Справа № 364/575/25
Провадження № 2/364/321/25
10.11.2025, Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133, № тел.: 0443741616, е-пошта: collect_center27@ukr.net, наявний електронний кабінет)
до
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання чи перебування в Україні: АДРЕСА_1 , № тел: НОМЕР_2 , електронна адреса та інформації про зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС - відсутня)
про стягнення заборгованості за договором,
установила:
30.06.2025 до Володарського районного суду Київської області, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд» надійшла зазначена позовна заява.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано судді Моргун Г.Л.
Ознайомившись з матеріалами справи, суддя залишила позовну заяву без руху та вказала , що на виконання вимог ухвали позивачу слід надати суду інформацію щодо правомірності звернення з даним позовом у межах територіальної юрисдикції Володарського районного суду Київської області.
08.08.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача на усунення недоліків, в якій зазначає, що позов подається за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 .
Представник позивача, посилаючись на обставини викладенні у позові, на ст. ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 175, 184, 274 ЦПК України, просить суд:
- стягнути з відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 102583208 від 18.09.2021 у розмірі 108750,00 грн;
- стягнути з відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422.40 грн;
- стягнути з боржника на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000.00 грн;
- розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, проводити за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
08.08.2025 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 02.10.2025.
30.09.2025 на адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Державний ощадний банк України».
01.10.2025 позивач надав до суду для огляду:
нотаріально завірену копію договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023;
нотаріально завірений акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023;
нотаріально завірений витяг з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 (стосовно боржника );
нотаріально завірену копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023;
нотаріально завірену копію акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР».
Одночасно надав оригінали письмових доказів, які містяться на CD носії, а саме: договір про споживчий кредит № 102583208 від 18.09.2021; графік платежів за договором про споживчий кредит № 102583208 від 18.09.2021 (додаток № 1); паспорт споживчого кредиту № 102583208 від 18.09.2021 (додаток № 2); анкета-заява № 102583208 від 18.09.2021; правила надання фінансових кредитів ТОВ « МІЛОАН» в редакції від 13.07.2021; довідку ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 21.03.2025 про перерахування коштів.
Стосовно надання оригіналу договору факторингу №29-12/2021-45 від 29.12.2021 зауважив, що оригінал такого та додатки до нього, в тому числі оригінал реєстру боржників, перебуває у сторін договору ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал», тому надати його неможливо оскільки позивач не є стороною зазначеного договору.
02.10.2025 судовий розгляд справи не відбувся та був відкладений на 10.11.2025, оскільки відповідач не повідомлений про відкриття провадження та час і місце розгляду справи, одночасно подовжено строки розгляду справи на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи. Окрім того суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів у справі № 364/575/25 та витребував від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129), інформацію що містить банківську таємницю, щодо, зокрема щодо зарахування суми кредитних коштів.
27.10.2025.АТ « Державний ощадний банк України» на вимогу суду надав інформацію на ім'я ОСОБА_1 про відкриття рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки маска якої НОМЕР_3 , крім того надано інформацію про рух коштів у період часу з 18.09.2021 по 23.09.2021. Одночасно зазначив фінансовий номер ( а.с.149-154).
10.11.2025 позивач та його представник про час та місце розгляду, повідомлені належним чином, шляхом отримання відповідних процесуальних документів у електронному кабінеті в підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» ( а.с. 110-113, 143-146).
Відповідач повідомлялася шляхом направлення на адресу зареєстрованого місця проживання ухвали про відкриття провадження у справі та судового повідомлення про час та місце розгляду справи, яке повернулося без вручення з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, в подальшому відповідачка отримала повідомлення суду та одночасно судом розміщено оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України» ( а.с. 136, 140, 147).
У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).
Наведене свідчить, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду. Також слід відмітити, що в Україні діє система публікації відомостей про час та місце розгляду справи в мережі інтернет на вебсайті «Судова влада України» і відповідачка мала усі можливості з отримання інформації про розгляд її справи, щодо виниклих правовідносин.
Від позивача також не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача, за відсутності заперечень відповідача, оглянувши оригінали письмових ( електронних) доказів, які надав позивач, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що 18.09.2021 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю « МІЛОАН» уклали договір про споживчий кредит № 102583208 (а.с. 19-23). Оригінал якого досліджено судом на наданому суду носії.
Згідно п.1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн. Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 18.09.2021. Відповідно до п.1.4 договору термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 18.10.2021. Згідно п. 1.5 загальні витрати позичальника по кредиту процентів за користування кредитом та комісії ( без врахування суми ( тіла) кредиту) складають 6000,00 грн та 5896,00 відсотків річних, всього 21 000,00 грн. Згідно п. 1.5.1 комісія за надання кредиту складає 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово, згідно п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 4500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 1.7. тип процентної ставки за цим договором - фіксована.
Згідно п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Відповідно до положень п. 7.1. договору сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись не пізніше дати, встановленої у п. 1.4. договору.
Відповідно до умов договору № 102583208 від 18.09.2021 ( графік платежів додаток № 1) до 18.10.2021 позичальник мав сплатити 21000,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень - сума кредиту; 4500,00 гривень - проценти за користування кредитом; 1 500,00 гривень - комісія за надання кредиту ( а.с.24) .
Згідно з паспортом споживчого кредиту (додаток № 2 до договору № 102583208) сума кредиту становить 15000,00 гривень; строк кредитування - 30 днів; у розділі «Додаткова інформація» викладений зміст пунктів 2.3.1.1., 2.3.1.2. договору (а.с. 25).
Договір підписаний позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію від 18.09.2021 (а.с.13).
Відповідно до анкети-заяви на кредит № 102583208 дата створення 18.09.2021 сума кредиту 15 000,00 гривень; дата повернення кредиту 18.10.2021; комісія за надання кредиту 1500,00 гривень; проценти за користування кредитом 4500,00 гривень (а.с. 12).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 21.03.2025 про перерахування коштів Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000,00 гривень; призначення платежу: кошти згідно з договором № 102583208 (а.с. 26).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 102583208 (відомостями про щоденні нарахування та погашення), складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість за договором у період часу з 18.09.2021 по 17.12.2021 становить: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 гривень, заборгованість за процентами 51000,00 гривень, заборгованість за комісіями 0,00 гривень (а.с. 27-28).
29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладеного договір факторингу № 29-12/221-45, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 102583208 від 18.09.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ( а.с. 29-31).
Відповідно до п. 2.1. Договору первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеного між клієнтом і боржниками.
Згідно із витягом із Реєстру боржників до Договору факторингу № 29-12/2021-45 від 29.12.2021, відповідач ОСОБА_1 є боржником за договором № 102583208 від 18.09.2021 із загальною сумою заборгованості 66000,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 51000,00 грн - заборгованість по процентам, 0 - заборгованість по комісії ( а.с. 43).
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023 в тому числі за договором № 102583208 від 18.09.2021 , укладеного між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ( а.с. 44-54).
Відповідно до п. 2.1. Договору первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників зазначених у Додатках до Договору.
Згідно із реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником за договором № 102583208 від 18.09.2021 із загальною сумою заборгованості 108750,00 грн, зокрема: 15000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 93750,00 грн - сума заборгованості за процентами, 0 - заборгованість по комісії ( а.с. 61).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Так, на підтвердження укладення договору позивачем надано довідку про ідентифікацію.
Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, суд дійшов висновку, що при укладені вищезгаданого кредитного договору було дотримано умови та порядок укладення цього договору, а також погоджено усі його істотні обставини. Такий договір є чинним, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу вимог ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Позивач в своїй позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за № 102583208 від 18.09.2021, укладеним між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , із загальною сумою заборгованості 108750,00 грн, з яких:
-15000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту,
-93750,00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами,
-0 грн - заборгованість за нарахованими процентами,
-0 грн - заборгованість за процентами,
-0 грн - заборгованість по комісії,
-0 грн - .інфляційні збитки,
-0 грн - нараховані 3 % річних.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором у цій справі судом встановлено, що відповідач не здійснював платежі щодо погашення заборгованості за тілом кредиту, тому, вимога позивача про стягнення основної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення процентів то суд доходить наступних висновків.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);
- на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);
- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);
- на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Окремо слід зазначити положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зокрема, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими процентами у сумі 93750,00 грн.
Однак згідно із умовами договору строк кредитування визначено з 18.09.2021 по 18.10.2021 (30 днів), при цьому згідно з графіком платежів проценти за користування кредитом за період становлять - 4500,00 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у період строку кредитування у розмірі 4500,00 грн.
Водночас поданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом дозволяє дійти висновку, що нарахування відсотків здійснювалося поза межами встановленого строку кредитування і всупереч узгодженій вартості кредиту.
Суд акцентує увагу, що умови кредитного договору повинні бути чіткими та зрозумілими, а нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами фінансових послуг тлумачаться на користь споживача.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача за відсотками, суд застосовує тлумачення "contra proferentem" та керується чітко обумовленими між сторонами договору № 102583208 умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків та комісії, а не завуальованими умовами, викладеними зокрема у п. 1.6., 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору (розміщеними в розділі 2 «Умови виконання договору», а не в розділі 1, де визначений строк кредитування), які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Наведене повністю відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права.
З огляду на викладене, суд констатує, що сума заборгованості відповідача за договором № 102583208 становить 19500,00 гривень, з яких:
-заборгованість за тілом кредиту 15000,00 гривень,
-заборгованість за процентами за користування кредитом 4500,00 гривень.
Решта нарахованих відсотків позивачем, починаючи з 19.10.2021 не підлягає стягненню з відповідача, оскільки нарахування здійснено за межами строку кредитування, а позивач не звертався до суду з вимогами про стягнення процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Окрім того позивач просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано ( а.с.64-69):
- прайс-лист послуг АО «Лігал Ассістанс»;
- договір № 01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням
- заявку на надання юридичної допомоги № 1100 від 01.05.2025;
- витяг з акту № 10 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд має брати до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, а також чи відповідають вони ціні в розмірі 25 000,00 грн.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, без виклику осіб у судове засідання, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням розміру стягнення, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 5000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольнив позов частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 434,63 грн (19500,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 108750,00 грн (розмір заявлених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання чи перебування в Україні: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133):
- заборгованість за договором про споживчий кредит № 102583208 від 18.09.2021 у розмірі 19500,00 ( дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом 4500,00 гривень;
-витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень;
-судовий збір у сумі 434,36 гривень,
всього - 24934 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири) гривень 36 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г. Л. Моргун