Справа № 750/14807/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/567/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
06 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025100150005338 від 27 жовтня 2025 року щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дергачі Дергачівського р-ну Харківської обл., громадянина України, з вищою освітою, мешканця АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 грудня 2025 року з подальшим утриманням в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», без визначення розміру застави та ухвалено строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 14 год. 37 хв. 28 жовтня 2025 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчий довів та надав достатні докази про обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, також, буде недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при розгляді клопотання в судовому засіданні було з'ясовано, що підозра ОСОБА_9 є необґрунтованою, останній повідомляв, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 йому був не зрозумілий, в ньому міститься не чіткі формулювання. Вказує, що у повідомленні про підозру ОСОБА_9 не вказується місце вчинення кримінального правопорушення. Також, досудовим розслідуванням встановлено, що умисні дії військовослужбовця не спричинили тяжких наслідків, але вони нібито стали передумовою зниження бойової готовності підрозділу в умовах війни, а також завдали шкоди авторитету органам військового управління і є небезпечним діянням, яке посягає на встановлений порядок підлеглості та військової дисципліни і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань, що не відповідає дійсності та не передбачена диспозиціями ст. 402, 409 КК України. Вважає, що подане клопотання є необґрунтованим, а заявлені ризики не підтверджуються належними та достатніми доказами. Крім того вказує, що ОСОБА_9 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має постійне місце роботи та проживання, на його утриманні знаходиться хвора матір, яка потребує стороннього догляду з боку підозрюваного. Стверджує, що ОСОБА_9 не скоював насильницьких злочинів, тому судом має бути визначено для нього розмір застави.
Заслухавши доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_9 , щодо можливості задоволення поданої апеляційної скарги, думку прокурора про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 слідчим суддею виконані вимоги ст. ст. 193, 194 КПК України. Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_9 виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя встановив достатність доказів, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри і ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно матеріалів провадження П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100150005338 від 27 жовтня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
28 жовтня 2025 року о 14 год. 37 хв. ОСОБА_9 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України та йому повідомлено про підозру у вчиненні непокори, яка виразилась у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, а також у відмові від несення обов'язків військової служби, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Повідомивши ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальні правопорушення, за які передбачене покарання Кримінальним кодексом України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.
Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність існування фактів, інформації, які можуть переконати в тому, що ОСОБА_9 міг вчинити вказані кримінальні правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , слідчим суддею з'ясовано, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_9 , необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя в сукупності із вищезазначеним, взяв до уваги дані про особу підозрюваного, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, покарання, яке йому загрожує.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням апелянта, прокурором в судовому засіданні доведено існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та дійшов до правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Крім того, з урахуванням доведеності обставин, які свідчать про потребу застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать на даному етапі досудового розслідування належного виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на це, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що слідчий суддя необґрунтовано обрав відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Твердження апелянта про неврахування слідчим суддею певних обставин щодо підозрюваного не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини самі по собі не свідчать про безпідставність обрання даного виду запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо визначення відносно підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у виді застави, то апеляційний суд не може визнати їх слушними.
Так, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
На думку апеляційного суду, враховуючи зміст оголошеної ОСОБА_9 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, щодо останнього обґрунтовано обумовлено необхідність застосування обмежень, які передбачені нормою ч. 4 ст. 183 КПК України щодо права суду не визначати розміру застави.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4