712/12852/25
2/712/4888/25
10 листопада 2025 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Борєйко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви додано заяву, в якій позивач просить звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви в зв'язку із скрутним фінансовим станом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлений в розмірі 3 028 гривень.
Отже, позивач при зверненні до суду з даним позовом повинна сплатити судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно ч.3 ст.136 ЦПК України, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ч. 5 ст. 136 ЦПК України, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Позивач звернулась до суд з заявою про звільнення від сплати судового збору, в якій зазначила, що знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Разом з тим, позивачем до позовної заяви та до заяви не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних доводів останньої про перебування в скрутному матеріальному становищі. Позивачем не надано довідки про розмір доходів за попередній календарний рік. Також матеріали позовної заяви не містять доказів, що позивач є непрацездатним та є членом малозабезпеченої сім'ї, а також не надано інших доказів, які мають значення для оцінки майнового стану позивача.
Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи вищевикладене, не підтверджені жодними доказами доводи позивача не можуть бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
Відсутність у позивача пільг щодо сплати судового збору жодним чином не порушує положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність встановлених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, ухвалою суду було відмовлено.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: «оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст.119 ЦПК повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст.121 ЦПК».
Також, до позовної заяви позивачем не додано оригіналу свідоцтва про шлюб між позивачем та відповідачем.
Крім того, згідно акту Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2025 року, складеного старшим секретарем суду Кордівановою СІ., секретарем суду Жуган О.М., секретарем суду Даценко С.В., «реєструючи поштове відправлення № 1800806015482 з вкладенням: позовна заява про розірвання шлюбу, яка надійшла 22.09.2025 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: квитанції про сплату судового збору, оригіналу свідоцтва про шлюб та відсутній додаток до позовної заяви для відповідача».
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.2 ст.185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, роз'яснено позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатись не поданою і буде повернута позивачу.
На виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2025 року позивачем суду надано заяву з доданими до неї документами, в якій позивач зазначає, що зобов'язується сплатити судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок у передбачений законом строк, але не пізніше ухвалення судового рішення у справі. На підтвердження майнового стану додала інформацію про розмір доходів за попередній календарний 2024 рік. Щодо оригіналу свідоцтва про шлюб зазначила, що надасть його після постановлення рішення у справі.
Отже, позивач на підтвердження скрутного матеріального становища надала лише інформацію про розмір доходів за попередній календарний 2024 рік. Проте, матеріали позовної заяви не містить доказів, що позивач є непрацездатним та є членом малозабезпеченої сім'ї, а також не надано інших доказів, які мають значення для оцінки майнового стану позивача.
Крім того, згідно акту Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2025 року, складеного старшим секретарем суду Кордівановою СІ., секретарем суду Жуган О.М., секретарем суду Даценко С.В., «реєструючи поштове відправлення № 1800806015482 з вкладенням: позовна заява про розірвання шлюбу, яка надійшла 22.09.2025 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: квитанції про сплату судового збору, оригіналу свідоцтва про шлюб та відсутній додаток до позовної заяви для відповідача». Разом з тим, позивачем вказані недоліки повної заяви не усунуті, а саме: вказані в акті Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2025 року, які були зазначені позивачем в додатках до позовної заяви, але, фактично були відсутніми, позивачем суду не надані.
Таким чином, позивачем суду не надані квитанції про сплату судового збору, оригіналу свідоцтва про шлюб та відсутній додаток до позовної заяви для відповідача, зазначені позивачем в додатках до поовної заяви,але, які фактично були не надані позивачем і відсутність яких підтверджено актом Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2025 року.
Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз'яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначаються правилами підвідомчості та підсудності.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави («Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року).
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з позовною заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 83, 89, 95, 15, 177, 185, 187, 260, 261, 263, 353 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вважати не поданою і повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду в порядку та строки, передбачені ст. 353 - 355 ЦПК України.
Суддя О.М. Борєйко