пунктом 1 Договору №75961948 передбачено, що позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
У підпунктах 2.1 - 2.3 п. 2 Договору №75961948 сторони обумовили параметри та умови позики, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума позики становить 15 000 грн; строк позики (строк договору) - 30 днів; процентна ставка - 1,99% в день (фіксована); дата надання позики - 01.08.2021; дата повернення позики (останній день) - 31.08.2021; знижена процентна ставка в день (застосовується у відповідності до умов програми лояльності) - 1,79%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 18616,73 %; орієнтовна загальна вартість позики - 23059,50 грн.
Договір № 75961948 укладений 01.08.2021 дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, шляхом надсилання відповідачем електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - PuTb7slri9.
Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ідентифікувало відповідача ОСОБА_1 за надісланим на його електронну пошту 01.08.2021 о 15:21:02 одноразовим ідентифікатором PuTb7slri9, про що надало відповідну довідку (а.с. 39).
На виконання умов Договору № 75961948 товариство через ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» перерахувало 01.08.2021 на рахунок НОМЕР_1 15 000 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції a3089627-d34b-4c19-b3fa-8388e7bf6e4e від 01.08.2021 (а.с. 42).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» довідкою № КД-000038479/ТНПП від 15.07.2025 підтвердило перерахування 01.08.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 15 000 грн (а.с. 41).
Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду інформації, банківська карта № НОМЕР_2 емітована на ім'я ОСОБА_1 . 01.08.2021 на неї зараховані грошові кошти в сумі 15 000 гривень (а.с. 124).
21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112 (далі Договір факторингу № 2112), за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» - прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржниками (а.с. 44 - 59).
Відповідно до Реєстру прав вимог №4 до Договору факторингу № 2112 від 21.12.2021 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 50 820 грн, з яких 15 000 грн - сума заборгованості за тілом позики, 35 820 грн - заборгованість за відсотками.
Із наданої копії Договору факторингу № 310323 - ФМ від 31.03.2023 (далі - Договір № 310323 - ФМ) суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет», як новий кредитор, набув всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами, у тому числі до відповідача по справі (а.с. 65 - 81).
Розмір набутого позивачем права грошової вимоги до ОСОБА_1 становить 50 820 грн, що підтверджується відомостями із Реєстру боржників (а.с. 82 - 84).
Із здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № 75961948 від 01.08.2021 слідує, що станом на 03.08.2025 ОСОБА_1 має борг перед позивачем у розмірі 50820 грн, з яких 15 000 грн - сума заборгованості за тілом позики, 35 820 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 5 - 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон № 675-VIII), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону 675-VIII).
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII).
Із досліджених судом документів, у тому числі Договору № 75961948 від 01.08.2021 встановлено, що відповідач уклав означений правочин шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови її надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору.
Заперечень з приводу укладення Договору № 75961948 від 01.08.2021 відповідач до суду не подавав.
За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні передбаченні у статті 512 ЦК України, пунктом першим частини першої якої визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступленням права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Право вимоги, яка не має особистого характеру може бути предметом договору купівлі - продажу (ч. 3 ст. 656 ЦК України). У такому випадку до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд встановив, що позивач набув права вимоги відповідно до Договору факторингу № 310323 - ФМ від 31.03.2023, за яким ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором № 75961948 від 01.08.2021.
Право вимоги по Договору № 75961948 від 01.08.2021 ТОВ «Фінансова компанія управління активами», у свою чергу, набуло на підставі Договору факторингу № 2112, укладеного 21.12.2021 із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідач факт отримання від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у позику грошових коштів в сумі 15 000 грн не спростував, доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Договору № 75961948 від 01.08.2021 у строки, передбачені цим правочином, не надав.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми позики за Договором № 75961948 від 01.08.2021, як первинному позикодавцю ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і його правонаступникам: ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із нього 15 000 грн в рахунок погашення основного зобов'язання підлягає задоволенню.
При визначені розміру заборгованості за процентами суд виходить із такого.
Вивченням розрахунку заборгованості за Договором № 75961948 встановлено, що проценти за користування позикою нараховувались первинним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та станом на 21.12.2021, тобто на день укладення між вищевказаним товариством та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Договору факторингу № 2112, вони складали 35 820 грн.
Такий же розмір заборгованості позивач просить стягнути із відповідача.
У пункті 2.2 Договору № 75961948 сторони погодили, що строк позики становить 30 днів, а проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором № 75961948 від 01.08.2021 в частині сплати відсотків за користування сумою позики протягом усього строку позики не виконав, то розмір заборгованості по відсотках за 30 днів складає 8 955 гривень (298,50 грн*30днів).
З наданого розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач не здійснював погашення сум за отриманою позикою, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості відповідача перед позикодавцем.
Пунктом 5.2 Договору № 75961948 передбачено, що позичальник до моменту його підписання вивчив Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення Договору № 75961948, а також що зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Підписавши Договір № 75961948, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений позикодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Порядок продовження строку користування позикою (пролонгація) передбачений Розділом 7 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які діяли на час укладення правочину (далі по тексту - Правила).
За умовами п. 7.1 Правил позичальник має право продовжити строк користування позикою. За продовження строку користування позикою позичальник сплачує товариству проценти на умовах обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації.
Відповідно до п. 7.2 Правил умови пролонгації вказуються в особистому кабінеті позичальника на сайті, при цьому розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні пролонгації визначається виходячи із базової процентної ставки, зазначеної у Договорі позики та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію (а.с. 26 - 28).
Пунктами 7.12 - 7.16 Правил сторони визначили, що з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою, у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за Договором позики і позичальник не оформив пролонгацію, строк позики автоматично продовжується на один календарний день.
Строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на один календарний день.
Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в Договорі позики. Сторони погодили можливість автопролонгації необмежену кількість разів.
Продовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо упродовж 90 днів автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.
Таким чином, Правилами передбачена пролонгація та автопролонгація строку дії договору.
Оскільки проценти за користування позикою нараховані відповідачу в межах строку дії договору, ним не оспорені, тому суд вбачає підстави для їх стягнення в повному обсязі.
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 гривень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року, укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с. 85 - 90); 2) акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги як Додатку №1 до Договору №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 (а.с. 94 - 95); 3) витягу з акту №14 - П приймання - передачі наданої правничої допомоги як Додатку №2 до Договору №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 (а.с. 93); 4) платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579934713.1 від 19.05.2025 (а.с. 96); 5) ордера про надання правничої допомоги (а.с. 97); 6) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на імя Ткаченко Ю.О. (а.с. 98); 7) довіреність в порядку передоручення (а.с. 99).
Досліджені судом вищевказані письмові докази є належними, допустимими та підтверджують як факт надання відповідного виду правничої допомоги у даній справі, так і оплати вартості такої допомоги.
Заявлену позивачем вимогу про відшкодування правничої допомоги в розмірі 3500 грн суд вважає співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (вивченням та аналізом документів, підготовкою позовної заяви), часом, витраченим адвокатом на виконання такої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.
При вирішенні питання стягнення із відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за змістом якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 579938680.1 від 15.08.2025 (а.с. 101).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд стягує судовий збір із відповідача.
Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 264, 265, 280-284, 289, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75961948 від 01.08.2021 у розмірі 50 820 (п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять) гривень, з яких 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень - заборгованість за основною сумою позики, 35 820 (тридцять п'ять тисяч вісімсот двадцять) гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» понесені позивачем на сплату судового збору витрати у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Текст рішення складений та проголошений 10 листопада 2025 року.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ - 43311346, місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, 9 А, офіс 204, м. Ірпінь, Київська область, 08200.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Альона ШКОЛЬНА