Номер провадження: 22-ц/813/626/25
Справа № 521/10491/22
Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.
Доповідач Драгомерецький М. М.
15.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі судового засідання: Узун Н.Д.,
за участю позивачrb - ОСОБА_1 , представника позивача - адвокати Врони А.В.,
переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, -
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Врона Андрій Валентинович, звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що між ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу серії ННІ 762047 від 21.08.2018, зареєстрованим в реєстрі під №593, на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 18 грудня 2020 року Київським районним судом м. Одеси у справі №520/8664/19 було винесено вирок та встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, розробив злочинний план з корисливих мотивів організував та керував злочинною групою, яка з метою незаконного збагачення, використовуючи недійсний паспортний документ, здійснила відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від імені її власника іншою особою. За результатами розгляду справи №521/20396/18 було вирішено витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
Однак після купівлі квартири АДРЕСА_2 , вважаючи себе її повноправною власницею, та не знаючи про шахрайські схеми щодо її продажу, ОСОБА_1 розпочала капітальний ремонт у квартирі. Враховуючи жахливий стан квартири, кількість проведених у ній ремонтних робіт склала значну суму. Крім того, ОСОБА_1 було проведено будівельні роботи з реконструкції квартири та збільшено житлову площу даного нерухомого майна, а саме: наразі площа квартири відповідно до технічного паспорту від 05.11.2018 складає 56.8 кв.м, станом на момент купівлі площа даної квартири складала 46.2 кв.м. Відповідно шляхом проведення реконструкції площа квартири збільшилася на 10.6 кв.м, що також значно збільшило ринкову вартість квартири після її поліпшення. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 суму, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення у розмірі 350 000 грн.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що сторона відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує. Так, сторона відповідача зазначає, що позивачка є потерпілою та цивільним позивачем у кримінальних справах №520/8664/19, №520/10301/19, №520/8766/19 де остання заявила три аналогічних цивільних позови по 1 409 964,61 грн, які складалися з: 675 000 грн - сплачені кошти за квартиру; 163 100 грн - ремонтні роботи; 570 000 грн - ремонтні роботи за договором підряду; 1 864,61 грн - комунальні послуги, а отже ухвалення рішення у розглядуваній справі на користь позивачки призведе до її надмірного збагачення.
Від представника позивачки до суду надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що ОСОБА_1 у рамках вказаних відповідачем кримінальних проваджень, була завдана матеріальна шкода, на підставі чого нею в рамках кримінальних проваджень було подано цивільний позов у відповідності до ст. 128 КПК та ст. 1177 ЦК України. В об'єм матеріальної шкоди, яка була стягнута з обвинувачених, ввійшли кошти сплачені за квартиру та витрати на ремонті роботи. Натомість предметом заявленого позову є стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, в суму стягнення не включені кошти сплачені за квартиру та витрати на ремонті роботи, з огляду на це заявлена сума на відшкодування не є одними і тими самими коштами, у зв'язку з чим, доводи представника відповідача є безпідставними.
Від представника позивачки до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що висновком експерта №15/2022 судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі №521/10491/22 від 21.08.2022 встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , без урахування поліпшень, проведених ОСОБА_1 , становить 885 284 грн; ринкова вартість даної квартири, з урахуванням поліпшень, проведених ОСОБА_1 , становить 1 204 898 грн; невід'ємні поліпшення, відокремлення яких не призведе до завдання шкоди та зменшення ринкової вартості об'єкта дослідження - відсутні. На підставі викладеного, позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 319 614,00 грн.
У судовому засіданні 15 червня 2023 року відповідача ОСОБА_2 було допитано як свідка, який зазначив, що у належній йому квартирі АДРЕСА_3 за декілька років до 2018 року майже не з'являвся, лише сплачував належні комунальні платежі. Також відповідач зазначив, що ОСОБА_1 вже задовольнила свої вимоги шляхом подання цивільних позовів в рамках КП з вимогами про відшкодування витрат на проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_2 .
Судом також було допитано судового експерта Чорну Ю.П., яка зазначила, що за заявою ОСОБА_1 нею була проведена судова будівельно-технічна, оціночно-будівельна експертиза у цивільній справі №421/10491/22. Доступ до об'єкту дослідження експертові було надано ОСОБА_1 , висновок виготовлено відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі методик, нормативних актів, рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури зазначеної у висновку експерта №15/2022 від 2.08.2022.
06 вересня 2023 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, у розмірі 319 614 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 3 996,20 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивачка просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 15 жовтня 2025 року об 15 год 30 хв з'явились позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Врона А.В., інші учасники справи до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи (т. 2, а.с. 142).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з'явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у розглядуваній справі є стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, натомість в таку суму не включені кошти сплачені за квартиру та витрати на ремонті роботи, з огляду на це заявлена сума на відшкодування не є одними і тими самими коштами та мають різну правову природу, у зв'язку з чим, подвійне стягнення у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не відбувається.
У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_2 зазначає, що задовольнивши позовні вимоги судом першої інстанції було фактично здійснено подвійне стягнення на користь ОСОБА_1 так як поліпшення, про які йде мова, є наслідком ремонтних робіт, а вироками Київського районного суду м. Одеси у справах №520/8664/19 та 520/10301/19 були стягнуті грошові кошти, які позивачка витратила на ремонт та реконструкцію. Тому, апелянт вважає, що порушене право ОСОБА_1 вже було захищено в судовому порядку.
Апеляційний суд відхиляє вказані доводи апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції вважає вірними з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 21 серпня 2018 року між ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , серія ННІ 762047, що зареєстрований в реєстрі за №593.
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №146870710 від 26.11.2018, за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 21.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Демидовим С.С. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
27 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про скоєння стосовно нього кримінального правопорушення.
03 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено заяву ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, номер кримінального провадження 1201860470003417.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2020 року у справі №520/8664/19 визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки; за ч. 4 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Вироком від 21 грудня 2020 року у справі №520/10301/19 Київський районний суд м. Одеси визнав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2020 року у справі №520/8664/19 було встановлено наступне: « ОСОБА_4 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, розробив злочинний план з корисливих мотивів організував та керував злочинною групою, яка з метою незаконного збагачення, використовуючи недійсний паспортний документ, здійснила відчуження спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від імені її власника іншою особою.
Дійсним власником зазначеного об'єкту нерухомості був ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.07.1993 № НОМЕР_1 та договору дарування від 28.09.2007 зареєстрованого в реєстрі за №6089 нотаріусом ОМНО Федорченко Т.М..
Вищевказану квартиру вирішила придбати ОСОБА_1 , яка не була обізнана про незаконну діяльність членів організованої групи.
У подальшому, 21 серпня 2018 року, перебуваючи в невстановленому місці в межах міста Одеси ОСОБА_6 , виконуючи відведену йому роль у складі організованої групи, надав ОСОБІ 6 підроблені правовстановлюючі документи на квартиру: договір дарування на бланку серії ВКА №059840, від 21.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., свідоцтво про право власності на житло від 27.07.1993 № НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 та підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області з анкетними даними ОСОБА_2 та вклеєною фотокарткою ОСОБИ 6, та картку фізичної-особи платника податків, видану на ім'я ОСОБА_2 ..
В той же день, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА 6, не будучи членом організованої групи, однак достовірно знаючи, що викладені обставини в наданих їй ОСОБА_6 документах не відповідають дійсності, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету особистого збагачення, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 3, перебуваючи у приміщенні офісу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидова С.С., за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 88-Б, представляючись та діючи від імені власника квартири - ОСОБА_2 , ввівши тим самим нотаріуса в оману, надав останньому завідомо підроблені документи, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області з анкетними даними ОСОБА_2 , картку фізичної - особи платника податків, видану на ім'я ОСОБА_2 , та правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості, які він раніше отримав від ОСОБИ 2, з метою укладення договору купівлі-продажу.
В той же час, в тому ж місці, тим же способом ОСОБА 6 діючи умисно, ввела в оману покупця зазначеного об'єкту нерухомості - ОСОБА_1 , завіривши останню, що саме вона є ОСОБА_2 , а так само і власником квартири АДРЕСА_2 .
У той же день, близько 11:00 годин, діючи умисно, з корисливих мотивів, на виконання вказівок ОСОБА_6 , ОСОБА 6 прийняла участь в укладенні договору купівлі - продажу вищезазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С., згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_2 , отримавши при цьому від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США, що станом на 21.08.2018, відповідно до курсу НБУ, становить 675 000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА 2 та ОСОБА 3, реалізуючи свій злочинний намір, діючи з прямим умислом, в складі організованої групи, а ОСОБА 6, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 3, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, використовуючи завідомо підроблені документи, шляхом обману придбали право на майно, яке належить ОСОБА_2 , та заволоділи грошовими коштами ОСОБА_1 »
Таким чином судом було встановлено, що відчуження спірної квартири від імені її власника відбулося іншою особою на підставі недійсного паспортного документа.
На підставі викладеного ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Демидов Сергій Сергійович, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, поновлення права власності і виселення.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року по справі №521/20396/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Судом визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 серпня 2018 року від імені ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Демидовим С.С. і зареєстрований в реєстрі за №593.
Поновлено право власності та повернуто квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , визнавши за ним право приватної власності на цю квартиру.
Суд також виселив ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з даними рішеннями, ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Одеського апеляційного суду від 17.06.2021 у справі №521/20396/18.
06 липня 2022 року Верховним Судом було винесено постанову по справі №521/20396/18, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
- рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
- рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині вирішення позовної вимоги про поновлення права власності ОСОБА_2 змінено, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року в такій редакції:
«Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ».
Переглядаючи справу №521/20396/18, Верховний Суд дійшов встановив, що ОСОБА_1 являється добросовісним набувачем спірного майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 390 ЦК України, добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Під поліпшеннями слід розуміти такі витрати на майно, які мають корисний для речі характер, тобто покращують її властивості, в тому числі її якість, збільшують вартість майна (наприклад, здійснення поточного ремонту нерухомості). При цьому вимоги щодо відшкодування суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, мають бути заявлені до власника майна.
Застосування положень ч. 3, 4 ст. 390 ЦК України суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями ч. 3 підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна. На відміну від норми ч. 3 ст. 390 ЦК України, за положеннями частини ч. 4 цієї статті, добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.
Отже, суд першої інстанції визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню з власника майна на користь добросовісного володільця, вірно виходив з суми, на яку збільшилася вартість квартири, а не з фактично понесених витрат на проведення ремонтних робіт, так як ці два стягнення не є тотожними.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що поліпшення є наслідком ремонтних робіт, а тому слід стягувати лише суму ремонту, не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом.
Щодо доводів апеляційної скарги про недопустимість висновку експерта під час вирішення справи по суті, апеляційний суд зазначає наступне.
Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. До таких засобів, належать і висновки експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно положень ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
02 серпня 2022 року за заявою ОСОБА_1 була проведена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої було поставлено наступні запитання:
1. Яка ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 без урахування поліпшень, проведених ОСОБА_1 у 2018 році, станом на момент проведення судової технічно-будівельної експертизи?
2. Яка ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням поліпшень проведених ОСОБА_1 , станом на момент проведення судової технічно-будівельної експертизи?
3. Чи наявні у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 поліпшення, що можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо так - яка їх вартість?
До суду було надано висновок експерта №15/2022 судової будівельно-технічної експертизи від 21.08.2022, який виготовлено на замовлення ОСОБА_1 , яким встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , без урахування поліпшень, проведених ОСОБА_1 , становить 885 284 грн; ринкова вартість даної квартири, з урахуванням поліпшень, проведених ОСОБА_1 , становить 1 204 898 грн; невід'ємні поліпшення, відокремлення яких не призведе до завдання шкоди та зменшення ринкової вартості об'єкта дослідження - відсутні.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Скаржником лише зазначено про порушення його права на недоторканість житла, в свою чергу жодних доказів, які б це підтверджували надано не було.
Крім того, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги його посилання на недопустимість висновку експерта, проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час ухвалення судового рішення судом першої інстанції було зазначено, що стороною відповідача не було обґрунтовано неналежності проведеної експертизи, як доказу та можливої невідповідності експертизи вимогам чинного законодавства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до фактичного непогодження із висновками суду першої інстанції, зробленими як наслідок дослідження позиції відповідача.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судами обставин.
Відтак, наведені ОСОБА_2 у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими судом обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2023 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 27 жовтня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда