05 вересня 2006 р.
№ Б26/7/05-149
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.В., -головуючого
Панової І.Ю.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу
Державного підприємства “Вугілля України»
на ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2006 (про розгляд грошових вимог ДП “Вугілля України» )
у справі господарського суду
№ 26/7/05-149 Дніпропетровської області
за заявою
ВАТ “Рутченковський завод “Гормаш»
До
ВАТ “Павлоградвугілля»
Про
Банкрутство
за участю представників сторін:
від ДП “ Вугілля України» -Тимошенко О.Л.
від ВАТ “ Павлоградвугілля» -Москаленко О.Ю., Тевелєв Д.М.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2006 у справі № 26/7/05-149 (суддя: Камша Н.М. ) відхилено вимоги Державного підприємства “Вугілля України» до ВАТ “Павлоградвугілля»
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ДП “Вугілля України» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою , в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2006 у справі № Б 26/7/05-149 та прийняти нове рішення , яким визнати кредиторські вимоги ДП “Вугілля України» до боржника в сумі 2 278 156,03 грн. та зобов'язати розпорядника майна включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Касаційна скарга мотивована тим, що боржник звіряння кількості та якості відвантаженого ним в рахунок договору постачання № 1-01/2-К на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ “ Західнерго» вугілля у обсязі 5485 тн, не провів, актів звіряння кількості та якості не підписав, скаржникові не передав, згідно з чим у ДП “ Вугілля України» відсутні підстави примати виконання такої поставки вугілля та підписувати акт його приймання - передачі , у боржника існувала реальна можливість поставити вугільну продукцію скаржникові на умовах вже існуючих додатків до Договору, без складення нових, крім того, обов'язок боржника компенсувати скаржникові його витрати по оплаті вартості залізничного тарифу випливає не з договору, а з чинного законодавства України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу місцевого господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
-11.01.2005 господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ “Павлоградвугілля».
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті “ Урядовий кур'єр» від 24.09.2005 № 181.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Як зазначено місцевим господарським судом, 26.01.2004 між ДП “Вугілля України» та боржником укладено договір поставки № 1-01/2-К, відповідно до якого боржник мав провести постачання вугільної продукції за попередньою оплатою кредитора.
Судом першої інстанції встановлено, що ДП “Вугілля України» перераховано на рахунок боржника попередньої оплати у розмірі 231 727 460,23 грн. Боржник відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції, складених між кредитором та боржником, передав у власність кредитору вугільної продукції на суму 229 701 801,23 грн., а також здійснив повернення попередньої оплати у розмірі 933 638,41 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги кредитора складаються із двох частин : невиконання зобов'язання по поставці вугілля на суму отриманої ним попередньої оплати та відсутність доказів передачі 5485 тн. вугілля у власність кредитора, вартість перевезення якого була оплачена коштами кредитора, а також відвантаження боржником у рахунок виконання договору вугільної продукції у обсязі 14415,7 тн. , вартість перевезення якої оплачено коштами кредитора, яку згодом, за ствердженням кредитора боржник не передав у власність кредитору.
Судом першої інстанції встановлено, що сума невиконаних на думку кредитора зобов'язань у розмірі 1092020,59 грн. складається з суми 928073,53 грн. - на яку боржником було відвантажено вугілля у липні 2004 року та 163947,06 грн. суми, що була перерахована кредитором і на яку боржником не було поставлено вугілля.
Крім того, господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 14.04.2006 встановлено, що інші вимоги, заявлені ДП “ Вугілля України» у справі про банкрутство до боржника складаються з наступного :
- 196563,70 грн. пені, яка заявлена відповідно до вимог п.7.4. договору між сторонами за прострочення постачання вугілля в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми 1092020,59 грн.,
- 272310,00 грн. -вартості перевезення залізницею 5485 тн. вугілля.
- 24099,43 грн. - сума інфляційних та 3% річних, нарахованих скаржником на 272310,00 грн. вартості перевезення .
- 614505,60 грн. вартості залізничного тарифу при відвантаженні боржником вугілля у лютому 2004 року
- 63294,07 грн. суми інфляційних витрат та 15362,64 грн. -3%річних на підставі ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання про сплату вартості залізничного тарифу у сумі 614505,60 грн.
Ухвала господарського суду Дніпропетровської області мотивована тим, що факт постачання у липні 2004 року 5485 тн. вугілля боржником на адресу вантажоодержувача, що вказаний у додатках до договору -Бурштинської ТЕС ВАТ “ Західенерго», підтверджується первинними доказами, факт поставки вугілля не спростовано кредитором . Не підписання акту звірки розрахунків не може підтверджувати те, що боржником не було відвантажено вугілля тому вантажоотримувачу, якого вказав кредитор
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог п.1.1. договору між сторонами постачальник на умовах , передбачених даним договором , зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження.
Згідно з п.4.1. договору покупець був зобов'язаний забезпечити прийняття вугілля на умовах договору.
В зв'язку з чим, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку стосовно того, що кредитор, як довіритель не був позбавлений права підписати акт звірки розрахунків з отримувачем вугілля.
Судом першої інстанції також обґрунтовано було встановлено, що без підписання додатків до договору, щодо індивідуальних характеристик вугілля, яке має бути поставлене боржником , не вбачається підстав для визнання грошового боргу у сумі 163947,06 грн. за недопоставлене вугілля.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : сплата неустойки.
Судом першої інстанції встановлена відсутність правових підстав для визнання основного боргу - 1092020,59, в зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано не визнав також і суму пені - 196563,70 грн.
Як вбачається з матеріалів справи , та встановлено судом першої інстанції кредитором були заявлені грошові вимоги до боржника у вигляді вартості перевезення вугілля , а також грошові вимоги до боржника у вигляді вартості залізничного тарифу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
Відповідно до вимог ч.2, ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання заявника касаційної скарги на ст. 224 Господарського кодексу України, норми якої регулюють правовідносини у сфері відшкодування збитків , та яка передбачає, крім того, необхідність доведення факту порушення господарського зобов'язання, розміру збитків, не можуть бути прийняти судом касаційної інстанції до уваги, в зв'язку з тим, що предметом розгляду в суді першої інстанції та предметом вимог кредитора були грошові вимоги до боржника про повернення вартості залізничного тарифу, в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірне відхилив ці вимоги, посилаючись на те, що договором № 1-01/2-К від 26.01.2004 року на боржника не покладався обов'язок щодо сплати залізничного тарифу, тому заявлені вимоги по залізничному тарифу з нарахуванням інфляційних та 3% річних підлягають відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Державного підприємства “Вугілля України» залишити без задоволення .
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2006 (про розгляд грошових вимог ДП “Вугілля України» ) у справі № 26/7/05-149 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко