Справа №521/17429/25
Пр. №2/521/7794/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Жулего М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 23 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8506454.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі.
В подальшому, 17 липня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17072025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв права вимог, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №8506454 від 23 листопада 2024 року, відповідно до реєстру боржників.
Так, відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №17072025 від 17 липня 2025 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Зазначив, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов'язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд стягнути з останнього суму заборгованості за кредитним договором №8506454 від 23 листопада 2024 року в розмірі 27000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Представник позивача, діючий на підставі довіреності від 05 грудня 2024 року, в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, разом з позовом надав до суду клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просила суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суду не сповістив, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 23 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №8506454, згідно умов якого останньому було надано кредитні кошти в загальному розмірі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності на придбання товару у продавця, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,0% від суми кредиту за кожний день, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту.
Судом встановлено, що товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі, що підтверджується розрахунковими документами про придбання товару відповідно до умов кредитного договору, однак останній від виконання своїх зобов'язань ухиляється.
17 липня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17072025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв права вимог, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №8506454 від 23 листопада 2024 року, відповідно до реєстру боржників.
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №17072025 від 17 липня 2025 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
За ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Тобто, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8506454 від 23 листопада 2024 року в розмірі 27000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по кредиту.
Позивач зазначав, що з моменту отримання права вимоги до відповідача за вказаним договором позики за відповідними факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 даного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі в порядку, визначеному цим договором.
Незважаючи на це, відповідача не виконав свого обов'язку та повернув надані йому кредитні кошти в строки, передбачені кредитним договором.
Відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач також розпорядився на свій розсуд.
Таким чином, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору відповідачем, з останнього на користь позивача підлягає стягненнюзаборгованість за кредитним договором №8506454 від 23 листопада 2024 року в розмірі 27000,00 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 280-289, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №8506454 від 23 листопада 2024 року в розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок, з яких 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 06 листопада 2025 року.
Суддя: О.М. Сегеда