Справа № 522/21176/24
Провадження 2/522/1121/25
22 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення
Позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника, адвоката Скіндера Владислава Броніславовича, звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 (колишнього чоловіка) про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 17 810,84 грн. та моральної шкоди в сумі 74 000,00 грн., завданих вчиненням кримінального правопорушення.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що 06 травня 2021 року приблизно о 14:05 годині Відповідач, ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі, де мешкає Позивач, на ґрунті особистої неприязні наніс їй удар реберною частиною правої руки в область обличчя. Внаслідок цих умисних протиправних дій Позивачу було спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Хоча кримінальне провадження №12021164500000391 за ч. 2 ст. 125 КК України було закрите Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2024 року у зв'язку із закінченням строків давності, факт спричинення тілесних ушкоджень та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та завданою шкодою підтверджується матеріалами закритого кримінального провадження.
Заподіяна матеріальна шкода складається з витрат, понесених на відновлення здоров'я (ліки, обстеження КТ головного мозку, тощо), та становить, згідно з наданими чеками та розрахунком, 17 810,84 грн. Позивач посилається на ст. 1166 та ст. 22 ЦК України, які передбачають відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями, у повному обсязі.
Неправомірними діями Відповідача Позивачу завдано моральну шкоду, яка полягала у фізичному болю та стражданнях (внаслідок ушкодження здоров'я), душевних стражданнях, а також у порушенні її нормальних життєвих зв'язків та необхідності витрачати час і зусилля на лікування та захист прав. Розмір моральної шкоди у 74 000,00 грн. обґрунтовується Висновком спеціаліста в галузі психологічного дослідження №11/21 від 13.08.2021 року, який підтвердив наявність змін в емоційному стані Позивача та обґрунтованість компенсації.
Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.
24.01.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву .
Відповідач заперечує проти задоволення позову, виходячи з того, що кримінальне провадження №522/12644/21, у межах якого ОСОБА_1 мала статус потерпілої, було закрито Ухвалою суду від 23.05.2024 року у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, а сам Відповідач звільнений від такої, при цьому цивільний позов залишено без розгляду. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, необхідних для застосування статей 23 та 1167 ЦК України. Зокрема, у кримінальному провадженні Ухвалою суду від 26.09.2023 року було встановлено обґрунтовані сумніви у достовірності та обґрунтованості Висновку експерта №792 від 03.06.2021 року, на підставі якого слідство дійшло висновку про спричинення тілесних ушкоджень, з огляду на виявлену суперечність про відсутність будь-яких видимих ушкоджень на обличчі Позивача наступного дня після імовірного перелому носа. Відповідно, Висновок спеціаліста №11/21 від 13.08.2021 року, яким обґрунтовується розмір моральної шкоди, є похідним від вказаного сумнівного експертного висновку і не може вважатися достовірним, а також не відповідає вимогам Науково-методичних рекомендацій, оскільки спеціаліст не досліджував психологічний стан Позивача до та в момент подій, а також не вивчав свідчення третіх осіб, що унеможливлює встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та завданою моральною шкодою. Стосовно матеріальної шкоди, Відповідач заперечує проти її розміру та складу, оскільки Позивачем не надано належних доказів (призначень) для встановлення мети придбання ліків, а заявлена до стягнення сума 17 810,84 грн. є необґрунтованою, тому що до неї помилково включені витрати на підготовку Висновку спеціаліста, які не є матеріальною шкодою (реальними збитками) у розумінні статті 22 ЦК України. Таким чином, Позивачем не доведено факту наявності моральних страждань, їх обсягу, та належної суми матеріальної шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
21.03.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до відповіді на відзив Позивач вважає Відзив Відповідача необґрунтованим, оскільки він не спростовує вимог позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Основною юридичною підставою для задоволення позову є те, що Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2024 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строку притягнення до відповідальності (ч. 2 ст. 125 КК України) є нереабілітуючою підставою. Це означає, що Відповідач, хоча й звільнений від кримінальної відповідальності, не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну його діяннями шкоду (ч. 1 ст. 1177 ЦК України, ч. 7 ст. 128 КПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, зазначена Ухвала суду є обов'язковою для суду, що розглядає цивільну справу, лише в частині встановлення факту вчинення діяння (нанесення удару, що призвів до перелому носа) саме ОСОБА_2 , що інкримінувалося йому як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.
Відносно моральної шкоди, Позивач наголошує, що вона надала чинний та не спростований доказ - Висновок спеціаліста в галузі психологічного дослідження №11/21 від 13 серпня 2021 року, який підтверджує, що внаслідок отриманих ударів у неї виникли зміни в емоційному стані та індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають її соціальному функціонуванню. Засад розумності та справедливості, а також з урахуванням висновку спеціаліста, сума моральної шкоди 74 000,00 грн. є обґрунтованою. Таким чином, Позивач вважає, що вимоги Відповідача є необґрунтованими та не спростовують належних доказів у справі.
27.03.2025 року від відповідача до суду надійшла заява про призначення експертизи.
Клопотання обґрунтовується тим, що наданий Позивачем Висновок експерта (судової психіатричнох експертизи) ФОП ОСОБА_3 №11/21 від 13.08.2021 року, на підставі якого визначено розмір моральної шкоди (74 000,00 грн.), є незаконним, необґрунтованим та необ'єктивним.
На думку Відповідача, висновок судового експерта не відповідає вимогам пунктів 6.9. та 6.10. Розділу IV Науково-методичних рекомендацій МЮУ, оскільки спеціаліст не досліджував психологічний стан ОСОБА_1 безпосередньо до та в момент подій 06.05.2021 року, а також не використовував свідчення третіх осіб (колег, родичів, друзів). Недотримання цих вимог унеможливлює встановлення причинно-наслідкового зв'язку та визначення, чи зазнала Позивач моральних страждань саме внаслідок дій Відповідача, чи такий нестабільний психоемоційний стан був їй притаманний взагалі.
Враховуючи необхідність повного та об'єктивного дослідження обставин справи, Відповідач просив призначити судову психологічну експертизу для встановлення психологічного стану Позивача до та після подій, визначення наявності та тривалості моральної шкоди, а також можливого розміру її відшкодування в грошовому еквіваленті. Проведення експертизи пропонується доручити ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз».
28.03.2025 року від позивача до суду надійшли заперечення щодо заяви про призначення експертизи.
Позивач, ОСОБА_1 , категорично заперечує проти задоволення заяви представника Відповідача ОСОБА_2 про забезпечення доказів шляхом призначення судової психологічної експертизи.
Позивач обґрунтовує це тим, що Заява про призначення судової психологічної експертизи подана з пропуском строку, встановленого частинами 3 та 4 статті 83 ЦПК України, а саме - після закінчення строку на подання відзиву (січень 2025 року). Заява подана лише 26.03.2025 року, і Відповідачем не наведено поважних причин пропуску цього процесуального строку, що має наслідком, згідно зі статтею 126 ЦПК України, незадоволення клопотання.
Відповідачем не надано жодних слушних доводів, які б свідчили про необґрунтованість чи недостовірність наданого Позивачем Висновку судового експерта Савостіна О.П. Цитування Відповідачем норм права, що регулюють проведення експертиз, саме по собі не вказує на хибність чи необґрунтованість існуючого висновку.
Ухвалою суду від 26.06.2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено до розгляду по суті.
Під час судового засідання призначеного 06.08.2025 року судом вирішено відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Під час судового засідання призначеного 14.10.2025 року було допитано свідка ОСОБА_2 , який є сином позивачки.
У судове засідання призначене на 22.10.2025 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини у справі.
06 травня 2021 року приблизно о 14:05 годині Відповідач, ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі в м. Одеса, наніс один удар реберною частиною своєї правої руки в область обличчя колишній дружині, ОСОБА_1 .
Цією дією ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом кісток носа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Діяння ОСОБА_2 було кваліфіковано як кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я).
Ці обставини, а саме факт вчинення діяння та те, що воно вчинене ОСОБА_2 , є встановленими обставинами, оскільки кримінальне провадження № 522/12644/21 було закрито Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2024 року на нереабілітуючих підставах - у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
Судом встановлено, що для відновлення здоров'я Позивач понесла витрати, що підтверджуються наступними документами:
Придбання ліків згідно з розрахунковими чеками від 14.05.2021 року на суми 1552,84 грн. та 108,00 грн., а також обстеження КТ головного мозку на суму 1150,00 грн.
Сума доведених витрат, пов'язаних із лікуванням, становить 2810,84 грн. (1552,84 грн. + 108,00 грн. + 1150,00 грн.).
Позивач заявила до стягнення матеріальноъ шкоду в розмірі 17 810,84 грн., включивши до цієї суми витрати на висновок Експерта № 11/21 (15 000,00 грн.).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 74 000,00 грн., яка, за її твердженням, полягає у фізичному болю, душевних стражданнях та порушенні звичного життєвого ритму.
Розмір шкоди обґрунтовано Висновком судового експерта в галузі психологічного дослідження №11/21 від 13.08.2021 року, який встановив зміни в емоційному стані Позивача внаслідок подій 06.05.2021 року та визначив можливий розмір компенсації у 75 000,00 грн. Висновок судового експерта суд визнає належним доказом, який не спростований відповідачем.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.
За загальним правилом відповідальність за завдання шкоди настає за наявності всіх 4 елементів складу правопорушення: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд вважає, що доведена наявність завданої шкоди позивачам внаслідок протиправних діянь, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні підтверджена належним чином.
В той же час суд зазначає, що стягненню з відповідача матеріальної шкоди підлягає виключно сума у розмірі 2810,84 грн.
Щодо розміру моральної шкоди, суд зазначає про наступне.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При цьому, якщо шкоду завдано спільно, тобто взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром, заподіювачі шкоди несуть перед потерпілим солідарну відповідальність (ст. 1190 ЦК).
Судом вбачається що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка виникла внаслідок неправомірних протиправних дій відповідача.
Оскільки в діях відповідача встановлено склад кримінального правопорушення, вина, суд погоджується з тим, що позивач має право на стягнення моральної шкоди з цих підстав.
Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Суд, оцінюючи надані докази відповідно до принципів належності, допустимості та достовірності, дійшов висновку, що Висновок експерта в галузі психологічного дослідження № 11/21 від 13 серпня 2021 року є достатнім доказом на підтвердження факту заподіяння та розміру моральної шкоди Позивачу.
На переконання суду, Висновок експерта № 11/21 належним чином підтверджує зміну психологічного стану ОСОБА_1 в бік погіршення внаслідок протиправних дій Відповідача 06.05.2021 року, а також обґрунтовує заявлений Позивачем розмір компенсації у 74 000,00 грн.
Стороною Відповідача не надано належних, допустимих та достатніх доказів для спростування цього Висновку.
Заперечення Відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях про можливе недотримання експертом усіх методичних рекомендацій.
Ці доводи Відповідача не можуть бути прийняті судом як фактичні докази, що безумовно виключають чи спростовують висновки психологічного дослідження, проведеного на замовлення Позивача.
Зокрема, посилання на відсутність видимих ушкоджень наступного дня після події, які були предметом сумніву в кримінальній справі, не є прямим спростуванням висновку психологічного дослідження, оскільки предметом останнього є не зовнішні травми, а внутрішній психоемоційний стан особи.
Таким чином, у сукупності з ненаданням належних спростувань, суд не вбачає обґрунтованих підстав для відхилення наявного Висновку експерта № 11/21 та призначення нової експертизи.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що Позивачем доведено наявність і розмір моральної шкоди на суму 74 000,00 грн. за допомогою Висновку експерта № 11/21.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3статті 89 ЦПК України).
Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Обов'язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.
Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).
Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
Постанова КЦС ВС від 20.07.2022 у справі № 524/710/21 містила висновок про те, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
ВП ВС відступила від правового висновку КАС ВС та КЦС ВС щодо порядку відшкодування витрат за проведення експертизи, визначивши, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Так, відповідно до Постанови ВП ВС від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, у випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Враховуючи те, що суд врахував висновок експерта як доказ у справі задля визначення розміру заподіяної шкоди, існують підстави для вирішення питання про відшкодування витрат на проведення експертизу, а тому з відповідача підлягають стягненню 15000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) майнову шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача у розмірі 2810,84 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 74000,00 грн моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати пов'язані з розгляду справи у розмірі 15000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 03.11.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
22.10.25