06 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/10658/25
Провадження № 22-ц/820/2312/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретар: Шевчук Ю.Г.,
за участю представника відповідача Чорного А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2025 року (суддя Порозова І.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду в справі №686/4759/21 скасовано постанову слідчого СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Зеленюка Д.В. у кримінальному провадженні №42017241010000043 з підстав її незаконності, цим рішенням слідчого йому заподіяно моральну та майнову шкоду.
Моральна шкода, завдана позивачу, є наслідком порушення його права на справедливий суд. Наявність його порушеного права на справедливий суд дає всі правові підстави для відшкодування моральної шкоди. Заявлений розмір моральної шкоди за порушене право на судовий захист розрахований позивачем за його внутрішнім переконанням, визначений у відповідності до принципу еквівалентності правопорушення виходячи з обставин конкретної справи, який неможливо арифметично розрахувати та буде достатнім покриттям його порушеного права на справедливий суд і справедливою сатисфакцією в розумінні ЄСПЛ.
Крім того, позивачу завдано також майнової шкоди, оскільки затратив час на складання скарги на постанову, її подання, участь у суді під час розгляду скарги, проїзд у громадському транспорті, поніс витрати на папір, електроенергію, фарбу картриджа.
Посилаючись на зазначене, просив суд стягнути з держави Україна на свою користь двадцять мільйонів гривень моральної шкоди та сімдесят мільйонів дев'яносто шість гривень майнової шкоди, завданої йому незаконним рішеням слідчого СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Зеленюка Д.В. в кримінальному провадженні №42017241010000043.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2025 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів, заподіяння майнової та моральної шкоди внаслідок прийняття слідчим Зеленюком Д.В. постанови від 04.07.2024 року про закриття кримінального провадження №42017241010000043.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що задоволення його скарги слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ухвалою від 08.04.2025 року, якою скасовано постанову слідчого СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Зеленюка Д.В. у кримінальному провадженні №42017241010000043 з підстав її незаконності, є безумовним доказом завдання йому як моральної так і матеріальної шкоди.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив наданих доказів, не витребував додаткові, не надав оцінку доказам, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також не забезпечив ефективного захисту його прав. Також суд не виконав мети цивільного судочинства, не відновив порушене право, не забезпечив відшкодування завданої шкоди, арішення суду обґрунтуване на підставі недоведених оціночних судженнях.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління національної поліції в Хмельницькій області просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2025 року без змін. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для відшкодування моральної та майнової шкоди, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, внаслідок прийняття постанови про закриття кримінального провадження, було заподіяно шкоди позивачу. Незгода з процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні, які оскаржено в порядку, передбаченому КПК України, та скасування цих рішень в судовому порядку не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчого та прокурора не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування шкоди.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Представник відповідача Чорний А.С. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що постановою слідчого СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Зеленюком Д.В. від 04.07.2024 закрито кримінальне провадження №42017241010000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України (невиконання судового рішення).
Зазначену постанову слідчого ОСОБА_1 оскаржив у встановленому законом порядку.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 08 квітня 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову слідчого СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Зеленюка Д.В. від 04.07.2024 про закриття кримінального провадження №42017241010000043, відомості у якому внесено до ЄРДР 14.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 2 частини 2 статті 1167 цього ж Кодексу передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 посилаючись на ст. 1174 ЦК України, пов'язує заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди винесенням слідчим процесуального документа у кримінальному провадженні №42017241010000043, який в подальшому був скасований судом за його скаргою.
Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1 і ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 2005 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
З огляду на положення ст. 1174 ЦК України, що передбачають відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини заподіювача, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої матеріальної і (або) моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Законом визначено механізм контролю за законністю прийнятих процесуальних рішень відповідною посадовою особою органу досудового слідства при здійсненні кримінального провадження. Заінтересована особа має право в порядку, передбаченому КПК України, звернутися зі скаргою на процесуальні рішення, дії або бездіяльність уповноваженої особи органу досудового слідства (слідчого), вчинені нею під час кримінального провадження, зокрема, до суду.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) слідчих, вчинених при проведенні досудового слідства у конкретній справі, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
У випадку, якщо помилки посадової особи органу досудового слідства (в даному випадку слідчого) неможливо виправити в такий спосіб, такі порушення повинні вирішуватися поданням позову незадоволеної особи проти держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи зміст вищевказаних норм ЦК України у цьому виді деліктних зобов'язань необхідно довести як наявність шкоди так і її заподіяння, причинний зв'язок внаслідок протиправного рішення дії або бездіяльності конкретно визначеної посадової особи.
Один лише факт, що прийняте слідчим поліції в порядку КПК України процесуальне рішення про закриття кримінального провадження згодом було скасоване судом, не свідчить про заподіяння шкоди позивачу, за скаргою якого воно було скасоване.
Хоча постанова слідчого про закриття кримінального провадження і була скасована судом з підстав їх невідповідності нормам КПК України, однак жодних доказів, які б вказували на те, що внаслідок прийняття цих постанов було заподіяно шкоди правам та інтересам позивача, справа не містить.
При цьому процесуальні порушення, які були допущені слідчим при проведенні досудового слідства в кримінальному провадженні були усунуті шляхом постановлення слідчим-суддею ухвали про скасування постанови слідчого СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про закриття кримінального провадження.
Крім того, сам факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відшкодування шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами КПК України, передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження неправомірної постанови у встановленому нормами КПК України порядку, яке позивачем було реалізовано.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 28 січня 2019 року (справа № 686/7576/18), яку відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховувати суд при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Зважаючи на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним оскільки, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок прийняття слідчим СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Зеленюком Д.В. постанови від 04.07.2024 про закриття кримінального провадження №42017241010000043 було заподіяно шкоди його правам та інтересам, в тому числі моральної, а також на підтвердження її розміру.
Посилання апелянта на понесені ним витрати (придбання квитків для проїзду до місця розгляду справи, копіювання документів, час на написання скарги, участь у слуханні справи) не свідчить про незаконність судового рішення, оскільки заявлено вимогу про відшкодування майнової шкоди, а для цього слід довести протиправність дій відповідачів, що доведено не було.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення залишити без змін.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк