Справа №592/18323/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Онайко Р. А.
Номер провадження 33/816/154/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
16 жовтня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/18323/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.06.2024, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі через відсутність складу правопорушення, оскільки протиправність зупинки водія за умови відсутності задокументованого порушення ПДР може ставити під сумнів процедуру виявлення нетверезого водія та має бути доведений сам факт керування. В матеріалах справи відсутній відеозапис, на якому він погоджується з результатом огляду, проведеним за допомогою газоаналізатора, не зафіксовано як йому на підпис надавався акт огляду, не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Крім того, на момент складення відносно нього протоколу за ч. 2 ст. 130 КУпАП він не був особою, що притягалась до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.06.2024 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн із позбавленням права керування т/з на строк 3 роки.
Згідно постанови судді, 18.11.2023 о 22:07 в м. Суми по пр-ту Перемоги поблизу буд. 141 ОСОБА_4 керував т/з ВАЗ21214, д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою технічного приладу газоаналізатор Drager Alcotest, 7510 проба позитивна, результат - 1,40 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.
Будучи відповідно вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце апеляційного розгляду, ОСОБА_4 та його захисник Нагорний В. Б. в судове засідання не з'явились, будь-яких клопотань, у тому числі і про відкладення розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не подавали, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність вказаних осіб, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 271 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі - Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 618620 від 18.11.2023, суддя суду першої інстанції цілком правильно дійшов висновку, що ОСОБА_4 керував т/з у стані алкогольного сп'яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується доказами, а саме:
- роздруківкою показників огляду ОСОБА_4 на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, результат тесту - 1,40 проміле (а. с. 2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_4 погодився з результатами огляду на стан сп'яніння, про що у відповідній графі «з результатами згоден» власноруч поставив свій підпис (а. с. 3);
- відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, згідно яких водію ОСОБА_4 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з або в закладі охорони здоров'я. Зі згоди ОСОБА_4 поліцейським проведений його огляд на місці зупинки т/з за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, результат огляду - 1,40 проміле. ОСОБА_4 результат не заперечив, наміру пройти огляд у лікарні не висловив.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння, а сама процедура огляду на стан сп'яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Відеозапис події правопорушення є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певної події, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських для забезпечення проходження водієм ОСОБА_4 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з в установлений законом спосіб, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які формували матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю водія ОСОБА_4 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_4 погодився на проведення відносно нього огляду поліцейським з використанням спеціального технічного засобу, а результат огляду не заперечував, як і не виявляв наміру пройти огляд у закладі охорони здоров'я. При цьому згода ОСОБА_4 як на проведення самого огляду, так і з результатом огляду (1,40 проміле) зафіксована особистим підписом останнього в протоколі про адміністративне правопорушення, чек-листі газоаналізатора Drager Alcotest 7510, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння (а. с. 1-3).
Необхідно зауважити, що саме Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до водія ОСОБА_4 про зупинку т/з і проходження огляду на стан сп'яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), тому твердження апеляційної скарги ОСОБА_4 про безпідставну зупинку т/з не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають. При цьому правомірність дій поліцейських щодо зупинки т/з не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія т/з пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
У разі ж наявності яких-небудь сумнівів в законності проведеного щодо нього огляду водій ОСОБА_4 не був позбавлений можливості пред'явити вимогу поліцейському надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також ставити питання (у разі незгоди з результатами огляду) про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я у присутності поліцейського в порядку ст. 266 КУпАП, але такими правами ОСОБА_4 не скористався.
Тобто, саме внаслідок недотримання імперативних вимог ПДР, а не дій поліцейських, відносно водія ОСОБА_4 був складений протоколу про адміністративне правопорушення, який містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - керування особою т/з у стані сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.9а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_4 як учасника дорожнього руху.
Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування водія ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури огляду, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов'язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).
Твердження ОСОБА_4 про те, що на момент складення відносно нього протоколу за ч. 2 ст. 130 КУпАП він не був особою, що притягалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать копії постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.10.2023, яка набрала законної сили 31.10.2023, згідно якої 18.11.2023 на момент зупинки т/з під керуванням ОСОБА_4 він вже був особою, яка протягом року повторно вчинила правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, тому його дії правильно були кваліфіковані спочатку поліцейським при складанні протоколу, а потім і суддею при ухваленні постанови за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів), суд повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме водій ОСОБА_4 керував т/з в стані алкогольного сп'яніння, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.06.2024 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуРунов В. Ю.