Номер провадження: 11-кп/813/667/25
Справа № 523/8648/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 у к/п №12017160490000326 від 23.01.2017 відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Іванівка Іванівського р-ну Одеської обл., громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, до затримання працюючого охоронцем «Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 (підвальне приміщення), раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 1, 9 ч. 2 ст.115 КК України та йому призначено покарання:
- за ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- за п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_9 визначено залишити тримання під вартою.
Згідно із ч. 5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання зараховано період попереднього ув'язнення ОСОБА_9 з 23.01.2017 до дати оголошення вироку, у співвідношенні - один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що 23.01.2017, приблизно о 02 год. він перебуваючи на робочому місці в КУ «Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку», розташованого по вул. Махачкалінській, буд. 10 в м. Одесі, на ґрунті конфлікту з ОСОБА_10 , пов'язаного з діями останнього, який без дозволу приводив сторонніх осіб до місця проживання Качковського, з ціллю помсти, з мотивів особистої неприязні, маючи прямий умисел на його умисне вбивство, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на позбавлення життя ОСОБА_10 , взяв в приміщені кухні вказаного Центру два кухонні ножі марки «Empire» та направився до місця свого проживання: АДРЕСА_2 , у якому постійно мешкали він, його цивільна дружина ОСОБА_11 , 1976 р.н., її дочка ОСОБА_12 , 1995 р.н., та тимчасово проживаючий ОСОБА_10 , 1961 р.н. На той час у вказаному житловому приміщенні знаходились ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , а також син його цивільної дружини - ОСОБА_13 , який приїхав в гості на період канікул.
Після чого, ОСОБА_14 прибувши за вищевказаною адресою та увійшовши до першої житлової кімнати, у якій знаходився ОСОБА_10 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, що виник заздалегідь, направлений на вбивство останнього, з метою позбавлення його життя, з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді його смерті, наніс вищезазначеним ножом, який він заздалегідь приготував та спеціально носив при собі для вчинення вбивства, сім ударів в область життєво важливого орану - спини останнього, в результаті чого, він впав на диван.
Далі, ОСОБА_14 усвідомлюючи, що ОСОБА_10 продовжує подавати ознаки життя, незважаючи на багаточисельні ножові поранення, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, наніс цим ножом в хаотичному порядку шість ударів в область життєво важливих органів - голови та п'ятнадцять ударів в область шиї потерпілого. ОСОБА_10 знаходячись на дивані, з метою врятування власного життя, голосно кричав та благав про допомогу, намагаючись прикритись своїми руками від ножа, яким ОСОБА_9 наносив удари, отримавши при цьому вісім ножових поранень верхніх кінцівок. Загалом ОСОБА_9 наніс ОСОБА_10 не менше тридцяти чотирьох ножових поранень, спричинивши йому фізичну шкоду у вигляді тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті.
Згідно із висновком експертизи, смерть ОСОБА_10 полягає у прямому причинному зв'язку з проникаючими колото-різаними пораненнями шиї з ушкодженням судин шиї, грудної клітини з ушкодженням легень, з крововиливами в плевральні порожнини, різаними та колото-різаними ранами голови, кінцівок, що призвело до малокров'я внутрішніх органів і настання смерті. На трупі ОСОБА_10 маються ушкодження, які згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя.
Окрім того, в той же день, приблизно о 02 год. ОСОБА_9 , перебуваючи за вищевказаним місцем свого проживання, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 , галас та крики якого почули та відповідно від яких прокинулись ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , які спали в другій кімнаті вказаного житлового приміщення, усвідомивши, що вони стали очевидцями вчиненого ним кримінального правопорушення та можуть заявити до правоохоронних органів, бажаючи приховати раніше скоєний ним злочин та уникнути кримінальної відповідальності, вирішив скоїти умисне вбивство останніх. З метою реалізації свого умислу, ОСОБА_9 перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, з мотивів уникнення кримінальної відповідальності, з метою приховати скоєне вбивство ОСОБА_10 , маючи прямий умисел на вбивство, наніс ОСОБА_13 один удар ножом марки «Empire», який він заздалегідь приготував та спеціально носив при собі для вчинення злочину, в область життєво важливого органу - шиї, в результаті чого, останній впав на підлогу. Далі, ОСОБА_9 наніс шість ударів ножом ОСОБА_12 в область життєво важливого органу - шиї, в ході нанесення яких, вони перемістилися до другої кімнати, де вона впала спиною на підлогу поряд з ліжком. Після чого, ОСОБА_9 розуміючи, що ОСОБА_12 продовжує подавати ознаки життя, з метою доведення свого умислу до кінця, з мотивів уникнення кримінальної відповідальності, з метою приховати скоєні злочини, підійшов до неї та наніс дев'ятнадцять ударів ножом в область життєво важливих органів - грудної клітки потерпілої, а також два удари в область підборіддя, один удар в область правої надключичної області та два удари в область правого плеча. ОСОБА_12 з метою врятування власного життя голосно кричала та благала про допомогу, намагаючись прикритись своїми руками від ножа, яким ОСОБА_9 наносив удари, отримавши при цьому три ножових поранення правої верхньої кінцівки. Загалом ОСОБА_9 наніс ОСОБА_12 не менше тридцяти трьох ножових поранень, спричинивши їй фізичну шкоду у вигляді тілесних ушкоджень, що призвели до її смерті.
Відповідно до висновку експертизи, смерть ОСОБА_12 знаходиться у прямому причинному зв'язку з сукупністю ушкоджень, а саме численними ранами шиї, тулуба і кінцівок з пораненнями легень, серця, шлунку, печінки, які супроводжувалися зовнішньою та внутрішньою кровотечою і наступила від гострої крововтрати. На трупі ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження, які володіють схожими морфологічними ознаками, можуть бути заподіянні одним клинком плоского колюче-ріжучого предмета типу ножа. Ушкодження у ОСОБА_12 , в своїй сукупності згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
В цей час, ОСОБА_13 з метою збереження свого життя та привернення уваги людей до події, вибіг із вказаного підвального приміщення на вулицю та забіг до найближчого під'їзду №6 буд. АДРЕСА_2 . ОСОБА_9 усвідомлюючи, що своїми діями ОСОБА_13 може привернути увагу громадян, що призведе та подальшого його викриття у вбивстві ОСОБА_10 та ОСОБА_12 і притягнення до кримінальної відповідальності, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, схопив ніж та почав бігти за ОСОБА_13 , якого наздогнав на четвертому поверсі вищевказаного під'їзду, де наніс йому вісім ножових поранень в область життєво важливих органів потерпілого - шиї, а також два удари в область дельтовидної області, п'ять ударів в область спини та один удар в область верхньої поверхні лівого плечового суглобу. Загалом Качковський наніс ОСОБА_13 не менше сімнадцяти ножових поранень, спричинивши йому фізичну шкоду у вигляді тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті. Після чого, ОСОБА_14 вийшов із вказаного під'їзду та направився до місця свого проживання, де переконавшись в тому, що ОСОБА_10 та ОСОБА_12 мертві, з місця скоєння кримінального правопорушення зник.
Згідно із висновком експертизи, смерть ОСОБА_13 знаходиться у прямому причинному зв'язку з множинними колото-різаними пораненнями шиї та тулубу, які супроводжувалися зовнішньою крововтратою. На трупі ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження, які володіють схожими морфологічними ознаками, можуть бути заподіяні одним клинком плоского колюче-ріжучого предмета типу ножа. У своїй сукупності дані ушкодження, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, при цьому посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на те, що суд 1-ої інстанції безпідставно визначив обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_9 - вчинення кримінального правопорушення внаслідок неправомірних дій потерпілого, однак не навів жодного мотиву прийнятого рішення. В ході проведення судового розгляду не було надано доказів того, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 систематично виникали конфлікти, які згодом переростали у сварки або, що потерпілий систематично ображав обвинуваченого.
За таких обставин, прокурор ОСОБА_7 просить частково скасувати вирок суду від 06.03.2024 та ухвалити новий вирок, яким виключити з мотивувальної частини посилання на обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 «вчинення кримінального правопорушення внаслідок неправомірних дій з боку потерпілого».
Окрім того, на зазначений вирок подана апеляційна скарга захисником ОСОБА_8 , в якій вказує на те, що він є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим з огляду на такі обставини:
- висновок суду про наявність у ОСОБА_9 завчасного умислу на вбивство ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є недоведеним та ґрунтується на суперечливих доказах. Будучи допитаним в судовому засіданні 08.01.2024 обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що страждає на наркоманію та намагався лікуватись, вживає таблетки "Кодтерпін", раніше також страждав на алкоголізм. 22.01.2017 за місцем його проживання в нього стався конфлікт з ОСОБА_15 , пам?ятає, що образився на слова ОСОБА_16 : "Ты тут не хозяин" тому його вбивство вчинив оскільки образився. Окрім того, суд визнав встановленою обставину, яка стала підставою конфлікту між потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - неправомірні дії потерпілого, а не завчасний холодний умисел обвинуваченого ОСОБА_9 та його свідомі та вольові дії, направлені на заподіяння смерті потерпілому;
- матеріалами кримінального провадження не доведений умисел ОСОБА_9 на вбивство ОСОБА_12 та неповнолітнього ОСОБА_13 , оскільки усі протиправні дії обвинуваченого були вчинені в одному місці, без будь-якого проміжку в часі, на переконання сторони захисту у стані афекту, а тому не можуть становити собою реальну сукупність злочинів, передбачених ч.1 ст. 115, п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України;
- описова частина висновку судової психолого-психіатричної експертизи не містить експертного аналізу та оцінки відповіді ОСОБА_9 на слідчому експерименті «Я не знаю, я взагалі не розумів, що я робив», зловживання ним спиртними напоями та психо-активними засобами та його подальшого лікування, погіршення психічного стану, наявність безпосередньо перед вчиненням злочину конфлікту з ОСОБА_10 , загрози розриву відносин із цивільною дружиною, загрози втрати житла, сварок з дружиною що свідчить про наявність у обвинуваченого стану емоційної напруги, наявність якої також підтверджена поясненнями свідків;
- описова частина висновку судової психолого-психіатричної експертизи не містить кількості та характеру колото-різаних поранень на трупах потерпілих та відповідного експертного аналізу їх у мотивувальній частині висновку;
- у складі експертної комісії був відсутній кваліфікований експерт-нарколог при наявності встановленої обставини вчинення злочину ОСОБА_9 у стані наркотичного сп'яніння. Питання впливу поєднаного вживання психоактивних речовин та алкоголю на свідомість обвинуваченого залишилося поза увагою комісії експертів;
- судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про допит експертів та призначення судової наркологічної та психолого-психіатричної експертизи, що свідчить про неповному судового розгляду;
- дії ОСОБА_9 не були обумовлені свідомим умислом на вбивство з метою приховати іншій злочин, а були реакцією особи, яка знаходиться у стані афекту, на наступні сторонні подразники, і його дії під час вбивства ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , також необхідно кваліфікувати за ст. 116 КК України, як вчинені особою, яка ще не вийшла зі стану афекту. На думку захисту, вбивство ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підпадає під термін «потрапив під гарячу руку» та було вчинене ОСОБА_9 у афективному стані.
За таких обставин, захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду від 06.03.2024 та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 116 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. З огляду на відбутий строк покарання звільнити обвинуваченого з-під варти.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу захисника, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, водночас прокурори ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу сторони обвинувачення у повному обсязі, при цьому заперечували проти апеляційної скарги захисника.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає не у повному обсязі з наступних підстав.
Так, ч. 1 ст. 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, допитаний у судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину визнав частково та пояснив, що в січні 2017, в неділю зранку, він пішов на роботу - КУ «Центр реабілітації осіб з вадами психологічного розладу», куди його знайомий для ремонту приніс мультиварку, після того, як він її відремонтував, останній в якості подяки передав йому півлітра горілки, яку він вжив та заснув, та прокинувся приблизно о 15 год. відчувши потребу у вживанні наркотичних засобів та усвідомлюючи, що в нього відсутні грошові кошти, він взяв на кухні два ножа і пішов на ринок з метою їх продажу та отримання грошей, на які хотів відповідно придбати наркотичні засоби, проте продати їх не зміг, після чого, пішов додому. Прийшовши додому, зазначені ножі він поклав під матрац та знову пішов на підробітку - ремонт електрики у голови ОСББ, де за виконану роботу отримав 100 грн., на які купив наркотичні засоби та згодом вжив, після вживання яких йому стало погано. З метою полегшення стану здоров'я в магазині, в борг він отримав пляшку коньяку, яку вжив вже на роботі та ліг відпочивати. Приблизно о 01 год., він прокинувся та відчувши почуття голоду, пішов додому, оскільки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 обіцяли приготувати йому вечерю та коли він прийшов додому, там перебували ОСОБА_21 та ОСОБА_19 з ОСОБА_20 , дружини ОСОБА_11 вдома не було. Далі, ОСОБА_9 пояснив, що між ним та ОСОБА_22 зав'язався словесний конфлікт, який в подальшому, переріс в штовханину, що трапилось далі, він не пам'ятає, проте не заперечує та усвідомлює, що саме він ножом вбив ОСОБА_23 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_9 , мотивуючи доведеність його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд 1-ої інстанції послався у вироку на досліджені ним докази, а саме на:
- показання потерпілої ОСОБА_11 , яка пояснила суду, що з ОСОБА_9 вона перебувала у цивільному шлюбі на протязі 7-8 років, останні 3 роки вони спільно мешкали в напівпідвальному приміщені по АДРЕСА_2 . В цьому ж приміщенні, разом з ними мешкали і її діти: донька ОСОБА_12 та син ОСОБА_13 , які мешкали не постійно, а більш на вихідні та святкові дні. Окрім того, в цьому ж приміщенні, за її запрошенням за згодою із ОСОБА_9 , у зимовий період тимчасово проживав її колега ОСОБА_18 . Далі, потерпіла повідомила, що 21.01.2017, ОСОБА_9 весь день працював на додатковій роботі, на якій саме їй невідомо, та повернувся додому у вечірній час. На той час, вдома були ОСОБА_9 та син ОСОБА_20 , а також десь о 22 год. також мала прийти донька ОСОБА_19 , при цьому, як повідомила потерпіла, її самої вдома не було, оскільки вона поїхала допомогти подрузі за межі міста. На наступний день, їй зателефонував співробітник поліції та повідомив, що ОСОБА_14 зарізав ножом її дітей та ще одного чоловіка;
- показання свідка ОСОБА_24 , яка пояснила суду, що вона працює завідувачем відділення КП «Центр реабілітації осіб з вадами психологічного розладу», в якому, приблизно півроку на посаді охоронця працює ОСОБА_9 . За весь час праці, вона не спостерігала за ним якоїсь агресивної поведінки, зловживання алкоголем чи наркотичними засобами. Окрім того, свідок повідомила, що в ніч з неділі на понеділок, приблизно о 05 год., їй зателефонували співробітники поліції і повідомили, що ОСОБА_9 підозрюється в умисному вбивстві декількох осіб та попросили приїхати до відділення Центру. По приїзду на місце, вона побачила безлад в відділені, на столі в кімнаті прийому їжі пусту пляшку коньяку, а згодом разом з співробітниками поліції виявили відсутність двох ножів, які перебували на балансі підприємства;
- показання свідка ОСОБА_25 , яка пояснила, що в січні 2017 вона працювала на посаді майстра ділянки КП ЖКС «Північний». В цьому ЖКС на посаді двірника працювала ОСОБА_11 , якій для проживання було надано підвальне приміщення. В зазначеному підвалі, разом із ОСОБА_26 проживав її цивільний чоловік ОСОБА_9 , який раніше також працював в цьому ЖКС на посаді електрика та її донька ОСОБА_19 . Про наявність у ОСОБА_26 сина ОСОБА_20 , свідку не було відомо. В кінці січня 2017, приблизно о 05 год., їй на мобільний телефон зателефонував начальник ЖКС і повідомив, що ОСОБА_9 підозрюється в умисному вбивстві доньки ОСОБА_26 , яке сталося в підвальному приміщені, та попросив туди приїхати. Коли вона прибула на місце, то від співробітників поліції дізналась, що ОСОБА_9 вбив доньку своєї співмешканки, та двірника ОСОБА_23 , та окрім того, від інших двірників їй також стало відомо, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_14 на одному із поверхів зарізав сина ОСОБА_27 ;
- показання свідка ОСОБА_28 , яка пояснила, що є сестрою ОСОБА_9 , часто з братом вона не спілкувалась, проте він спілкувався з їх мамою, а вона в свою чергу розповідала їй про життя брата. Далі, вона пояснила, що надати покази по обставинам скоєного злочину нічого не може, оскільки дізналась про нього значного пізніше. Окрім того вона пояснила, що ОСОБА_29 в дитинстві мав деякі психологічні вади, викликані жорстоким вихованням батька, та й відомо, що її брат вживав наркотичні засоби і двічі проходив лікування від наркозалежності, при цьому, на скільки їй відомо, алкоголем він не зловживав;
- заяву-згоду майстра КП «ЖКС Північний» ОСОБА_25 , відповідно до якої, остання надала дозвіл на огляд підвального приміщення, розташованого в АДРЕСА_2 ;
- протокол огляду місця події від 23.01.2017 з додатками до нього, відповідно до якого, у підвальному приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 виявленні плями бурого кольору на сходах в підвальне приміщення, в якому знаходиться два трупи чоловічої та жіночої статі, з явними ознаками насильницької смерті;
- ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24.01.2017, відповідно до якої, обшук проведений слідчим підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , визнано правомірним;
- протокол огляду місця події від 23.01.2017 з додатками до нього, відповідно до якого, в парадній №6 будинку АДРЕСА_2 , на сходинковому марші, виявлені плями бурого кольору та знаходиться трупи чоловічої статі з явними ознаками насильницької смерті;
- протокол обшуку від 23.01.2017 з додатками до нього, відповідно до якого, в приміщення КУ «Центр реабілітації осіб з вадами психологічного розвитку», розташованого по вул. Махачкалинській, буд. 10 в м. Одесі, виявлені та вилучені змиви речовини бурого кольору, светр сірого кольору, пару шкіряних рукавиць, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_9 , банківську картку, картку співробітника «Таврія В» на ім'я ОСОБА_9 , договори про надання кредиту;
- ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24.01.2017, відповідно до якої, проведений слідчим невідкладний обшук приміщення КУ «Центр реабілітації осіб з вадами психологічного розвитку», визнано правомірним;
- протокол огляду з додатками до них від 23.01.2017 відповідно до яких, проведені огляди трупів ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які мають чисельні колото-різані рани;
- протокол проведення слідчого експерименту з додатками до нього від 23.01.2017, відповідно до якого, ОСОБА_9 в присутності захисника добровільно показав та пояснив за яких обставинах вчинив кримінальні правопорушення;
- протокол огляду місця події від 23.01.2017, згідно із яким, на ділянці місцевості, розташованої по вул. Махачкалинській, буд. 10 в м. Одесі, виявлено та вилучено ніж з поламаним лезом та плямами речовини бурого кольору;
- протокол огляду місця події від 23.01.2017, відповідно до якого, у сміттєвому контейнері, розташованому в АДРЕСА_3 виявлені та вилучені джинсові штани синього кольору з плямами речовини бурого кольору;
- ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24.01.2017, відповідно до якою, ухвалою суду накладені арешт на речі, виявлені та вилученні під час проведених оглядів;
- протокол огляду предметів від 25.01.2017, відповідно до якого, об'єктом огляду є речі, які були виявлені та вилучені в рамках даного кримінального провадження;
- протокол огляду предметів та постановою про визнання та долучення до матеріалів речових доказів від 10.02.2017, відповідно до яких, об'єктом огляду є відеозаписи із моментом затримання працівниками поліції ОСОБА_9 ;
- протокол огляду предметів з додатками до нього від 31.01.2017 та ухвалу слідчого судді від 02.02.2017, згідно до яких, об'єктом огляду є ніж, який був добровільно виданий ОСОБА_11 та на який, відповідно був накладений арешт ухвалою суду;
- висновок експерта №97 від 23.02.2017., відповідно до якого, кров потерпілої ОСОБА_12 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО; кров ОСОБА_13 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО; кров невстановленого чоловіка на ім'я ОСОБА_18 , віком близько 50 років, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО; кров Качковського відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО; на кухонному ножі «Empire», вилученому і знайденому потерпілою ОСОБА_11 та наданому в подальшому слідчому Суворовського ВП в м. Одесі, виявлено на ручці ножа сліди потових виділень та кров людини. При визначені групової належності виявлені антигени А, В і Н, і ізогемаглютинін анти- ОСОБА_30 , таким чином, не виключається походження виявлених на ножі крові та слідів поту від потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (осіб-носіїв антигенів А і Н), невідомого чоловіка на ім'я ОСОБА_31 ) та підозрюваного ОСОБА_9 (особи-носія антигену Н);
- висновок експерта №94 та фототаблицю до нього від 29.03.2017., відповідно до якого, на одязі невідомого чоловіка розташовано безліч ушкоджень лінійної, щілиноподібної форми, на куртці виявлено 45 пошкоджень, на сорочці - 29, на футболці - 16, невідповідність за кількістю обумовлено тим, що частина пошкоджень верхнього шару одягу заподіяно при проходженні клинка через складки матеріалу, які в подальшому розправилися, частина пошкоджень носить поверхневий характер і не відобразилося на розташованому нижче шарі одягу, пошкодження на футболці, пошкодження на сорочці, пошкодження на куртці є колото-різаними, в ушкодженнях відобразилися загальні (групові) ознаки клинка плоского колюче-ріжучого предмета типу ножа, що має обушок з добре вираженими ребрами і гостре лезо, ширина зануреної частини клинка від 0,7см. до 3,5см. для різних ушкоджень, пошкодження на куртці є різаним, утворене гострою ріжучою кромкою (лезом), пошкодження на клапті шкіри шиї та шкіри спини, вилучених від трупа невідомого чоловіка, є колото-різаними, могли бути заподіяні клинком плоского колюче-ріжучої предмета типу ножа, що має обушок з добре вираженими ребрами і гостре лезо, максимальна ширина зануреної частини клинка не більше 3,0 см;
- висновок експерта №92 та фототаблицею до нього від 28.03.2017., відповідно до якого, на клапті шкіри грудної клітини, вилученим від трупа ОСОБА_12 , виявлено колото-різану рану, що утворена плоским колюче-ріжучим знаряддям, що має обушок з чіткими ребрами, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 3,0 см., на клапті шкіри грудної клітини виявлені два пошкодження, що мають групові ознаки колото-різаної рани і могли бути утворені вістрям плоского колюче-ріжучого знаряддя, що має обушок і лезо. На футболці виявлені одне колото-різане пошкодження на оздобленні горловини, яке було утворено плоским колюче-ріжучим знаряддям типу ножа, одне колото-різане пошкодження на переді, яке було утворено плоским колюче-ріжучим знаряддям типу ножа, одне колото-різане пошкодження на переді, яке було утворено плоским колюче-ріжучим знаряддям типу ножа, група з дванадцяти колото-різаних пошкоджень на переді, які були утворені плоским колюче-ріжучим знаряддям типу ножа і група з дев'яти колото-різаних пошкоджень на переді, які були утворені плоским колюче-ріжучим знаряддям типу ножа. Пошкодженню на тілі потерпілої по локалізації та характеру відповідає пошкодженням на футболці. Більшість морфологічних ознак ушкоджень на тілі і футболці збігаються; деякі відмінності зумовлені різною слідосприймаючою здатністю шкіри і трикотажу (на 17 арк.);
- висновок експерта №91 та фототаблицею до нього від 30.03.2017, відповідно до якого, на футболці ОСОБА_13 виявлені множинні пошкодження, які розташовані групами в області лівого плечового шва і верхньої третини спинки, які є колото-різаними та різаними. В ушкодженнях відобразилися загальні (групові) ознаки клинка плоского колюче-ріжучого предмета типу ножа, максимальна ширина зануреної частини клинка не більше 3см. Пошкодження на клапті шкіри лівій бічній поверхні шиї, а також чотири пошкодження на клапті шкіри спини, є колото-різаними, могли бути заподіяні клинком плоского колюче-ріжучого предмета типу ножа, що має обушок з вираженими ребрами і гостре лезо. Максимальна ширина зануреної частини клинка не більше 3,0см. За характером і механізмом утворення ушкодження на одязі відповідають ушкодженням на тілі. Подібність за основними груповими ознаками не виключає можливість заподіяння ушкоджень на одязі та клаптиках шкіри від трупа ОСОБА_13 , ОСОБА_12 і невідомого чоловіка 45-50 років одним колюче-ріжучим предметом (ножом);
- висновок експерта №12 (58) від 14.02.2017., відповідно до якого, смерть ОСОБА_10 полягає у прямому причинному зв'язку з проникаючими колото-різаними пораненнями шиї з ушкодженням судин шиї, грудної клітини з ушкодженнями легень, з крововиливами в плевральні порожнини, різаними та колото-різаними ранами голови, кінцівок, що призвело до малокров'я внутрішніх органів і настанню смерті. На трупі ОСОБА_10 маються ушкодження: різані та колото- різані рани голови, шиї з пошкодженням судин шиї, тулуба з пошкодженням легень, кінцівок. Згідно з даними медико-криміналістичного дослідження пошкодження на клапті шкіри шиї, а також два пошкодження на клапті шкіри спини, є колото-різаними, могли бути заподіяні клинком плоского колюче-ріжучого предмета типу ножа, що має обушок і гостре лезо. Колото-різане пошкодження на клапті шкіри лівої бічної поверхні груди могло утворитись від дії плоского колюче-ріжучого знаряддя маючого обушок та лезо. Колото-різане пошкодження на клапті шкіри передньої поверхні шиї могло утворитись від дії плоского колюче-ріжучого знаряддя маючого обушок та лезо. Коло-різані пошкодження на клапті шкіри правої бічної поверхні шиї могли утворитись від дії плоского колюче-ріжучого знаряддя маючого обушок та лезо. Дані колото-різані пошкодження на клаптях шкіри могли утворитись від дії одного травмуючого знаряддя при різних умовах нанесення пошкоджень. Данні ушкодження причинені за 5-15 хвилин до настання смерті, про що свідчить наявність рідкої крові в плевральних порожнинах, данні гістологічного дослідження. Різані та колото-різані рани голови, шиї з ушкодженням судин шиї, тулуба з ушкодженням легень, кінцівок, згідно правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя. З моменту отримання тілесних ушкоджень і до настання смерті, не відчував особливі фізичні страждання та катувальну біль. Колото-різані та різані рани верхніх кінцівок могли виникнути внаслідок прикривання тіла під час нанесення потерпілому ушкоджень. З ушкодженнями, які виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_10 , останній міг пересуватись і виконувати при цьому цілеспрямовані дії такі як кричати, ходити, бігти, повзти, та ін. короткий проміжок часу, що обумовлено наростаючою крововтратою. Колото-різані пошкодження у ОСОБА_10 супроводжувались масивною зовнішньою крововтратою, тому при своєчасному і кваліфікованому наданні медичної допомоги врятувати життя потерпілому було крайнє малоймовірно;
- висновок експерта №11 (57) від 15.02.2017, відповідно до якого, смерть ОСОБА_13 знаходиться у прямому причинному зв'язку з множинними колото-різаними пораненнями шиї та тулуба, які супроводжувались зовнішньою крововтратою. Безпосередньою причиною смерті є гостра крововтрата. На трупі ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження: сліпі рани лівої бокової та задньої поверхні шиї, дві рани дельтовидної області зліва, з'єднані під шкірою одним рановим каналом, сліпі рани спини зліва в верхній третині, поверхневі рани передньої поверхні шиї на рівні щитоподібного хряща та верхньої поверхні лівого плечового суглоба. Вказані рани володіють схожими морфологічними ознаками, можуть бути заподіяні одним клинком плоского колючо-ріжучого предмета типу ножа. 3 пораненнями, ОСОБА_32 міг жити проміжок часу тривалістю десятки хвилин (20-30 хвилин), на це вказує характер та локалізація ушкоджень. Колото-різані та різані поранення у ОСОБА_13 , у своїй сукупності згідно Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Кількість пошкоджень на трупі ОСОБА_13 співпадає по кількості пошкоджень на його одязі за винятком ділянок неприкритих одягом (деякі ушкодження на шиї). 3 моменту отримання тілесних ушкоджень і до настання смерті, ОСОБА_13 не відчував особливі фізичні страждання та катувальну біль. 3 ушкодженнями, які виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_13 , останній міг пересуватись і виконувати при цьому цілеспрямовані дії такі як кричати, ходити, бігти, повзти, та ін. короткий проміжок часу, що обумовлено наростаючою крововтратою. На тілі ОСОБА_13 немає тілесних ушкоджень, характерних для самооборони. Колото-різані пошкодження у ОСОБА_13 супроводжувалися масивною зовнішньою крововтратою, тому при своєчасному і кваліфікованому наданні медичної допомоги врятувати життя потерпілому було крайнє малоймовірно. При судово-токсикологічному дослідженні в крові та сечі трупа ОСОБА_13 етиловий спирт не виявлений;
- висновок експерта №13 (59) від 21.02.2017, відповідно до якого, смерть ОСОБА_12 знаходиться у прямому причинному зв'язку з сукупністю ушкоджень, а саме численними ранами шиї, тулуба і кінцівок з пораненням легень, серця, шлунку, печінки, які супроводжувалися зовнішньою та внутрішньою кровотечею і наступила від гострої крововтрати. На трупі ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження: сліпі та поверхневі рани передньої та лівої поверхні шиї, поверхнева рана та синець нижньої поверхні підборіддя, рана правої надключичної області, рана передньої поверхні грудної клітини справа та множинні рани передньої поверхні грудної клітини зліва, наскрізна рана з вхідним отвором області справа, поперечна рана передньої поверхні середньої третини правого плеча, рани ладанної поверхні правої кисті, ушкодження задньої поверхні правого передпліччя, поверхнева рана внутрішньої поверхні правої стопи. Ці рани володіють схожими морфологічними ознаками, можуть бути заподіяні одним (клинком плоского колюче-ріжучого предмета типу ножа. Всі ушкодження на тілі померлої ОСОБА_12 являються зажиттєвими, на це вказує їх характер з крововиливом, виникли в швидкій послідовності, в короткий проміжок часу. 3 пораненнями ОСОБА_12 могла жити проміжок часу тривалістю десятки хвилин (20-30 хвилин), на це вказує характер та локалізація ушкоджень. Ушкодження у ОСОБА_12 у своїй сукупності згідно Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Кількість пошкоджень на трупі ОСОБА_12 співпадає по кількості пошкоджень на її одязі (футболці) за винятком ділянок неприкритих одягом (ушкодження на шиї та кінцівках). 3 моменту отримання тілесних ушкоджень і до настання смерті ОСОБА_12 не відчувала особливі фізичні страждання та катувальну біль. На тілі потерпілої ОСОБА_12 виявлені рани на ладоній поверхні лівої кисті, які могли виникнути при захваті гострого предмета (ножа) та являються характерними ушкодженнями для самооборони. 3 сукупністю тілесних ушкодженнями, які виявлені на тілі ОСОБА_12 , пересуватись і виконувати при цьому цілеспрямовані дії такі як кричати, ходити, бігти, повзти, та ін. потерпіла не могла, що обумовлено множинністю, характером ран, які супроводжувались зовнішньою та внутрішньою кровотечою. Пошкодження у ОСОБА_12 супроводжувалися масивною зовнішньою та внутрішньою кровотечою, з пораненням життєво важливих органів (серця, легень), тому при своєчасному і кваліфікованому наданні їй медичної допомоги врятувати життя потерпілої було неможливо. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_12 , етиловий спирт не виявлений;
- висновок експертів №26 від 14.03.2017, відповідно до якого ОСОБА_9 на період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення, на хронічний психічний розлад, недоумство, інший, в тому числі тимчасовий розлад психічної діяльності, не страждав, був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Виявляв психічні порушення у вигляді психічних розладів та розлад поведінки внаслідок комбінованого вживання наркотичних засобів та використання інших психоактивних речовин, синдром залежності. Однак наявні у нього психічні розлади, за глибиною та ступені не стільки виражені, що не позбавляли його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Знаходився в стані простого наркотичного сп'яніння, що також не позбавляли його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час, ОСОБА_14 не страждає на будь-який хронічний психічний розлад, недоумство. Виявляє психічні порушення в вигляді психічних розладів та розлад поведінки, внаслідок комбінованого вживання наркотичних засобів та використання інших психоактивних речовин, синдром залежності. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (на 10арк.);
- протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння №000042 від 23.01.2017, відповідно до якого, ОСОБА_9 знаходився у стані наркотичного сп'яніння опійними алкалоїдами;
Вищенаведені докази, на переконання апеляційного суду, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам зазначеного кримінального провадження.
Надавши об'єктивну правову оцінку дослідженим доказам, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115, п.п. 1, 9 ч .2 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині та умисне вбивство двох осіб, з метою приховати інше кримінальне правопорушення.
Логічний аналіз приписів ч. 1 ст. 94 КПК України дає підстави дійти висновку про те, що оцінка доказів судом здійснюється за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, при цьому, сукупність зібраних доказів оцінюється з точки зору достатності та взаємозв'язку, необхідних для прийняття відповідного процесуального, в даному випадку, судового рішення.
Внутрішнє переконання - це такий стан свідомості суб'єкта оцінки, коли він вважає, що зібрані й перевірені у справі докази є достатніми для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування, або інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і впевнений у правильності свого висновку та готовий до практичних дій у відповідності з отриманими знаннями. Закон вимагає, щоб внутрішнє переконання було обґрунтованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
У справі «Кобець проти України» ЄСПЛ повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Система зібраних в кримінальному провадженні доказів повинна давати можливість зробити однозначний висновок як за кожним елементом предмета доказування, так і у справі загалом та усунути будь-які сумніви. Всі сумніви у справі підлягають об'єктивному вивченню, а якщо вичерпано можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв'язуватися на користь обвинуваченого.
Перевіряючи доводи прокурора ОСОБА_7 , апеляційний суд приходить до таких висновків.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд 1-ої інстанції визнав обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 вчинення кримінального правопорушення внаслідок неправомірних дій з боку потерпілого.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
Разом з тим, виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Водночас, колегія суддів погоджується із аргументами прокурора з приводу того, що суд не навів жодного мотиву прийнятого рішення, визнання такої пом'якшуючої покарання обставини не у повному обсязі узгоджується із формулюванням обвинувачення, яке визнано судом доведеним, в якому не зазначено будь-яких відомостей про поведінку потерпілого.
Окрім того, жоден із досліджених судом доказів не містить інформації про поведінку потерпілогоОСОБА_10 та його відношення з обвинувачених, а наявність лише пояснень ОСОБА_9 з цього приводу не є достатнім для встановлення такої обставини, у зв'язку з чим визнана судом обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого як вчинення кримінального правопорушення внаслідок неправомірних дій з боку потерпілого підлягає виключенню.
При цьому, колегія суддів зауважує на певних протиріччях, які містяться в апеляційній скарзі прокурора, а саме в мотивувальній частині він вказує на наявність підстав для зміни вироку, тоді як в резолютивній частині просить його частково скасувати.
Водночас, у цьому контексті апеляційний суд враховує правовий висновок, який міститься у постанові Об'єднаної палати ККС ВС від 16.092024 по справі № 183/4229/23, відповідно до якого апеляційним судом постановлюється вирок лише за наявності підстав передбачених ст. 420 КПК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду 1-ої інстанції відповідній зміні шляхом виключення із його мотивувальної частини посилання на обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_9 .
Перевіряючи доводи захисника з приводу того, що висновок суду про наявність у ОСОБА_9 завчасного умислу на вбивство ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є недоведеним та ґрунтується на суперечливих доказах, натомість його дії утворюють склад злочину, передбаченого ст. 116 КК України колегія суддів приходить до таких висновків.
Так, приписи ст. 115 КК України передбачають відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками.
В цьому контексті колегія суддів керується правовою позицією, викладеною в постанові колегії суддів Першої судової палати ККС у складі ВС від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к (провадження №51-597км17), відповідно до якої поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанови ККС у складі ВС від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, 16.09.2020 у справі № 760/23459/17).
З суб'єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання. Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками.
Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь
При цьому, відповідальність за ст. 116 КК України передбачена за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
Тобто, психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
З урахуванням викладеного, розмежування умисного вбивства від вбивства в стані сильного душевного хвилювання здійснюється як за об'єктивною так і суб'єктивною стороною цих злочинів.
Зокрема, при кваліфікації злочину за ст. 116 КК України суспільно небезпечне діяння особи спровоковане насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.
Обов'язковою умовою юридичної кваліфікації дій винуватця за ст. 116 КК України є вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, що є критерієм кримінально-правовим, за яким кваліфікація дій винного за вказаною статтею можлива лише у разі, якщо стан сильного душевного хвилювання раптово виник внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. При цьому, встановлення фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, передбачених ст. 116 КК України, і які могли б викликати у винного стан сильного душевного хвилювання, є компетенцією суду.
У постанові Другої судової палати ККС ВС від 058.06.2023 по справі №587/241/18 зазначено, що при кваліфікації дій особи за ст. 116 КК України для встановлення стану сильного душевного хвилювання мають значення, окрім фізіологічного афекту, й інші емоційні стани, за умови, що вони є реакцією особи на поведінку з боку потерпілого, зазначену у диспозиції цієї статті, і досягли такого рівня впливу на свідомість і волю особи, що в момент вчинення умисного вбивства значно знижували її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Тому суд для прийняття відповідного процесуального рішення повинен оцінити докази з урахуванням вимог ст. 94 КПК України. Перебування винного у момент вчинення умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання повинно бути підтверджено об'єктивними даними. Не кожен емоційний стан обвинуваченого є сильним душевним хвилюванням, а лише той, який значно знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
У цьому контексті апеляційний суд враховує висновок експерта №26 від 14.03.2017, відповідно до якого ОСОБА_9 на період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення, на хронічний психічний розлад, недоумство, інший, в тому числі тимчасовий розлад психічної діяльності, не страждав, був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Більш того, досліджені судом матеріали, а саме показання потерпілої ОСОБА_11 , відповідно до яких останні 3 роки вони спільно мешкали в напівпідвальному приміщені по АДРЕСА_2 та в цьому ж приміщенні, за її запрошенням за згодою із ОСОБА_9 , у зимовий період тимчасово проживав її колега ОСОБА_18 . Матеріали справи не містять відомостей з приводу наявності конфліктів між обвинуваченим та потерпілим, які б могли стати підставою для дій обвинуваченого.
При цьому, фраза потерпілого ОСОБА_10 , висловлена в бік обвинуваченого «Ти тут більше не господар», стала відома з апеляційної скарги захисника, оскільки як вбачається із тексту вироку ОСОБА_9 зазначив про те, що між ним та потерпілим зав'язався словесний конфлікт, який переріс у штовханину не може бути визнано достатньою підставою для юридичного визначення настання стану сильного душевного хвилювання.
Окрім того, враховуючи кількість нанесених ножових поранень потерпілим, апеляційний суд погоджується із висновками суду 1-ої інстанції з приводу кваліфікації дій ОСОБА_9 , як умисне вбивство.
Колегія суддів також враховує надані обвинуваченим пояснення, відповідно до яких він не заперечує та усвідомлює, що саме він ножом вбив ОСОБА_23 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Окрім того, твердження захисту з приводу того, що ОСОБА_9 не пам'ятає події злочинів спростовані протоколом слідчого експерименту від 23.01.2017, в якому він в присутності захисника послідовно повідомляє та показує вчинені ним дії.
У цьому контексті апеляційний суд також враховує позицію, яка міститься у постанові Об'єднаної палати ККС ВС від 14.09.2020 по справі №740/3597/17, відповідно до якої заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
Перевіряючи доводи захисника з приводу неповноти та неправильності висновку судової психолого-психіатричної експертизи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Мотивуючи доведеність вини ОСОБА_9 , суд 1-ої інстанції посилався серед іншого на висновок судової психолого-психіатричної експертизи №26 від 14.03.2017.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні досудового розслідування чи суду.
У Рішенні ЄСПЛ «Дульський проти України» від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів з'ясування або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Колегія суддів зауважує, що результати судових експертиз інколи відіграють визначальну роль у пред'явленому обвинуваченні, оскільки саме від них безпосередньо залежить доведеність винуватості особи. Тобто дослідження у конкретній галузі знань є тим незамінним доказом, на підставі якого, у тому числі, можна зробити висновок про те, чи вчиняла певна особа діяння, за яке КК передбачено кримінальну відповідальність.
Як вбачається із висновку експертизи №26 у ньому міститься підпис експертів про попередження по кримінальну відповідальність за відмову або ухилення від надання висновку або за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.
Посилання захисника ОСОБА_8 , на наукову літературу та відповідні наукові визначення на переконання апеляційного суду не можуть бути свідченням неналежності висновку експерта, оскільки проведення судово-психіатричної експертизи потребує спеціальних знань та вирішення питань щодо застосованих наукових методик вочевидь знаходиться поза компетенцією захисника та суду.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
У контексті аргументів захисника з приводу того, що у складі експертної комісії був відсутній кваліфікований експерт-нарколог при наявності встановленої обставини вчинення злочину ОСОБА_9 у стані наркотичного сп'яніння, апеляційний суд зауважує, що експерт не позбавлений можливості відмовитись від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. При цьому, матеріали справи не містять відомостей з приводу повідомлення експертом недостатності наданих відповідних матеріалів.
Що стосується доводів захисника з приводу того, що описова частина висновку судової психолого-психіатричної експертизи не містить кількості та характеру колото-різаних поранень на трупах потерпілих та відповідного експертного аналізу їх у мотивувальній частині висновку, апеляційний суд зауважує, що у висновку зазначено про те, що обвинуваченим були нанесені багаточисельні удари в область життєво-важливих органів, у зв'язку з чим не вбачає істотних порушень в цій частині.
Аргументи захисника з приводу того, що питання впливу поєднаного вживання психоактивних речовин та алкоголю на свідомість обвинуваченого залишилося поза увагою комісії експертів колегія суддів оцінює критично з тих підстав, що із висновку судово психіатричних експертів №29 вбачається, що у ОСОБА_9 виявляються «загострення» характерологічних рис по нестійкому типу, проте зазначені особистісні особливості не знижувати підконтрольність його поведінки свідомості і не визначали вчинення інкримінованого йому діяння, він міг розуміти характер скоєних ним дій, міг прогнозувати їх можливі наслідки. У момент здійснення інкримінованого йому діяння ОСОБА_9 знаходився в стані наркотичного сп'яніння, яке спотворює «фізіологічність» протікання психічних процесів і, тим самим, виключає можливість виникнення фізіологічного афекту. Тобто, в стані фізіологічного афекту випробуваний не знаходився. в момент здійснення інкримінованого йому діяння не перебував у якомусь емоційному стані (стрес, фрустрація, емоційне напруження), яке могло б суттєво вплинути на його поведінку, знижувати здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, передбачати їх наслідки.
Що стосується посилання захисника з приводу того, що висновок судово-психіатричної експертизи №26 є сумнівним, апеляційний суд зауважує, що у контексті даної справи призначення комісійної експертизи було б доцільним у разі наявності сумнівів у правильності висновку експерта, які пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Відтак, у разі відсутності істотних порушень під час призначення і проведення зазначеної експертизи та за наявності достатніх відповідей у висновку експерта на поставлені питання у суду відсутній обов'язок призначати повторну, додаткову або комісійну експертизу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 стандарт доведення вини поза розумним сумнівом цілком дотримано, адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні судом 1-ої інстанції, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, оскільки злочини, передбачені ч. 1 ст.115, п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України вчинені обвинуваченим ОСОБА_9 та він винен у їх вчинені.
Посилання захисника з приводу того, що вбивство ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підпадає під термін «потрапив під гарячу руку» та було вчинене ОСОБА_9 у афективному стані не витримують жодної критики та на переконання апеляційного суду є голослівним та неприпустимим з огляду на викладені вище обставини встановлені колегією суддів.
Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді довічного позбавлення волі апеляційний суд звертає увагу на таке.
Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Водночас, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Згідно із абз. 2 п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 (далі - постанова Пленуму ВСУ), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання, суд 1-ої інстанції на виконання приписів зазначених норм закону про кримінальну відповідальність та судової практики, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх наслідки у виді смерті 3 осіб, тоді як життя людини є найвищою соціальною цінністю, спосіб їх вчинення, відомості про його особу, обставину, яка обтяжує його покарання, а саме вчинення злочину у стані викликаному вживанням наркотичних засобів та призначив ОСОБА_9 , покарання у виді довічного позбавлення волі, яке на переконання апеляційного суду, є справедливим та необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів.
Водночас оскільки виключення обставини, яка пом'якшує покарання фактично не тягне за собою погіршення становища обвинуваченого, оскаржуваний вирок суду підлягає зміні.
Відповідно до п. 2) ч.1 ст. 407 КПК України за насідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції апеляційний суд має право змінити вирок або ухвалу.
За приписами п. 2) ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та прокурора підлягають частковому задоволенню, вирок суду зміні, шляхом виключення із його мотивувальної частини посилання на обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - вчинення кримінального правопорушення внаслідок неправомірних дій з боку потерпілого.
Разом з тим, апеляційний су вважає за необхідне додатково звернути увагу на такі обставини.
Відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
ЄСПЛ визнає порушення розумних строків розгляду справи, зокрема, коли застосовано тримання під вартою, якщо це спричинило необґрунтовані затримки в судовому процесі. Критеріями для визначення розумності є складність справи, поведінка учасників процесу та дії органів влади, які мають забезпечити своєчасний захист прав заявника.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Значення критерію «розумний строк» полягає у тому, щоб гарантувати ухвалення судового рішення протягом розумного строку, встановлюючи при цьому межу стану невизначеності, у якому перебуває та чи інша особа у зв'язку з положенням під час судового розгляду справи, що є важливим як для самої цієї особи, так і з точки зору поняття «юридична визначеність» як така.
При цьому, ЄСПЛ у своїх численних рішеннях констатував наявність системних проблем у правовій системі України, які обумовлюють порушення ст. 6 Конвенції в частині права на розгляд справи протягом розумного строку. Зокрема, у рішеннях по справам «Павлюлинець проти України» (Pavlyulynets v. Ukraine) від 06.09.2005 та «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and Others v. Ukraine) від 22.11.2005.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження, колегією суддів встановлено, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 перебувало на розгляді у Суворовському районному суді м. Одеси з 15.06.2017 та на протязі вказаного часу судом 1-ої інстанції переважно відкладався судовий розгляд та розглядалися клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу.
Розглядаючи критерій складності справи у контексті строків її розгляду, апеляційний суд враховує, що фактично предметом судового розгляду був один епізод, події одного періоду часу.
Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ не визначає конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними - це питання вирішується в кожній окремій справі з урахуванням усіх особливостей та обставин, разом з тим переконаний, що розгляд зазначеного кримінального провадження на протязі 7 років, які обвинувачений ОСОБА_9 знаходився під вартою, вочевидь порушує принцип розумності строків.
Як убачається із правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 14.06.2021 у справі № 686/9636/18, згідно із приписами ст.ст. 369, 418 КПК України, суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне довести до відома голови Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси про порушення судом 1-ої інстанції розумних строків розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , який утримувався під вартою, з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття з цього приводу відповідних заходів реагування.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 яким ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 - вчинення кримінального правопорушення внаслідок неправомірних дій з боку потерпілого.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Довести до відома голови Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси про порушення розумних строків розгляду справи, допущених судом 1-ої інстанції при розгляді к/п за обвинуваченням ОСОБА_9 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3