Справа № 703/6973/25
3/703/2619/25
07 листопада 2025 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
15.10.2025 в провадження Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла справа про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №439531 від 07.10.2025, ОСОБА_1 07.10.2025 близько 09-00 год за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого брата, ОСОБА_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме штовхнув та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого завдана шкода його фізичному та психічному здоров'ю.
Органом, що склав протокол, діяння ОСОБА_1 кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснивши, що проживає разом із братом, ОСОБА_2 та останній зловживає спиртними напоями, тому зачиняє від нього свою окрему кімнату, щоб той не чіпав його речей, з даного приводу в них раніше виникали сварки. 07.10.2025 вранці повернувся додому та виявив, що замок в дверях його кімнати пошкоджений, а брат перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння. Спитав у нього, чи той намагався відкрити кімнату без його відома, а брат вибіг на вулицю та почав кричати там. Коли намагався забрати його додому, той втік і викликав поліцію.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 суд визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, і у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.
На доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суду надані наступні докази, досліджені безпосередньо під час судового розгляду:
- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №439531 від 07.10.2025;
- дані, що містяться в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується, від 07.10.2025, яка від імені ОСОБА_2 не підписана, міститься запис про відмову заявника від підпису. На спростування вказаного ОСОБА_1 повідомлено, що брат відмовився підписувати будь-які документи, надані поліцією;
- дані термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №490597 від 07.10.2025;
- дані рапорту працівника поліції відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, який зареєстрований в Журналі єдиного обліку під №24653 від 07.10.2025, який не містить відомостей, з яких можливо було б встановити обєктивну сторону правопорушення, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 ;
- дані форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 07.10.2025;
- письмові пояснення особи, яка постраждала від домашнього насильства, ОСОБА_2 , що останнім також не підписані, за ступенем деталізації не надають достатніх відомостей про подію імовірного правопорушення.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» п. 161).
Протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , а також протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.10.2025 не можуть бути достатніми доказами по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені у цих документах, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумнівів у суду.
Із матеріалів справи не вбачається існування будь-яких достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення або винуватості ОСОБА_1 . За обставинами, коли постраждала особа посилається на вчинення щодо неї протиправних дій, водночас особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечує факт вчинення будь-яких протиправних дій, а інші наявні в матеріалах справи документи, як протокол по справі про адміністративне правопорушення, протокол прийняття заяви про таке правопорушення, рапорт про виявлення правопорушення - є засобами фіксації обставин, повідомлених заявником, суду не надано достатніх доказів, що вказують на наявність в діяннях ОСОБА_1 складу правопорушення, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП та не є сумісним зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.
У зв'язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, провівши аналіз досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, вважаю, що матеріали не містять достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП. Вказане виключає його притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підстави для покладення на ОСОБА_1 судового збору відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 173-2, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі пункту першого статті 247 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.В.Овсієнко