Номер провадження: 11-кп/813/667/25
Справа № 523/8648/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 про повторне дослідження доказів, допиту експертів та призначення комплексної експертизи в межах розгляду апеляційних скарг захисника ОСОБА_8 та прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного до суду м. Одеси від 06.03.2024 у к/п №12017160490000326 від 23.01.2017 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України
установив:
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України та йому призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- за п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_9 визначено залишити тримання під вартою.
Не погодившись із вироком суду прокурор Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Окрім того, захисник ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду із клопотанням, в якому просив повторно дослідити висновок судово-психологічної експертизи №26 від 14.03.2017, викликати та допитати експертів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та призначити у справі комплексну судову наркологічну та психолого-психіатричну експертизу обвинуваченого.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_7 заперечував проти його задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК).
Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Апеляційний суд приймає до уваги позицію, викладену у постанові Третьої судової палати ККС ВС від 18.07.2022 по справі №698/937/13 відповідно до якої для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Організаційні засади проведення судово-психіатричної експертизи визначені Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом МОЗ України від 08.05.2018 № 865.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, судом 1-ої інстанції був досліджений висновок судово-психіатричних експертів №26 від 14.03.2017, відповідно до якого ОСОБА_9 на період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення, на хронічний психічний розлад, недоумство, інший, в тому числі тимчасовий розлад психічної діяльності, не страждав, був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_9 виявляються «загострення» характерологічних рис по нестійкому типу, проте зазначені особистісні особливості не знижувати підконтрольність його поведінки свідомості і не визначали вчинення інкримінованого йому діяння, він міг розуміти характер скоєних ним дій, міг прогнозувати їх можливі наслідки. У момент здійснення інкримінованого йому діяння ОСОБА_9 знаходився в стані наркотичного сп'яніння, яке спотворює «фізіологічність» протікання психічних процесів і, тим самим, виключає можливість виникнення фізіологічного афекту. Тобто, в стані фізіологічного афекту випробуваний не знаходився. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
При цьому, під час судового розгляду справи, ухвалою суду 1-ої інстанції від 28.12.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про допит експертів та призначення судової наркологічної та психолого психіатричної експертизи зокрема з тих підстав, що за весь час судового розгляду документи з приводу психічного та психологічного стану здоров'я обвинуваченого не ставилися під сумнів.
Посилання захисника на спеціальну термінологію та наукові публікації на переконання колегії суддів не свідчать про неповноту висновку експертів, оскільки судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Відповідно до п. 16 зазначеного вище Порядку, за потреби отримати додаткові матеріли експерт подає клопотання про надання йому додаткових матеріалів та повертає органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), матеріали, надані для проведення експертизи. З матеріалів справи не вбачається, що експерти повідомляли про недостатність будь-яких матеріалів та порушували питання про отримання додаткових матеріалів.
Зі змісту вказаного вище висновку експертів вбачається, що він містить однозначні висновки, без можливих протиріч.
На поставлені перед експертами питання були надані чіткі відповіді. Жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість висновку експертів або таких, які б викликали сумніви у його правильності, матеріали справи не містять. Підстав не довіряти висновку експертизи у апеляційного суду немає.
З огляду на предмет клопотання, апеляційний суд вважає, що матеріали справи містять достатньо відомостей для прийняття рішення по вказаній справі.
Окрім того, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція Третьої судової палати ККС у складі ВС по справі №712/2341/15-к, у відповідності до якої, повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Відмова в задоволенні клопотання, щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту досліджень доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
Апеляційний суд зауважує, що фактично доводи захисника зводяться до його незгоди з оцінкою доказів судом 1-ої інстанції.
Отже, враховуючи, що захисником ОСОБА_8 не було наведено достатніх обґрунтувань, які б вказували та те, що докази були досліджені судом 1-ої інстанції не повністю або з порушеннями чи вказували б на неповноту висновку експертів колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення його клопотання.
Керуючись ст.ст. 24, 91, 94, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
установив:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , про повторне дослідження під час апеляційного провадження висновку судово-психіатричних експертів №26 від 14.03.2017, допиту експерта психолога ОСОБА_10 та експерта психіатра ОСОБА_11 та про призначення по справі комплексної наркологічної та психолого-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_9 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4