Справа № 373/3394/25
про повернення позовної заяви
07 листопада 2025 року Суддя Переяславського міськрайонного суду
Київської області Залеська А.О.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , що зареєстрований 20 лютого 1993 року Виконавчим комітетом Гланишівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, актовий запис №1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони зареєстрували шлюб 20.02.1993. На теперішній час спільне життя сторін розладналося, вони втратили розуміння та відчуття одне одного. За час шлюбу характери сторін змінилися, кожен має власні цілі та погляди на життя. Відповідачка перейшла проживати до своєї матері, тому на даний час сторони разом не проживають та спільного господарства не ведуть. Шлюб носить формальний характер, подальше його збереження та примирення неможливі, оскільки сім'я фактично розпалася. Від зареєстрованого шлюбу у подружжя двоє повнолітніх дітей.
Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя (ч.1 ст. 36 СК)
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними принципами цивільного судочинства, серед іншого є: верховенство права; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст. 2 ЦПК України).
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК України, визначені основні способи захисту цивільних прав та інтересів особи, серед яких: припинення правовідношення, що в сімейному праві може відбуватися внаслідок розірвання шлюбу.
У порядку позовного провадження розглядаються судові справи, в яких є предмет спору.
У сімейних правовідносинах предметом спору може бути збереження/розірвання шлюбу, що вирішується судом з урахуванням також інтересів дітей, народжених у шлюбі. Саме у таких випадках закон наділяє одного з подружжя правом на пред'явлення позову до суду про розірвання шлюбу (ст. 110 СК України).
Водночас, відсутність у подружжя дітей дає підстави для розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану, тобто у досудовому порядку (без рішення суду).
Так, статтею 106 СК України передбачено, що подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.
Отже, розірвання шлюбу за рішенням суду на підставі ст. 110 СК України здійснюється судом за позовом одного з подружжя (у позовному провадженні) виключно за наявності спору між сторонами щодо його подальшого збереження або коли один з подружжя, яке не має дітей (особи до 18 років), ухиляється від розірвання шлюбу в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Цивільне судочинство у позовному провадженні здійснюється на засадах змагальності і не може мати формальний характер та замінювати собою повноваження інших органів за відсутності спору про право цивільне.
Згідно, викладених у позовній заяві обставин у сторін від шлюбу двоє дітей, які досягли повноліття. При цьому не викладено жодних обставин та не зазначено доказів, які б свідчили про наявність спору з відповідачкою щодо подальшого збереження шлюбу та/або умисного ухилення відповідачки від розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Навпаки за змістом позовної заяви обоє з подружжя готові до розірвання шлюбу.
За змістом п.3 ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживання процесуальними правами дії, що суперечать завдаю цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмет спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
За змістом п. 7 ч.4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо до неї не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, коли такі заходи є обов'язковими згідно закону.
Відповідно до ч.3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання заяви визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути заяву.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає поверненню особі, яка її подала, внаслідок відсутності предмета спору та невжиття заходів розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
Сплачена сума судового збору у випадку повернення позову повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду (ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір»).
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 44, п. ч.4, п.7 ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу разом з усіма додатками повернути особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення.
Суддя А.О. Залеська