Справа № 369/20309/25
Провадження № 1-кс/369/3118/25
07 листопада 2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ВП № 1 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області, постанову слідчого СВ ВП № 1 Фастівського РУП ГУ НП у Київській області від 13.09.2025 року у частині відмови у задоволенні клопотання та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, згідно якої просить скасувати постанову слідчого СВ ВП № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 13.09.2025 року (вих. № 4738/109/1701/2025) в частині відмови у визнанні речових доказів та призначенні судово-біологічної (імунологічної) експертизи; призначенні судової психологічної експертизи; витребуванні відеозаписів. Зобов'язати слідчого СВ ВП № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 невідкладно вчинити наступні процесуальні дії: визнати речовим доказом одяг (футболку синього кольору та штани з плямами крові), переданий органу досудового розслідування 13.06.2024 року під час проведення слідчого експерименту, належним чином його зареєструвати та забезпечити його схоронність (ст. 100 КПК України); невідкладно призначити судово-біологічну (імунологічну) експертизу вказаних речових доказів (одягу) для ідентифікації біологічних слідів (крові) та встановлення їхньої належності (ст. 242 КПК України); невідкладно призначити судову психологічну експертизу для визначення розміру моральної шкоди, спричиненої потерпілому ОСОБА_3 (п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України); провести належні слідчі (розшукові) дії щодо встановлення та витребування відеозаписів подій 11.09.2023 року; надати потерпілому копії всіх реєстраційних документів щодо речових доказів, постанов про призначення експертиз та висновків експертів на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (ст. 221 КПК України).
На обґрунтування скарги вказує, що 30.09.2025 року ним було отримано постанову слідчого ОСОБА_4 від 13.09.2025 року (вих. № 4738/109/1701/2025) про часткову відмову у задоволенні клопотання. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що свідчить про повторну бездіяльність слідчого та ухилення від виконання судового рішення, що виразилося у наступному: незаконна відмова у визнанні речових доказів та призначенні судово-біологічної експертизи (п. 2 клопотання). Слідчий ОСОБА_4 відмовив у визнанні речовими доказами речей (футболки та штанів з плямами крові), переданих слідчій 13.06.2024 року під час слідчого експерименту. Обґрунтування відмови: «Згідно інформації по руху кримінального провадження такій слідчій як ОСОБА_5 доручення на проведення досудового розслідування не надавалося окрім того такого працівника як ОСОБА_6 у штаті слідчих СВ Фастівського РУП не існувало». Вказує, що в його клопотанні дійсно була допущена технічна описка - « ОСОБА_7 » замість «ОСОБА_7». Проте дана описка не має жодного юридичного значення, оскільки факт вилучення доказів підтверджується офіційним протоколом проведення слідчого експерименту від 13.06.2024 року, який був проведений та підписаний слідчим ОСОБА_8 . Підтвердження вилучення: у протоколі проведення слідчого експерименту зафіксовано вилучення футболки зі слідами РБ (рідких біологічних) та штанів. Факт передачі доказів слідчій ОСОБА_9 додатково засвідчений «Розпискою» від 13.06.2024 року за участю адвоката ОСОБА_10 . Інформація з відкритих державних реєстрів підтверджує, що слідча ОСОБА_11 ( ОСОБА_11 ) є і була співробітником слідчого відділення ВП N°1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області. Відмова слідчого, що ґрунтується на технічній помилці є зловживанням процесуальним формалізмом та прямою бездіяльністю щодо невиконання обов'язків із збирання, реєстрації та дослідження ключових речових доказів (ст. 93, ст. 100 КПК України). Слідчий ОСОБА_4 відмовив у призначенні судової психологічної експертизи для визначення розміру моральної шкоди. Обґрунтування відмови: слідчий зазначив, що призначає експертизу «на свій розсуд, коли є потреба у спеціальних знаннях», пославшись на ч. 2 ст. 242 КПК України. Однак таке рішення є прямим порушенням імперативної норми п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, яка прямо зобов'язує слідчого (прокурора) забезпечити проведення експертизи щодо: «визначення розміру шкоди немайнового характеру (моральної шкоди), шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням». Визначення розміру моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, вимагає спеціальних знань і не є дискреційним правом слідчого. Слідчий Кузик, посилаючись на частину статті, але ігноруючи її імперативний пункт, вдався до грубого процесуального порушення, що підлягає скасуванню. Слідчий відмовив у витребуванні відеозаписів подій 11.09.2023 року з камер спостереження, обґрунтувавши це тим, що «в ході проведення досудового розслідування та оперативного супроводу було встановлено, що справних відеокамер на місці події в той період не було». Відповідно до ч. 2 ст. 220 КПК України відмова у задоволенні клопотання повинна бути оформлена вмотивованою постановою. Твердження про несправність камер має бути підтверджене належними процесуальними документами (протоколом огляду, допитом власників тощо). Оскільки йому не було надано жодної копії документів, які б підтверджували це твердження, відмова є невмотивованою і не відповідає вимогам ні ст. 220 КПК, ні ухвали слідчого судді від 29.07.2025 року, яка вимагала надати саме вмотивовану відповідь. Це є бездіяльністю щодо неналежного збирання доказів (ст. 93 КПК України). Незважаючи на формальне задоволення вимог про надання копій реєстраційних документів щодо речових доказів, постанов про експертизи (включно з імунологічною експертизою, яку слідчий задовольнив) та протоколів допитів свідків, слідчий відмовився надіслати їх на електронну пошту (як було прямо зазначено у п. 5 та п. 10 клопотання). Натомість він зобов'язав його «прибути до ВП №1 Фастівського РУП ГУНП для ознайомлення з процесуальними документами». Згідно зі ст. 221 КПК України потерпілий має право ознайомитися з матеріалами досудового розслідування та робити необхідні виписки та копії. Така вимога слідчого є перешкоджанням у реалізації його процесуальних прав, оскільки змушує нести додаткові витрати часу та коштів для особистого прибуття, замість оперативного надання копій електронною поштою.
Від заявника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явились.
Відповідно до ст. 107 КПК України у зв'язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Статтею 26 КПК передбачено, що кримінальне провадження ґрунтується на засадах диспозитивності. Це означає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Таким чином, надаючи оцінку доводам скарги слідчий суддя обмежений вимогами, заявленими скаржником.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником. Аналіз зазначеної норми свідчить, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством, тобто дії, які слідчий зобов'язаний був вчинити відповідно до закону під час досудового розслідування кримінального провадження.
Під дію зазначеної норми підпадає порядок розгляду слідчим клопотань сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження про вчинення процесуальних дій, оскільки такий порядок закріплений ст. 220 КПК і передбачає триденний строк його розгляду та повідомлення ініціатора клопотання про наслідки його розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
В судовому засіданні було встановлено, що скаржником було подано слідчому клопотання про проведення ряду слідчих (розшукових) дій.
Постановою слідчого від 13.09.2025 року було задоволене клопотання ОСОБА_3 за вхідним номером № 1340 від 10.09.2025 року - частково, а саме: у частині щодо надання копій відповідних процесуальних документів (постанов, протоколів огляду тощо) та інформацію про результати їх дослідження, надати копій всіх реєстраційних документів речових доказів (постанов, протоколів), надати копії постанов про призначення експертиз та висновків експертів за результатами їх проведення, надати копії протоколів допитів свідків, допитаних у кримінальному провадженні, а також копії постанов про призначення експертиз та висновків експертів за результатами їх проведення, призначити судову імунологічну експертизу зразків крові, відібраних слідчо-оперативною групою під час огляду місця події 11.09.2023 року з автомобіля "Мерседес" (державний номер НОМЕР_1 ) - задоволено. У інших частинах - відмовлено.
Слідчий суддя зазначає, що єдиною можливістю потерпілому ініціювати проведення слідчих дій в кримінальному провадженні є його звернення з відповідним клопотанням до слідчого та у відповідності до ч.3 ст.93 КПК України ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає, зокрема, у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Згідно з ч.2 ст.307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії та бездіяльність під час досудового розслідування може скасувати рішення слідчого чи прокурора, зобов'язати припинити дію, зобов'язати вчинити певну дію, відмовити у задоволенні скарги.
Так, ОСОБА_3 просить скасувати постанову слідчого СВ ВП № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 13.09.2025 року (вих. № 4738/109/1701/2025) в частині відмови у визнанні речових доказів та призначенні судово-біологічної (імунологічної) експертизи; призначенні судової психологічної експертизи; витребуванні відеозаписів. Зобов'язати слідчого СВ ВП № 1 Фастівського РУГІ ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 невідкладно вчинити наступні процесуальні дії: визнати речовим доказом одяг (футболку синього кольору та штани з плямами крові), переданий органу досудового розслідування 13.06.2024 року під час проведення слідчого експерименту, належним чином його зареєструвати та забезпечити його схоронність (ст. 100 КПК України); невідкладно призначити судово-біологічну (імунологічну) експертизу вказаних речових доказів (одягу) для ідентифікації біологічних слідів (крові) та встановлення їхньої належності (ст. 242 КПК України); невідкладно призначити судову психологічну експертизу для визначення розміру моральної шкоди, спричиненої потерпілому ОСОБА_3 (п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України); провести належні слідчі (розшукові) дії щодо встановлення та витребування відеозаписів подій 11.09.2023 року; надати потерпілому копії всіх реєстраційних документів щодо речових доказів, постанов про призначення експертиз та висновків експертів на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (ст. 221 КПК України).
Відносно вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання слідчого у кримінальному провадженні провести слідчі дії суд зазначає таке.
На переконання слідчого судді, на підставі п. 7 ч. 2 ст. 307 КПК України можливо лише скасувати рішення слідчого, дізнавача чи прокурора або відмовити в цьому.
Натомість, протилежний підхід, тобто ухвалення слідчим суддею рішень про зобов'язання слідчого, прокурора вчинити слідчі дії у конкретному кримінальному провадженні, винести вмотивовану постанову про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виходило б за межі повноважень слідчого судді, визначених КПК України.
Це обумовлено самостійністю слідчого, прокурора під час досудового розслідування, яка, серед іншого, полягає у належній йому дискреції у вирішенні питання щодо проведення чи не проведення певної слідчої (розшукової) дії. Це питання слідчий, прокурор вирішує на власний розсуд, з урахуванням того, чи відповідатиме інтересам ефективного проведення досудового розслідування та виконанню завдань досудового розслідування і кримінального провадження в цілому проведення тієї чи іншої слідчої (розшукової) дії.
За результатом розгляду скарги слідчий суддя не може зобов'язувати слідчого проводити процесуальні дії.
Так, у постанові від 14 лютого 2023 року по справі № 405/680/22 Касаційний кримінальний суд висловив позицію у подібних правовідносинах, зазначивши, що при оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК). Стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов'язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст. 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Отже, вимога скаржника про зобов'язання слідчого провести слідчі дії не підлягає задоволенню, адже не відноситься до переліку рішень, передбачених у ч. 2 ст. 307 КПК України, а тому слідчий суддя відмовляє скаржнику в задоволенні скарги в цій частині.
Щодо вимоги скаржника надати копії всіх реєстраційних документів щодо речових доказів, постанов про призначення експертиз та висновків експертів на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (ст. 221 КПК України), слідчий суддя вказує, що постановою слідчого від 13.09.2025 року клопотання ОСОБА_3 в цій частині було розглянуте та задоволене, а тому скаржник не позбавлений права ознайомлення з вказаними матеріалами.
Щодо вимоги скаржника про скасування постанови слідчого СВ ВП № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 13.09.2025 року (вих. № 4738/109/1701/2025) в частині відмови у призначенні судової психологічної експертизи, визнанні речових доказів та призначенні судово-біологічної (імунологічної) експертизи, витребуванні відеозаписів, слідчий суддя вказує таке.
Згідно оскаржуваної постанови слідчий вказує, що встановити та витребувати відеозаписи подій 11.09.2023 року (за час з час з 18:00 до 23:00 год.) з камер спостереження, розташованих по вулиці Лісна біля дитячого майданчика та по вулиці Перемоги, 31 біля магазину «Свіжа їжа» в с. Малютянка, Фастівський район, відмовлено у зв'язку з тим, що в ході проведення досудового розслідування та оперативного супроводу було встановлено, що справних відеокамер на місці події в той період не було. Щодо визнання речовими доказами речей з плямами крові, передані слідчій ОСОБА_5 13.06.2024 року під час слідчого експерименту в присутності адвоката ОСОБА_10 , належним чином їх зареєструвати та невідкладно призначити судову медичну експертизу - згідно інформації по руху кримінального провадження такій слідчій як ОСОБА_5 доручення на проведення досудового розслідування не надавалося, окрім того такого працівника як ОСОБА_6 у штаті слідчих СВ Фастівського РУП не існувало. Щодо призначення судової психологічної експертизи для визначення розміру моральної шкоди, спричиненої внаслідок кримінального правопорушення. - відмовити. Згідно ч.2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо: встановлення причин смерті, встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності, встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості, визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням, слідчий призначає експертизу на свій розсуд, коли є потреба у спеціальних знаннях для вирішення питань, що мають значення для справи, або коли це прямо передбачено законом.
Вирішуючи скаргу в цій частині слідчий суддя вказує таке.
Згідно зі ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є, зокрема, висновки експертів.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст.91, ст.92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Щодо призначення експертизи для визначення психологічного стану потерпілого слідчий суддя виходить з того, що в рамках проведення психологічної експертизи встановлюється факт завдання моральної шкоди та страждань; обсяг негативних наслідків та глибину переживань, які виникли після певної події або ж дій третіх осіб; визначається розмір завданої моральної шкоди. В оскаржуваній постанові не наведено мотивів відмови у призначенні такого виду експертизи з урахуванням обставин кримінального провадження, що розслідується.
Зважаючи на приписи п.3 ч.1, ч.2 ст.91, ст.92 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Відтак, заявляючи про можливе завдання моральної шкоди, потерпілий обґрунтовано має право на призначення відповідної експертизи.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо, зокрема, розміру шкоди немайнового характеру.
Щодо визнання речових доказів та призначення судово-біологічної (імунологічної) експертизи, скаржник вказує, що в його клопотанні дійсно була допущена технічна описка - «ОСОБА_7» замість «ОСОБА_7». Проте дана описка не має жодного юридичного значення, оскільки факт вилучення доказів підтверджується офіційним протоколом проведення слідчого експерименту від 13.06.2024 року, який був проведений та підписаний слідчим ОСОБА_8 . Підтвердження вилучення: у протоколі проведення слідчого експерименту зафіксовано вилучення футболки зі слідами РБ (рідких біологічних) та штанів. Факт передачі доказів слідчій ОСОБА_9 додатково засвідчений «Розпискою» від 13.06.2024 року за участю адвоката ОСОБА_10 . Інформація з відкритих державних реєстрів підтверджує, що слідча ОСОБА_11 ( ОСОБА_11 ) є і була співробітником слідчого відділення ВП № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області.
Слідчий суддя вважає вказані доводи слушними.
Щодо витребування відеозаписів подій 11.09.2023 року з камер спостереження слідчий вказує, що в ході проведення досудового розслідування та оперативного супроводу було встановлено, що справних відеокамер на місці події в той період не було, однак слідчий не посилається на докази, що підтверджують вказані обставини.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова слідчим необґрунтована в частині відмови у призначенні судової психологічної експертизи, у визнанні речових доказів та призначенні судово-біологічної (імунологічної) експертизи, витребуванні відеозаписів. Слідчий суддя вважає, що винесена слідчим постанова від 13.09.2025 р. належним чином не мотивована в цій частині та не відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя частково задовольняє скаргу та вважає за необхідне зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 в частині призначення судової психологічної експертизи, визнанні речових доказів та призначенні судово-біологічної (імунологічної) експертизи, витребуванні відеозаписів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303-309, 372 КПК України, слідчий суддя
скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ВП № 1 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області, постанову слідчого СВ ВП № 1 Фастівського РУП ГУ НП у Київській області від 13.09.2025 року у частині відмови у задоволенні клопотання та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого СВ ВП № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 13.09.2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання речових доказів та призначення судово-біологічної (імунологічної) експертизи, призначення судової психологічної експертизи, витребування відеозаписів.
Зобов'язати слідчого СВ ВП № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 в частині визнання речових доказів та призначенні судово-біологічної (імунологічної) експертизи, призначенні судової психологічної експертизи, витребування відеозаписів та надати вмотивовану відповідь, про що повідомити заявника.
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя - ОСОБА_1