"10" листопада 2025 р. Справа № 363/6574/25
10 листопада 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , за відсутності у нього факту прийняття спадщини після смерті його матері 28 березня 2014 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому просив визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, пред'явлену позовну заяву слід залишити без руху, виходячи з такого.
Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Згідно ч.ч. 1. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно роз'яснень даних у п.п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявнику, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом вимог ст.ст. 4, 5, 19 ЦПК України, в позовному провадженні особа звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів і з відповідною вимогою матеріального характеру..
З постанови приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Єременко Т.М. від 28 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , однак за відсутності у спадкоємця факту прийняття спадщини після смерті спадкодавця, нотаріусом відмовлено в оформленні свідоцтва на право про прийняття спадщини.
В позові йдеться про те, що спадкоємець постійно проживав із своєю матір'ю ОСОБА_2 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, вимоги про встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, як обов'язкову передумову для визнання права на спадкове майно, в позові не висунуто.
Крім того, в позові достатньо не обґрунтовано необхідності визнання права на спадкування саме в судовому порядку, оскільки не зазначено, з яких причин спадкоємець позбавлений можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, в чому полягає відсутність умов для видачі свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку у випадку встановлення судом факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Таким чином, представнику позивача слід усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання уточненої позовної заяви, з висуванням в ній позовних вимог відповідно до фактично виниклих правовідносин з урахуванням викладеного вище та обґрунтування наявності підстав для визнання права на спадщину в судовому порядку.
Відтак відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України,
ухвалив:
позовну заяву залишити без руху.
Для усунення зазначених недоліків надати строк не пізніше 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя