Єдиний унікальний №337/2790/25 Головуючий в 1 інст. Бредун Д.С.
Провадження №33/807/866/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
10 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Рой В.В., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Рой В.В. на постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 2 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Владівка Чернігівського району Запорізької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,
Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 25 травня 2025 року о 22:32 годині біля буд. №10 на вул. Світла у м. Запоріжжя, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Geon Scrambler 300» д.н.з. « НОМЕР_1 », перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу Alcotest Drager 6820, тест №3160. Результат огляду - 1,63 проміле. Від керування відсторонений, про повторність попереджений. Своїми діями порушив п.2.9а ПДР України. (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №341771 від 26 травня 2025 року).
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Рой В.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій вважає, що вона винесена з порушенням норм права.
В обґрунтування вказала, що ОСОБА_1 на час керування транспортним засобом, за обставинами викладеними в протоколі, не мав посвідчення водія, як і не отримував таке посвідчення в передбаченому законом порядку на права керування ТЗ «Geon Scrambler 300». Отже, хоча ОСОБА_1 і керував ТЗ, але не набув статусу водія, в розумінні п. 1.10 ПДР, оскільки не отримував відповідного посвідчення.
На підставі вищевикладеного сторона захисту вважає, що при застосуванні до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд в порушення вимог КУпАП та п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від № 18 від 19.12.2008 р.) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», фактично позбавив спеціального права особу, яка такого права не має та на території України станом на 26 червня 2025 року - не отримувала.
Просить постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 2 липня 2025 року змінити в частинні призначеного покарання, визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.
У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Рой В.В. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому правопорушення визнав, розкаявся, просив задовольнити апеляційну скаргу захисника.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового засідання, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 341771 від 26 травня 2025 р. підтверджується:
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. В якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Результат огляду на стан сп'яніння - проба позитивна 1,63 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 3);
- роздруківкою до протоколу з приладу «Драгер 6820» від 26 травня 2025 р. з результатом 1,63‰ (а.с. 2а);
- відеозаписом події (обкладинка справи).
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду.
Так, дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що у ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції виявлені ознаки сп'яніння про що було вказано в акті огляду та засвідчено підписами як співробітника поліції так і особисто ОСОБА_1 .
З дотриманням встановленого законом порядку, поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу проведено огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу газоаналізатора Alcotest Drager 6820 за згодою ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту - 1, 63 проміле.
Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп'яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
За ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів.
Працівниками поліції було в повній мірі дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, визначену ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Отже, на переконання судді апеляційного суду факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у вказаний час та у зазначеному в протоколі місці не викликає сумніву.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 на час керування транспортним засобом, за обставинами, викладеними в протоколі, не мав посвідчення водія, як і не отримував таке посвідчення в передбаченому законом порядку на права керування ТЗ «Geon Scrambler 300», а отже не набув статусу водія, в розумінні п. 1.10 ПДР, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Положеннями п. 1.10 ПДР України визначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Так, з довідки старшого інспектора з од відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП, майора поліції Решетник Н. вбачається, що згідно відомостей бази даних «Інформаційний портал Національної поліції України», громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 17.11.2018 року.
Отже наведений доказ свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на керування транспортним засобом, а тому останній, за обставин керування ним транспортним засобом «Geon Scrambler 300» д.н.з. « НОМЕР_1 » 25 травня 2025 року, є водієм в розумінні п. 1.10 ПДР України.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП України, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Отже, суддя суду першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя апеляційного суду зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката Рой Вікторії Вікторівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 337/2790/25